Внутрішній фронт. Медична бюрократія проти поранених на фронті

Нещодавно соцмережі збурив допис Мирослава Отковича – бійця, який на своїй сторінці у Фейсбук розповів, через які бюрократичні перешкоди доводиться проходити пораненим військовим в тилу, з якою неповагою та неуважністю стикатися.

Сказати, що відчуваєш шок від прочитаного – не сказати нічого. Втім, ось маленький уривок з цього допису, датованого 27 січня. Мова йде про один з військових госпіталів у Львові, зазначає Укрінформ.

«Поранені солдати без нижніх кінцівок стоять в загальній черзі за довідкою по декілька годин. Цей шматок паперу вимагає жорстока і невблаганна військова бюрократична машина.

Я зі своїм прооперованим меніском на лівому коліні сперся на милицю і мовчки дивився за тим, що відбувається.

Поліклініка відчиняється о дев'ятій ранку, о сьомій тридцять тут вже людно. Пів на дев'яту в списках в реєстратуру вже був шістдесятим, в черзі до хірурга - тринадцятим. Електронної черги не існує. Все на листочку в клітинку. А для того, щоб потрапити в останній кабінет, там де виписують документи ВЛК, моє прізвище опинилось під номером 502!!!».

Додайте до цього, що у приміщенні лікарні немає де сісти, немає питної води, а туалети не пристосовані для людей на милицях. А ще – не вистачає лікарів.

За кілька днів у Фейсбуці з’являється публікація дівчини-бійця з позивним “Мауглі” вже з Києва.

Короткий уривок і з цього допису. Уявіть: зима, натовп поранених перед зачиненими дверима, хтось стоїть в одному носочку на морозі… Розгублені, пригнічені, зневірені… І це – наші героїчні бійці, якими пишається вся країна.

«Спочатку пускають тих, хто на милицях. Забіг паралімпійської збірної по бруківці. Бо і нас таких немало, а талончик номер 20 - то шість годин черги може бути. Потім весь натовп забиває коридор перед віконечком реєстратури, прихисток совка невмирущого. 30-річні передчасно постарілі люди сваряться, наче пенсіонери в радянській поліклініці. Хто не вліз - товчуться біля дверей…».