"Ні жити, ні померти": тяжкі реалії заблокованих росіянами Олешок

УНІАНГолод і холод. Такими рідні Олешки закарбувались у пам’яті пані Валентини. 82-річна жінка, якій вдалося виїхати з міста кілька тижнів тому, розповідає, як складно містянам було виживати без газу, води, харчів та опалення взимку.

"Я купувала таганок і до нього невеликі газові балони. На ньому готувала їжу. Взимку нагрівала воду, наливала у пляшки та гріла собі постіль. Було дуже холодно. Газу для опалення житла не було. Взимку температура в хаті досягала, максимум, +2. Мені 82 роки, і в цьому холоді я прожила минулу зиму", - згадує пенсіонерка.

З перших днів повномасштабного вторгнення Олешки перебувають під російською окупацією. Коли у листопаді 2022 року російські військові, втікаючи з Херсона, підірвали Антонівський міст, сполучення з підконтрольною Україні територією для місцевих жителів обірвалось. За ці роки місто сильно постраждало від бойових дій та підтоплень через підрив росіянами дамби Каховської ГЕС. І вже тривалий час перебуває без електро-, газо- та водопостачання.

Як розповідає пані Валентина, взимку, щоб хоч якось зігрітися, люди, які мали у житлах пічне опалення, були змушені вирубувати дерева у місті.

"У нас біля дому росли два абрикоси. Одного року ми їли плоди, а наступного – спиляли ці дерева. Навіть у парках багато зрізано дерев, тому що людям треба було топити піч, щоб зігрітися", - говорить пані Валентина.

Воду місцеві набирали з колонок, але взимку вона замерзала, тому доводилось топити сніг.

"Цьогоріч було дуже багато снігу, який я збирала і топила. З нього така вода хороша, її використовувала як технічну, а питну купувала", – розповідає пані Валентина.

Кинуті напризволяще

Ситуація із забезпеченням харчами в Олешках теж доволі складна. Жінка зазначає, що була вимушена взяти російський паспорт, щоб отримувати гуманітарну допомогу. Але згодом окупаційна влада перестала її видавати. Потім певний час допомогу надавали релігійні організації. А на ринку місцеві продавали овочі, які самі вирощували. Втім, на жаль, ціни зашкалювали.

"Городи поливали водою, яку качали насоси. А ті працювали від генераторів. Це - дорого, тому перша картопля коштувала 700 грн за кілограм, - ділиться жінка. - Зі Скадовська привозили ковбасу та м’ясо. Але цього року російські військові замінували дорогу повністю. Там багато автомобілів було пошкоджено. Наприклад, недавно був випадок, коли на міні підірвався водій молоковоза".

Лікувати поранення, як і взагалі будь-які хвороби, в Олешках теж майже неможливо. Лікарня ще працює – на генераторі. Однак кваліфікованої медичної допомоги місцевим мешканцям ніхто не надавав.

"Російські військові привозили туди своїх поранених. Багато лікарів вже повиїжджали, – розповідає пані Валентина. – Був випадок, коли моя знайома погано себе почувала через тиск. Їй у відділенні неврології поставили крапельницю. На моє запитання, чи знає вона, що їй крапають, відповіла, що навіть не питала".

Жінка згадує, як вдалося виїхати з Олешок: "У місто заїхали дві машини з товаром для магазину і на зворотному шляху забрали людей. Ці автомобілі приїжджали раз на тиждень. Сісти не було де: хтось сидів на підлозі, а хтось – на колесах. Здебільшого, серед нас були люди похилого віку, і лише один молодий хлопець, який мав закордонний паспорт. Так ми їхали до Скадовська. Звідти нас забрали комфортні автобуси та повезли до Мелітополя. Там ми переночували та поїхали через територію Росії в Білорусь, а звідти – до України".

Щоб повернутись в Україну - треба подолати величезний шлях / фото t.me/khersonoleshkyЗвільнені від життя

Як зазначає начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко, Олешки майже зруйновані, там вже понад чотири роки немає ні електропостачання, ні газу. І загалом з тринадцяти населених пунктів громади п’ять повністю знищені.

"В Солонцях, Підлісному, Козачих Лагерях – 80% руйнацій. У громаді немає жодного вцілілого закладу освіти, газорозподільної станції…", - розповіла вона.

