«Ключова фігура» Кравченка, затримання Зайцева та 60 заблокованих підприємств: як протистояння в Харкові перетворилося на переслідування бізнесу

Невдала зустріч харківського бізнесмена Сергія Зайцева з коханкою Генерального прокурора Кравченка Олександрою Паровишник у ресторані Nikas стала початком тривалого процесуального тиску. Офіційна дружина Кравченка проживає в Києві й до цього конфлікту стосунку не мала. Здається, заради «коханої та дорогої жінки» Генпрокурор готовий задіяти всю систему переслідування, маючи для цього й прокурорську вертикаль, і потрібних виконавців.

Після тієї розмови проти Зайцева та його знайомих фактично розгорнули процесуальне полювання. Спершу відбулися обшуки у справі про нібито фінансування тероризму. Згодом з’явилося ще одне провадження — щодо підробки документів для отримання відстрочки від мобілізації та виїзду за кордон. З червня 2025 року Зайцев перебуває у СІЗО без права внесення застави.

Захист неодноразово заявляв про можливе переслідування з особистих мотивів, а сам Зайцев детально описував конфлікт із людьми Кравченка та подальший тиск. Однак харківський суд на ці обставини уваги не звернув. Після арешту удар перейшов на бізнес Зайцева.

За тією ж схемою люди Кравченка взялися за контрагентів аграрного бізнесу Зайцева. Близько 60 компаній зіткнулися з блокуванням податкових накладних, а працівники податкової відкрито говорили, що без «команди зверху» ПДВ не розблокують. Тиск вийшов далеко за межі кримінального провадження й зачепив усю бізнес-інфраструктуру, пов’язану зі Зайцевим.

Черга дійшла й до ресторану Nikas — місця, де все почалося. Заклад задушили перевірками, перетворивши один невдалий вечір на ланцюг обшуків, арешту, податкового блокування та тиску на бізнес. Випадковість, чи помста «важливої дівчинки» стала лише приводом для масштабнішої зачистки?

Ще зі студентських років Кравченко був закоханий у Паровишник, однак почуття не були взаємними. Ситуація змінилася після того, як він отримав посаду Генерального прокурора. Попри офіційний шлюб Олександра регулярно приїздила до Києва й набула статусу «важливої дівчинки» — настільки важливої, що за її проханням Генпрокурор звільнив її колишнього чоловіка. Її ім’я також згадувалося в матеріалах НАБУ: Кропива, як близька особа Кравченка, займався оформленням візи та купівлею ноутбука саме для Паровишник.

У Харкові всі питання Кравченка та помсту за образу «важливої дівчинки» курирував Папуша — кум, який створив мережу кол-центрів і фактично перетворив область на джерело «данини». Саме тому історію зі Зайцевим не можна зводити до звичайного ресторанного конфлікту: після сварки одночасно запустилися кримінальне переслідування, обшуки, податкова та контролюючі органи. Але найважливіше питання — кому ще було вигідно прибрати Зайцева з дороги?

Зайцев — не випадкова жертва, а спадкоємець покійного власника мережі АЗС «Маршал» і партнер Шенцева. Між ними свого часу виник конфлікт через переділ аграрного та паливного ринків. Шенцев через сина пов’язаний із криптобіржею #WhiteBIT, яка, за даними розслідування, обслуговувала фінансові потоки шахрайських кол-центрів: кошти потерпілих надходили, дробилися, конвертувалися та виводилися.

Керівництво WhiteBIT, за інформацією джерел, не лише обслуговувало кол-центри, а й брало участь в оплаті «даху» силовим структурам. Частина коштів спрямовувалася на неправомірну вигоду посадовцям прокуратури та правоохоронних органів, щоб ті не перешкоджали роботі схеми. Посередником між організаторами кол-центрів, Носовим та силовиками виступав Богдан Бойко — президент ФК «Харків», довірена особа Кропиви та негласний куратор частини кол-центрів.

Таким чином, WhiteBIT у цій історії постає не просто криптобіржею: кошти від жертв заходили в її інфраструктуру, переміщувалися, конвертувалися, а частина з них, згідно з документами, йшла на оплату посадовцям. Поруч — Носов, Шенцеви та Бойко, який координував роботу кол-центрів, платежі та контакти з Кропивою.

Журналісти вже направили звернення до міжнародних партнерів та українських інституцій із вимогою перевірити діяльність WhiteBIT, рух коштів через біржу, встановити кінцевих бенефіціарів, а також перевірити дії посадових осіб, які могли забезпечувати безперешкодну роботу схеми.

Кравченко міг прагнути не лише помститися Зайцеву за образу «важливої дівчинки», а й прибрати його разом із бізнесом, щоб аграрні та паливні активи перейшли до Шенцевих. З огляду на зв’язок Шенцевих із WhiteBIT, а також присутність поряд Носова та Бойка, постає питання: Зайцева хотіли покарати за особистий конфлікт чи його активи вже готували під інших гравців?