Назад
«Чому все відбувалося швидко і спонтанно: світанок, сонце піднімалось і треба було діяти або зараз, або чекати вечора. А як чекати, коли хлопці посеред дороги, пристібнуті до НРК (на який вже
полював ворожий дрон) і навколо тільки поля? Був варіант відправити ще одного робота. Але вони від’їхали не дуже далеко від того населеного пункту, і поки доїхав би НРК, минуло б багато часу. Та й
бездоріжжя... Найближчими з тих, хто, за моїми розрахунками, міг до них дістатися, були ми», – пояснював у нещодавньому інтерв’ю LB.ua Владислав «Тічер» Польський, командир роти 475 ОШП «CODE 9.2».
У серпні відео, як він на пікапі, не захищеному РЕБом, без бронежилета евакуює двох поранених бійців, яких намагалися вивезти наземними дронами, облетіло всі соцмережі.
За це президент присвоїв Польському звання Героя України, що розкритикувала керівниця медичної служби «Ульф»
Аліна Михайлова, назвавши це званням «за кількість лайків». Михайлова звернула увагу, що соцмережі не бачать числених випадків, коли на евакуацію виїжджають «на простих нещасних корчах, не
броньованих, туди, куди їхати без броніка та шолома ти не захочеш сам».
Раніше про проблему евакуації поранених написав Ігор Луценко,
військовослужбовець, засновник Центру підтримки аеророзвідки. Він наголосив, що наразі Україна не має дієвих засобів для евакуації поранених.
«Зрозумійте, що сучасний НРК зазвичай не підходить для евакуації поранених! Це – засіб для евакуації тіл загиблих, не більше. Це – рішення, котре застосовується від відчаю, від відсутності
нормальних засобів. У зв’язку з тим, що немає нічого іншого. Що у цьому питанні у нас повний функціональний провал», – писав Луценко.
Як склалися такі обставини щодо вивезення поранених з ЛБЗ, які можливі сценарії та що наразі з наявністю евакуаційних наземних дронів?
Евакуація пораненого бійцями 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу з допомогою НРК
Проблеми евакуації на НРК
На п’ятому році повномасштабної війни активність ворожих дронів, як у повітрі, так і на землі – так звані дрони-«ждуни» або мінування – унеможливила відносно стабільну евакуацію поранених
транспортом, де одразу можуть надати необхідну допомогу потерпілому.
Тому роль транспорту-порятунку все частіше відводять НРК. Але і вони наразі недосконало закривають цю потребу. Перш за все – це питання швидкості.
«Що таке НРК? Зазвичай це повільний засіб, середня швидкість якого не перевищує 7-10 км-годину. В кращому разі. І ледь не у кожному першому випадку евакуація перетворюється в багатогодинну
операцію, коли побратими сивіють, у операторів болить від хвилювання серце, вони моляться всім богам, щоб розвідницькі дрони противника не помітили повзучу, як черепаха, НРКшку», – пояснював Ігор
Луценко.
Друга слабка сторона – його вразливість до ворожих дронів.
«А скільки разів те НРК не може навіть доїхати до пораненого – його по дорозі розбирають ворожі ФПВ! А скільки разів ту НРК по дорозі б’ють уже з пораненим, і доїжджають назад лише фрагменти тіла?
А скільки разів НРК підривається на дистанційно встановленій ворогом міні? А скільки (чи не найбільше!) разів НРК взагалі не доїжджає?», – пояснював військовослужбовець.
Яка загалом ситуація із евакуаційними НРК
Відповідно напрошується запитання, а що зі спеціалізованими евакуаційними наземними комплексами?
Нині є два концепти евакуації поранених: закрита евакуація та відкрита. І кожен з них має свої як переваги, так і недоліки, пояснює Андрій «Лицар» Кушнєров, т.в.о. командира взводу управління НРК
108-го окремого штурмового батальйону «Вовки да Вінчі».
«Мауль» – це варіант закритої евакуації. Тут мінус в тому, що якщо щось трапиться, людині складно буде вибратися з цієї капсули, але вона захищає від уламків. Відповідно, контролювати ситуацію з
повітря людина теж не може і повністю покладається на оператора самої НРК. Тож якщо відпадає зв’язок – не зможе перехопити контроль», – пояснює Андрій.
Головна перевага «Мауля» – швидкість. Він може досягати 60 км/год завдяки тому, що працює на двигуні внутрішнього згоряння. А також його колісна база створена на основі квадроцикла.
