Наркокартель під прикриттям СБУ, побори з кол-центрів і підроблені євро: як діяла злочинна імперія у змові з правоохоронцями

4 листопада 2026 року НАБУ та САП оприлюднили другу частину розслідування корупції у силових структурах в рамках операції «Карфаген». Усе викладене є версією слідства та змістом аудіозаписів, які опублікували антикорупційні органи. Досудове розслідування триває. Ця історія не про «кількох поганих людей».

У відео описана економіка корупції: прайс-лист, регулярні платежі, облік адрес, єдиний гаманець, механізм повернення вилученого через суд. Саме регулярність і система відрізняють її від поодиноких хабарів.

Історія, яка починається не з грошей, а з дружби

У першій частині «Карфагену», у вересні, йшлося про посадовця Офісу генпрокурора, який отримував гроші за прикриття шахрайських колцентрів. Нова серія показує, що колцентри були лише однією гілкою значно ширшої системи. Слідство описує її як злочинну організацію, в якій поруч працювали наркобізнес, фальшиві гроші, замовні побиття та викрадення людей. Тримала все це купа людей у погонах. У відео про них сказано просто: це ті, завдяки кому все стало можливим.

Центральна фігура на записах має прізвисько Кримінал. Слідство називає його засновником і керівником організації. Це людина з кримінальним минулим: тричі засуджений, зокрема за грабіж, незаконне заволодіння транспортом та хуліганство.

У поле зору антикорупціонерів він потрапив ще у 2022 році, коли, за даними слідства, вимагав мільйон доларів від імені СБУ за те, щоб не екстрадувати певну особу. Попри судимості, Кримінал підтримував тісні стосунки з правоохоронцями, які, як і він, родом із Житомирщини. Саме ці дружні зв’язки, зокрема з високопосадовцями СБУ, стали його головним капіталом.

Другий ключовий учасник відомий як Мексиканець. Він, за версією слідства, засновник і керівник транснаціонального наркокартелю «Хімпром», громадянин Росії, який утік в Україну після того, як у 2016 році його оголосили в розшук. З 2019 року його шукають і в Україні.

е не завадило йому не лише лишатися на волі, а й розбудовувати бізнес. Після початку повномасштабного вторгнення картель не згорнув діяльність, а, навпаки, посилив вплив в Україні та за кордоном. Щоб працювати безпечно, Мексиканцю був потрібен захист, і він залучив Кримінала. Домовленість була взаємовигідною: Мексиканець давав гроші й бізнес, Кримінал давав дах.

Цікаво, що, за даними слідства, Мексиканець при цьому підтримував контакти з представниками ФСБ Росії, і все це відбувалося під час повномасштабної війни. На одній із записаних розмов він згадує, що доводилося працювати з російськими «фейсами». Учасники організації ретельно конспірувалися: постійно змінювали номери телефонів, а новим акаунтам у месенджерах давали промовисті назви, які добре передавали їхнє ставлення до грошей і безпеки.

У Кримінала були двоє виконавців «брудної роботи» на прізвиська Паша і Боксер. Прайс і Консультант, двоє поліцейських, відповідали за прикриття з боку Нацполіції. Прайс, за даними слідства, був одним із керівників департаменту стратегічних розслідувань, а Консультант обіймав посаду заступника начальника відділу карного розшуку Київської області. Від СБУ з організацією працював Акім, генерал-майор, який забезпечував захист від уваги колег. Багато українських медіа, посилаючись на джерела, ідентифікують його як Сергія Дуку, першого заступника начальника департаменту захисту національної державності СБУ. Офіційно НАБУ в самому відео називає лише прізвисько.

Колцентри й підписка на безкарність

Українські колцентри давно відомі на весь світ. Спершу це був локальний жарт про дніпровські офіси, а з початком великої війни вони перетворилися на індустрію, яка обкрадає людей в Україні, Євросоюзі та за його межами. Слідство встановило, що організація координувала щонайменше 52 колцентри, у яких працювали близько 2 700 людей.

