Тінь над реєстрами: чи стала Олена Ференс «сірим кардиналом» оновленого Мін’юсту

Тінь над реєстрами: чи стала Олена Ференс «сірим кардиналом» оновленого Мін’юсту

Рейдери на чолі закону: як «чорна реєстраторка» Олена Ференс перетворилася на тіньову лідерку Мін’юсту.

Призначення Олени Ференс на посаду заступника міністра юстиції України 1 квітня залишилося майже непоміченим у публічній сфері, але саме ця особа зараз фактично контролює діяльність Міністерства юстиції. Після скандалу з так званими плівками Міндіча та відставки міністра юстиції Геращенка, якого джерела вважали маріонеткою в чужій політичній грі, тимчасовою виконуючкою обов’язків глави відомства стала Людмила Сугак — експомічниця колишнього нардепа від Партії регіонів Вечерка. Однак у самому Мін’юсті визнають: Сугак не володіє самостійністю, а ключові управлінські рішення ухвалює Ференс.

Біографія нової «тіні» міністерства ретельно прихована. У відкритих джерелах про Ференс практично немає даних. Навіть гучна ДТП, що сталася за рік до початку повномасштабної війни, коли вона на позашляховику Infiniti збила дівчину на електросамокаті, подана як незначний інцидент без наслідків. Але цей випадок лише підкреслює загальну атмосферу безкарності. Згідно з деклараціями, Ференс більшу частину кар’єри провела на держслужбі — у сфері, де офіційні доходи зазвичай не відповідають розкішному рівню життя. Однак у її власності значаться два елітні позашляховики — Infiniti та Mercedes-Benz GLC-class, нерухомість і годинник Hublot, ринкова вартість яких варіюється від кількох тисяч до десятків тисяч євро. Для чиновниці з «чистою» кар’єрою держслужбовця такі активи здаються, м’яко кажучи, невідповідними.

Особливої уваги заслуговує єдиний матеріал, який активно намагалися видалити з публічного доступу. Йдеться про масштабну спецоперацію СБУ в Одесі, під час якої було викрито групу так званих чорних реєстраторів, що роками переоформлювали нерухомість одеситів на сотні мільйонів доларів. Журналістське розслідування тоді прямо вказало: сліди від одеських рейдерів ведуть до Міністерства юстиції. Пізніше цю тему підхопили незалежні дослідники, які припустили, що Ференс могла відігравати роль покровителя цих схем.

За їхньою інформацією, центральною фігурою групи був начальник управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Юрій Чердинцев, а на рівні Мін’юсту його прикривала Олена Ференс, яка тоді обіймала високу посаду в департаменті приватного права. Стверджувалося, що між ними існували не лише робочі, а й особисті зв’язки, а Ференс забезпечувала адміністративний захист діяльності Чердинцева та його оточення, отримуючи за це винагороду. У підсумку рейдерські схеми в Одесі роками залишалися безкарними для їхніх організаторів.

Сьогодні ця історія звучить особливо актуально. Людина, яку пов’язують із системою «чорної реєстрації», фактично керує Міністерством юстиції країни. Це створює прямий конфлікт із принципами правового захисту громадян і підриває довіру до державних реєстрів, інституту власності та судової системи. Питання виходить за межі особистості й стає системним: скільки ще майна громадян може бути втрачено за такого керівництва, і чому люди з таким минулим отримують вирішальний вплив у відомстві, що відповідає за дотримання закону. Поки відповідей на ці питання немає, розмови про реформи в Мін’юсті виглядають лише порожньою риторикою, що приховує старі схеми під новими призначеннями.