Як керівництво області та країни дозволяє забирати землі у прифронтових районах і віддавати своїм фермерам-фунтам та кришувати їх

На Харківщині у людей почали відбирати земельні ділянки і швиденько переписувати їх на свого фермера Дереку, який вже контролює майже 980 гектарів. Йдеться про 137 земельних ділянок, які протягом 2013–2025 років поступово опинилися в користуванні одного пов’язаного фермерського бізнесу. Землю концентрували через договори оренди, додаткові угоди та інші речові права, а потім закріплювали за господарствами на десятки років. Схоже, на Харківщині просто відпрацьовували схему: забрати землю у одних — оформити на своїх — залишити землю під своїм контролем.

У цій схемі фігурують одразу два господарства — ФГ «ДРУЖБА» та ФГ «ДРУЖБА-АГРО», через які концентрувалися земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Обидва підприємства зареєстровані за однією адресою у Старій Гнилиці, а кінцевим бенефіціаром «ДРУЖБА-АГРО» є Геннадій Дерека. За «ДРУЖБОЮ» у реєстрах накопичилися права на 137 ділянок, а «ДРУЖБА-АГРО» окремо отримала контроль над трьома ділянками загальною площею 158,8 га. Тобто земельний банк не просто збільшувався — він концентрувався через пов’язані між собою юридичні особи.

Показова історія — 158,8 га на території Леб’язької сільської ради. Право оренди цих трьох земельних ділянок було зареєстровано на користь «ДРУЖБА-АГРО», а серед реєстраційних дій є оформлення ділянки площею 30 гектарів. Реєстрацію проводила державний реєстратор Чугуївської районної державної адміністрації Тетяна Сергєєва. У результаті господарство отримало довгострокове користування землею та можливість фактично контролювати весь масив.

Ще один момент — строки оренди, які дозволяють утримувати землю роками. Наприклад, ділянка площею 5,1198 га була передана «ДРУЖБІ» за договором від 10 травня 2024 року на 25 років — до 2049 року — з автоматичним продовженням. Інша ділянка площею 5,2263 га також передана на 25 років із можливістю автоматичного продовження. А щодо договорів, укладених ще у 2010–2012 роках, згодом укладалися додаткові угоди, змінювалися строки та проводилася нова державна реєстрація.

Не менш цікаво, хто саме забезпечував юридичне оформлення цього земельного конвеєра. Частину прав реєструвала Ольга Кольцова, державний реєстратор Малинівської селищної ради, а раніше аналогічні дії проводила Тетяна Сергєєва з Чугуївської РДА. Тобто роками земельні ділянки переходили в довгострокове користування пов’язаних господарств через цілком конкретні реєстраційні рішення.

При цьому сам ФГ «ДРУЖБА» вже давно перетворився на серйозний аграрний бізнес із мільйонними оборотами. Вартість його активів перевищує 140 млн грн, річний дохід становить понад 66 млн грн, а офіційна кількість працівників — лише 21 особа. Господарство користується землями Малинівської громади, Леб’язького старостинського округу, Кочетоцької громади та інших територій Чугуївського району. Чим більшим стає цей земельний банк, тим гостріше питання: звідки взялася така концентрація землі і хто забезпечував її юридичне оформлення?

Але провернути всі ці схеми самотужки неможливо, тому фермер Дерека діяв не без підтримки Синєгубова та його ХОВА, які фактично дали зелене світло на передачу земель Харківщини одному власнику. Ще більше питань виникає до Мінагрополітики, яке з липня 2026 року очолює Висоцький і яке мало б захищати інтереси аграріїв та власників паїв, а не дозволяти концентрацію земель в одних руках. То що роблять керівники ХОВА та Мінагрополітики, коли майже 980 гектарів землі опиняються під контролем одного бізнесу — захищають людей чи дають зелене світло земельному дерибану?

Наразі нами скеровано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів із чіткими вимогами перевірити законність набуття та державної реєстрації прав на земельні ділянки Дереки, законність продовження строків їх оренди до 2044–2049 років, правомірність оформлення 158,8 га землі, дій державних реєстраторів та використання договорів, які забезпечили оренду цих земель на 36 років із правом пролонгації.

Фермерів змушують віддавати свої землі, а потім ці ж ділянки опиняються у довгостроковій оренді у потрібних господарств. У результаті майже 980 гектарів Харківщини вже зібрані під контролем одного фермера — Дереки. Схема проста: землю забирають у тих, хто не має потрібних зв’язків, а потім роками використовують на користь тих, хто ці зв’язки має. І якщо це називається «аграрною політикою», то для кого саме вона працює — для фермерів чи для тих, хто прибирає їхню землю до рук?