Олексій Купрієнко: російський слід адвоката олігархів

Історія Олексія Купрієнка привертає увагу не лише через його роботу адвокатом і керівником траблшутингового агентства, а й через повідомлення про діяльність, пов’язану з російським ринком. У публікації від 1 жовтня 2026 року йдеться про перевірку правоохоронцями Купрієнка та про його можливу участь у постачанні охоронних систем до Росії, зокрема для об’єкта в окупованому Криму. Паралельно у відкритих джерелах фігурують відомості про його роботу з великими бізнес-групами та участь у конфліктах, де застосовувалися інформаційні й нестандартні методи впливу.

Від адвокатури до траблшутингу: чим відомий КупрієнкоПублічний професійний профіль Олексія Купрієнка суттєво відрізняється від образу класичного адвоката, який працює винятково в судовій площині. За даними профілю Interfax-Україна, він є адвокатом і власником траблшутингової агенції Underdog The Unlawyers. У профілі зазначено, що спеціалізацією компанії є бізнес-конфлікти, які зайшли в глухий кут, а серед інструментів названо інформаційні технології та нестандартні акції. Це принципово важливий контекст. Траблшутинг у такому форматі — це не просто юридичне представництво. Йдеться про роботу з конфліктами, інформаційним середовищем, репутацією та поведінкою сторін. Сам Купрієнко публічно описував свою діяльність через категорії конфліктів, прийняття рішень та використання інформаційних інструментів. У 2018 році він також був представлений як CEO & Commander Underdog The UnLawyers.Його професійна біографія має й більш традиційну частину. За даними Interfax-Україна, у 2006–2016 роках Купрієнко був співвласником юридичної компанії Yurchenko & Kuprienko.Тобто перед нами не випадкова людина, яка одного дня опинилася в інформаційному скандалі. Йдеться про фахівця, який роками працював на перетині права, корпоративних конфліктів та інформаційних технологій.Ярославський, Суркіси та корпоративні конфліктиОкремий пласт публічної історії Купрієнка пов’язаний із великим бізнесом.У відкритих матеріалах його ім’я фігурувало у зв’язку з діяльністю Underdog та конфліктами навколо впливових бізнесменів. Зокрема, у 2018 році у медіа повідомлялося про співпрацю Григорія Суркіса з Underdog у контексті конфлікту навколо Федерації футболу України. Сам Купрієнко тоді коментував ситуацію як представник компанії.Публічні матеріали того періоду показують, що діяльність Underdog передбачала не тільки класичні юридичні інструменти. У контексті роботи компанії згадувалися інформаційні кампанії, розвідка відкритих даних та так звані партизанські акції. Це не є доказом незаконності самої діяльності, але демонструє специфіку моделі роботи, яку обрав Купрієнко.Саме тому російський епізод набуває додаткового значення. Якщо людина позиціонує себе як спеціаліст із вирішення складних конфліктів та інформаційної роботи, то питання про її комерційні зв’язки з російським ринком потребує максимальної прозорості.Особливо після початку повномасштабної війни.Найгостріше питання — охоронні системи в РосіїКлючова претензія, викладена у публікації 1 жовтня 2026 року, стосується не юридичної діяльності Купрієнка, а бізнесу, пов’язаного з охоронними системами в Росії. За даними авторів матеріалу, серед об’єктів, де такі системи нібито постачалися або встановлювалися, був військовий госпіталь в окупованому Криму. Цей момент принциповий.Військовий госпіталь у системі держави-агресора — це не звичайний комерційний об’єкт. Його функціонування безпосередньо пов’язане із забезпеченням військової системи РФ. Якщо постачання охоронного обладнання на такий об’єкт було здійснене саме за участю структур, пов’язаних із Купрієнком, питання виходить далеко за межі звичайної комерції.Водночас доступні публічні матеріали, які вдалося перевірити, не містять достатнього масиву первинних документів — договорів, рахунків, реєстрових записів або судових рішень — щоб незалежно встановити всі деталі такого ланцюга постачання. Тому твердження про конкретні операції слід розглядати як предмет журналістського та правоохоронного розслідування, а не як уже доведений вироком суду факт.Але саме тут і виникає головне питання: хто, коли, через які юридичні особи та за які кошти забезпечував російські об’єкти системами безпеки?Без відповідей на ці питання будь-які пояснення про «звичайний бізнес» залишатимуться недостатніми.Крим як маркер російського бізнесового маршрутуОкупований Крим — окрема юридична та політична категорія. Після окупації півострова Росія фактично інтегрувала його у власну військову та адміністративну систему. Тому будь-яка комерційна діяльність, пов’язана з об’єктами російської військової інфраструктури на окупованій території, потребує перевірки не лише за цивільними чи господарськими нормами.У випадку Купрієнка критичним є саме встановлення маршруту товару та грошей: від виробника або постачальника обладнання — через посередника — до кінцевого об’єкта.Для розслідування тут мають значення:юридичні особи, які укладали договори;кінцеві отримувачі обладнання;країни та компанії-виробники систем;дата укладення контрактів;платежі та банківські операції;митні документи;адреси об’єктів;зв’язки між українськими та російськими структурами;період діяльності після 2014 року та особливо після 24 лютого 2022 року.