Другий варіант – приклад відкритого концепту – «Терміт», гусеничний, відповідно, повільніший – до 15 км/год. Це модифікація логістичної платформи зі спеціальним модулем для медичної евакуації.
Хоча висока швидкість – питання непросте в умовах бездоріжжя та нестабільного зв’язку, зауважує Кушнєров.
«Терміт» повільніший, без підвіски, на гусениці, але він відкритий. Людина лягає в таку ніби люльку, і її можна накрити балістичною ковдрою. І в цьому є свої плюси – людина може вибратися звідти в
разі чого», – пояснює військовослужбовець.
Є ще засоби із капсульним підходом, як «Мауль», але вони ще в процесі розробки, зазначає Андрій.
Андрій «Лицар» Кушнеров ТВО командира взводу управління НРК, 108 ОШБ, 59-бригада, СБС
«Дійти до серійного виробництва взагалі проблемно. Переважна більшість українських виробників НРК – це рівень гаража. А компанії, здатні до масштабування рішень, уже починають думати над іншими
модифікаціями. Просто евакуаційні модулі потребують більш складного RnD, комунікації з підрозділами. Це, скажімо так, наступний крок, до якого багато хто ще не дійшов», – пояснює
військовослужбовець.
Втім, на його думку, напрямок розвиватиметься, хоч і повільно, і за рік з’явиться ще кілька гідних варіантів евакуаційних НРК, які наблизяться до вирішення нинішніх проблем.
«Я був на нараді і Сил безпілотних систем, коли СБС формувало технічне завдання [для евакуаційних НРК]. І з боку Генштабу є увага», – зазначив Кушнєров.
Про те, що про проблему знають у військово-політичному керівництві, LB.ua підтвердив і співрозмовник в Офісі президента.
«Питання регулярно обговорюють і в Міноборони, і у Головнокомандувача. Це питання забезпечення підрозділів і надходження до них відповідних засобів», – пояснив він.
Судячи з відповіді, ставку роблять саме на наземні комплекси.
«Є потреба у їхньому доопрацюванні. НРК – це вірний напрямок, питання, якими вони мають бути. Іншого варіанту поки не бачу», – сказав наш співрозмовник.
Андрій Кушнєров каже в їхньому підрозділі намагаються боротися з ворожими дронам «як і всі, комплексно».
НРК-мул та дрон вогневої підтримки у використанні бійців 59-ї бригади СБС.
«Десь піхота знищує, десь бомберами, скидами знищуємо. Десь ніяк, десь молимося. Проблеми з в FPV не вирішено, так само і в противника. Поки якогось серйозного засобу для протидії дронам немає. Є
сіткомети, це більше для піхотного застосування. Хтось намагається кріпити їх на НРК. Але результат поки посередній», – пояснює військовослужбовець.
Що стосується автоматичних турелей – це три етапи роботи: виявлення, супровід цілі та ураження.
«На всіх трьох етапах є проблеми, починаючи з того, щоб задетектити ту саму FPV на фоні посадки, а не чистого неба в гарну погоду. Це 50-100 метрів і час на реакцію дуже маленький. В процесі є ще
декілька спроб вирішити цю історію, всі вони різної успішності», – зазначає Кушнєров.
Відтак, під час евакуації поранених досі значну роль відіграють погодні умови: «Дощ, сніг, щоб ускладнити ворожим FPV можливість задетектити наземно-роботизований комплекс».
Місце бронетехніки
Ігор Луценко вважає, що українське військо має рухатися в бік броньованої техніки.
Ігор Луценко
«Ідеальне евакуаційне авто або НРК – це гарно броньований автомобіль типу MRAP, з дистанційним або безпосереднім керуванням, з екранами захисту від кумулятивів, котрий може на собі везти важкі й
потужні засоби радіоелектронної боротьби, і активні засоби проти FPV. Котрий в нинішніх умовах, якщо повернеться як явище на поле бою, здатен зменшити втрати нашої піхоти і дронарів на першій лінії»,
– пояснював Луценко, зводячи висновки до підрахунків вартості техніки і у випадку втрати людей.
За його словами, інвестиція в таку техніку вигідна, «оскільки становить в більшості випадків 30-50% від очікуваних збитків бюджету внаслідок загибелі військовослужбовців».
Водночас, зі спостережень Луценка, військові відчувають брак не те щоб бронетехніки, а й переобладнаних захистом від осколкових боєприпасів автівок «другої свіжості».
