Хабарі за OnlyFans і строки за вебкам: як зараз карають за поширення порно

Верховна Рада 14 липня прийняла в першому читанні законопроєкт № 15294, який декриміналізує поширення порно. За документ проголосував 231 депутат.

У Кримінальному кодексі з радянських часів є стаття 301, яка забороняє розповсюджувати фото й відео для дорослих. За це передбачено від штрафу 17 тисяч гривень до семи років колонії. Щороку поліція відкриває за цією статтею понад тисячу справ. Під слідством опиняються як звичайні користувачі інтернету, які перекинули комусь порновідео, так і ті, які заробляють на порноконтенті — наприклад, OnlyFans- чи вебкам-моделі. Автори законопроєкту № 15294 пропонують скасувати заборону на поширення порно для дорослих, але водночас посилити покарання за поширення такого контенту серед дітей.

Суспільне розповідає, кого і як останнім часом переслідують за порно, які корупційні ризики це створює та що зміниться, якщо законопроєкт ухвалять остаточно.

“Відтворила сцени сексуального характеру”

У 2023 році на Черкащині монтажник інтернет-провайдера з невеликого міста Монастирище Микола зустрічався з місцевою студенткою Іриною. Якось вони вирішили зареєструватися на вебкам-сайтах — платформах, де пари, жінки, чоловіки або трансперсони наживо роздягаються, займаються сексом чи спілкуються з глядачами. Вони створили акаунт під назвою “tattoo_shy” та час від часу виходили в ефір і кохалися на публіку.

Через пів року, у травні 2024-го, до них несподівано прийшли працівники кіберполіції. Підставою була ухвала суду на обшук у справі за статтею 301 Кримінального кодексу — “ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів”. Під час обшуку в Миколи й Ірини забрали їхні смартфони та комп’ютер і відправили записи їхніх стрімів на експертизу, яка виявила, що на цих кадрах — порно. Поліція висунула Миколі й Ірині підозру за 301-ю статтею і в жовтні 2024 року відбувся суд.

В обвинувальному акті йшлося, що Микола та Ірина “демонстрували статеві акти, що є неприйнятним з погляду суспільної моралі, загальновизнаних правил сором’язливості, ображає честь і гідність людини та спонукає збудження статевої пристрасті інших осіб”. Микола й Ірина “беззастережно визнали вину” й отримали мінімальний строк — по три роки позбавлення волі. Водночас суд призначив їм рік іспитового терміну, тобто умовний строк. Також їм на рік заборонили працювати у сфері інтернету та медіа.

Декриміналізація порно в Україні: тіньовий безліміт МВС та фіаско євроінтеграційного компромісу

Загалом, за даними Офісу генпрокурора, за 2025 рік було відкрито 1480 справ про поширення порно. За перші п’ять місяців цього року — значно менше, 180. У 2024 році за цією статтею засудили 82 людини, а 2025 — 99.

Суспільне ознайомилось із десятками цих вироків. У значній їх частині засуджені — це жінки, які намагалися заробити продажем порноконтенту. Наприклад, створювали телеграм-канали й продавали там власні фото й відео за гроші. Так, жителька Кривого Рогу Олена в листопаді 2025 року відправила покупцю порновідео зі своєю участю за 800 гривень. За це місцевий суд призначив їй п’ять років тюрми з річним іспитовим строком, але повернув “знаряддя злочину”, вилучені під час обшуку айфон, фалоімітатор і страпон.

Також значна частина засуджених — це вебкам-моделі, які за гроші виконують завдання глядачів. Як правило, доказом у справі є “контрольна закупівля”. Так було, зокрема, у випадку ще однієї криворіжанки, яка стрімила на вебкам-сайтах під ніком Margomayzy. Ще в січні 2021-го працівники кіберполіції у себе в службовому кабінеті здійснили в неї “оперативну закупку” і на їхнє замовлення вона “відтворила в реальному часі сцени сексуального характеру, демонструючи крупним планом свої статеві органи, мастурбуючи й імітуючи статевий акт”. За це у 2026-му жінка отримала три роки умовно.

Частина вебкам-моделей працюють не на себе, а на агентства — підпільні студії, облаштовані для трансляцій. Кіберполіція інколи застосовує 301-шу статтю також і щодо власників та адміністраторів цих агентств. Так, у березні 2025-го в столиці засудили менеджерку мережі таких офісів у Києві та Кривому Розі. Вона складала графіки роботи моделей, контролювала їхню роботу, сплачувала в студіях комуналку та стежила за чистотою. За це вона отримала три роки умовно.

Вироки за поширення порно отримують і пересічні користувачі інтернету, які на цьому ніяк не заробляють. Наприклад, жінки й чоловіки, які колись комусь відправляли власні чи завантажені з мережі порно-фото й відео, і це з різних причин стало відомо поліції. Або ж користувачі сайтів секс-знайомств. Так, у 2023 році комплектувальник запорізького заводу “Мотор-Січ” зареєструвався на такому порталі під ніком Ridiк2000 і, як вказано у вироку, розмістив там “фотознімок власного статевого органу”. Суд визнав , що це відбулось “всупереч основним принципам суспільної моралі” і призначив йому три роки умовно.

