Російський плагіат під дахом Держслужби якості освіти: як Руслан Гурак 10 років уникає відповідальності за вкрадену дисертацію

Російський плагіат під дахом Держслужби якості освіти: як Руслан Гурак 10 років уникає відповідальності за вкрадену дисертацію

Руслан Гурак понад 10 років перебуває на чолі органу, що має контролювати якість освіти. Сьогодні це Державна служба якості освіти (Державна інспекція навчальних закладів).

Здавалося б — людина, відповідальна за стандарти академічної доброчесності та якість освіти, і вже не один рік сидить у своєму кріслі. Та є одна проблема.

У біографії цього посадовця фігурують плагіат російської наукової дисертації, зв’язки з одіозними політичними персонажами — Михайлом Поплавським та Дмитром Табачником, а також коштовне майно, записане на ймовірних родичів.

Якщо проаналізувати всі згадки про Руслана Гурака в засобах масової інформації, то одним із найгучніших скандалів є виявлений плагіат у його науковій дисертації.

Відтак профільне видання, яке спеціалізується на викритті плагіату в наукових працях, звинувачує Гурака в тому, що його кандидатська дисертація 2006 року містить широкі неатрибутовані запозичення з російських джерел. Якщо простіше — аж 54 сторінки нібито "його" роботи, за даними медіа, скопійовані з дисертації російської дослідниці Тетяни Сухової та перекладені за допомогою Google-Перекладача.

Як це виявили? Спершу, за даними журналістів, у тексті помітили неграмотно сформульовані речення, після чого вийшли на російське джерело.

На підтвердження цього була проведена судова експертиза, яка встановила наявність у роботі плагіату. Журналісти тоді писали, що 24 січня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва навіть мав розглянути справу про позбавлення голови Державної інспекції навчальних закладів України Руслана Гурака ступеня кандидата наук. Однак справа так і не була розглянута, а сам посадовець звинувачував "антиплагіатні групи" у шантажі та вимаганні грошей.

В цьому контексті постає риторичне питання: чи сумісний підтверджений експертизою факт плагіату з займаною керівною посадою в органі, який займається контролем за якістю освіти в Україні?

Ще одним цікавим епізодом у житті та кар’єрі Руслана Гурака є його співпраця з Михайлом Поплавським. У період з 2002 по 2006 роки він був його помічником у ВР. За це в ЗМІ Гурака навіть охрестили "зірковим" помічником.

Між ними, очевидно, склалися хороші стосунки, і вже пізніше видання "Антикор" звинувачувало голову Державної служби з якості освіти Гурака в тому, що він нібито захищав університет Поплавського від повних перевірок. Так, у 2015 році в університеті культури проводилися лише часткові перевірки, що дозволило потенційним порушенням залишатися невирішеними та викликало питання щодо неупередженості у нагляді за освітою.

Не можна не згадати про такий факт з біографії Гурака, як Партія регіонів, адже він був її членом. В цьому контексті в медіа писали про його зв’язок, зокрема, з колишнім міністром освіти часів Януковича Дмитром Табачником, який з 2014 року переховувався від українських правоохоронців у Росії.

В тому ж матеріалі згадувалися колишня міністерка освіти Лілія Гриневич та віцепрем’єр В’ячеслав Кириленко. Власне, останній за нібито сприяння Гурака мав допомогти своїй дружині Катерині Кириленко, яка є завідувачкою кафедри філософії того ж університету Михайла Поплавського, уникнути покарання за масштабний плагіат у її наукових роботах.