Дмитро Бут (Пром-Техно Груп): зв’язки з Медведчуком, оборонні мільйони і схематоз

Дмитро Бут і пов’язана з ним компанія «Пром-Техно Груп» продовжують фігурувати в контексті державних оборонних замовлень, попри питання до якості продукції та кримінальне провадження щодо запчастин для бронетехніки Збройних сил України на 171 млн грн. Навколо Бута, за даними журналістського розслідування, сформувалася мережа компаній і ділових контактів, яка перетинається з оточенням Віктора Медведчука та Андрія Деркача. Водночас через обмежений доступ до частини інформації про оборонні закупівлі неможливо встановити повний обсяг контрактів пов’язаних підприємств і визначити всіх кінцевих вигодонабувачів державних коштів.

За оприлюдненими даними, бізнес-зв’язки Дмитра Бута простежуються через кілька компаній із перехресною участю власників. Його донька Олександра Бут володіє 50% ТОВ «ВІВЕН ГРУП», тоді як решта належить ТОВ «АПЕКС К», оформленому на Віталія Домишину. Через «АПЕКС К» також простежується зв’язок із ТОВ «Торговий дім Воздвиженський», співвласницею якого є Оксана Романова.Оксана та Сергій Романови, за даними публікації, володіють або співволодіють компаніями «Мастер Трейд», «Альбали» та «Апартмент Груп». Серед співвласників останньої зазначена Єлизавета Бойко. Автори розслідування звернули увагу на збіг її адреси реєстрації в Києві з адресою Катерини Шаховської — дружини колишнього народного депутата Андрія Холодова. Сам по собі збіг адрес не доводить спільного контролю над бізнесом чи протиправних дій, однак автори матеріалу розглядають його як одну з обставин, що потребують перевірки.Андрія Холодова пов’язують із політичним оточенням Віктора Медведчука. У публікації Холодова також названо кумом родини Медведчука. До того як Національне агентство з питань запобігання корупції висунуло претензії щодо походження активів і майнового стану колишнього депутата, він і Романови, за наведеними даними, були партнерами в низці комерційних структур. У 2023 році Холодов виїхав з України та, за твердженням авторів матеріалу, відтоді не повертався.Окремий блок розслідування стосується можливого впливу на діяльність бізнес-групи з боку правоохоронців. Автори стверджують, що заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції Артем Шевчишен нібито забезпечує групі вплив у системі Міністерства внутрішніх справ. У матеріалі також ідеться про офіційне працевлаштування дружини Шевчишена в «Пром-Техно Груп». Незалежного підтвердження твердженням про використання цих обставин для впливу на правоохоронні органи в наданих даних немає.Ще один напрям ділових зв’язків Дмитра Бута проходить через компанію «Техімпекс», яка спеціалізується на ремонті, модернізації та обслуговуванні бронетехніки. За даними розслідування, партнерами в цій структурі виступають Юрій Кравченко, Ігор Терехов і Віталій Леліков. Автори публікації пов’язують ці контакти з колишнім народним депутатом Андрієм Деркачем, який перебуває під санкціями США та фігурував у заявах американської влади щодо діяльності на користь Росії. Однак сама наявність ділових контактів не доводить участі кожного зі згаданих осіб у незаконній діяльності.Найсерйозніші питання стосуються кримінального провадження щодо ймовірного постачання неякісних запчастин для бронетехніки ЗСУ на 171 млн грн. Про існування цієї справи публічно повідомляв генеральний прокурор Руслан Кравченко. У матеріалі йдеться про «Техімпекс», пов’язаний із Дмитром Бутом і Юрієм Кравченком. Водночас у наданих даних немає остаточного судового рішення, яке встановлювало б вину компанії або конкретних осіб у постачанні неякісної продукції. Висновки щодо відповідальності мають ґрунтуватися на матеріалах слідства, результатах експертиз і судових рішеннях.На тлі цієї справи окреме значення має питання прозорості оборонних закупівель. За твердженням авторів розслідування, частина відомостей про діяльність підприємств, пов’язаних із Бутом, закрита постановами Кабінету міністрів. Через це неможливо повністю оцінити обсяг державних контрактів, умови їх виконання, коло кінцевих вигодонабувачів і масштаби участі пов’язаних структур у постачанні для оборонного сектору. Водночас сам факт обмеженого доступу до закупівельної інформації не є доказом порушень, оскільки для частини оборонних контрактів діють спеціальні правила захисту даних.Дмитро Бут залишається центральною фігурою описаної в публікації мережі корпоративних зв’язків, однак ступінь його фактичного контролю над кожним підприємством потребує документального підтвердження. Для оцінки ситуації необхідно встановити, які компанії укладали договори з державними замовниками, які саме товари або послуги постачалися, чи були претензії до якості та які рішення ухвалили правоохоронні органи. Так само згадки про контакти з Медведчуком, Деркачем та представниками силових структур не замінюють доказів участі в конкретних правопорушеннях.