Розсекречені архіви радянських спецслужб: Роман Ільницький - діяч демократичного крила ОУН, якого могла спіткати участь Лева Ребета

Заглиблення в розсекречені документи з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу віднаходити невідомі сторінки історії, які свідчать про те, що в планах органів дпу / нквс / кдб срср на фізичну ліквідацію за кордоном активних діячів українського національно-визвольного руху були не лише кандидатури Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандери, Лева Ребета, Миколи Капустянського, Ярослава Стецька, а й деяких інших непересічних особистостей.

Одним із об’єктів подібних спрямувань був талановитий журналіст, публіцист, видавець і громадсько-політичний діяч Роман Ільницький.

Прізвище Романа Ільницького неодноразово згадується в документах 1940–1950 років, у яких ідеться про розкол в ОУН-революційній на чолі зі Степаном Бандерою і створення демократичної опозиції на чолі з Левом Ребетом та Зиновієм Матлою. Внаслідок низки внутрішньопартійних конфліктів частина діячів відійшла від ОУН-р і в 1954 році створила нову організацію – ОУН за кордоном (ОУН-з). З огляду на наявність двох провідних лідерів цього крила ОУН їх назвали «двійкарями». Водночас був і третій активний прогресивний модерновий діяч нової організації, на якого звернули увагу чекісти і завели на нього оперативну справу.

В одній із довідок повідомлялося про те, що Роман Ільницький за певних умов міг стати на чолі ОУН-з ще на першому етапі її діяльності. У ній зазначалося, що на конференції Закордонних частин ОУН («двійкарів»), яка відбулася в Мюнхені 25–26 грудня 1955 року, його пропонували обрати керівником Проводу. При цьому він нібито висунув умову, щоб до складу Проводу включили Євгена Стахіва і Володимира Мартинця. Оскільки ці кандидатури конференція не підтримала, він відмовився від посади. Тоді головою ОУН-з обрали Лева Ребета. Натомість Роман Ільницький став його заступником.