До реєстру пошкодженого майна внесено близько 5,5 тисяч повідомлень: "І це не повна картина, тому що зараз відкрито близько 70 судових справ, коли люди встановлюють право власності на майно. Без цього вони не можуть подати інформацію в реєстр про руйнування".

Якщо до повномасштабного вторгнення в Олешках проживали 24 тисячі людей, то нині, за даними МВА, залишається близько двох тисяч, з них майже 50 дітей. Але місцеві жителі, які виїхали, зазначають, що в місті перебуває близько трьох тисяч осіб.

Фактично, всі вони кинуті російськими окупантами напризволяще. І з початку 2026 року ситуація в Олешках значно погіршилась. Річ у тім, що росіяни тотально замінували все навколо – місто опинилось в штучній блокаді. Це ускладнило і без того проблемне постачання їжі, води та ліків.

Приміром, 2 червня в місто намагались в'їхати чотири машини, але не доїхали -підірвалися.

"Два чоловіки загинули, один – тяжкопоранений. Його доставили в Олешківську лікарню, він потребує кваліфікованого медичного втручання", - зазначила Гасаненко.

Вже за тиждень після цього випадку, 9 червня, на міні підірвались чоловік та жінка.

"Чоловік одразу загинув. Ймовірно, його тіло досі перебуває там. Тяжкопоранену жінку доставили у лікарню. Вона була в реанімації. Чи жива вона на сьогодні – не знаю, - розповідає очільниця МВА. - Якщо людина наступила на міну або поранена внаслідок атаки дрона, вона може просто залишитися лежати на вулиці та стікати кров'ю, доки не з’явиться хтось зі знайомих, який зможе відвезти до лікарні. В іншому випадку, як цивільні, так і військовослужбовці РФ, залишаються помирати на вулицях, їхні тіла розтягують собаки", - описує ситуацію Тетяна Гасаненко.

Що ж до російських військових, які звільнили Олешки від нормального життя, то вони живуть в будинках місцевих мешканців та не пересуваються вільно по місту, в страху перед українськими дронами. Якщо й виходять, то в цивільному. Іноді навіть у жіночому вбранні.

"В пошуках харчів вони риються в підвалах будинків, де ніхто не живе, які були затоплені після теракту на Каховській ГЕС, та дістають звідти їжу… Окупанти вбивають людей за шматок хліба", - розповідає Тетяна Гасаненко.

Росіяни звільнили Олешки від нормального життя / фото t.me/khersonoleshky"Ні жити, ні вмерти в Олешках не можна"

Невдовзі ті, хто ще залишається в Олешках, можуть втратити будь-які виплати, обіцяні окупаційною владою. За словами очільниці МВА, хоча в місті не працює жоден банкомат, в телеграм-каналах загарбників поширюється інформація, про необхідність перенесення видачі соцвиплат та пенсій виключно на банківські картки, які жителям Олешок можна оформити в селі Брилівка або в Скадовську. Однак виїзд з Олешок становить смертельну небезпеку.

"Якщо людина зможе виїхати із фактично заблокованого міста в Брилівку або Скадовськ та залишитися живою, це буде дійсно вдача. І тому питання: а навіщо людям повертатися? – ставить риторичне питання Гасаненко. – Насправді люди взагалі не можуть виїхати з міста".

Як приклад – у випадку загибелі людини внаслідок обстрілу, її тіло потрібно везти до Каланчака, щоб отримати свідоцтво про смерть. Окупанти це фіксують як злочин ЗСУ. Але через складну безпекову ситуацію, тіла навіть не забирають з місць загибелі…

"Зараз стали видавати довідки з лікарні тільки тоді, коли людина померла власною смертю. Тоді тіло тачкою везуть на кладовище, скидають в землю та закопують. Одним словом: ні жити, ні вмерти зараз в Олешках не можна", - каже Гасаненко.

Евакуація на паузі

Волонтерка, координаторка з евакуації Ксенія Архіпова зазначає, що поступово вивозити мешканців Олешківської громади, кинутих росіянами напризволяще, вдавалося, починаючи з середини березня. До червня вдалося врятувати близько двохсот осіб. При цьому, єдиний евакуаційний маршрут пролягає через окуповані території півдня України, Росію та Білорусь.

Їхати доводиться три-чотири дні. Адже все залежить від тривалості процедур фільтрації на російських КПП. За словами Ксенії Архіпової, вночі люди не їдуть, а залишаються у завчасно заброньованих хостелах, готелях, харчуються в їдальнях.

