«Олігарх» із кухні KFC: працівник ресторану став номінальним власником 538 компаній із доходом понад 581 мільйон гривень

«Олігарх» із кухні KFC: працівник ресторану став номінальним власником 538 компаній із доходом понад 581 мільйон гривень

В Україні роками працює індустрія номінальних директорів — людей, на яких оформлюють десятки й сотні компаній, поки справжні бенефіціари залишаються в тіні.

За останні 2 роки на Сосонного оформили понад 300 фірм.

Загалом його «портфель» налічує вже 538 компаній, а сукупний дохід цих підприємств за 2025 рік перевищив 581 млн гривень.

При цьому Сосонний, за даними слідства, фактично не керував жодною з цих компаній.

Він працював на кухні ресторану швидкого харчування, а погоджувався ставати власником фірм через складне матеріальне становище — за кілька сотень доларів.

І ось тут виникає головне питання: як людина, яка працює на кухні KFC, раптом перетворюється на «власника» понад півтисячі підприємств із сотнями мільйонів гривень обороту?

Історія почалася у серпні 2023 року.

Тоді Сосонний став власником ТОВ «ТДМ Трейдінг», яке нині має назву «Лейхер».

До цього компанія належала волинському бізнесмену Андрію Яручику.

За матеріалами слідства, Сосонний просто підписав у нотаріуса стос документів, навіть не читаючи їх.

Правоохоронці вважають, що це було частиною схеми з приховування попередніх податкових махінацій.

У березні 2026 року Шевченківський районний суд Києва визнав Сосонного винним у пособництві внесенню завідомо неправдивих відомостей до реєстраційних документів.

Суд призначив йому 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, а також на 1 рік заборонив займатися підприємницькою діяльністю.

На цьому історія не закінчилася.

Яручик подав проти Сосонного позов із вимогою стягнути 30 млн гривень нібито боргу за придбання компанії.

І це при тому, що статутний капітал фірми становив лише 10 тисяч гривень.

Суд у задоволенні позову відмовив, оскільки справа мала розглядатися в господарському суді.

Але сама поява такого позову ще раз показує, наскільки зручним інструментом можуть бути номінальні власники для тих, хто не хоче світитися у схемах.

Вугілля з пилу, землі, каміння та сміття

Найбільш цинічна частина цієї історії пов’язана вже не просто з фіктивними власниками, а з державними закупівлями.

Група компаній — ТОВ «Ресурси Батьківщини», ТОВ «Західмаркет» і ПП «Нафтоагросервіс» — за даними розслідування, заробила на закупівлях через Prozorro майже чверть мільярда гривень.

На тендерах компанії подавали сертифікати якості від ТОВ «Енерго Восток Антрацит» і ТОВ «Промтопресурс».

Ці підприємства, за матеріалами справи, контролювали Руслан Брагін та Олександр Сосюра — вихідці з Вугледара.

Але за документами було одне вугілля, а в реальності — зовсім інше.

За даними слідства, компанії купували на «чорному ринку» вугільний пил і породу, після чого змішували їх із землею, камінням та сміттям, збільшуючи таким чином вагу продукції.

Потім це «вугілля» постачали державним установам — школам, ліцеям і психоневрологічним інтернатам на Закарпатті, Львівщині та Кіровоградщині.

Результат такої «економії» був цілком реальний: забиті шлаком котельні та холод у приміщеннях.

Експертизи, наведені у справі, підтвердили: поставлене паливо не відповідало стандартам ДСТУ.

Коли розслідування наблизилося до фіналу, на початку 2026 року компанії, які фігурували у схемі, почали швидко змінювати власників.

Зокрема, токсичні активи переписали на Андрія Сосонного.

Зручний номінал знову опинився там, де йому, за логікою схеми, відведено місце: на папері.

Однак правоохоронцям вдалося встановити ймовірних організаторів.

Підозри отримали Валерія Рижеголова, Сергій Глухов, Олександр Сосюра та Руслан Брагін.

Одного з лідерів групи суд відправив під варту, визначивши заставу в розмірі 4,58 млн гривень.

Але найбільш показовим у цій історії є інше.

Навіть після гучного викриття схема, за наведеними даними, не зникла.

ТОВ «Західмаркет» продовжувало перемагати у тендерах і в 2026 році.

Серед них — податкові борги ТОВ «Октан 101» на понад 10,7 млн гривень, борги ТОВ «Хеймпі Фаст» та штрафи ТОВ «ТД «Укртопливо», яке раніше мало виторг понад 93 млн гривень.

У підсумку перед нами історія не просто одного номінального директора, на якого переписали сотні компаній.

Це показовий приклад того, як можуть працювати схеми, у яких людина на папері володіє бізнес-імперією, але в реальному житті не має ані ресурсів, ані можливості нею керувати.

І поки номінальний власник відповідає перед судом за документи, справжні організатори можуть залишатися в тіні.

Сосонний із його 538 компаніями виглядає майже як карикатура на українського «олігарха»: замість кабінету мільярдера — кухня ресторану швидкого харчування.

Але за цією абсурдною картинкою стоять сотні мільйонів гривень, державні тендери та продукція, яку, за матеріалами слідства, постачали українським школам та інтернатам.

Саме тому проблема значно ширша за долю одного номінального директора.

Якщо система дозволяє масово оформлювати підприємства на людей, які фактично ними не керують, а компаніям із сумнівною історією продовжувати отримувати державні контракти, то питання вже не лише до окремих виконавців.

Питання — до механізму, який роками дозволяє справжнім бенефіціарам ховатися за чужими прізвищами, а бюджетні мільйони продовжують рухатися за старими маршрутами.