"Сірий кардинал" Януковича в "батальйоні Монако". Як Юра Єнакіївський утік від Інтерполу і зберіг капітали

Юрій Іванющенко, відоміший під прізвиськом Юра Єнакіївський, був одним із найвпливовіших (і найнепублічніших) діячів епохи Віктора Януковича. За оцінкою "Кореспондента" , 2011 року впливовішою за Іванющенка була лише одна людина – президент. Формально будучи народним депутатом, фактично він контролював тіньові фінансові потоки країни. За понад 10 років після Революції гідності Іванющенко, як і раніше, недосяжний для українського правосуддя. Детальніше про життя, бізнес-імперію і кримінальні справи Юри Єнакіївського – у матеріалі "ГОРДОН" .

Із Єнакієвого до Верховної Ради

"Олігарх", "кримінальний авторитет", "сірий кардинал" Януковича" – як тільки не називали його ЗМІ. "Братва Донбасу поріднилася з Монако", – єхидно коментував "ТаблоІ D" весілля доньки Іванющенка із французом. Але не міг не зауважити, що на "неймовірно нудний" сімейний захід скромного "111-го номера Партії регіонів" прийшли Янукович, Рінат Ахметов, Борис Колесников та інші "зірки естради й української політики".

"Значит, ты – король Москвы. Если же нет, то че ты понтуешься?" – співав Тіматі на цьому весіллі.

Іванющенко родом зовсім не з Москви, а зі знакового для України міста Єнакієве Донецької області. Майбутній нардеп розпочинав кар'єру в 1980-х роках на місцевому коксохімічному заводі, а в 1990–2000-х (офіційно) керував маловідомими фірмами. У грудні 2012 року він заявляв , говорячи про Єнакієве: "Там усе тримається на мені: Палаци спорту, лікарні". Того самого року він став "почесним громадянином" міста за "вагомий внесок у духовний і літературний розвиток міста Єнакієве, активну громадську діяльність".

Ходила й версія, що родом бізнесмен і політик із Бердянська , але, хай там як, популярним він був далеко не лише в рідному місті. "Юру Єнакіївського добре знає весь Донбас", – писав 2009-го той самий "ТаблоID". В інтернеті можна знайти безліч публікацій про єнакіївську братву 90-х років, де Іванющенко відігравав значну роль. Його також часто згадували у статтях про вбивство колишнього президента "Шахтаря" Ахата Брагіна.

Утім, ексзаступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль стверджував , що "не чув про кримінального авторитета Юру Єнакіївського" і, найімовірніше, його вплив пов'язаний "із якоюсь юнацькою дружбою між Януковичем і ним", оскільки "вони ніби разом виросли".

2007 року Іванющенко пройшов до Верховної Ради VI скликання під №111 у списку Партії регіонів. 2012 року він посів уже 24-те, завідомо прохідне місце у списку на виборах до Ради VII скликання. Соратники відкрито називали Іванющенка одним із головних спонсорів Партії регіонів. "Мамы разные важны, мамы разные нужны" – повинні бути різні люди у списках будь-якої партії", – пояснював тоді його присутність у партійних лавах регіонал Юрій Болдирєв.

Сам народний обранець дружбу з Януковичем заперечував , а на запитання, навіщо прийшов у Раду, відповідав у стилі Портоса: "Я прийшов, тому що прийшов".

Парламентську роботу Іванющенко практично повністю ігнорував, роками не відвідуючи сесійного залу. Через це він регулярно очолював антирейтинги громадської організації "Опора" як один із головних прогульників українського парламенту. У рідкісних коментарях пресі він намагався виправдати свою відсутність проблемами зі здоров'ям. Водночас ЗМІ зазначали, що на той час він уже у принципі рідко бував в Україні – жив у Монако, де його донька Яна знайшла собі нареченого. Водночас його картка регулярно "світилася" в системі "Рада".

"Збирач земель", тримач "криші" чи тіньовий "смотрящий"?

