Міноборони зливає 50 мільярдів на браковані міни, а олігарх Новинський продовжує викачувати гроші з «Метінвесту». Дайджест свавілля Шевченківського районного суду міста Києва

Українцям підвищують податки, тиснуть військовим збором та іншими платежами, навіть з мінімальної зарплати, а чиновники добровільно віддають мільярди на браковані снаряди. І поки в тилу Федоров заводить Укрбронетехніку у всі можливі тендери, де компанія освоює 50 мільярдів бюджетних гривень і відвантажує армії браковані міни Carfil з дефектними зарядами, підсанкційний олігарх Новинський продовжує контролювати Метінвест і спокійно доїть українську економіку через офшори, маючи підозру в держзраді. Детально про кожну справу далі.

«Українська бронетехніка» отримала 50 мільярдів з бюджету, а армія — браковані міни

50,6 млрд грн контрактів, мільярдні аванси, браковані міни та десятки мільйонів гривень претензій. Саме так виглядає історія ТОВ «Українська бронетехніка», яке за кілька років стало одним із найбільших постачальників Міноборони. До 2016 року компанія не працювала в оборонній сфері, однак після зміни профілю отримала 46 державних контрактів. При цьому окремі поставки здійснювались із націнкою 10–20%, а лише за окремими договорами переплата перевищила 138 млн грн.

Після отримання бюджетних коштів схема повторюється майже без змін: великі аванси, зрив строків і мінімальна відповідальність. За контрактом на 873,5 млн грн Міністерство оборони перерахувало компанії авансом 864,3 млн грн, однак поставки були прострочені, а із понад 20 млн грн штрафних санкцій реально стягнули лише близько 10 млн грн. В іншому договорі на 468,2 млн грн затримка коштувала постачальнику лише 3,8 млн грн, тоді як у контракті 2024 року сума претензій держави перевищила 38 млн грн лише за одним епізодом.

Саме через «Українську бронетехніку» в Україну надходили 120-мм мінометні боєприпаси румунської Carfil S.A., які виявилися дефектними. Військові фіксували відсутність маркування, невідповідність вагових характеристик, осічки та нестабільне спрацювання боєприпасів. Після перевірки міжвідомча комісія підтвердила дефектні порохові заряди й порушення умов зберігання, а постачальнику довелося повертати від 40 до 100 тисяч мін. Попри це компанія продовжила отримувати державні контракти.

Окремої уваги заслуговують і зв’язки компанії. «Українську бронетехніку» пов’язують із Сергієм Пашинським, а у 2024 році саме компанія внесла понад 62,5 млн грн у складі застави за екснардепа. Паралельно структура намагається закріпити контроль над ринком 155-мм боєприпасів, витісняючи конкурентів. Браковані поставки, прострочені контракти, судові спори та нові багатомільярдні замовлення — саме так сьогодні виглядає історія одного з ключових постачальників української оборонки. Але найцікавіше, що попри очевидні схеми, СУ ГУНП в місті Києві – не починає досудового розслідування.

На жаль, й представники Феміди ігноруючи норми КПК України, фактично блокують початок досудового розслідування. Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва – Хардіної О.П. у справі № 761/20604/26 відмовлено у зобов’язанні СУ ГУНП в Києві розпочати досудове розслідування.

Діяльність судді Шевченківського районного суду Києва – Оксани Хардіної дедалі частіше стає предметом суспільної критики через рішення, які викликають сумніви в її неупередженості. На тлі задекларованих 16 тис. доларів США готівкових заощаджень, ще 10 тис. доларів США та близько 900 тис. грн річного доходу її чоловіка, суддя у 2022 році отримала 10 тис. грн державної допомоги за програмою «єПідтримка».

