Чому Семена Кривоноса ставлять в один ряд з Іриною Мудрою та Русланом Кравченком — і чому він досі на посаді?

Останніми днями в мережі знову ставлять поруч три прізвища: Семен Кривонос, Ірина Мудра, Руслан Кравченко. Одні кажуть, що це різні справи і різні роки. Інші бачать одну логіку. Відповідей від самих фігурантів по суті майже немає. Є утримання під вартою, є втеча за кордон, є корупціонер у кріслі.

Про це — у статті From-UA.

Ірина Мудра вже під вартою. Слідство говорить про рейдерство через державні реєстри і відмивання 150 мільйонів. Руслан Кравченко після справи про кришування шахрайських кол-центрів у контурі Офісу генпрокурора опинився в Парижі. Семен Кривонос досі директор Національного антикорупційного бюро. Вироку немає. Відповідальності немає. Посада є.

Саме тому питання звучить прямо: Кривонос — це повторення історій Мудрої та Кравченка, тільки без наслідків?

У 2008–2009 роках ішлося не про абстрактний «підкуп». Ішлося про вибори до Київради і голоси за Блок Юлії Тимошенко. За постановою Голосіївського райсуду від 25 червня 2009-го Кривоноса обвинувачували за ч. 3 ст. 157 КК: перешкоджання виборчому праву шляхом підкупу, вчинене групою осіб. Суд зафіксував схему зі студентами КНУ імені Шевченка. У матеріалах — близько 90 тисяч гривень: 15 тисяч 22 травня і ще 75 тисяч наступного дня. За голос або участь у кампанії нібито платили 200 гривень. Санкція статті — до п’яти років.

Вироку не було. Кривонос подав клопотання про амністію: на утриманні — малолітня дитина. Справу закрили.

Дитину звали Максим Хомченко. Він народився 4 травня 2008 року. Батьком Кривоноса записали лише 17 червня 2009-го — за вісім днів до суду. У березні 2026-го мати Світлана Хомченко сказала Бориславу Березі: стосунків не було, її просили допомогти через посередницю, пояснювали «по роботі, по контракту з Америкою». Про кримінальну справу, за її словами, вона не знала.

Пізніше з’явився висновок ДНК-експертизи. Імовірність того, що Семен Кривонос є біологічним батьком хлопчика, — 0,00%. Після цього він пішов до суду і зняв себе з актового запису. У заяві писав, що був «переконаний», ніби це його син. Дві версії. Одна спрацювала перед амністією. Друга — коли дитина стала незручною.

На конкурсі до НАБУ Кривонос називав підкуп «маячнею». Якщо підкупу не було, залишається питання: навіщо тоді була амністія через дитину, а не виправдувальний вирок.

Другий епізод — хабар за землю. 2014 рік. Кривонос очолював реєстраційну службу Обухівського міськрайонного управління юстиції. Йшлося про 0,25 гектара в Тарасівці. Схема, за цією версією генпрокурора Кравченка, така: землю спершу безоплатно оформлюють на підставну особу, потім продають потрібному покупцеві. Оцінка — 149 тисяч гривень замість 345 тисяч. У сюжеті «Слідства.Інфо» 2016-го називали іншу цифру — 120 тисяч доларів за виділення ділянки.

У Кривоноса були обшуки. Підозру тоді не вручили. Справу закрили. Сам він казав, що проходив як свідок і двічі давав пояснення. Вироку немає. Але архів підняли знову через внутрішні розборки.

Окремо — конкурси. 2016-го він виграв Одеське теруправління НАБУ і зняв кандидатуру після матеріалу про майно й стару справу. 2023-го уряд призначив його директором ДБР. Експрокурор САП Станіслав Броневицький пізніше заявив: конкурс був режисерований, віце-прем’єр просив розглядати двох кандидатів «у пріоритеті», один із них — Кривонос. «Без зовнішнього втручання він ніколи б не очолив НАБУ». Повної довідки САП у відкритому доступі немає.

Мудру судять. Кравченко втік. Кривонос керує органом, який має ловити таких, як вони та він сам.

Це не три випадкові прізвища в одній стрічці. Це одна корумпована система, у якій повноваження стають приватним інструментом. У Кривоноса інструментом могла стати чужа дитина в суді. У Мудрої, за слідством, — державний реєстр. У Кравченка — відомство, з якого він пішов не з розбором, а з архівом і квитком.

Усі троє закриваються не фактами, а статусом: немає врученого папірця, немає визнаної вини, немає офіційного імені на плівці. Для директора НАБУ цього замало. Поки він сидить у кріслі, паралель з Мудрою і Кравченком тримається не на емоції. Вона тримається на тому, що система покарала не всіх однаково.