Львівська схема: як БЕБ і «ручні» судді кошмарять бізнес і збирають данину під виглядом правосуддя

Український бізнес змушений працювати в екстремальних умовах: податковий тиск зростає, енергосистема потерпає від відключень світла, а логістика стає дедалі складнішою. Проте справжнім випробуванням для підприємців Львова стають не зовнішні чинники, а внутрішній «фронт» у вигляді силового тиску та замовних судових ухвал. У центрі цієї деструктивної діяльності опинився суддя Володимир Мармаш, який у тісній зв’язці з керівництвом ТУ БЕБ перетворив правосуддя на інструмент блокування законної господарської діяльності.

Спритність рук і жодних строків: як Мармаш сприяє силовикам

Ключовим елементом системи є маніпуляція територіальною підсудністю. Попри те, що Територіальне управління БЕБ фактично працює на вул. Стрийській, клопотання подаються до Личаківського суду за фіктивною адресою реєстрації. Це дозволяє понад 90% матеріалів спрямовувати саме до судді Мармаша, оминаючи належний за законом Сихівський районний суд. У такий спосіб детективи отримують можливість безперешкодно блокувати роботу будь-якого підприємства.

Процесуальна діяльність судді Мармаша демонструє виразну вибірковість. Зокрема, у справі Альони Шевцової він санкціонував слідчі дії БЕБ у провадженні, де офіційно спливли всі строки досудового розслідування. Це прямо суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, проте суддя систематично ігнорує аргументи захисту та скарги на незаконні обшуки, не відображаючи їх у мотивувальній частині своїх ухвал.

Водночас Мармаш виявляє несподівану процесуальну лояльність у справах про розкрадання бюджетних коштів. Наприклад, у кейсі «Львівської теплоенергетичної компанії» суддя безпідставно відхилив фахові експертизи МВС та Міністерства юстиції, які підтверджували багатомільйонні збитки державі. Така вибірковість перетворює судові засідання на формальність, де інтереси силовиків завжди стоять вище за норми чинного законодавства.

Приховані активи: елітна нерухомість на родичах-пенсіонерах

Поки рішення судді Мармаша ставлять під загрозу роботу підприємств, статки його власної родини демонструють аномальне зростання, приховане від офіційного декларування. Разом із дружиною, суддею Іванною Іванюк, вони фактично користуються майном, оформленим на близьких родичів. Йдеться про дві об’єднані квартири в новобудові на вулиці Бойківській, 5Б. Хоча власником об’єктів значиться тесть, комунальні платежі за цю нерухомість та паркомісце на вулиці Сахарова сплачуються безпосередньо з банківських рахунків судді Мармаша.

Окрім квартир, поза межами декларацій залишається ціла низка об’єктів: садовий будинок у Солонці, житловий дім у Старому Кропивнику та мережа гаражів у різних кооперативах Львова. Така практика оформлення активів на підставних осіб є типовою ознакою приховування реального майнового стану. Крім того, на рахунки дружини судді регулярно надходять кошти від сторонніх осіб, які вона намагається видати за повернення коштів від інтернет-закупівель, що виглядає як спроба легалізації неврахованих доходів.

Якщо ви думаєте, що до таких маніпуляцій судді вдаються через низьку зарплату, то цифри говорять про інше. Лише за 2023-2024 роки Володимир Мармаш отримав від держави понад 3 мільйони гривень нарахувань. Його дружина, Іванна Іванюк, не відстає — її дохід за цей же період склав ще майже 2,9 мільйона гривень. Сумарно сімейний бюджет суддівського подружжя поповнився на близько 6 мільйонів бюджетних коштів, що в десятки разів перевищує можливості пересічного українця. Однак, схоже, навіть таких солідних виплат від держави не достатньо для задоволення апетитів служителів Феміди.

За фактами незаконної діяльності слідчого судді – Мармаша В.Я. нами було направлено 4 заяви про вчинення кримінальних правопорушень, 1 інформаційний запит та 3 скарги, охопивши при цьому понад 200 контролюючих органів різного рівня. Попри обсяг і системність цих дій, належного реагування ми не отримали.

Крім того, ми направили низку скарг на бездіяльність уповноважених осіб правоохоронних органів, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР. Відтак, ухвалами Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/28404/25-к було зобов’язано ГСУ НПУ внести відповідні відомості до ЄРДР; Галицький районний суд м. Львова у справі № 461/4788/25 зобов’язав УСБУ у Львівській області здійснити аналогічні дії; Шевченківський районний суд м. Києва у справі № 761/32669/25 зобов’язав БЕБ України внести відомості до ЄРДР; Печерський районний суд м. Києва у справі № 757/46686/25-к зобов’язав Офіс Генерального прокурора вчинити ті самі дії. Але ухвали й надалі не виконані.

Найбільш показовою у цій ситуації є реакція Вищої ради правосуддя – органу, який мав би надати належну оцінку діям судді Мармаша В.Я. та поставити крапку в історії системного тиску на бізнес-сектор. Натомість голова ВРП Григорій Усик повернув три дисциплінарні скарги, подані нами щодо діяльності зазначеного судді. Аналогічна доля спіткала й інших заявників, які також зверталися зі скаргами на дії Мармаша В.Я., однак їхні звернення були повернуті без розгляду по суті.

Система, яка мала б бути давно зруйнована, продовжує працювати проти бізнесу. Ті, хто повинен захищати закон, фактично створюють умови для тиску на підприємців, блокують їхню діяльність і використовують це як інструмент для вимагання хабарів. У результаті чесний бізнес змушений витрачати ресурси не на розвиток, а на боротьбу з системою, яка роками живе за рахунок корупції.