Схема захисту була організована з бухгалтерською акуратністю. Кожен колцентр сплачував 7 тисяч доларів на місяць. На початку місяця Кримінал передавав адреси офісів із їхніми ідентифікаторами, а до п’ятого числа гроші надходили в криптовалюті на гаманець, який попередньо надавали правоохоронці. Після цього офіс міг працювати весь місяць без ризику обшуків. Платили окремо представникам СБУ, Нацполіції та Офісу генпрокурора, бо загрозу для колцентрів становили всі три структури. Адреси тих, хто сплатив данину, вели в єдиному централізованому обліку. Це дозволяло контролювати систему і, що важливо, унеможливлювало «самодіяльність» окремих правоохоронців будь-якого рівня.

Показовим є епізод з обшуком. За даними слідства, щонайменше з січня по липень 2026 року Прайс отримував гроші за те, щоб не помічати конкретні колцентри. Але одного разу злочинці помилилися з адресою, і до офісу прийшли з обшуком, хоча платіж мав забезпечити спокій. Кримінал у розмові із Прайсом нервово питає, чи не можна нормально вирішити питання, адже вилучення техніки зупиняє весь бізнес. Прайс дає команду зняти вимогу, але проблема лишається.

Далі розгортається схема з поверненням майна через суд. Прайс, за версією слідства, дав контакт слідчого, який мав підготувати лист із відмовою повернути техніку, бо саме така відмова була потрібна для подачі скарги до суду. Прайс також порадив подати кілька однакових скарг до Печерського районного суду Києва, щоб автоматизований розподіл справ вивів її на потрібного суддю. Потім він запитав, чи готові учасники платити суддям за ухвалення «правильного» рішення. Кримінал погодився. Врешті майно повернули, а кошти за «послугу» перерахували на криптогаманець, зазначений Прайсом.

Наприкінці липня 2026 року, коли президент дав вказівку активізувати боротьбу з колцентрами, а в Офісі генпрокурора відбулася відповідна нарада, Прайс і Акім повідомили Кримінала, що колцентри треба тимчасово зупинити та посилити конспірацію. Акім радив переховуватися на конспіративних квартирах. До «клієнтів» дійшло повідомлення, в якому йшлося, що з 1 серпня «робоча взаємодія» припиняється, діяльність радять згорнути, а переписки видалити. Водночас у ньому містилося попередження: якщо хтось винесе інформацію про співпрацю в публічну площину або передасть її правоохоронцям, його вважатимуть особистим ворогом. Інші розмови, наведені у відео, показують, що самі учасники ставилися до цього зверхньо: вони іронізували, що «сказкі» про власну владу тривають, і вважали, що ці люди пробудуть при посадах від півроку до двох років.

U420 – легальна форма, злочинний зміст

Скандальна мережа магазинів U420 у цьому розслідуванні постає як ще один бізнес Мексиканця, у якому Кримінал мав свою частку та щомісяця отримував відсоток від обороту. Сутність бізнесу, за версією слідства, полягала в продажу розчину із забороненою речовиною. Щоб обійти заборону на розповсюдження канабісу, її змішували з іншими компонентами за формулою, яка формально не потрапляла під заборону українського законодавства.

Слабке місце цієї схеми очевидне: якщо склад розчину визнають забороненим, доведеться змінювати рецептуру і знищувати наявні запаси. Тому Мексиканець просить Кримінала знайти спосіб підкупити міністра. На записах учасники обговорюють свої доходи, і вони вражають: оборот вимірювався мільйонами на день, із перспективою вийти на ще більші показники до літа. У розмовах вони хочуть, аби різні міністри, зокрема внутрішніх справ чи охорони здоров’я, не заважали забороною. Звучить готовність дати певну суму людині, яку називають «К», і окрему суму тому, хто піде з нею говорити.

Також обговорюється пропозиція від інших невстановлених осіб: пускати їх у «партнерські» точки, а на додачу «душити» конкурентів, нібито в обмін на частку. План підкупу, зазначає відео, не вдалося реалізувати, зокрема через журналістське розслідування Bihus.Info, про підготовку якого фігуранти дізналися заздалегідь.

Реакція на це розслідування найтривожніша частина всієї історії. Фігуранти спочатку обговорюють, чи не заплатити, потім рахують, хто може вплинути на журналістів, і, нарешті, говорять про насильство. На одному із записів прозвучала пропозиція облити обличчя Дениса Бігуса кислотою, щоб зробити його «непрезентабельним».

