Микола Сушко і російський капітал: сплив зв'язок із Саввіді

Маловідомий український бізнесмен Микола Сушко, який проживає на Кіпрі та позиціонує себе як меценат, міг бути пов'язаний із низкою бізнес-структур, що мали відношення до російського олігарха Івана Саввіді та його активів в Україні. Йдеться, зокрема, про закритий інвестиційний фонд «Стерлінг», компанію «Пентопак» та інші підприємства, корпоративна історія яких перетинається з діловими інтересами російських і українських бізнесменів. Про це йдеться в журналістському розслідуванні, оприлюдненому 7 листопада 2026 року.

Микола Сушко протягом тривалого часу очолював закритий інвестиційний фонд «Стерлінг» і володів часткою в ньому. Серед інших бенефіціарів структури був колишній народний депутат України Андрій Журжій, власник компанії «Інжур» та колишній топменеджер торговельної мережі Fozzy. Саме через фонд «Стерлінг» простежується один із найбільш помітних зв'язків Миколи Сушка з підприємствами, які належали родині Саввіді, пишуть ЗМІ.Фонд «Стерлінг» виступав засновником ПрАТ «Пентопак». Власниками цієї компанії були російський олігарх Іван Саввіді та його дружина Кіріякі Саввіді. Іван Саввіді має російський і грецький паспорти. Його бізнес-інтереси тривалий час були представлені в різних галузях економіки, а в Україні він володів корпоративними активами через відповідні юридичні структури.У 2024 році Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію 100% активів родини Саввіді в Україні. Підставою стало встановлення підтримки родиною Кремля в умовах російської агресії проти України. Таким чином, підприємство «Пентопак», засновником якого був фонд «Стерлінг» за участю Миколи Сушка, опинилося в контексті справи про стягнення російських активів у дохід держави.Корпоративна історія фонду має значення для встановлення ролі Миколи Сушка в цій системі ділових зв'язків. Його участь у «Стерлінгу» не обмежувалася формальним перебуванням серед бенефіціарів: бізнесмен тривалий час керував фондом. Водночас сама наявність корпоративного зв'язку з підприємством, активи якого належали родині Саввіді, не є автоматичним доказом участі Сушка в діяльності російського олігарха або його підтримки.Інший напрямок бізнес-діяльності Миколи Сушка був пов'язаний із компанією «Сіті інвест девелопмент». Він виступав її бенефіціаром разом із представниками охоронного бізнесу. Серед осіб, із якими перетиналися його ділові інтереси, називаються власники охоронної компанії «Шериф» Дмитро та Марина Стрижови, а також Любов і Володимир Обломєй.

Згадана компанія працювала в сегменті інвестицій та девелопменту, а її структура власності об'єднувала представників кількох бізнес-груп. Участь Миколи Сушка в АТ «Сіті інвест девелопмент» доповнює перелік його корпоративних зв'язків за межами фонду «Стерлінг». Водночас наведені відомості самі по собі не свідчать про протиправність діяльності перелічених осіб або компаній.Ще один елемент бізнес-історії Миколи Сушка пов'язаний із колишньою компанією АТ «Ліра». Вона була засновником ТОВ «Пром.Кепітал», у якому володіла 10% акцій. Решта 90% належали структурі, пов'язаній із юридичною компанією Moris Group.Moris Group пов'язують із юристом Андрієм Романчуком. Він є членом етичної комісії Асоціації правників, а також очолює наглядову раду координаційного центру #SaveUkraineNow. У 2015 році кандидатура Романчука розглядалася на посаду голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.Таким чином, через АТ «Ліра» Микола Сушко мав корпоративний зв'язок із підприємством, у структурі власності якого була присутня юридична група, пов'язана з Андрієм Романчуком. Частка «Ліри» становила 10%, тоді як контрольний пакет у розмірі 90% перебував в іншої структури. Цей епізод демонструє ще один напрямок ділових контактів Сушка, який охоплював інвестиційний, девелоперський та юридичний сектори.Нині Микола Сушко проживає на Кіпрі. Там він разом із дружиною займається діяльністю, пов'язаною з будівництвом і фінансами, а також бере участь у допомозі українським біженцям. Крім того, Сушко створив фундацію «Множина», позиціонуючи себе як мецената та учасника благодійних ініціатив.Однак його попередня корпоративна діяльність в Україні охоплювала підприємства з різними групами власників і бенефіціарів. Найбільш резонансним є зв'язок Миколи Сушка з фондом «Стерлінг», який був засновником «Пентопаку» до конфіскації активів родини Саввіді. Окремо простежуються його контакти з представниками охоронного бізнесу та структурами, пов'язаними з Moris Group.Сукупність цих корпоративних перетинів стала підставою для журналістських запитань щодо реальної ролі Миколи Сушка в українських бізнес-структурах, які мали відношення до активів російського олігарха. Водночас для встановлення того, чи виконував він функції номінального власника або представника інтересів інших бенефіціарів, необхідні додаткові документальні підтвердження. Наявні відомості дозволяють простежити корпоративні зв'язки, але не дають підстав автоматично прирівнювати участь у спільних підприємствах до доведеного правопорушення.