Сєяр Куршутов: від митних схем до оборонних закупівель

Поки українські військові щодня витрачають тисячі дронів на фронті, навколо державних закупівель безпілотників формується історія, у якій фігурують сотні мільйонів гривень, різниця в цінах на імпортні комплектуючі та люди з минулим у митній системі.

Бюро економічної безпеки розслідує провадження №72025001420000026 за ч. 5 ст. 191 КК України.

У справі фігурують «Євро Таннелс», «АРЕС.», «Коляда КА», «ГЕ Технолоджі» та «Флайтех Україна».

Загальна вартість контрактів із державними структурами — понад 720–724 млн грн: близько 460 млн через Держспецзв’язку та ще близько 260 млн через Агентство оборонних закупівель.

Публічних даних про повідомлення Куршутову про підозру саме у цьому провадженні немає, тому його особисту участь у можливому заволодінні коштами не можна подавати як встановлений факт.Водночас корпоративний ланцюг, рух активів і попередня історія фігурантів створюють достатньо підстав для жорстких запитань.

Найгучніша цифра — майже 39,7 млн грн розрахункової різниці лише на двох видах комплектуючих.

А головне питання полягає в тому, чи є зв’язки між компаніями випадковим збігом, чи перед нами чергова система, у якій державні гроші проходять через формально незалежні структури, а реальний контроль ховається за номінальними власниками.Дрони за ціною, яка змушує рахувати кожен доларУ цій історії найменше потребують емоцій саме цифри.

За даними, наведеними щодо матеріалів БЕБ, «Євро Таннелс» у 2023–2024 роках імпортувала двигуни Hobbywing X8 приблизно по $267–370, тоді як інші імпортери завозили аналогічні двигуни приблизно по $109–112,5.

Різниця, за розрахунками, становить близько 28,7 млн грн.Із контролерами CubePilot HEX ситуація подібна: у досліджуваному ланцюгу ціна становила близько $295–587, тоді як інші постачальники купували їх приблизно по $165–250.

Розрахункова різниця — ще близько 11 млн грн.

Разом дві групи комплектуючих дають близько 39,7 млн грн потенційної різниці.Це важливо не лише через розмір суми.

Йдеться не про абстрактне твердження, що «дрони були дорогими», а про конкретні імпортні компоненти, для яких можна порівнювати ціни різних постачальників.

Якщо експертиза остаточно підтвердить ці розрахунки та умисне завищення, питання буде не в тому, чи могла компанія мати більшу маржу, а в тому, чому державний замовник погоджував ціни, що суттєво відрізнялися від ринкових.Для воєнної економіки 39,7 млн грн — не бухгалтерська похибка і не абстрактна цифра в тендерній документації.

Це ресурс, якого достатньо для додаткових безпілотників, засобів зв’язку, комплектуючих або іншого обладнання для фронту.

Саме тому кожен долар у ланцюгу таких закупівель повинен мати пояснення.П’ять компаній, один оборонний контурФормально «Євро Таннелс», «АРЕС.», «Коляда КА», «ГЕ Технолоджі» та «Флайтех Україна» — різні підприємства.

Проте саме формальна незалежність у цій історії викликає найбільше запитань: у матеріалах, на які посилаються журналісти та слідство, фігурують перетини адрес, контактів, документів, керівників і кодів підприємств.Заявки на торговельні марки Magura та Kolyada пов’язують із Дар’єю Каплуненко.

Під час обшуків у різних компаніях, за наведеними даними, знаходили документи, які стосувалися однієї й тієї самої продукції.

У ланцюгу також з’являється польська DEEP MATTER sp. z o.o., пов’язана зі Світланою та Олександром Козачуками.Сам факт використання польської компанії як посередника не є порушенням.

Але коли через іноземну структуру проходять комплектуючі, ціни на які вже викликають питання, вона стає ще однією точкою, яку слідчим потрібно розкласти по документах: закупівельна ціна, маржа, логістика, митна вартість і кінцевий отримувач коштів.Окремо привертає увагу динаміка «АРЕС.».

