Договорняк перетворює правосуддя на сервіс для «своїх». Дайджест свавілля Печерського районного суду міста Києва.

Коли незаконне виробництво працює роками, контрабанда йде через кордон без збоїв, а фігуранти кримінальних проваджень залишаються недоторканними, проблема вже не в самій схемі. Проблема в тому, що для неї заздалегідь вибудувано безпечне середовище — від правоохоронних органів до судів.

Обшуки не зупиняють фабрики, вилучення не ламають логістику, а кримінальні провадження зависають у порожнечі. Фінал у таких історіях настає не на виробництві й не на митниці — він оформлюється судовими ухвалами. Саме відмови почати розслідування стають ключовим інструментом легалізації: вони знімають відповідальність ще до того, як справа взагалі з’являється. У цій реальності тютюновий бізнес, судові рішення й бездіяльність силовиків зливаються в єдину систему, де схема працює, гроші рухаються, а держава знову «не бачить підстав». Детально про кожну справу далі.

Тютюновий бізнес під прикриттям: як ОЗУ «Монако» контролює «Українське тютюнове виробництво»

ТОВ «Українське тютюнове виробництво» (код ЄДРПОУ 41519237), зареєстроване у смт Гоща Рівненської області, використовується як базове підприємство організованої злочинної групи «Монако». Під виглядом легального виробництва тютюнових виробів на підприємстві налагоджено незаконне виготовлення контрафактної продукції з підробленими акцизними марками. Основний профіль діяльності — виробництво та збут сигарет, у тому числі під брендами Rothmans, Marlboro, Parliament, Kent, Bond та Sobranie, без сплати акцизного податку та ПДВ.

Формальними власниками ТОВ «Українське тютюнове виробництво» зазначені Глухий Нодар Анатолійович і Кім Дмитро Андрійович, директор — Карпенко Костянтин Олександрович. Водночас ці особи визначені як номінальні. Фактичний контроль над підприємством здійснюється учасниками ОЗУ «Монако», зокрема Данилом Гетманцевим та Сергієм Перхуном, які координують виробництво, фінансові потоки та канали прикриття. Саме через це підприємство стало ключовим елементом системної схеми з виробництва, збуту та контрабанди підакцизних товарів.

Незаконно виготовлена продукція реалізується двома напрямками. Перша частина — через мережу нелегальних торгових точок на території України за готівку без відображення в податковій звітності. Друга — контрабандним шляхом через митні пости до Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Молдови. Для проходження кордону використовуються підроблені товаросупровідні документи, де сигарети декларуються як непідакцизні товари, зокрема сіль або інша сировина.

Фінансова частина схеми вибудувана через підконтрольні структури ОЗУ «Монако»: АТ «ЗНВКІФ «МАРКУС МАКС» (ЄДРПОУ 43999641), АТ «ЗНВКІФ «ФАРТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43599010), ТОВ «ОССОЙО» (ЄДРПОУ 41434866) та ТЗОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 40025000). Через ці компанії здійснюється легалізація коштів, продаж фіктивного податкового кредиту, конвертація готівки та виведення грошей через банківські рахунки. Окремо зафіксовано використання фіктивних договорів і схем з мінімізації ПДВ.

Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема № 72024171100000002 та № 42022090000000017, діяльність ОЗУ «Монако» не припинена. Досудові розслідування затягуються, необхідні слідчі дії не проводяться, а фабрика продовжує роботу навіть після вилучення 50 тисяч пачок сигарет, 3,6 млн підроблених акцизних марок та 44 тонн тютюну. Це вказує на системне прикриття з боку посадових осіб ДПС, митниці, прикордонної служби та правоохоронних органів, що дозволяє ОЗУ «Монако» зберігати повний контроль над тютюновим бізнесом і фінансовими потоками.

Крім того, заяву про вчинення кримінального правопорушення було скеровано до ТУ БЕБ у місті Києві, однак жодної процесуальної реакції не відбулося — відомості до ЄРДР внесені не були. У зв’язку з цим подано скаргу на бездіяльність посадових осіб БЕБ до Печерського районного суду міста Києва. Втім, слідча суддя фактично легітимізувала цю бездіяльність, відмовившись втрутитися та надати оцінку очевидному ігноруванню вимог закону. Така позиція створює обґрунтоване враження судового прикриття схеми та узгоджених дій між правоохоронним органом і судом.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва – Єрмічової В.В. по справі № 757/53246/25-к відмовлено у зобов’язанні ТУ БЕБ у місті Києві розпочати досудове розслідування за вказаними фактами.