Ще більше запитань виникає до процесуальних рішень Оксани Хардіної. Саме Хардіна повернула до прокуратури обвинувальний акт у справі про незаконну видачу зброї під час Революції Гідності, фактично розпочавши її розгляд втретє. Формальною підставою стали згадки в обвинувальному акті про Віктора Януковича, Віталія Захарченка та інших високопосадовців, які, на думку судді, не повинні були міститися в документі, оскільки не є обвинуваченими у цьому провадженні. Водночас слідство наполягає, що ці відомості є ключовими для доведення існування організованої системи ухвалення рішень та координації злочинів проти учасників Майдану, а позиція головуючої виглядає досить упереджено та заангажовано.

Новинський продовжує контролювати мільярдні активи попри підозру у держзраді

Вадим Новинський роками вибудовував в Україні бізнес-імперію, одночасно залишаючись одним із найвпливовіших провідників проросійського впливу. Після початку повномасштабного вторгнення він залишив Україну та оселився за кордоном, тоді як в Україні проти нього запровадили санкції РНБО, арештували активи на понад 10 млрд грн, повідомили про підозру у державній зраді та ухиленні від сплати майже 4 млрд грн податків. У 2025 році суд заочно обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак це не завадило зберегти контроль над частиною бізнес-активів.

Разом із Рінатом Ахметов Новинський роками контролював одну з найбільших промислових груп країни через холдинг Метінвест. Водночас його кримські активи після окупації не лише продовжили працювати, а й стали частиною економіки держави-агресора. «Балаклавське рудоуправління», оформлене на брата Новинського, сплачувало мільярди рублів до бюджету рф та постачало сировину для будівництва траси «Таврида», аеропортів Бельбек і Сімферополь та інших стратегічних об’єктів, які використовує російська держава.

Паралельно вибудовувалися фінансові схеми, що дозволяли зберігати контроль над активами попри санкції. Через офшорні компанії, кіпрські структури, переуступку прав вимоги, факторинг і багатомільярдні внутрішні борги активи формально змінювали власників, тоді як контроль залишався в одному центрі. Мільярди гривень переводилися між пов’язаними компаніями, а після блокування окремих операцій банками кошти почали переміщувати через нові юридичні особи та рахунки, ускладнюючи відстеження фінансових потоків.

Окрім бізнесу, Новинський роками використовував і релігійний вплив, відкрито підтримуючи структури московського патріархату та просуваючи меседжі, співзвучні російській пропаганді. Додаткового резонансу набула заява Президента України про те, що у 2022 році Новинський телефонував йому від імені володимира путіна із закликами погодитися на капітуляцію. Попри санкції, арешт активів, підозру у державній зраді та численні факти, які роками оприлюднюються у публічному просторі, ситуація фактично не змінюється, а ДБР – ігнорує всі наші скарги та заяви.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва — Чайки О.С. справі №761/24176/26 відмовлено у зобов’язанні ДБР розпочати досудове розслідування за вказаними фактами.

Ім’я судді Шевченківського районного суду м. Києва – Олени Чайки неодноразово фігурувало у зв’язку з резонансними рішеннями, які викликали значний суспільний резонанс та поставили під сумнів неупередженість здійснення правосуддя. Саме вона у 2022 році закрила кримінальне провадження щодо заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. У юридичних та громадських колах також неодноразово лунали твердження, що справи, результат яких є чутливим для впливових осіб, нерідко опиняються саме на розгляді судді Чайки.

Не менш тривожними є й інші рішення судді, які неодноразово ставали предметом критики через можливі порушення норм матеріального та процесуального права, а також наявність ознак перевищення повноважень і постановлення неправосудних рішень. Попри це, інформація про притягнення Олени Чайки до дисциплінарної відповідальності за відповідними фактами відсутня, а її рішення продовжують залишатися чинними.

Поки «Українська бронетехніка» освоює 50 мільярдів бюджетних гривень і відвантажує армії браковані міни Carfil з дефектними зарядами, підсанкційний Вадим Новинський спокійно доїть українську економіку через офшори, маючи підозру в держзраді. І обидві схеми співіснують з тотальною бездіяльністю з боку посадовців та силовиків, які за кожну зі схем отримують кеш.