Не вийти на самого себе? Питання до НАБУ і САП у справі Сенниченка

У справі колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка захист ставить питання про вибірковість розслідування. На думку адвокатів, НАБУ і САП криміналізували особисті та бізнесові зв’язки різних людей, об’єднавши їх версією про «злочинну організацію». Водночас меморандум із конкретними домовленостями щодо Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, який захист вважає фіксацією окремого злочинного задуму, не отримав співмірної уваги.

Офіційне повідомлення НАБУ про передання справи до суду містить перелік десяти обвинувачених. Для них визначені ролі: організатор, співорганізатор, посадовці, представники бізнесу та інші учасники. Виявлення перших двох епізодів НАБУ датує березнем 2023 року — відтоді минуло понад три роки. Обвинувачення пов’язує діяльність цієї організації із завданням державі понад 700 млн грн збитків .

Захист категорично заперечує існування такої організації та участь підзахисних у ній. За його твердженням, самостійні господарські відносини, професійні контакти й життєві обставини різних людей слідство перетворило на єдину кримінальну історію. Частина цих людей, як стверджує захист, навіть не була знайома між собою.

При цьому адвокати посилаються на меморандум від 14 червня 2021 року, який, за їхніми словами, міститься у матеріалах провадження. У наведеному ними викладі документ описує домовленості Сергія Байрака, родини Сало та представників «адміністративного модуля» щодо контролю над бізнес-процесами ОПЗ та ОГХК. Майбутній економічний результат пропонувалося розподіляти між трьома сторонами — по 33%.

Отже, в одному випадку слідство встановлює спільний задум через сукупність контактів і дій. В іншому захист вказує на документ із прямо описаними домовленостями, учасниками та розподілом майбутнього результату. Чи застосували до нього таку саму ретельність перевірки?

На однаковому стандарті дослідження наголошує Віктор Таран. Раніше Михайло Шнайдер також порушував питання про можливе використання державних ресурсів у боротьбі за приватні бізнес-інтереси навколо цих підприємств .

Але питання адресоване цілком конкретним виконавцям розслідування — детективам НАБУ та прокурорам САП. Що вони зробили для встановлення представників «модуля»? Які контакти перевірили? Яку оцінку дали меморандуму? У повідомленні НАБУ про скерування справи до суду ці результати не описані .

Якщо відповідної перевірки не було, потрібно з’ясувати причини. Якщо ж суттєві обставини свідомо залишили поза увагою, постає питання про можливу особисту зацікавленість тих, хто визначав напрям розслідування.

Чи могло встановлення учасників «адміністративного модуля» вивести на контакти або дії представників самих антикорупційних органів? Чи існував конфлікт інтересів, який впливав на те, кого перевіряти, а чиї домовленості залишати без дослідження?

Оцінити ці припущення можна за доказами: матеріалами перевірки, процесуальними рішеннями, комунікаціями та встановленими зв’язками. Автентичність меморандуму й значення його змісту також потребують перевірки.

Чи отримають ці обставини оцінку у ВАКС? Чи зможуть НАБУ і САП показати, що однаково ретельно перевіряли всі суттєві версії — зокрема ті, які могли поставити незручні питання до самих слідчих і прокурорів?

Адже якщо документ свідомо обходили через власну зацікавленість, слоган «У цій справі головне — не вийти на самого себе» перестане бути просто авторською іронією. Саме тому потрібна документована відповідь: чи перевірили НАБУ і САП «адміністративний модуль» — і до кого привела ця перевірка?