Трьохсотсторінкові методички Кремля на шпальтах офіційної преси Московського патріархату в Україні

На п'ятому році повномасштабної війни Українська Православна Церква Московського Патріархату продовжує демонструвати дива ідеологічної субсуб'єктності, відкрито інтегруючись у європейські проксі-мережі Кремля.

Свіже розслідування Олександра Бродецького для видання РІСУ детально описує, як митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука (Коваленко) став головним натхненником створення «Міжнародної ради із захисту православного канонічного порядку» в Белграді. Цей новоспечений лобістський центр рашизму, розгорнутий на базі проросійського інституту Драгани Тріфкович, об'єднав навколо українського єрарха унікальний паноптикум: від фанатів чеченського спецназу до державного зрадника Руслана Калинчука, який перебуває в розшуку СБУ. Поки Лука через власні медіаресурси та щомісячні газети продовжує накачувати українську паству наративами «русского міра», релігієзнавці відверто дивуються, чому держава досі дозволяє подібну міжнародну діяльність агентам у рясах, які синхронно з крилатими ракетами відпрацьовують геополітичні замовлення патріарха Кирила.

Автор привертає увагу до все нових і нових фактів тривання в наші дні колабораціоністської діяльності одного з чільних діячів Української Православної церкви Московського Патріархату – митрополита Луки Коваленка та показує, що такі практики є для УПЦ типовими, системними.

Країну майже 5 років повномасштабно і цілеспрямовано розбійницьки вбивають, нищать бомбами, ракетами, а один із її митрополитів, даючи інтерв’ю закордонному виданню, не зронив жодного критичного слова на адресу держави-агресорки, її президента чи патріарха-благословителя війни. Таке хіба можливе? Так, можливе. В Україні. Сьогодні. “Ніколи такого не було, і от знову”.

Нині ця фраза, яку колись ужив Віктор Черномирдін, влучна стосовно діяльності митрополита Запорізького і Мелітопольського Луки (Андрія Коваленка), що вкотре засвідчив актуальну співпрацю з рашизмом. Цей «володар дум» дав 25 травня 2026 р. інтерв’ю сербському виданню «Живот Цркве» (український переклад).

Господарювання влади Російської Православної Церкви (РПЦ) на окупованих українських територіях, зокрема, і в районах Запорізької області (наприклад, призначення 2025 р. єпископом у Бердянськ особи, що доти служила в далекій російській глибинці, у Сибіру) не є для Луки чимось таким, про що варто, маючи міжнародний майданчик, апелювати до світу й казати: «Ось воно – зло. Реагуйте якось, зупиняйте його». Аж ніяк. Але при цьому про так зване «захоплення» храмів УПЦ з боку Православної Церкви України (ПЦУ) він говорить в інтерв'ю багато, кидаючись інвективами на її адресу.