Нагадаємо, щодо закупівлі бронетехніки у цьому році виникла затримка. Про це говорили самі виробники. Також – у Агентстві оборонних закупівель, зауважуючи, що постачання відбуваються, але ще за минулорічними контрактами.
LB.ua звернувся у Міністерство оборони України із запитом, яка станом на серпень 2026 року ситуація із контрактуванням бронетехніки. Там відповіли, що потребу формує Генштаб.
Броньоване авто класу MRAP -від англ. Mine Resistant Ambush Protected — захист проти мін і засідок) — клас військових
автомобілів, спеціально розроблених для захисту екіпажу від підриву на мінах.
«Наразі до Переліку, доведеного до Агенції оборонних закупівель, включено бронемашини. Водночас деталізація щодо їхньої кількості та інших конкретних параметрів не розголошується, оскільки така
інформація може бути використана ворогом», – йдеться у відповіді МОУ.
На думку Луценка, потребу мають визначати саме представники корпусів і доводити її напряму у Міністерство оборони.
«По суті так і відбувається коли представники родів військ або навіть окремих частин напряму спілкуються з іноземними партнерами і ті їм купляють те, що їм треба. Українська держава ж тут
надзвичайно менш ефективна у тому, щоб прислухатися до потреб підрозділів котрі реально воюють», – пояснив Луценко у коментарі LB.ua.
Щодо забезпечення за рахунок іноземної допомоги, тут, каже, залежить від окремого підрозділу: «Тут лотерея – в когось є хист дипломатичної роботи, а комусь начальник забороняє вести самостійно
таку комунікацію з іноземними партнерами, тому тут усе дуже по-різному».
До слова, у червні Третій армійський корпус отримав від Латвії комплект британської броньованої техніки
CVR(T). Серед іншого, до до переданого сімейства модифікованих машин увійшов і евакуаційний транспорт.
«Багато хто каже, що бронетехніка частково відійшла на другий план. Це неправда, її роль величезна, бо піхота в пішому порядку має більше шансів бути уражена, ніж на бронетехніці. Проблема
української сторони якраз у тому, що в нас недостатньо бронетехніки нерадянського класу. Бо він уже повністю не відповідає реаліям війни», – зазначав Андрій Білецький, командир Третього корпусу.
Андрій Білецький у Святогірську
Які ж є рішення
Як зауважив у коментарі «Оборонці» начальник медичної служби 2-го корпусу НГУ «Хартія» Богдан Корильчук,
це питання насиченості підрозділів засобами.
«Я хочу мати в активі повільні електричні, але прогнозовані НРК по типу “Тора”, я хочу мати швидкі НРК по типу “Мауль”, я хочу мати багі. Нам потрібно достатньо медичних бронемашин для другого
етапу евакуації, а їх зараз дефіцит 80%. Якщо ми збільшимо кількість НРК та броньовиків, ми збільшимо виживаність бійців на передовій на 30% та скоротимо час евакуації до трьох годин замість восьми»,
– пояснював Корильчук.
Тетяна Чорновол, військовослужбовиця, громадська діячка вважає, що необхідно створити окремі штатні евакуаційні підрозділи в бригадах, які мають бути забезпечені усім необхідним.
«Так, всі підрозділи бригади мають включатися в допомогу, але евакуаційні підрозділи мають мати все своє в одній команді. Там мають бути найкращі водії з зарплатами, як у штурмовиків, але крім
цього медики, пілоти, спеціалісти РЕБу, сапери (розміновувачі на бпла), а також профі: мисливці з дробовиком за дронами. Щодо техніки не варто робити ставку на НРК, хоча теж має бути, але головний
транспорт – невеликий швидкий бронемобіль з протимінним днищем», – пояснила вона в своєму дописі.
Тетяна Чорновол
Ігор Луценко ж вважає, що в цілому наразі ідеальних рішень немає.
«Щоб щось говорити предметно це варто було потестити, але на мій погляд те що рухається по землі зараз малоефективне. Так само все, що літає і велике, теж досить ризиковане», – пояснив
він.
Щодо повітряної евакуації зазначив, що наразі такі засоби українського виробництва не представлені, як і прецеденти доставки пораненого з допомогою БпЛА.
Натомість додав: «Моя думка що нам варто взагалі відмовитися від розміщення українських громадян у кілзоні і це можна зробити з допомогою технічних засобів».
Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "Вивезти пораненого з кілзони. Як із цим справляються підрозділи які є варіанти і що думає військово-політичне керівництво". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: LB.ua.
