Як зростаюча перевага ЗСУ в повітрі створює загрозу розпаду російського фронту в найближчі кілька місяців

Темпи російського весняного наступу виявилися найнижчими за останні три роки, а в травні фронт остаточно завмер, незважаючи на високий рівень втрат у живій силі з російського боку. Чисельна перевага практично перестала перетворюватися на територіальні здобутки російської армії.

Російське командування стикається із системною кризою: падіння темпів набору контрактників не дозволяє воювати так, як раніше, — використовуючи комбінацію легких моторизованих атак та інфільтрації для підтримки наступу протягом майже всього року. (За останні п’ять місяців російське угруповання могло скоротитися приблизно на 40 тис. осіб.) У то ж час українська оборона досягла панування у повітрі не тільки на лінії дотику, але й на оперативній глибині мідлстрайків — ближнього та середнього тилу російських військ, зазначає аналітичний проєкт Re-Russia.

За оцінкою міністра оборони України, завдяки технологічній перевазі ЗСУ в повітрі ціна захоплення нових територій для Росії становитиме 200 осіб на квадратний кілометр. Це означає, що навіть нова «часткова» мобілізація в масштабах 2022 року допоможе їй просунутися лише на пару тисяч квадратних кілометрів і не дозволить реалізувати мрію Володимира Путіна про вихід на кордони Донецької області.

Зміні балансу сил, окрім відключення Starlink, сприяв технологічний прорив у виробництві безпілотників Hornet, створених у співпраці з компанією колишнього генерального директора Google Еріка Шмідта та масштабованих завдяки безпрецедентним інвестиціям союзників України, які вклали у виробництво дронів лише у першому кварталі цього року $1,6 млрд.

Амбітний план українського командування передбачає в найближчому майбутньому створення «логістичного локдауну», коли передові лінії російських військ опиняться відрізаними від тилового забезпечення. Це вимагатиме ще одного якісного кроку у нарощуванні кількості дронів, що діють на середній глибині.

Якщо російська сторона не знайде способів адаптації, реалізація такого плану на тлі недостатніх темпів поповнення втрат у живій силі створить реальну загрозу прориву, принаймні на окремих ділянках російського фронту, у найближчі три–шість місяців.