Офіційні доходи Іванющенка розкішного весілля його доньки ніяк не пояснювали . У вересні 2011 року журналісти, затримавши нардепа в Раді, поцікавилися його бізнес-активами. "А "7-й кілометр"?" – запитав хтось із представників ЗМІ. "Та хіба це бізнес?" – відповідав він тоді.

Знаменитий одеський промтоварний ринок "7-й кілометр" – один із найбільших торговельних об'єктів Європи – був одним із найпоказовіших активів, які перейшли під контроль Юри Єнакіївського. Наприкінці 2010 року підприємство примусово змінило власників .

Утім, за чутками, основний капітал Юрія Іванющенка та його бізнес-партнера Івана Аврамова було зроблено в зовсім інших сферах економіки. Формально він із початку 1990-х володів кокосохімічним заводом у Єнакієвому й наприкінці 2012 року продав свою частку компанії СКМ Ріната Ахметова. Неформально вважали, що великі гроші були зароблені на видобуванні й торгівлі вугіллям . До того ж, ішлося не про великі шахти, а про нелегальні копанки Донбасу й послуги із транспортування вугілля, яке видобули на шахтах інших власників.

Сам Іванющенко у вересні 2011 року заявляв , що його бізнес – це маріупольський машинобудівний холдинг "Азовмаш", а також київський аеропорт "Жуляни" , який станом на той момент розширювався, "і все". Водночас журнал "Фокус" 2012-го оцінив його статки в $756 млн.

Список підприємств, до яких мав стосунок Іванющенко, став відомим (і не факт, що повністю) лише після того, як його розкрив українському Forbes його бізнес-партнер Іван Аврамов. За його словами, у повній та частковій власності партнерів були десятки підприємств у газовій і вугільній галузях, будівництві, сільському господарстві, транспорті, банківській сфері, металургії. Серед них – група "Азовмаш", "Західінкомбанк", банк "ТК Кредит", частка в ТОВ "Промтоварний ринок", "Карпатистройінвест", "Южтехстрой" та інші.

Усі ці роки пан Іванющенко невідступно перебував за спиною Віктора Федоровича

У журналістських розслідуваннях тих років Іванющенко мав статус "смотрящего" за основними фінансовими потоками країни й "головного вирішувача питань" . Він, імовірно, курирував низку секторів, починаючи від сільського господарства й закінчуючи митницею, і "виконував функцію щита, яким прикривався Янукович". Сам він пізніше доводив у судах, що слово "смотрящий" є жаргоном ув'язнених, а оскільки сам Іванющенко жодного разу не сидів у в'язниці, то й "смотрящим" він бути не може.

"Про "велич", впливовість і значущість постаті Іванющенка колеги-регіонали говорять напівпошепки. Часто порівнюють його "масштаб" з ахметовським... Він прокинувся "знаменитим" того ранку, коли його земляк Віктор Янукович став главою держави. Але насправді протягом усіх цих років пан Іванющенко невідступно перебував за спиною Віктора Федоровича", – писав "Лівий берег" .

Згодом ім'я Іванющенка й назви наближених до нього фірм зникли зі списку засновників "Азовмаша", "Жулян" і багатьох інших компаній. "Лівий берег" припускав, що Іванющенко від самого початку був радше "збирачем земель" в інтересах "сім'ї" Януковича, ніж самостійною фігурою. А НВ озвучувало версію, згідно з якою інвестиції Іванющенка "насправді не були інвестиціями, а своєрідною страховкою або захистом бізнесменів від недружніх дій із боку конкурентів або тодішньої влади".

Утім, менш багатим і впливовим Іванющенко не став, хоч і посідав у відповідних рейтингах уже не друге, а 20-ті місця. Аж до Майдану.

Майдан, утеча й суди

Іванющенко брав участь в організації титушок , причетних до побиття, викрадень і вбивств активістів Майдану, заявляв 2014-го тодішній глава МВС Арсен Аваков. Однак у грудні – майже за рік після перемоги Майдану й утечі Януковича – Іванющенко зник із поля зору правоохоронців.