За наведеними даними, її виручка збільшилася приблизно з 6,1 млн до 238 млн грн, а чотири комплекси «АРЕС А1» коштували державі 12,3 млн грн.

Саме по собі зростання бізнесу під час війни не є доказом злочину, але коли підприємство за короткий період переходить від мільйонних оборотів до сотень мільйонів на державному оборонному ринку, а паралельно виникають питання про пов’язаність учасників і ціноутворення, держава зобов’язана перевіряти не презентацію постачальника, а всю структуру власності та рух грошей.Глеб Лобов: нитка, яка веде до родини КуршутоваНайчутливіший корпоративний зв’язок проходить через Глеба Лобова — співвласника «ГЕ Технолоджі».

Таким чином, у відкритому корпоративному ланцюгу простежується послідовність: Катерина Любчик — «Тусана» — Глеб Лобов — «ГЕ Технолоджі» — компанія з оборонного контуру.Цей ланцюг не доводить, що Куршутов особисто керував закупівлями або отримував гроші від державних контрактів.

Але він робить твердження про повну незалежність усіх учасників значно менш переконливим і створює очевидну потребу перевірити, чому корпоративний актив дружини Куршутова зрештою опинився у людини, яка стала співвласником компанії з досліджуваного оборонного контуру.У питаннях комплаєнсу важливий не лише формальний власник на конкретну дату, а й історія переходу активу, зв’язки попереднього та нового власника, джерело коштів і реальний контроль.

Саме ця історія в ситуації з «Тусаною» потребує максимальної уваги.«Офіс контрабанди», митниця і санкції РНБОІм’я Куршутова не виникло у 2025 році.

У 2016–2020 роках він регулярно з’являвся у журналістських розслідуваннях про так званий «офіс контрабанди» — систему, яка, за версіями авторів розслідувань, дозволяла мінімізувати митні платежі та забезпечувала політичне й силове прикриття імпортних потоків.У цих публікаціях поруч із ним фігурували Ігор Олексюк, Сергій Коваленко, Віктор Шерман та Павло Демчина.

Бенефіціаром окремих потоків журналісти називали Олександра Грановського.

Оцінки можливих бюджетних втрат у різних розслідуваннях коливалися від 28 млрд грн до приблизно $3 млрд на рік, але ці цифри не були встановлені обвинувальним вироком щодо Куршутова.Є й факт, який не потребує журналістської інтерпретації: 26 травня 2016 року Каланчацький районний суд оштрафував Куршутова на 1700 грн за незаконний в’їзд до окупованого Криму.У квітні 2021 року РНБО ввела проти нього персональні санкції, а указом №169/2021 Куршутов був першим у списку з 13 осіб.

Тоді він заявляв, що співробітники СБУ вимагали від нього від $100 тис. до $3 млн за невнесення до санкційного списку, однак судом ці твердження як встановлений факт не підтверджені.У 2022 році указом №638 Куршутова позбавили українського громадянства, і це рішення він оскаржує.

У відкритих публікаціях також наводилися дані про російський паспорт, нібито виданий йому 24 червня 2014 року в Криму, та російський ІПН, хоча сам Куршутов заперечує наявність російського громадянства.

У 2024 році його прізвище вже не увійшло до оновленого санкційного списку.Чаус, митниця і коло старих контактівЩе один сюжет, який роками супроводжує прізвище Куршутова, — історія втечі судді Миколи Чауса.

За опублікованими журналістськими версіями, 10 серпня 2019 року адвокати Андрій Смирнов та Кім Веремійчук привезли Чауса на паркінг на Протасовому Яру, 8, після чого його маршрут пов’язували з можливостями перетину кордону та контактами Куршутова з представниками Державної прикордонної служби, зокрема тодішнім головою відомства Віктором Назаренком.Суд не встановив участі Куршутова в організації викрадення або незаконного переправлення Чауса.

Однак сама поява його прізвища в таких сюжетах показує коло контактів, яке роками описували українські журналісти: митниця, силовики, політики, адвокати та бізнесмени.Саме тому нинішній оборонний сюжет привертає таку увагу.