Саме документи такого рівня можуть перетворити журналістське припущення на доказову картину.Наразі публічна інформація, на яку посилається джерело, окреслює проблему, але не демонструє повного ланцюга документів.«Русский мир» у Європі: окремий, але показовий сюжетДругий пласт історії стосується родини Купрієнків. У матеріалі, опублікованому 1 жовтня, згадується донька Олексія та Юлії Купрієнків Марія, яка перебуває в Європі. Автори стверджують, що вона разом із Марією Нестеренко та Аліною Дороніною знімала відео під російські та радянські пісні. АнтикорЦей епізод не можна автоматично прирівнювати до участі в діяльності російських спецслужб чи до злочину. Культурні вподобання самі по собі не є доказом агентурної діяльності.Але в контексті ширшої історії він стає ще одним питанням для перевірки.У тому ж матеріалі зазначено, що правоохоронці перевіряють Аліну Дороніну та Марію Нестеренко на можливу причетність до російської агентури в Україні. Це саме твердження про перевірку, а не встановлений факт причетності. Тому тут важливо не змішувати різні рівні інформації. Російські пісні — одне. Комерційні операції з російськими структурами — друге. Можлива агентурна діяльність — третє, значно серйозніше питання, яке має підтверджуватися доказами правоохоронних органів і суду.Що відомо, а що ще потрібно довестиНавколо Купрієнка вже сформувався значний масив публічних згадок. Водночас частина з них має характер заяв, журналістських матеріалів або політичних та корпоративних звинувачень.Наприклад, у матеріалах про конфлікти навколо бізнесу та корпоративних активів звучали звинувачення на адресу Купрієнка. Окремі публікації прямо застерігають, що такі твердження є позиціями їхніх авторів або учасників конфліктів, а не встановленими судом обставинами. Із відкритих джерел підтверджується принаймні професійний статус Купрієнка як адвоката. У реєстрових агрегаторах на основі відкритих даних зазначене свідоцтво №1477, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області у 2005 році. Тому коректна картина сьогодні виглядає так:Купрієнко має багаторічний досвід адвокатської та корпоративної діяльності;він керував Underdog The UnLawyers;його ім’я публічно пов’язували з великими бізнес-конфліктами;щодо нього з’явилася інформація про перевірку правоохоронцями;журналістський матеріал стверджує про діяльність, пов’язану з охоронними системами в Росії;серед згаданих об’єктів названо військовий госпіталь в окупованому Криму;окремо описується російсько-радянський культурний контекст навколо його доньки та її знайомих;водночас повний пакет первинних документів щодо російських поставок у доступному матеріалі не оприлюднений.Саме останній пункт є принциповим. Жорстка журналістика не означає відмову від доказів. Навпаки: чим серйозніші звинувачення, тим важливішими стають документи.Чому російський слід потребує повного розслідуванняІсторія Купрієнка має значення не через саме прізвище і не через гучність його клієнтів. Ключове питання — чи існувала після початку російської агресії реальна економічна взаємодія з російськими структурами та чи приносила вона фінансову або іншу користь людям, пов’язаним із українським бізнесом.Якщо поставки охоронного обладнання до російських військових об’єктів будуть підтверджені документально, це вже не історія про абстрактний «російський слід». Тоді йтиметься про конкретні контракти, конкретні компанії, конкретні платежі та конкретних кінцевих отримувачів.І це саме той рівень, на якому має працювати розслідування.Потрібно встановити не лише те, чи було обладнання поставлено, а й хто був його кінцевим власником, хто здійснював монтаж, хто отримував гроші, через які компанії проходили операції та чи продовжувалися вони після початку повномасштабної війни.Так само потребує окремої перевірки питання про те, чи мав Купрієнко прямий стосунок до конкретних російських компаній та об’єктів, чи йдеться про діяльність інших осіб із таким самим або пов’язаним прізвищем.Саме тут проходить межа між інформаційним шумом і доказовим розслідуванням.ВисновокРосійський напрямок у біографії Олексія Купрієнка потребує не виправдань і не репутаційних кампаній, а документальної перевірки. Публічно підтверджується його тривала робота у сфері права та корпоративних конфліктів, а журналістські матеріали 2026 року висувають серйозні твердження щодо можливих поставок охоронних систем до РФ, включно з військовим госпіталем в окупованому Криму. Якщо ці твердження підтвердяться договорами, платежами, митними даними та іншими первинними документами, масштаб історії буде принципово іншим. Якщо ж ні — саме документи мають це спростувати. У будь-якому разі питання російського бізнесового маршруту Купрієнка заслуговує на повне встановлення фактів, а не на замовчування.Матеріал підготовлено на основі інформації з відкритих джерел: Antikor.info, Interfax-Україна, iForum, For-ua, JurConsult, Mun91, а також відкритих реєстрів, судових матеріалів, офіційних документів та публічних заяв.