У січні 2015 року МВС оголосило його в розшук . Йому інкримінували вимагання частки в одеському ринку "7-й кілометр" і розкрадання десятків мільйонів доларів, які Україна отримала за Кіотським протоколом, через фіктивне утеплення шкіл компанією "Карпатибудінвест".

Однак адвокати Іванющенка скористалися затягуванням розслідування й домоглися того, що 2016 року суд скасував розшук Іванющенка . 2017 року Верховний суд України закрив усі кримінальні провадження проти екснардепа. Після цього їх скеровували на новий розгляд – і знову закривали .

2017-го Іванющенка також прибрали із санкційних списків ЄС . А Інтерпол кілька разів знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів.

Єдиного відчутного удару по ексдепутату завдала Латвія: місцевий суд 2020 року конфіскував $30 млн із рахунків Іванющенка на користь латвійського бюджету. Ці кошти дісталися б Україні, якби українські суди вчасно ухвалили рішення про конфіскацію. У травні 2022 року "Радіо Свобода" повідомило, що Швейцарія також розпочала процес конфіскації активів Іванющенка на суму понад 100 млн франків (приблизно $110 млн).

Життя на Лазурному березі й "Версаль" у Конча-Заспі

Утікши від українських судів, Інтерполу й санкцій, Юрій Іванющенко вільно проживає в Монако , виявила 2023 року "Українська правда".

За інформацією видання, Іванющенко оселився в комплексі Palazzo Leonardo з яхт-клубом, басейном, консьєрж-сервісом, охороною й вертолітними майданчиками поблизу. Він їздить на Rolls-Royce, а також періодично курсує між Москвою, Дубаєм і Монако.

А його син, Арсен Іванющенко, 2022 року купив апартаменти в елітному комплексі в центрі Дубая – поруч із вежею Burj Khalifa й найбільшим торговельним центром міста Dubai Mall, з'ясувало "Слідство.Інфо" . Протягом 2024 року він також орендував віллу в Дубаї.

"Схоже, навіть через дев'ять років після втечі Іванющенка ані він, ані його родина не мають проблем із грошима", – констатували журналісти.

Водночас в Україні в Іванющенка залишився величезний недобудований маєток у Конча-Заспі, який журналісти охрестили "Версалем" . Комплекс розкинувся на території приблизно 35 га, у нього входять, окрім центрального житлового палацу, кіноконцертний зал, лазневий комплекс, картинна галерея, штучні озера, сад і причал.

Здавалося б, цей актив регіонал-утікач може вважати втраченим, але ні. Поки прокуратура намагалася оскаржити виділення заповідної землі під "Версалем" і накласти арешт на майно, значну частину палацового комплексу разом із земельними ділянками було переписано на футбольного функціонера з Монако й фірму із Сейшельських островів . Спроби повернути землю в державну власність роками загрузають у судових процесах, а роботи на території тривали й після початку слідства.

Нова справа й заочні арешти. Чи буде екстрадиція?

2025-го НАБУ і САП відкрили проти Іванющенка нове провадження. Його підозрюють у масштабній махінації з виведення й легалізації 18 га вартістю понад 160 млн грн, – до того ж, здійсненій уже 2021 року. Ідеться про землі оптового ринку "Столичний" на околиці Києва.

НАБУ оголосило Іванющенка в розшук і просить СБУ й президента ввести проти нього санкції – під час розслідування детективи виявили, що в екснардепа є російський паспорт і компанії на окупованих територіях і в РФ.

Після цього суд уже двічі заочно заарештовував Юрія Іванющенка. Перший арешт скасувала апеляція , але 16 червня 2026 року Апеляційна палата ВАКС знову ухвалила рішення про арешт . Припускають, що це дасть змогу розпочати процедуру його екстрадиції.

Чи будуть НАБУ і САП ефективнішими за відомства, які до них намагалися повернути Іванющенка на батьківщину? Досі Юрі Єнакіївському успішно вдавалося, використовуючи численні проблеми українського слідства й судів, зберегти капітали, легалізуватися в Європі, уникнути екстрадиції – і, на відміну від менш щасливих утікачів, і далі вести справи в Україні.