Ресторан ”Гірчиця” і план на мільярди: роль Сергія Байрака у справі ОПЗ та ОГХК

Політтехнолог Віктор Таран звернув увагу на роль Сергія Байрака у справі ексголови Фонду державного майна Дмитра Сенниченка. Тим часом журналісти досліджують матеріали провадження та обставини ймовірної схеми, збитки від якої, за версією слідства, обчислюються мільярдами гривень.

Приводом для нової дискусії навколо справи колишнього голови Фонду державного майна України Дмитра Сенниченка став допис політтехнолога та засновника центру “Ейдос” Віктора Тарана. Він звернув увагу не лише на дії правоохоронців, а й на роль Сергія Байрака – одного з ключових фігурантів історії.

За словами Тарана, у публічному просторі склалося враження, що слідство має значний масив незалежних доказів. Водночас, на його думку, частина матеріалів справи значною мірою пов’язана з показаннями, листуванням та аудіозаписами, які стосуються Байрака.

Політтехнолог також поставив під сумнів, наскільки повно суспільство бачить контекст оприлюднених аудіозаписів, і звернув увагу на обставини, за яких Байрак почав співпрацювати зі слідством.

Водночас ці твердження є оцінкою автора допису і не встановлюють обставин справи. Остаточну оцінку доказам має надати суд.

Ймовірну аферу ексголови ФДМУ Дмитра Сенниченка на понад 10 млрд грн та роль у ній Сергія Байрака детально дослідили журналісти видання “Цензор.НЕТ”, проаналізувавши матеріали справи та дані антикорупційних органів.

За версією НАБУ і САП, Сенниченко створив злочинну організацію, яка діяла навколо державних підприємств, що перебували у сфері управління Фонду держмайна. Серед них – Одеський припортовий завод та Об’єднана гірничо-хімічна компанія.

За даними слідства, Байрак міг виконувати роль посередника між Сенниченком та іншими учасниками схеми. Зокрема, йому приписують передачу вказівок від колишнього голови ФДМУ Андрію Гмиріну, а також отримання та передачу коштів.

Як пише “Цензор.НЕТ”, за версією слідства, Байрак і Гмирін могли отримувати по 25% незаконного доходу, тоді як Сенниченку нібито призначалося 50%.

Один із ключових епізодів стосується Одеського припортового заводу.

Підприємство працювало за давальницькою схемою: приватна компанія постачала газ, а ОПЗ переробляв його на аміак і карбамід. Готову продукцію надалі реалізовували на ринку.

За версією слідства, Сенниченко та його спільники могли організувати укладення договорів на умовах, невигідних для державного підприємства.

У лютому 2020 року відбувся конкурс на нового партнера ОПЗ. Серед учасників була компанія “Агро Газ Трейдинг”. За даними журналістів, вигіднішу пропозицію тоді подала “Укрнафтобуріння”, однак у підсумку договір уклали саме з “Агро Газ Трейдинг”.

За висновком Державної аудиторської служби, у період із травня 2020 року до жовтня 2021-го внаслідок укладених договорів ОПЗ зазнав збитків на 308,3 млн грн. Як зазначає “Цензор.НЕТ”, цей висновок підтвердив і Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Ще один напрям справи стосується Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, яка також перебувала у сфері управління ФДМУ.

За версією слідства, у 2020–2021 роках підприємство уклало чотири контракти з чеською компанією BELANTO trade s.r.o. на продаж ільменітового концентрату.

Правоохоронці вважають, що продукцію реалізовували за заниженими цінами. Унаслідок цього держава могла недоотримати понад 118 млн грн.

За даними, наведеними “Цензор.НЕТ”, згодом концентрат могли перепродати до росії та на тимчасово окуповану територію Криму.

24 листопада 2023 року НАБУ та САП оновили підозру Дмитру Сенниченку.

За даними антикорупційних органів, йдеться про легалізацію понад 10 млрд грн, отриманих унаслідок діяльності злочинної організації.

Зокрема, слідство досліджує продаж понад 137 тисяч тонн аміаку та понад 1,14 млн тонн карбаміду на загальну суму понад 10,6 млрд грн.

Водночас сам факт пред’явлення підозри не означає доведеності вини. Винуватість фігурантів має бути встановлена судом.

Саме роль Байрака стала однією з тем, на які звернув увагу Віктор Таран.

За версією слідства, Байрак був пов’язаний із Сенниченком ще до активної фази подій навколо державних підприємств. Журналісти “Цензор.НЕТ” пишуть, що вони знали один одного ще зі студентських років.

За матеріалами, які аналізували журналісти, Байрак нібито був залучений до пошуку людей для реалізації плану навколо ОПЗ та надалі контактував з іншими фігурантами.

Водночас Таран порушує інше питання – наскільки незалежними є докази, отримані за участі самого Байрака, і яку процесуальну оцінку мають отримати його дії та контакти з іншими фігурантами.

Зокрема, політтехнолог звертає увагу на інформацію про те, що Байрак, за його словами, міг сам шукати контакти з посадовцями та представниками Офісу президента, а після цього почав співпрацювати зі слідством.

Ці обставини потребують перевірки та оцінки в рамках кримінального провадження і не можуть самі по собі свідчити про недостовірність показань.

Водночас справа Сенниченка має й інший важливий аспект. “СтопКор” уже проводив власне аналітичне розслідування щодо інших фігурантів провадження – Андрія Гмиріна та Володимира Колота.

У березні 2026 року редакція опублікувала матеріал “700 мільйонів, вілла у Франції та дубайський слід: нові деталі справи Колота і Гмиріна”.

У ньому журналісти аналізували бізнес-зв’язки фігурантів, їхнє оточення, активи та майнові питання, які можуть мати значення для розуміння масштабів історії навколо Фонду держмайна.

Окрему увагу в розслідуванні приділили майну та активам, пов’язаним із фігурантами, зокрема інформації про нерухомість за кордоном та дубайський напрям.

Справа Сенниченка охоплює не лише колишнього очільника ФДМУ, а цілу мережу посадовців, підприємців та інших осіб, яких слідство пов’язує між собою.

Наразі остаточна оцінка доказів, ролі Байрака та інших фігурантів, а також питання їхньої вини залишається за судом.

Нагадаємо, що команда СтопКору писала про те, звідки у оточення затриманого Галущенка мільйони на елітні коледжі та про мільярдні тендери в Україні та рекордні прибутки в рф фармгіганта Teva