Міністр Матвій Бідний: російський ВПК, бізнес дружини та Портнов

Матвій Бідний очолює Міністерство молоді та спорту з вересня 2024 року, а до цього майже рік керував відомством як виконувач обов’язків. За останні роки його професійна та родинна історія опинилася в центрі уваги через бізнес його дружини Вікторії Дашутіної, кримінальне провадження щодо її батька Григорія Дашутіна, давні контакти Бідного з Андрієм Портновим та суперечки навколо управління спортивною сферою.

Як пише "Невероятно, но факт", у системі Мінмолодьспорту Бідний працює з 2016 року. У 2020-му він став заступником міністра Вадима Гутцайта, а після його відставки фактично зберіг керівний вплив на відомство. Міністерство розподіляє державне фінансування для національних збірних і спортивних федерацій, опікується спортивними базами, ремонтами та відновленням інфраструктури.Окреме питання стосується тестя міністра Григорія Дашутіна, колишнього народного депутата від Партії регіонів. Державне бюро розслідувань повідомляло про провадження щодо його підприємств, які, за версією слідства, з 2014 року постачали російським державним підприємствам вузли, агрегати та пневматичне обладнання. Слідство заявляло, що продукція використовувалася підприємствами російського військово-промислового комплексу, зокрема під час виробництва компонентів для бойових залізничних ракетних комплексів «Молодець».За даними слідства, після початку повномасштабного вторгнення поставки не припинилися, а їхній обсяг перевищив 160 млн грн. Дашутіна затримували, а на його майно та корпоративні права загальною вартістю понад 1 млрд грн накладали арешт. Ці обставини є предметом кримінального провадження і самі по собі не означають встановлення вини судом.Дружина міністра Вікторія Дашутіна є дочкою Григорія Дашутіна. У попередніх деклараціях Бідного вона фігурувала як власниця або бенефіціарка низки підприємств сімейної промислової групи. Серед них зазначалися концерн і торговий дім «НІКМАС», «Нікмас Інжиніринг», «Укртехносинтез», Полтавський турбомеханічний завод, ВНДІкомпресормаш та «Укрросметал». Згодом значна частина цих корпоративних прав зникла з декларацій.Сам Бідний пояснював, що практично не підтримує спілкування з тестем, а його дружина давно відійшла від сімейного бізнесу. Водночас у деклараціях подружжя залишалися активи та доходи, пов’язані з підприємницькою діяльністю.Зокрема, у Вікторії Дашутіної задекларовані квартира площею 215,1 кв. м у Києві, будинок площею 1086,9 кв. м і земельна ділянка на 1228 кв. м у Гурзуфі, який перебуває під російською окупацією. У 2023 році вона придбала електромобіль Polestar 2 за 1,7 млн грн. Станом на кінець 2024 року готівкові кошти дружини міністра становили близько 3,1 млн грн, тоді як річна зарплата самого Бідного в міністерстві була близькою до 1,44 млн грн.Після виходу з частини українських сімейних компаній підприємницька діяльність Дашутіної з’явилася у Словаччині. У деклараціях Бідного фігурували Rotors Tech і Rotors Trade s.r.o. У 2024 році дружина міністра отримала від Rotors Tech близько 647 тис. грн, а у 2025-му — 785 тис. грн від Rotors Trade. Крім того, за 2025 рік вона вказала близько 499 тис. грн доходу від підприємницької діяльності.Ще одним епізодом у біографії Бідного є його робота помічником-консультантом Андрія Портнова у 2006–2007 роках на громадських засадах. За словами самого міністра, вони познайомилися у фітнес-клубі, де Бідний працював тренером, а Портнов був його клієнтом. Пізніше Портнов обіймав посаду заступника глави Адміністрації президента Віктора Януковича. У 2021 році США запровадили проти Портнова санкції, звинувативши його у причетності до корупції.Ім’я Бідного також фігурувало у публічних звинуваченнях щодо розподілу державних коштів у спорті. Представники спортивного середовища ще з часів його роботи за міністра Ігоря Жданова пов’язували його з імовірними «відкатами» під час фінансування федерацій. Водночас офіційного повідомлення про підозру Бідному за такими епізодами не оголошували, тому ці твердження не мають статусу встановленого судом факту.

У 2026 році конфлікт навколо Бідного загострився через Національний університет фізичного виховання і спорту. Міністерство втрутилося у процедуру зміни керівництва закладу: вибори ректора перенесли, а напередодні голосування призначили нового виконувача обов’язків керівника. Частина працівників університету виступила проти дій відомства, після чого у Верховній Раді зареєстрували проект постанови про звільнення Бідного. Подальша доля цієї ініціативи залежить від її розгляду парламентом.