Професор європейської історії: "Війна в Україні навряд чи закінчиться новим Потсдамом"

Уроки Потсдамської конференції: агресора, такого як Путін, не умиротворити асиметричними поступками. Його можна зупинити, лише за допомогою червоних ліній і системи стримування, вважає історик Йорн Леонгард.

80 років тому, 2 серпня 1945 року, закінчилася Потсдамська конференція - остання з серії зустрічей, на яких лідери антигітлерівської коаліції обговорювали новий світоустрій за підсумками Другої світової війни. З неї почалася і нова війна - холодна, вважає професор європейської історії Фрайбурзького університету Йорн Леонгард (Jörn Leonhard), автор книги "Про війни і про те, як їх закінчити", що вийшла друком 2023 року. DW поговорила з ним про те, які уроки можна засвоїти з подій вісімдесятирічної давнини при спробах досягти миру в Україні.

DW: Пане Леонгарде, якими були найважливіші результати Потсдамської конференції? І якою мірою прийняті рішення були реалізовані?

Йорн Леонгард: У фокусі уваги учасників Потсдамської конференції було майбутнє Німеччини та питання репарацій у всіх зонах окупації, але торкалися й тем, які виходили за межі цього питання. Йшлося про Польщу, про переміщення цивільного населення. Йшлося і про сфери впливу на сході та південному сході Європи, насамперед про належність Югославії до радянської та Греції - до західної сфери впливу. Обговорювалося виведення військ союзників з Ірану.

Щодо Німеччини існувала певна мінімальна єдність щодо "чотирьох Д": денацифікації, демілітаризації, демократизації та децентралізації. Проблема в тому, що Сталін з радянського боку і Черчилль, а потім Еттлі з британського та Трумен - з американського розуміли під "демократизацією" зовсім різні речі. Для Сталіна моделлю були "народні демократії", в яких Радянський Союз фактично забрав усю владу. Тим часом американці та британці почали розвивати демократичне самоврядування знизу у своїх зонах окупації на території Німеччини.

Потсдам фіксує, що до цього моменту склалися умови для початку холодної війни між країнами-переможницями, коли знаходження справді реалізованих компромісів стало для них неможливим. Знамениті слова Черчилля про "залізну завісу", що розділила Європу, були сказані якраз у контексті Потсдамської конференції.

Востаннє держави-переможниці змогли досягти ефективної згоди під час Ялтинської конференції у лютому 1945 року. Але воно звелося фактично до того, що фізично ослаблений на той час американський президент Рузвельт зробив низку істотних поступок Сталіну. У Потсдамі цього не сталося.