Суд під контролем: як суддя Володимир Мармаш вибудував модель процесуального прикриття БЕБ у Львові

Протягом останніх років у Личаківському районному суді міста Львова сформувалася практика, за якої судовий контроль у кримінальних провадженнях фактично втратив ознаки незалежності. У центрі цієї моделі перебуває слідчий суддя Володимир Мармаш, який системно ухвалює рішення на користь Територіального управління БЕБ у Львівській області. Формально йдеться про здійснення судового контролю, фактично — про кероване процесуальне середовище, де інтереси сторони обвинувачення мають безумовний пріоритет.

Ключовим елементом цієї системи стала співпраця судді Мармаша з детективами ТУ БЕБ у Львівській області. За даними аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, близько 90% клопотань БЕБ, поданих до Личаківського районного суду, потрапляють саме на розгляд судді Мармаша. У більшості випадків такі клопотання задовольняються, тоді як доводи сторони захисту системно ігноруються або визнаються формальними.

Окрему увагу привертає спосіб визначення підсудності та розподілу справ. Детективи БЕБ скеровують клопотання саме до Личаківського районного суду, попри відсутність територіальних підстав. У матеріалах скарги зафіксовано втручання в автоматизовану систему розподілу справ, що дозволяє спрямовувати матеріали на «потрібного» слідчого суддю. Така практика суперечить принципу випадковості та створює контрольований механізм ухвалення рішень.

Показовим є розгляд кримінального провадження № 72023000500000071 щодо керівництва АТ «АЙБОКС БАНК». Суддя Мармаш задовольнив клопотання БЕБ про здійснення спеціального досудового розслідування, попри поверхневий розгляд аргументів сторони захисту та наявні сумніви щодо обґрунтованості підозри. Водночас у цьому ж провадженні всі клопотання захисту — про скасування арештів, призначення експертиз і доступ до матеріалів — залишалися без задоволення, що свідчить про односторонній підхід до процесуального контролю.

Функціонування цієї моделі забезпечується відсутністю належного дисциплінарного реагування. Усі скарги на дії судді Мармаша, подані до Вищої ради правосуддя, системно повертаються або залишаються без розгляду. Зафіксовані рішення дисциплінарних палат свідчать не про перевірку викладених фактів, а про формальне закриття доступу до відповідальності. У результаті судовий контроль перетворився на інструмент прикриття дій правоохоронного органу, де порушення процесуального балансу стали сталою практикою, а не поодинокими випадками.

Ідентичну позицію демонструють і представники правоохоронних органів. Так, ГСУ НПУ відверто нехтує положеннями КПК України, ігноруючи обов’язок належного процесуального реагування. Така безкарність не є випадковою — її процесуальним гарантом виступає суддя Мармаш, який фактично забезпечує прикриття рішень слідства. У професійному середовищі він відомий як суддя, який без проблем вирішує нагальні проблеми правоохоронців без затягувань та зайвих питань.

На жаль, подібна позиція простежується й у представників Феміди. Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва — Головко Ю.В. у справі № 757/46692/25-к було відмовлено у зобов’язанні ГСУ НПУ розпочати досудове розслідування. Подібні рішення виглядають не поодинокими, а системними — схеми, вибудувані суддею Мармашем, знаходять підтримку й серед його колег. Судова кругова порука дедалі більше нагадує механізм взаємного прикриття. Рука руку миє, чи не так?

У цій історії ключовою ланкою виступає Печерський районний суд міста Києва — саме тут бездіяльність БЕБ і ГСУ НПУ щоразу отримує судове «благословення». Ухвали слідчих суддів Єрмічової В.В. та Головко Ю.В. не просто залишили заяви без задоволення, а фактично закрили можливість запуску досудових розслідувань за очевидних ознак організованих схем і кримінальних правопорушень.

Фактично у Печерському райсуді міста Києва сформувалася корупційна павутина, у якій суд перестає захищати закон, а починає захищати тишу — ту саму, що дозволяє схемам працювати далі, а їх учасникам почуватися повністю недоторканними.