Поки мільярди гривень виводилися з України через банк «Український капітал», під удар потрапили не організатори схеми, а журналісти, які її викрили. Керівник Київської міської прокуратури Сергій Ходаковський, замість розслідування руху коштів, домовився із заступником голови НБУ Дмитром Олійником та керівництвом банку про відкриття кримінального провадження проти журналістів нібито за розголошення інформації про рахунки та компанії, які використовувалися для відмивання коштів.
Водночас самі фінансові потоки продовжували працювати. Серед компаній, через які здійснювалися валютні операції, — ТОВ «Трансглобус», що переказувало кошти кіпрській TORQUE TRADE LIMITED, ТОВ «Гефест Уніпром», яке працювало з угорською ZEALOUS TRADE KFT, а також ТОВ «Різновибір», контрагентом якого була кіпрська Leonardis Limited. І це лише частина схеми. Загалом встановлено понад два десятки підприємств з аналогічними ознаками діяльності, створених для проведення транскордонних фінансових операцій та виведення валютних коштів за кордон.
Очевидно, що функціонування такої моделі було б неможливим без банку, який проводив платежі, та без сприяння з боку регулятора. Саме тому окрема роль у цій історії відводиться керівництву Національного банку України. Дмитро Олійник забезпечував прикриття діяльності банку та заносив частину отриманих коштів голові НБУ Андрію Пишному. За таким принципом схема й працювала: 0,5% залишалося банку, ще 0,3% сплачувалося за безперешкодне проведення операцій. Щомісячно такий механізм приносив близько 200–300 тисяч доларів США.
Не менш показовою є й поява у банку «Український капітал» колишньої голови правління АТ «Комінбанк» Тетяни Путінцевої. Після того як навколо «Комінбанку» почали спливати факти корупційної діяльності, що могли перерости у гучний публічний скандал, її звільнили з посади. Однак замість завершення кар’єри у банківській системі Путінцева фактично продовжила роботу вже в іншій фінансовій установі — банку «Український капітал».
Її діяльність у різних банках щоразу супроводжувалася однаковими тенденціями: появою компаній з ознаками фіктивного імпорту, масштабним виведенням валютного капіталу за кордон, обігом необлікованої готівки та зростанням регуляторних ризиків. Після її переходу до «Українського капіталу» банк також почав обслуговувати сотні компаній з ознаками «псевдоімпорту», «обнальних» та інших податково ризикових операцій, остаточно перетворившись на один із ключових майданчиків для реалізації цієї схеми.
У лютому 2026 року, в результаті розгляду наших скарг, Національний банк провів планову інспекційну перевірку «Українського капіталу». Попри масштаби виявлених порушень, банк отримав лише 10 мільйонів гривень штрафу. При цьому розмір санкцій, який відповідав би масштабу можливих порушень, оцінювався приблизно у 200 мільйонів гривень. Сто дев’яносто мільйонів гривень різниці стали ще одним питанням, на яке суспільство так і не почуло переконливої відповіді.
Але після проведення інспекційної перевірки розпочалося не розслідування діяльності банку, а кримінальне переслідування журналістів. Очільник Київської міської прокуратури Сергій Ходаківський навіть не приховує, що отримав винагороду за процесуальний тиск. Попри те, що журналісти мають бути захищені від переслідування, а втручання в їхню професійну діяльність тягне за собою кримінальну відповідальність, саме прокуратура відкрила кримінальне провадження та почала засипати незаконними запитами з вимогами розкрити джерела інформації.
І, схоже, цей механізм спрацював. Значна частина журналістських матеріалів та розслідувань щодо банку «Український капітал» зникла з інформаційного простору. Складається враження, що замість боротьби зі схемами правоохоронна система почала боротися з тими, хто про них розповів. Адже у цій історії правда виявилася менш впливовою, ніж зв’язки із силовими органами, які за гроші можуть перетворити кримінальне провадження на інструмент тиску.
До слова, незаконна діяльність банку «Український капітал» вже стала предметом двох офіційних скарг, а найближчим часом будуть подані й нові. Тепер черга за органами прокурорського самоврядування — дати оцінку діям «ставлеників» на кшталт Сергія Ходаківського, який використовує закон не для боротьби зі злочинами, а як інструмент тиску. Адже НБУ, БЕБ і прокуратура замість того, щоб розслідувати схему з виведення брудних коштів через банк «Український капітал», фактично покривають її, а кримінальне провадження відкривають проти журналістів, які цю схему викрили.
Ми не збираємося допомагати корумпованим прокурорам і банкірам шукати винних у витоку даних, але натякнемо — ці матеріали вже давно з’явилися у відомому інсайдерському Telegram-каналі СБУ. Саме там варто шукати першоджерело зливу інформації, яку тепер уже не вдасться приховати. Журналісти не зобов’язані охороняти таємниці банківських злочинців. Якщо документи «витекли» зсередини, то запитання слід ставити дірявій системі безпеки, а не медіа, які викрили масштабну схему.
Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "Злита схема виведення з України брудних мільярдів через банк «Укркапітал» під наглядом НБУ і прокурорів". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: ГО «НОН-СТОП».