Чому кішка може знайти дорогу додому за кілометри: що вчені знають про її «внутрішній навігатор»

Історії про котів, які зникали далеко від дому, а через дні або навіть тижні несподівано поверталися, здаються майже неймовірними. У тварини немає карти, смартфона чи дорожніх знаків. Проте кішки справді мають здатність орієнтуватися та повертатися на знайому територію, хоча точний механізм їхнього «внутрішнього навігатора» наука досі не встановила.

Найімовірніше, справа не в одному надзвичайному органі чуття. Дослідження навігації тварин показують, що для складного маршруту можуть одночасно використовуватися різні сигнали навколишнього середовища.

Запахи можуть працювати як орієнтири

Нюх для котів має величезне значення. Запахи власної території, інших тварин, рослин, будівель та навколишнього середовища можуть допомагати впізнавати знайомі місця.

Є й експериментальні дані, які показують важливість запахових сигналів для орієнтації котячих: у дослідженнях кошенят порушення нюху погіршувало їхню здатність знаходити домашнє місце.

На знайомій території до цього додається зорова пам’ять. Дороги, будинки, паркани, дерева та інші об’єкти можуть формувати своєрідну карту місцевості.

А чи є в котів «вбудований компас»?

Одна з найцікавіших гіпотез стосується магнітного поля Землі.

Магнітна навігація добре підтверджена для низки інших тварин. Відомо, що деякі птахи, морські черепахи, лососі та інші види здатні отримувати з геомагнітного поля інформацію про напрямок або навіть приблизне географічне положення.

Для домашніх котів така здатність обговорюється як одне з можливих пояснень їхнього повернення додому, однак доказова база значно слабша. Тому стверджувати, що кішка просто «бачить магнітне поле» і йде за ним додому, поки що було б перебільшенням.

Чому тоді додому повертаються не всі коти

Навігаційні здібності не роблять тварину живим GPS. Незнайома територія, великі дороги, будівлі, стрес, травма, транспорт та інші перешкоди можуть завадити поверненню.

Відстань також має значення. На знайомій території кіт може використовувати накопичений досвід, тоді як після перевезення на багато кілометрів опиняється у зовсім іншій ситуації.

Тому спеціально перевіряти «внутрішній навігатор», відвозячи домашню тварину далеко від дому, не можна.

Найцікавіше полягає в тому, що котячий навігатор, імовірно, не є одним окремим чуттям . Запахи, звуки, знайомі орієнтири, пам’ять про місцевість і, можливо, інформація про магнітне поле можуть працювати разом. Саме поєднання різних сигналів — один із головних принципів, якими сучасна наука пояснює дивовижні навігаційні здібності тварин.