Як на Львівській митниці «доять» польських постачальників через санітарні перевірки. Хто кришує схему та заробляє на штучних перешкодах?

Хто реально керує схемами на митниці, які приносять сотні мільярдів гривень збитків бюджету та погіршують відносини України з країнами ЄС, попри повну залежність нашої держави від європейської підтримки та постійні декларації Президента й уряду про покращення відносин із Європою, а передусім із Польщею? За фасадом заяв про європейську інтеграцію та нормальні умови для міжнародного бізнесу продовжує працювати система, у якій для підприємців створюють дедалі нові штучні перешкоди, затягують процедури та фактично підштовхують їх до пошуку «домовленостей». Йдеться вже не про окремого митника, який може перевищити свої повноваження, а про «бекофіс», де хтось визначає, за якою схемою сьогодні будуть «доїти» бізнес, хто має забезпечити виконання цієї схеми на місцях.

Однією з таких точок є Львівська митниця на чолі з Іваном Керезвас, зокрема митний пост «Городок» ВМО №2, де фури з продуктами харчування потрапляють під контроль Держпродспоживслужби Львівщини, яку очолює Білик. Під приводом проведення необхідних контрольних заходів відбираються зразки продукції та направляються на лабораторні дослідження, а рефрижератори тим часом залишаються стояти на кордоні по чотири доби й більше. Холодильне обладнання працює цілодобово, спалює пальне, поставки зриваються, перевізник і власник товару несуть збитки, а кінцевий споживач ризикує взагалі не отримати продукцію або отримати її вже з втраченими товарними властивостями. Особливо абсурдно це виглядає щодо швидкопсувних продуктів — бананів, апельсинів, мандаринів та іншої продукції, для якої кожна зайва доба під контролем безпосередньо перетворюється на фінансові втрати.

Показовою є історія польської компанії OLVAR SP. Z O.O., яка вже стикалася з такими затримками

Її вантажі з цитрусовими — зокрема апельсинами та мандаринами — могли перебувати під контролем по дві, три та майже чотири доби, а в одному з випадків партія свіжих мандаринів втратила 89,52% товарної вартості, що спричинило мільйонні збитки. Окремо викликає питання ситуація, коли зразки продукції відбиралися повторно — спочатку в межах фітосанітарного контролю, а потім знову в межах харчового контролю, що фактично збільшувало час очікування результатів. Для рефрижератора це означає дні простою, постійні витрати на підтримання температурного режиму та ризик того, що продукція втратить товарну цінність раніше.

Після наших звернень та публікацій з вказаного приводу, посадовці Держмитслужби і Держпродспоживслужби вирішили змінити тактику. Тепер митниця почала закривати митне оформлення у встановлені чотири години, однак фізично фури все одно залишаються на митному посту, оскільки продукція продовжує проходити контроль Держпродспоживслужби, а відібрані зразки направляються на лабораторні дослідження, у тому числі до Києва. 28 серпня дві фури OLVAR із бананами вже другу добу стояли на митному посту «Муроване» саме в очікуванні результатів таких досліджень. Тобто попередню модель просто змінили: тепер чотири години можна показати у документах, але фактичний рух вантажу залишається заблокованим на невизначений строк.

Для бізнесу різниця лише на папері, адже рефрижератор як стояв, так і стоїть, холодильне обладнання продовжує працювати, пальне витрачається, а швидкопсувна продукція втрачає залишковий строк реалізації. При цьому відповідальність зручно перекидається між двома службами: митниця посилається на завершене оформлення, а подальше перебування вантажу пояснюється процедурами Держпродспоживслужби. Саме тому необхідно встановити, хто приймає рішення про відбір зразків, чому вони можуть відбиратися повторно, на якій підставі транспорт утримується після завершення митного оформлення, хто визначає строки лабораторних досліджень і чому швидкопсувний товар не може продовжити рух після виконання необхідних контрольних процедур.

І головне питання — до силовиків Львівщини

Львівська обласна прокуратура на чолі з Меретом, ТУ ДБР у м. Львові на чолі з Ляшком та УСБУ у Львівській області на чолі з Пилипом роками бачать, що відбувається на Львівській митниці та в контролюючих органах регіону, однак порядок так і не наведений. Складається враження, що безкарність цієї системи комусь вигідна, адже замість реальних перевірок — формальні відписки та матеріали, які відправляють у довгий ящик. Якщо силовики не бачать проблеми роками, виникає цілком закономірна підозра: можливо, хтось із тих, хто має припиняти ці схеми, сам зацікавлений у їхньому існуванні.

До слова, вже готується нова скарга, у якій викладено новий механізм тиску на бізнес та поставлено конкретні вимоги: перевірити весь ланцюг — від митного поста, огляду та відбору зразків до лабораторії і фактичного випуску вантажу, встановити, хто приймає рішення про затягування процедур, чому зразки відбираються повторно, хто визначає строки лабораторних досліджень, на якій правовій підставі вантаж фактично утримується після завершення митного оформлення, хто відповідатиме за завдані бізнесу збитки.

Бо коли польський постачальник, який законно завозить продукцію в Україну, відмовляється «домовлятися», для нього щоразу з’являється нова перепона — митна, санітарна, лабораторна. Митне оформлення формально завершується у встановлений строк, Держпродспоживслужба посилається на необхідність проведення досліджень, а польський бізнес платить за простій, пальне, зірвані поставки та зіпсований товар. Це вже не бюрократія, а механізм тиску, у якому відповідальність перекладають між службами, а всі збитки залишаються на бізнесі.