Блакитний діамант Терещенка зник на десятиліття: легенда пов’язує його з викупом із в’язниці

Один із найбільших блакитних діамантів світу понад пів століття майже не з’являвся в публічних згадках. Родинна легенда пов’язує камінь із визволенням Михайла Терещенка з більшовицької в’язниці, але відома хронологія коштовності суперечить цій версії.

Про це пише Роман Тимофєєв .

Михайло Терещенко народився у Києві 1886 року та походив з однієї з найбагатших українських підприємницьких родин. Терещенки були родом із Глухова на Сумщині, а основу їхніх статків становила цукрова промисловість.

Родині також належали землі, підприємства та фінансові активи. Значні кошти Терещенки витрачали на благодійність, підтримуючи лікарні, навчальні заклади, притулки, церкви, музеї та мистецькі колекції.

Статок Михайла Терещенка оцінювали більш ніж у 60 мільйонів рублів. У 1917 році він став членом Тимчасового уряду Росії — спочатку очолив Міністерство фінансів, а згодом Міністерство закордонних справ.

Із Терещенком пов’язують великий блакитний діамант, який нині відомий як Tereschenko Blue. Його раннє походження залишається невідомим. Ювелірний дім Mouawad, якому камінь належить зараз, не називає точної дати його знаходження чи конкретної копальні.

Існує версія, що діамант походить з Індії, однак підтверджених відомостей про перших власників немає.

Онук Михайла Терещенка Мішель Терещенко переказував сімейну версію, за якою його дід придбав камінь 1913 року в Антверпені для Маргарет Ное — француженки, яка згодом стала його першою дружиною.

Ювелірні джерела також дозволяють простежити історію діаманта від 1913 року, хоча починають її вже з Парижа.

Тоді Михайло Терещенко залишив великий блакитний камінь у Cartier. У 1915 році він замовив для нього кольє. Центральний діамант вагою 42,92 карата отримав грушоподібне огранення.

Навколо нього Cartier розмістив ще 46 діамантів різних розмірів, форм і кольорів. Серед них були круглі, грушоподібні, серцеподібні камені та маркізи, а кольорова гама включала жовті, рожеві, зелені та блакитні відтінки.

Різні джерела по-різному визначають місце Tereschenko Blue серед найбільших блакитних діамантів. Mouawad називає його другим після Hope Diamond вагою 45,52 карата, тоді як у каталозі Christie’s камінь фігурував як четвертий серед найбільших відомих fancy blue diamonds.

Після більшовицького перевороту восени 1917 року Терещенка разом з іншими членами Тимчасового уряду заарештували у Зимовому палаці. Його відправили до Петропавлівської фортеці, звідки він вийшов навесні 1918 року, після чого залишив колишню імперію.

Саме з цим періодом пов’язана найвідоміша легенда про діамант. Мішель Терещенко розповідав, що Маргарет Ное домагалася звільнення чоловіка і нібито домовилася з Левом Троцьким. Ціною свободи начебто став великий блакитний камінь.

Однак документальних підтверджень цієї версії немає. Ба більше, дані Christie’s свідчать, що Tereschenko Blue залишив Російську імперію ще 1916 року та після цього перейшов до неназваного приватного власника.

Таку ж хронологію наводить Gem-A. Якщо ці дані правильні, у 1918 році Маргарет Ное вже не могла передати більшовикам саме цей діамант вагою 42,92 карата.

Водночас це не виключає, що родина могла заплатити за звільнення Терещенка іншими коштовностями або грошима. Підтверджень зв’язку саме Tereschenko Blue з його виходом із в’язниці досі немає.

Після 1916 року історія каменя стає значно менш визначеною. Одну з можливих версій його подальшої долі знайшов історик ювелірного мистецтва та гемолог Джек Огден, вивчаючи старі газети.

Його увагу привернула французька танцівниця Сюзанна Марі Бланш Тюїльє, яка виступала під ім’ям Mademoiselle Primrose. Вона певний час жила у Санкт-Петербурзі та була знайома з людьми з придворного середовища.

Перед революцією Тюїльє виїхала до Франції. У французькій пресі 1920-х років згадувався великий блакитний діамант приблизно на 43 карати, який вона привезла із собою.

Ця вага майже збігається з характеристиками Tereschenko Blue — 42,92 карата. За газетними повідомленнями, танцівниця прибула до Ніцци 1916 року і невдовзі заклала камінь.

Згодом діамант неодноразово згадувався у фінансових суперечках. У березні 1925 року справа дійшла до цивільного суду в Ніцці, після чого надійні згадки про коштовність майже зникають.

Саме збіг року та ваги дав Джеку Огдену підстави припустити, що камінь Mademoiselle Primrose міг бути тим самим Tereschenko Blue.

Однак доказів цього немає. Газетні повідомлення того часу суперечать одне одному, тому історію танцівниці розглядають лише як одну з можливих версій подальшої долі діаманта.

Хто володів Tereschenko Blue після Терещенка і де саме коштовність перебувала протягом наступних десятиліть, достеменно невідомо.