Уроки стійкості та згуртованості: як громади Харківщини та Полтавщини стають опорами для людей

Повномасштабне вторгнення поставило українські громади перед викликами, яких ніхто не міг передбачити. Під обстрілами, в умовах постійних загроз та нестабільності, громади повинні не просто виживати, а й швидко адаптуватися, переглядати пріоритети й шукати нові сторони стійкості.

Попри надзвичайні обставини, сильними залишилися ті громади, які не чекають, а діють самостійно: підтримують людей, залучають ресурси та інвестують у сталі рішення. Як-от Сергіївська громада на Полтавщині, що змогла не лише прийняти переселенців, а й інтегрувати їх у місцеве життя, чи Златопіль на Харківщині — прифронтова громада, яка зробила ставку на енергонезалежність як умову виживання.

Соціальна інтеграція, енергонезалежність, локальні ініціативи — усе це стало не теоретичними поняттями, а практикою громад Полтавщини й Харківщини, зазначає видання «Полтавська хвиля».

Полтавщина, Сергіївська громада

З початком великої війни Сергіївська громада прийняла кілька тисяч переселенців. Серед них – пані Альона та пані Тетяна. Жінки оселилися у маленькому селищі Розбишівка. З собою вони привезли не тільки речі, а й ідеї, завдяки яким вдалося заснувати та розвивати свій бізнес у селі.

Альона Тлуста з Харкова до громади приїхала майже одразу після початку російського вторгнення. Оселилася жінка у Розбишівці, адже тут проживає її батько. Тут вона і реалізувала власну сімейну справу.

У 2023 році пані Альона почала вирощувати овочі в теплицях.

«Вирощуємо ми овочі у закритому та відкритому грунті, тобто в теплицях у нас ростуть огірки і помідори, а на вулиці під відкритим небом в нас вирощується перець, баклажани, капуста, часник і гектар картоплі».