Олексій Кучер: суміщення посад, 7 млн грн і старий скандал НАЗК

Голова Державної регуляторної служби України Олексій Кучер майже рік одночасно очолював центральний орган виконавчої влади та наглядову раду державного підприємства «Ліси України»: Кабмін погодив його представником держави у січні 2025 року, 2 квітня його обрали головою ради, а в лютому 2026-го він залишив її склад. Саме таке суміщення стало предметом правових претензій у публікації ZN.UA через положення Конституції та антикорупційного законодавства.

21 січня 2025 року уряд погодив кандидатуру Кучера як представника держави у наглядовій раді «Лісів України». До складу також увійшли троє незалежних членів — представники Канади, Латвії та Фінляндії. 2 квітня рада на першому засіданні обрала Кучера головою. Одночасно він увійшов до комітету з аудиту та комітету з питань призначень і винагород, пишуть ЗМІ.У лютому 2026 року Кучер припинив роботу в наглядовій раді. ДП «Ліси України» повідомило про його вихід 24 лютого, назвавши його роботу заслугою у запуску процесів корпоративного управління. Причину припинення повноважень у повідомленні не зазначили.Питання до суміщення виникли через частину першу статті 120 Конституції, яка забороняє керівникам центральних органів виконавчої влади входити до керівних органів або наглядових рад підприємств чи організацій, що мають на меті отримання прибутку. ZN.UA також посилається на пункт 2 частини першої статті 25 закону «Про запобігання корупції», який містить аналогічне обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави.При цьому Кучер входив до ради саме як представник держави. Урядове рішення про його призначення прямо визначало такий статус. Водночас ZN.UA стверджує, що статус представника держави сам по собі не усуває конституційної заборони, а остаточну правову оцінку цих обставин має надати компетентний орган або суд. Публічного рішення НАЗК, яке б встановлювало порушення Кучером за цим епізодом, у наведених матеріалах немає.Окреме питання — виплати членам наглядової ради. За даними розслідування ZN.UA, протягом роботи ради її членам було нараховано та виплачено майже 7 млн грн. Видання пов’язує ці виплати з тим, що рада на момент початку роботи складалася з чотирьох осіб, тоді як відповідні нормативні акти передбачають щонайменше п’ять членів. Ці обставини стали підставою для досудового розслідування за ознаками розтрати майна в особливо великих розмірах.Сам Кучер, за даними «Лісів України», винагороди за участь у наглядовій раді не отримував. Водночас три незалежні члени ради працювали за контрактами з передбаченою винагородою. Таким чином, сума майже 7 млн грн стосується виплат членам ради загалом, а не особистого доходу голови ради.Історія з наглядовою радою стала не першим публічним питанням до Кучера. У 2021 році НАЗК повідомило про результати повної перевірки його декларацій за 2019 та 2020 роки. Агентство заявило, що чиновник задекларував Bitcoin вартістю 13,1 млн грн, але не зміг надати документів, які підтверджували б володіння криптовалютою.За даними НАЗК, Кучер також не надав публічну адресу Bitcoin, яка могла б підтвердити належність криптовалюти. Агентство зазначало, що сукупний дохід Кучера та членів його сім’ї за 2001–2020 роки, за даними податкової, становив 880 682,56 грн. НАЗК кваліфікувало внесення недостовірних відомостей як можливе кримінальне правопорушення та внесло Кабміну припис щодо службового розслідування і дисциплінарної відповідальності.У жовтні 2021 року НАЗК повторно викликало Кучера для надання пояснень щодо задекларованих біткоїнів. Агентство повідомляло, що запрошувало його вже кілька разів. Водночас сам факт заяви НАЗК про недостовірні відомості не є вироком суду, а у відкритих матеріалах агентства немає інформації про покарання Кучера за цим епізодом.

Станом на 2026 рік Кучер продовжує очолювати Державну регуляторну службу, тоді як його повноваження в наглядовій раді «Лісів України» припинилися. Питання щодо законності майже річного суміщення посад, виплат наглядовій раді та попередньої історії з декларацією залишаються різними за своїм юридичним статусом: частина є предметом журналістської та правової дискусії, частина — досудового розслідування, а встановлення відповідальності за можливі порушення потребує відповідних рішень компетентних органів.