Другий варіант: заманити його за кордон під приводом фальшивої виставки в Домінікані, Мексиці чи Камбоджі. Учасники міркують, у якій із країн його легше «закрити». Паралельно обговорюють ветерана, який був у полоні й упертоїце виходив на протести біля магазинів U420, а також блогера Ігоря Лаченкова та видання ProKyiv. Обговорення йде майже діловим тоном: що буде менш резонансним, молотки чи кислота, і хто з правоохоронців «курує» активістів.

Подальші події показово демонструють рівень інформованості. Від правоохоронців злочинці дізнавалися про показові обшуки заздалегідь. Один із співрозмовників повідомляє, що міністр зібрав нараду і дав указ «показати картинку для Бігуса, для суспільства, для журналістів», тому обшуки торкнуться мінімальної кількості товару, а «ребят предупредили». Аби не допустити справжніх підозр, учасники навіть готові були запропонувати два мільйони доларів за усунення когось із посади.

Є в цій частині й політичний штрих. Серед способів убезпечити свій бізнес вони розглядали розробку та лобіювання законопроєктів, які повністю легалізували б марихуану в Україні, і навіть планували зустрічі з цього приводу.

Фальшиві євро та насильство, яке «закривали»

Цей епізод стосується кримінального ремесла в його найбуквальнішому сенсі. Детективи встановили, що протягом 2026 року учасники організації налагодили виробництво підроблених євро. У таємному місці вони обладнали цех зі спеціальним поліграфічним обладнанням та голографічними матрицями. Підробки виготовляли з імітацією захисних елементів, щоб їх було складно відрізнити від справжніх банкнот. На записах учасники обговорюють кольори, формулу фарби, пробні аркуші та якість обрізки, а також номінали від найменших до п’ятисот євро. Основні дійові особи в цьому напрямку: Кримінал, Паша та Консультант, чинний поліцейський. Технічні подробності виробництва НАБУ не розкриває, і для цього звіту вони не потрібні.

Найважча частина відео про злочини проти життя і здоров’я. Слідство встановило причетність учасників до замовних катувань, викрадень та вимагання мільйонів доларів у підвалах. Вони користувалися прикриттям правоохоронців: отримували дані з баз, доступ до камер «Безпечного міста» та інформацію про обшуки.

Найдетальніше показаний епізод липня 2026 року. Біля виходу зі спортивного клубу в центрі Києва на чоловіка напали троє людей у масках і тактичному одязі. Двоє затиснули його, не даючи чинити опір, а третій бив заздалегідь підготовленою металевою трубою. За кілька тижнів до того фігуранти, за допомогою правоохоронців, збирали інформацію про жертву і планували місце нападу. У телефоні Кримінала знайшли профайл потенційної жертви. Під час підготовки Кримінал неодноразово отримував фото авто та самої людини з камер відеоспостереження, причому доступ відкривали з облікового запису співробітника Департаменту захисту національної державності СБУ. У день нападу Кримінал повідомляв виконавців, що жертва скоро вийде із залу.

Після нападу Боксер звітував, що «все зроблено». Через кілька годин Консультант, чинний поліцейський, вказав на недоліки операції й заспокоїв замовника: плану перехоплення немає, виконавців евакуювали в область. Наступного дня він докладав, як іде розслідування, і писав, що «обережно плутає слід», а справу кваліфіковано лише як хуліганство. Це було не поодинокою історією.

Паша й Боксер уже фігурували в іншій справі про викрадення бізнесмена з вугільної галузі, якого, за даними слідства, тримали в підвалі й вимагали 5 мільйонів доларів. Подібні замовлення група виконувала навіть за кордоном, зокрема у Відні. В іншому епізоді на записах учасники повідомляють про те, що в офісі, до якого мали прийти, сидять вісім людей, а потім звітують відеоповідомленнями про вчинене.

Відчуття безкарності підживлював постійний витік службової інформації. Як тільки потерпілий звертався до поліції, замовники вже знали, хто розслідує справу. Відомо навіть про епізод 2025 року, коли Кримінал пересилав Паші фото, ймовірно отримане від учасника наради європейських правоохоронців, на якій обговорювали його самого.