Працівниця берлінського Cybrothel (сервіс секс-ляльок, що поєднує передові технології штучного інтелекту, віртуальної реальності та робототехніки) в онлайні озвучує ляльку. Getty Images/Nadja Wohlleben

OnlyFans-моделі на “лічильнику”

Окрема історія — зі справами за продаж порноконтенту в OnlyFans. Це популярна нині британська платформа, яка з’явилася у 2016 році. Її суть полягає в тому, що виробники контенту заробляють там за рахунок “фанів” — тобто підписників. Ті платять за щомісячну підписку, окремі фото, відео та спілкування. Переважно на платформі поширюють порно чи еротику.

У 2020 році під час пандемії OnlyFans почав стрімко розвиватися в Україні. У 2020-2022 роках на платформі було зареєстровано понад п’ять тисяч громадян України, які сумарно заробили близько 110 мільйонів доларів. У 2023 році ця сума зросла до 131 мільйона.

Деякі моделі скаржаться, що як тільки вони починають багато заробляти, до них проявляють підвищений інтерес правоохоронці. Одна з них, Софія з Києва, наразі має близько пів мільйона підписників та заробляє до 150 тисяч доларів на місяць. Вона розповіла Суспільному, що у 2021 році до неї з обшуком прийшли кіберполіцейські та запропонували вибір: або отримати підозру в поширенні порно, або заплатити хабар: 20 тисяч доларів разово й надалі від 500 до 1000 доларів щомісяця. За словами Софії, вона обрала другий варіант і платила через криптогаманець.

“Після цього прийшли до іншої моєї подруги, а потім ще до однієї. Усе те саме: 20 тисяч і поставили на “лічильник”, — сказала Софія.

Аналогічні анонімні заяви про хабарі від OnlyFans-моделей також публікували “Українська правда” та Bihus.info .

Бюджетні тисячі доларів для віртуальних вебкам-студій: як полковники Нацполіції трьох областей погоріли на порно

Поки поліцейські переслідують жінок, які заробляють на OnlyFans, податкова намагається стягнути з них гроші. У вересні 2024-го ДПСУ отримала від британських колег дані всіх громадян України, які заробляють на платформі, та почала розсилати їм листи з вимогою сплатити податки. Такий лист отримала й Софія, після чого сплатила всі гроші державі й відтоді вирішила більше не давати хабарі поліції.

У жовтні Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження щодо моделей, які ухиляються від податків в особливо великому розмірі, й прийшло з обшуками щонайменше до чотирьох жінок. Однією з них чомусь була Софія — хоча вона стверджує, що повністю розрахувалася з державою. Їй не оголошували підозру, але забрали техніку, яку досі не віддали .

Значна частина OnlyFans-моделей працює не на себе, а через агентства. Це підпільні фірми, які наймають жінок, рекламують їхні анкети та продають їхній контент. Модель, яка працює на агентство, сама не листується з підписниками — це роблять за неї працівники агентства, яких називають секстерами чи чатерами. Так агентства охоплюють максимальну аудиторію. Власник однієї з таких компаній, Дмитро, каже, що великі агентства зараз у середньому отримують із профайла однієї моделі 20-25 тисяч доларів на місяць. А модель заробляє 20-25 відсотків цієї суми.

До того, як стати власником агентства, Дмитро у 2020-2021 роках працював менеджером у двох інших. Каже, що за час його роботи туди двічі приходили кіберполіцейські з обшуками у справах про поширення порно. Через кілька днів після обшуків офіси відновлювали роботу, наче нічого не сталося. Дмитро припускає, що власники агентств відкуповувались. У сюжеті Bihus.info інший власник OnlyFans-агентства Денис зізнався , що сплачував кіберполіції щомісяця 100-150 доларів за кожну модель. Згодом він виїхав з України до Польщі, де відкрив легальне агентство.

Директорка зі стратегії та операцій OnlyFans Кейлі Блер і фіндиректор сервісу Лі Тейлор в офісі компанії у Лондоні 4 жовтня 2022 року. Getty Images/Bloomberg/Jose Sarmento Matos

“Прибрати ідіотську радянську норму”

У листопаді 2024 року група депутатів із різних фракцій подали до Верховної Ради законопроєкт № 12191 про декриміналізацію порно. Вони запропонували залишити заборону на поширення лише серед неповнолітніх, а розповсюдження серед дорослих легалізувати.

“Ми маємо зробити те, що не робили 30 років до цього. А саме прибрати абсолютно ідіотську радянську норму про те, що за зберігання дорослого контенту вас на п’ять років відправлять до в’язниці. Це не відповідає ані демократії, ані здоровому глузду”, — заявляв тоді Суспільному один із головних ініціаторів законопроєкту, народний депутат від “Голосу” Ярослав Железняк.