На жаль, процес виїзду дуже ускладнює відсутність у людей документів.

"Дуже багато молоді, яка не має документів. Наприклад, стався "приліт", і люди не взяли їх, або втратили внаслідок потопу, чи російські військові порвали український паспорт. А російський паспорт без українського в окупації не роблять. У деяких немає нічого, крім свідоцтва про народження дитини. Люди просто закриті в Олешках, Раденську, Солонцях, Сагах, Підлісному, Голій Пристані", – говорить Архіпова.

Лише в Мінську, в українському посольстві, вони можуть отримати "білий" паспорт, який дозволяє заїхати в Україну.

Ще одна проблема, через яку мешканці лівобережжя Херсонщини бояться їхати – демонізація пропагандою українських ТЦК. А, коли не виїжджає чоловік, зазвичай, родина теж залишається…

"Я отримала заявку на евакуацію від родини з чотирьох осіб: чоловік, жінка, бабуся та неповнолітня дитина. У мене запитали: чи заберуть дорогою по Україні чоловіка ТЦК? Я кажу, що "50 на 50". І вони відмовилися виїжджати, – зауважує волонтерка.

За її словами, було б добре, щоб на в’їзді в Україну "наші хлопці з СБУ видавали якусь довідку, щоб чоловіка призовного віку з окупованих територій не мобілізували певний час, щоб людина могла прийти до тями, адже її психологічний стан тяжкий".

"Ці люди пройшли через російські підвали та піддавалися тортурам. Ці чоловіки злі на окупантів, потім вони самі йдуть служити. Але їм потрібен час, щоб відновитися. Також їх мають перевіряти спецслужби: ми ж не знаємо, кого вивозимо. Можливо, людина була завербована ФСБ", - зазначає вона.

За даними Ксенії Архіпової, зараз евакуація з Олешок не проводиться.

Евакуація зараз на паузі / фото t.me/khersonoleshky"Після того, як 2 червня підірвалися троє водіїв, туди ніхто не заїжджає і звідти не виїздить. Мін на дорогах побільшало: вони лежать у шаховому порядку – ні пройти, ні проїхати", - розповідає вона.

Отже, остання доставка харчів мешканцям та остання евакуація відбулась 26 травня…

Росії потрібні заручники

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко зазначає, що режим, який російські військові встановили в Олешках, є грубим порушенням прав людини. У звіті Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні йдеться, що жодних поставок продовольства до окупованого міста не було вже місяць.

"Олешки – відрізаний населений пункт і туди майже немає доступу… Фактично, встановлено режим жорстокої окупації, який супроводжується неможливістю залишити ці території, – говорить правозахисник. – Тому це ще один з фактів, який треба класти на шальки вчинення злочинів щодо цивільного населення в окупованій зоні РФ".

Однак, за його словами, щоб люди з окупованих Олешок могли виїхати, Росія має демонструвати бажання їх випускати. Між Україною та РФ навіть відбувалися обговорення можливого локального припинення вогню для проведення евакуації цивільних з Олешок, однак результату це не дало.

"З нашого боку всі готові і росіяни начебто не відмовляють, водночас дії в цьому напрямку не проводяться. Крім того, змінилась уповноважена РФ – призначено Яну Лантратову. Вона каже, що треба починати все з чистого аркуша", - описує ситуацію представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Херсонській та Миколаївській областях Василь Донець.

За його словами, Росія має розмінувати дороги та дозволити транспорту виїхати.

"Є дуже багато волонтерів, які намагаються доїхати, завезти продукти, допомогти людям виїхати, але їх туди не пускають. Тому що, з одного боку, дороги заміновані, з іншого – блокпости, які не пускають в місто, – зазначив Донець. – Якби росіяни погодилися на наші пропозиції і дозволили виїзд та евакуацію населення, організували режим тиші, тоді і міжнародні організації, в тому числі Червоний Хрест, могли б організувати транспорт. Волонтери теж могли б туди заїхати і вивезти людей".

На його думку, російські військові просто прикриваються цивільними, тому не дають їм можливості виїжджати.

"Ймовірно, є військові та політичні причини цього не робити. Можливо, вони не хочуть, щоб люди виїжджали та розповідали про ті жахіття, які відбуваються. Ми можемо здогадуватися, що, коли ця територія буде звільнена, скоріше за все, ми побачимо другу Бучу, – додає Донець. – Але основна причина: якщо там не буде мирного населення, російським військовим складніше буде ховатись".