Закулісся євроінтеграції: «план Качки-Коса» виявився застарілим переліком побажань очільників НАБУ та САП

Навколо «плану Качки-Кос», який є переліком з десяти антикорупційних та судових реформ на 2026 рік, розпочинається цікава кулуарна історія.

Цей документ (Спільна заява єврокомісарки Марти Кос та віцепрем’єра Тараса Качки від 11 грудня) зараз активно просувається як єдиний і безальтернативний критерій для нашого вступу до ЄС. Нардеп Ярослав Железняк уже оголосив, що реєструє під цей план пакет законів і натякнув на неприємності для тих, хто не натисне "за".

Проте реальна залізнична колія цих "європейських вимог", схоже, прокладалася не в Брюсселі, а в київських кабінетах керівників НАБУ та САП. Якщо порівняти внутрішні документи відомств із фінальними заявами єврочиновників, стає зрозуміло: під виглядом жорстких ультиматумів Заходу Раді пропонують проголосувати за давні відомчі запити антикорупціонерів.

Схема простого транзиту

Зміст більшості реформ: від реформи ДБР до змін у КПК — обговорюється давно. Питання в іншому: як саме ці норми потрапляють у фінальні документи перемовин із ЄС.Хронологію цього кейсу детально розібрав експрокурор САП Станіслав Броневицький у своєму блозі.

Вона виглядає так:

20 листопада 2025 року: Очільники НАБУ Семен Кривонос та САП Олександр Клименко надсилають офіційний лист Марті Кос (вихідний ¹ 01-287/35964). Там вони чітко розписують свої поточні потреби: від розширення юрисдикції до монополії на судові експертизи та зміни строків давності у справах.

11 грудня 2025 року: Минає три тижні, і Брюссель оприлюднює спільну заяву. Текст її 10 пунктів збігається з листопадовими побажаннями українських силовиків.

Як зазначає Броневицький, тут відбулася класична підміна понять: внутрішні інтереси керівників окремих органів, які прагнуть більших повноважень, просто загорнули в обгортку міжнародних зобов’язань. Тепер Верховна Рада має це штампувати без зайвих запитань. На додачу, процес супроводжується щільною підтримкою лояльних нардепів та профільних громадських організацій.

Обхідний маневр замість дебатів

У чому цинізм ситуації? Замість нормальної парламентської процедури: з дебатами, залученням адвокатів, суддів та експертів - керівництво НАБУ та САП використало прямий вихід на єврочиновників. Свої внутрішні бажання вони внесли до міжнародного порядку денного.

Розрахунок доволі простий: нині будь-яка спроба критикувати ці законопроєкти або вказувати на ризики надмірної концентрації влади в одних руках автоматично прирівнюється до «блокування європейського шляху». Тобто дискусію закрили ще до її початку.

Відомчий інтерес під прапором ЄС

Писати закони під конкретні відомства не є новою практикою для України, але коли для цього використовують авторитет Євросоюзу, це виглядає як відверте зловживання.Спроба перекроїти КПК без балансу між захистом і обвинуваченням у майбутньому може обернутися масовими програшами України в ЄСПЛ.

Антикорупційні зміни потрібні, але вони мають прийматися через прозорі національні процедури, а не через лобізм керівників, які фактично диктують Брюсселю, які ультиматуми виставляти їхній власній країні. Тепер черга за Верховною Радою: чи погодяться депутати голосувати за розширення впливу окремих осіб лише тому, що зверху прикріпили прапор ЄС.