Йдеться не про випадкову компанію-постачальника, яка одного дня з’явилася на тендері, а про середовище, де окремі учасники мають довгу історію бізнесових та корпоративних зв’язків.Відень: коли українські активи змінюють оболонкуПісля санкційного тиску та позбавлення українського громадянства Куршутов разом із дружиною опинився у Відні.

Саме в Австрії виникає новий рівень цієї історії — уже не українські державні контракти, а приватний бізнес родини та питання походження капіталу.Восени 2022 року Катерина Любчик зареєструвала у Відні AmbraCosmetics GmbH, ставши її директором та єдиною власницею.

Якщо збиткове підприємство систематично фінансується коштами особи з багаторічним санкційним та митним бекграундом, природне питання для фінансового моніторингу — походження цих коштів.Називати AmbraCosmetics доведеним механізмом відмивання грошей без відповідного розслідування було б юридично неправильно.

Але саме поєднання збиткового бізнесу, постійного зовнішнього фінансування та неоднозначного походження капіталу є тим, що фінансовий моніторинг має перевіряти в першу чергу.Окремо згадується меценатство Катерини Любчик та її присутність у списках донаторів Віденської опери.

Якщо бізнес накопичує значні зобов’язання, але водночас знаходить ресурси для статусних культурних активностей, це не є доказом незаконності, проте закономірно породжує питання про реальні джерела фінансування.Zielinski & Rozen і російський грошовий потікАвстрійський сюжет не обмежується AmbraCosmetics.

За наведеними даними, за тією самою адресою у Відні працює магазин бренду Zielinski & Rozen, який продовжує діяльність на російському ринку.Проєкти з моніторингу виходу міжнародного бізнесу з РФ вказували, що російська компанія «Зелински и Розен парфюмерия» у 2024 році отримала близько 7 млрд рублів виручки, майже 2 млрд рублів чистого прибутку та сплатила до російського бюджету понад пів мільярда рублів податків.

Із приблизно 300 чинних декларацій відповідності ЄАЕС близько 200, за наведеними даними, стосуються продукції, виробленої в РФ, зокрема на потужностях «Бентус Лаборатории».Торговельну марку у 2022 році перереєстрували на ізраїльську компанію, однак у документах щодо продукції продовжувала фігурувати РФ як країна походження.

Співзасновник бренду Ерез Розен має російський ІПН та частку в російській компанії.Це не доводить, що гроші від українських оборонних контрактів потрапляли до російського бізнесу.

Такого висновку наразі немає.

Але коли поруч опиняються українські оборонні гроші, родинний бізнес у Відні та комерційна діяльність бренду, який продовжує генерувати значні податкові платежі в РФ, фінансовий ланцюг має бути перевірений до останнього платежу.Родинний бізнес і виведення активівПісля 2022 року змінюється і структура українських активів родини Куршутова.

ФОП Катерини Любчик був закритий, а частки в окремих ресторанних і комерційних проєктах, зокрема пов’язаних із Kritikos, переходили до громадян Казахстану, серед яких називають Даулета Садикова.Ключовою залишається історія з «Тусаною»: 69,62% компанії, які раніше належали Любчик, зрештою опинилися у Лобова.

На папері це можуть бути звичайні корпоративні операції, але контекст робить їх значно важливішими.

Перехід активів відбувався після санкцій, на тлі позбавлення Куршутова громадянства та масштабного виходу його родини з українського бізнесу.У такій ситуації недостатньо показати запис у реєстрі.

Потрібно встановити реальну ціну угоди, джерело коштів, умови передачі корпоративних прав та те, чи залишився попередній власник фактичним контролером після зміни юридичної оболонки.Медіазачистки: коли тиша стає окремим бізнесомЄ в цій історії й інформаційний фронт.

За даними, наведеними у вихідних матеріалах, Куршутову та його оточенню приписують спроби видалення негативних публікацій із Telegram-каналів та сайтів.

