Про соціальних аферистів та інформаційну гігієну

Про сучасного соціального афериста Спартака Субботу як тест на інформаційну гігієну, вплив людей, яких ми воліємо не знати, та приклад ще. одного шахрая - Арестовича. Куди ж без нього.

«А я так і знала / знав, що він пройдисвіт», — писали сотні людей упродовж 11 квітня, коли соцмережами почало ширитися розслідування про Спартака Субботу. Адже йз такими, як він, завжди одне й те саме: їх обожнюють тисячі, ба навіть мільйони. За те, що він ось такий незвичний, яскравий, загадковий професіонал і спікер та й просто красивий чоловік.

До речі, щось справді не можу пригадати жінок із таким типажем: щоб були як Арестович або Винник, з армією шанувальників, із сектантськими замашками та готовністю роздерти будь-кого, хто скаже криве слово на кумира. Водночас інші тисячі шоковані таким обожнюванням, бо вже на рівні інтуїції розуміють, що з цим гуру щось не так. Не кажучи вже про конкретніші звинувачення в маніпуляціях чи псевдоекспертності.

І коли шило остаточно вивалюється з мішка, ми чуємо ось це дружнє: «А я ж казала». Проте також чуємо й голоси тих самих фанатів, які ревно захищають свого кумира, бо розчаровуватися — боляче. У комусь і тим паче у власній персоні, бо дозволили обкрутити себе навколо пальця. Історія зі Спартаком Субботою та розслідуванням про нього є хоч і гучною та яскравою, але зовсім не оригінальною. Як для світу, так і для України. Проте саме ми все ж маємо цю проблему в гігантських масштабах.

Спартак Суббота

Зокрема, завдяки медіа, які переповнені популярними персонажами з практично нульовою експертністю, адже випускові та гостьові редактори занадто часто ігнорують будь-яку інформаційну гігієну у виборі спікерів. І не лише з цинічними мотивами на кшталт отримати більші охоплення за будь-яку ціну. Це ще й елементарна лінь і зашореність, через яку коментарі просять в одних і тих самих людей, не бажаючи вишукувати інших спеціалістів і перевіряти їхню професійність. Та й, будьмо чесними, далеко не всі редактори є розумними людьми. Тому Спартак Суббота — лише один із довжелезного списку тих, кому журналісти добровільно та з радістю надають майданчик для розповсюдження щонайменше дурниць, а нерідко й дуже небезпечних наративів.

Але прорахувалися не лише ми, колеги. До співпраці Субботу запрошувала навіть Національна поліція та Офіс президента у рамках проєктів першої леді. Здається, в нас таки серйозні проблеми.

Але менше з тим. Перший епізод (усього їх 5) розслідування про Субботу за добу набрав більш ніж 150 тисяч переглядів. Другий — близько ста. Кількість продовжує стрімко зростати. Інші частини набрали менше — до 40 тисяч на момент написання цього тексту.

Автор — Ілля Полудьонний, психотерапевт, сертифікований гештальт-терапевт. Але це, панове, ще хто його знає. Віри вже нема нікому. Про це, власне, говорить і він сам. Ілля свого часу займався дельфінотерапією, а діяльність ця доволі суперечлива. Утім, прибуткова. Колись Уляна Супрун на прохання UAnimals писала про міфи навколо неї та вказувала середню вартість процедури — 20 хвилин поплавати з дельфіном коштує 3000 гривень. Між тим, ефект від дельфіна нічим не ліпший за ефект від собачки, кішечки чи козлика. А головне, дельфінарії — це негуманно і тварини там мучаться.

Ну, і взагалі не можу не сказати, що Ілля Полудьонний працював психологом на СТБ. «Протягом п'яти років працював психологом-консультантом на соціальних телепроєктах, пов’язаних із проблемами сімейних пар і батьків важких підлітків», — пишуть про нього на сайті treatfield.com, на якому можна собі обрати спеціаліста. Як багаторічна глядачка шоу цього каналу можу лиш уявити, що ті психологи з учасниками виробляють. І ще на сайті додають, що він співзасновник психологічного кіноклубу та кінотерапевтичної групи. Не хочеш тваринок — ось тобі кінематограф.