Шоста воєнна зима близько. Чому Україна змушена в авральному порядку переформатовувати енергосистему

Росія за 2.5 роки окупувала аж 1.5% території, зате винайшла ноу-хау: якщо не можеш пройти Малу Токмачку, просто спробуй заморозити Дарницьку ТЕЦ. Майбутня зимова кампанія та битва за тепло у великих містах є куди серйознішим та екзистенційнішим викликом для виживання країни, ніж поточна статична ситуація на лінії бойового зіткнення

У той час як «на землі» російсько-українська війна зайшла в глухий кут — за два з половиною роки російські війська взяли під контроль лише близько 1,5% території України, — взаємна війна на виснаження розгортається на кількох театрах бойових дій і чинить дедалі більший вплив на динаміку конфлікту, завдаючи дедалі значнішої психологічної та економічної шкоди по обидва боки лінії фронту.

Аналітичний проєкт Re-Russia зазначає що Україна ефективно знищує російську армію, результативно атакує російську нафтову та нафтопереробну інфраструктуру, провокуючи дедалі помітнішу паливну кризу, і взяла під вогневий контроль сухопутний коридор, що з’єднує Росію та Крим, зірвавши тим самим курортний сезон на півострові. Однак збитки на цих напрямках поки що виглядають меншими, ніж ті, яких завдають Україні російські удари по її енергетичній інфраструктурі.

Минулої зими Росія посилила свої атаки та знайшла нову ефективну стратегію, внаслідок якої більша частина України та її великі міста опинилися на межі замерзання. Якщо Росії раптом і вдасться в якійсь мірі вийти з глухого кута на лінії фронту, її просування протягом решти місяців нинішньої кампанії принципово не змінить тактичну ситуацію. На цьому тлі нова осінньо-зимова кампанія бомбардувань енергетичної інфраструктури зараз виглядає більшою загрозою для України, ніж ті чи інші події на лінії фронту.

Щоб запобігти цій загрозі або зменшити її масштаби, у України та її союзників залишилися лічені місяці. Україна намагається розширити можливості імпорту енергоносіїв, а головне — інноваційно змінити архітектуру енергосистеми, знизивши її вразливість за рахунок переходу до децентралізованої структури «енергетичних стільників» та створення мережі накопичувачів електроенергії.