У переговорах щодо зняття матеріалів нібито використовувався публічний коментатор Анатолій Амелін, а кількість каналів, із яких могли прибирати публікації, оцінювалася приблизно у 18.Заявлений бюджет таких дій оцінювався в сотні тисяч доларів.

Ці твердження потребують окремого підтвердження, тому їх не можна подавати як встановлений судом факт.

Водночас сама модель, якщо вона буде доведена, показує іншу сторону системи: гроші використовуються не лише для придбання активів, а й для контролю над інформаційним полем.У цьому контексті згадувалися конфлікти навколо блогера Лачена, Геннадія Корбана та інших представників українського бізнесового і медійного середовища.

У різних публікаціях поруч із цими конфліктами з’являлися назви Comfy, «Нова пошта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Їжак» та інших компаній.

Їхня згадка у контексті інформаційних конфліктів не означає участі цих компаній у схемах Куршутова.Цей епізод важливий передусім тому, що він показує: навколо великих грошей формується не лише корпоративна, а й медійна інфраструктура.

Якщо негативну інформацію можна системно прибирати за гроші, суспільство фактично позбавляють можливості оцінювати ризики ще до того, як ними займаються правоохоронці.Питання, на які держава повинна отримати відповідіЗвести всю історію до формули «Куршутов украв гроші на дронах» було б неправильно, доки немає відповідного вироку.

Але так само неправильно робити вигляд, що перед державою немає проблеми.

БЕБ має встановити кінцевих отримувачів коштів за контрактами на понад 720 млн грн, реальні закупівельні ціни комплектуючих, маржу кожної ланки та рух грошей після виконання договорів.Окремо необхідно перевірити роль DEEP MATTER, зв’язки між п’ятьма українськими компаніями, історію передачі 69,62% «Тусани» від Катерини Любчик до Глеба Лобова та його фактичну роль у «ГЕ Технолоджі».

Не менш важливо встановити, чи була конкуренція між постачальниками реальною, а не лише формальною, та чи не використовувалися пов’язані компанії для імітації конкурентного середовища.Австрійський напрямок потребує окремої перевірки.

Йдеться про джерела фінансування AmbraCosmetics GmbH, кошти, які Куршутов надавав бізнесу дружини, рух активів родини після 2022 року та можливі фінансові зв’язки між українськими активами й австрійськими структурами.Нарешті, необхідно встановити, чи існує будь-який фінансовий зв’язок між українськими оборонними контрактами та бізнесом, який продовжує працювати в РФ.

Його ім’я роками з’являлося в розслідуваннях про митні схеми, політичний вплив та так званий «офіс контрабанди».

У 2021 році держава внесла його до санкційного списку, у 2022 році позбавила українського громадянства, а він продовжив оскаржувати рішення та заперечувати частину публічних звинувачень.Тепер його ім’я знову виникає поруч із державними грошима — вже на оборонному ринку.

Понад 720 млн грн контрактів на дрони, п’ять компаній, польський посередник, майже 40 млн грн розрахункової різниці лише на двигунах і контролерах, стрімке зростання оборотів окремих підприємств, Глеб Лобов із минулим у митній системі та його зв’язок із корпоративним активом дружини Куршутова створюють конструкцію, яку неможливо списати на один випадковий збіг.Далі з’являється Відень: AmbraCosmetics, збитковий бізнес, фінансування від чоловіка, зобов’язання приблизно на 447 тис. євро, статусне меценатство та комерційне сусідство з Zielinski & Rozen, бізнес якого продовжує працювати в РФ.

Кожен із цих фактів окремо може мати законне пояснення, але разом вони формують фінансовий і корпоративний маршрут, який потребує повної перевірки.І тут закінчується публіцистика та починається робота слідства.

Потрібно не просто з’ясувати, чи винен Куршутов, а розібрати весь ланцюг — від державного контракту та ціни двигуна до банківського платежу й кінцевого бенефіціара.Бо якщо розрахунки БЕБ підтвердяться, проблема буде не в репутації одного бізнесмена і навіть не в одному тендері.

Проблема буде в тому, що під час війни хтось міг перетворити дефіцит дронів для армії на бізнес із надприбутком.