У червні 2025 року OnlyFans-модель Світлана Дворнікова опублікувала петицію до президента з проханням сприяти ухваленню законопроєкту. Вона заявила, що сплатила 40 мільйонів гривень податків, а держава натомість відкрила проти неї справу за поширення порно. Петиція швидко набрала 25 тисяч підписів. Президент відповів на петицію формально: не виступив ні за, ні проти й вказав, що пропозиції авторки петиції “направлено до Верховної Ради для опрацювання”.

У травні 2026 року сталася подія, яка пришвидшила розгляд законопроєкту. СБУ затримала представників керівництва поліції Івано-Франківської, Тернопільської та Житомирської областей, які, за даними слідства, вимагали хабарі за “невтручання в роботу порно-офісів”. Розгорівся скандал, після якого навіть міністр внутрішніх справ Ігор Клименко підтримав ухвалення законопроєкту. Хоча до цього керівник поліції Іван Вигівський казав , що декриміналізація порно “суперечить традиціям інтимного спілкування людей”.

28 травня 2026 року парламент нарешті розглянув законопроєкт, але за нього проголосували лише 212 депутатів. “Хотілося б справжньої лібералізації, правда? Але, мабуть, совок ще кріпко сидить”, — прокоментував результати голосування спікер Руслан Стефанчук.

Через тиждень 44 депутати подали новий, подібний законопроєкт № 15294 . Він також декриміналізує поширення порно серед дорослих, але водночас посилює покарання за розповсюдження порнографії серед дітей. Зокрема, максимальний тюремний строк за поширення серед неповнолітніх збільшили з трьох до п’яти років, а за примушення дітей до участі в зйомках порно — із 12 до 13 років. Цей законопроєкт, зокрема, погодилася підтримати фракція “Європейської солідарності”, яка не голосувала за попередній.

Держава щедро платить за перегляд порно: як Україна витрачає мільйони, судиться за DVD-диски та одночасно вимагає податки

14 липня його виставили на голосування в першому читанні. Ініціатори законопроєкту у виступах з трибуни здебільшого заявляли, що хочуть захистити дітей, а про декриміналізацію дорослого контенту казали мимохідь.

“Дайте можливість зробити так, щоб злочини щодо дітей, які залучені в порно, стали найтяжким злочином. Дайте можливість нашим правоохоронцям не витрачати час на OnlyFans, а витрачати час саме на боротьбу з цими злочинами”, — закликав колег нардеп Железняк.

Різко проти виступила лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко, яка заявила, що цей законопроєкт не про захист дітей, а про “перетворення України на порнографічний хаб, де будуть зароблятися сотні мільярдів доларів на деморалізації суспільства”.

“У мене прохання, ви коли будете голосувати за це лайно, хрест зніміть, покладіть його кудись в тумбочку. Я особисто прослідкую за кожним голосом і буду згадувати кожного, хто проголосував за це, на кожному молитовному сніданку”, — пригрозила вона.

Але за законопроєкт проголосував 231 депутат. Більшість голосів дали “Слуга народу”, “ЄС” та “Голос”.

Жінка приміряє еротичні аксесуари. Getty Images/NurPhoto/Jaap Arriens

Додатковий захист чи експлуатація

У захисниць прав жінок позиції щодо декриміналізації порно для дорослих різні. Головна редакторка видання “Гендер в деталях” Тамара Злобіна в розмові із Суспільним законопроєкт розкритикувала. На її думку, порно не варто сприймати як звичайну роботу: це шкідливо як для тих, хто бере участь у зйомках, так і для споживачів контенту. Злобіна пропонує дозволити створення й поширення порнографії лише моделям, які працюють самі на себе. Але заборонити “організацію виробництва порноконтенту третіми особами й отримання прибутку від сексуальної праці інших”.

“Фірми й агентства — це експлуатація чужої праці. В українських умовах, враховуючи повну відсутність регулювання сфери, проблеми з дотриманням законів та корупцію в правоохоронних органах, це буде індустрія насильства над жінками, — вважає вона. — Ті, хто легалізує порноіндустрію в Україні, стануть причетними до дуже важких злочинів, умови для яких вони створять”.

Натомість організація “Легалайф-Україна”, яка захищає права секс-працівниць підтримує ухвалення законопроєкту в чинній редакції. Консультантка організації, докторка юридичних наук Ірина Яковець вважає, що насильство й експлуатація щодо жінок виникають якраз через те, що цей бізнес перебуває в тіні, й постраждалі не можуть скаржитися на злочини, оскільки самі бояться переслідування.

“Після декриміналізації людина, яка працює в цій сфері, може вимагати трудового договору. Може звернутися до інспекції праці. Може подати до суду. Може звернутися по допомогу без страху бути самою притягнутою до відповідальності. Декриміналізація — це захист працівників, а не вседозволеність для роботодавців”, — сказала Яковець Суспільному.

Поки законопроєкт не набрав чинності. Рада ще має проголосувати за нього в другому читанні та в цілому, а потім його має підписати президент. Депутат Железняк сказав Суспільному, що друге читання може відбутися в серпні.