Анатомія прикриття

Сам Кримінал почувався недоторканним, бо мав потужну підтримку СБУ. За версією слідства, Акім знав про його діяльність і допомагав вирішувати питання не лише у своєму відомстві, а й в Офісі генпрокурора. Люди, які тебе оберігають, мають безліч інструментів, і відео показує їх як на долоні: допомога з оформленням непридатності до військової служби, отримання автомобільних перепусток, водій та охоронець із посвідченням СБУ, навіть ніж у подарунок як знак прихильності.

Через зв’язки Кримінал отримував інформацію з баз даних про людей, зокрема тих, кого катували, й довідки з кримінальних проваджень. До представників СБУ зверталися по допомогу в судових справах та зняттях арештів. Кримінал надсилав Акіму копію постанови про створення групи прокурорів у справі про магазини U420, просив познайомити його з новим керівником департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції та отримував повідомлення про кадрові призначення. Він також отримував від Акіма інформацію про зустріч, яка відбулась 28 травня 2026 року з міністром внутрішніх справ і керівником Нацполіції, а в день, коли СБУ проводила обшуки в управліннях поліції на Франківщині, Тернопільщині та Житомирщині, Акім нібито пояснював, що «розбирається» зі «слизькими». 23 липня 2026 року Кримінал за сприяння Акіма відвідав будівлю центрального апарату СБУ.

Слідство наголошує: співробітники СБУ знали, що Кримінал наближений до Мексиканця, і допомагаючи йому, допомагали Мексиканцю. Платили за це регулярно. На записах обговорюють переказ сум у десятки й сотні тисяч, а за період з 16 жовтня 2025 року по 25 квітня 2026 року на один лише криптогаманець, який вказав Кримінал, надійшло 3 мільйони 750 тисяч USDT. Крім платних послуг були й «безкоштовні»: один із співрозмовників розповідає, що коли до певної групи справжніх конкурентів приходили інші чекісти, службовці СБУ просто пояснили їм не втручатися.

Учасники організації розуміли, що можуть бути викриті в будь-який момент, і тому заздалегідь готували запасні варіанти. Один із них навіть погрожував оприлюднити чутливу інформацію про незаконну діяльність правоохоронців. На записі він із презирством називає корумпованих посадовців і пояснює, що саме тому «застрахувався»: матеріали на високопосадовців, за його словами, і були його гарантією безпеки.

Відео наприкінці цього розділу ставить прямолінійне питання, на яке автори не відповідають. Більшість економічних злочинів не належить до підслідності НАБУ, їх мали виявляти й розслідувати інші правоохоронні органи. Але діяльність тривала роками. Чому її не зупиняли раніше? Це питання, за словами авторів, відкрите.

Атака на незалежність НАБУ

Фінал відео повертає нас до того, з чого воно по суті й починалося: до друзів Кримінала в СБУ. Слідство стверджує, що серед них були високопосадовці, причетні до спроби позбавити НАБУ і САП незалежності влітку 2025 року. Здавалося, що домовленості з представниками різних правоохоронних структур працюють, але НАБУ і САП лишалися поза ними.

Останній епізод ілюструє, як працювала ця система проти тих, хто міг її зруйнувати. На записі учасник розповідає, що знає про фальсифікацію доказів у справі проти співробітників НАБУ: за його словами, через ФСБ накачували телефон для справи, пов’язаної з Узбекистаном і Дагестаном, і навіть просили знайти людину, щоб відправити її до Дагестану. Він готовий дати свідчення в НАБУ. Дізнавшись, що хтось із причетних до цієї історії вирішив звернутися до антикорупційного бюро, учасники організації вжили заходів, щоб його зупинити. Один із них каже, що «закриє йому рот» раніше, ніж його звідти заберуть. Кримінал пересилає це повідомлення Акіму, високопосадовцю СБУ, щоб попередити його й узгодити протидію.

Цей шматок найкраще пояснює, чому серія отримала такий резонанс. За версією слідства, держава не просто ігнорувала злочини: її силові структури збирали гроші за мовчання і працювали проти тих, хто міг це викрити, а бюро й прокуратура, яким доручено розкривати саме такі схеми, ставали мішенню.

Відео ставить питання без відповіді: чому все це тривало роками? Відповіді на нього шукатиме не лише суд, а й саме суспільство, коли оцінюватиме, чи готові інституції до власного очищення. Реакція влади вже відбулася: СБУ повідомила про звільнення високопосадовців, що фігурують у розслідуванні. Але остаточну крапку поставить лише судовий процес.