Моніторинговий візит до Чернігівського слідчого ізолятора: позитивні зміни та порушення стандартів

Відзначено позитивні зміни: ремонти, IP-телефонію, облаштовані дворики та спортивні приміщення. Водночас виявлено порушення стандартів: площа камер і карцерів менша за мінімум КЗК, недостатнє освітлення, неналежні санвузли, цілодобове відеоспостереження без обґрунтування, побутові комахи (жінки мають сліди укусів), а також розбіжності між фактичною зайнятістю засуджених, договорами та зарплатою.

13.10.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів ГО “Харківська правозахисна група” здійснено відвідування державної установи “Чернігівський слідчий ізолятор” (далі — СІЗО, установа, заклад).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, під час якого оглянуто всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 13.10.2023 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Покращення гуманних умов в місцях несвободи шляхом зміцнення національної превентивної системи в Україні”, що здійснюється завдяки фінансовій підтримці Фонду демократії ООН (UNDEF).

Відвідування здійснили монітори:

Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор Національного превентивного механізму (НПМ), член консультативної ради НПМ;

Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового відвідування СІЗО відзначено позитивні зміни в матеріально-побутовому забезпеченні, проведення ремонтних робіт, покращення умов тримання, розвиток інфраструктури телефонного зв’язку, облаштування прогулянкових двориків та створення умов для фізичної активності й дозвілля ув’язнених і засуджених.

Водночас встановлено низку порушень національного законодавства та невідповідностей міжнародним стандартам поводження з особами, позбавленими свободи.

Виявлено камерні та карцерні приміщення, площа й геометричні розміри яких не відповідають мінімальним стандартам КЗК. Зафіксовано недостатнє природне освітлення, надмірну заґратованість вікон, неналежне відокремлення санітарних вузлів, незадовільний стан сантехнічного обладнання, відсутність ємностей для зберігання питної води та наявність побутових комах. Встановлено також невідповідність облаштування збірного відділення нормативним вимогам. Виявлено практику цілодобового відеоспостереження в окремих камерних приміщеннях, що за відсутності належного індивідуального обґрунтування створює ризики непропорційного втручання у приватне життя ув’язнених і засуджених. Встановлено розбіжності між фактичною зайнятістю окремих засуджених, умовами укладених трудових договорів та нарахованою заробітною платою. Отримано повідомлення про щоденну багатогодинну роботу без вихідних, зокрема за умов оформлення на неповний робочий час. Виявлено ризики недотримання гарантій щодо оплати праці, відпочинку та соціального страхування, а також порушення періодичності обов’язкового медичного огляду працівника їдальні.

Загалом результати відвідування свідчать, що, попри позитивні зміни, в установі залишаються суттєві недоліки в забезпеченні належних умов тримання, дотриманні санітарно-гігієнічних вимог, захисті приватності та реалізації трудових і соціальних прав засуджених, що створює ризики порушення прав людини, гарантованих національним законодавством і міжнародними стандартами.

Загальна інформація

Державна установа “Чернігівський слідчий ізолятор” належить до установ Державної кримінально-виконавчої служби України та призначена для тримання осіб, узятих під варту, а також окремих категорій засуджених відповідно до вимог чинного законодавства України.

Начальник установи — підполковник внутрішньої служби Євген Миколайович Почепня.

Установа розташована в історичній частині Чернігова, на території колишнього тюремного замку, історія якого сягає початку XIX століття. Будівництво тюремного комплексу було завершено у 1806 році. У 1849 році проведено його суттєву перебудову зі спорудженням двоповерхового кам’яного корпусу, а в 1910 році надбудовано третій поверх. Упродовж наступних десятиліть установа неодноразово змінювала назву та відомче підпорядкування, а з 1980 року функціонує як слідчий ізолятор. Попри проведені реконструкції та модернізацію, комплекс зберіг особливості історичної архітектури й планування, що має значення для забезпечення відповідності сучасним вимогам до площі камерних приміщень, природного освітлення, санітарно-побутових умов, безпеки та дотримання прав ув’язнених і засуджених.

Під час моніторингового відвідування закладу моніторингова група здійснила огляд камерних приміщень для тримання ув’язнених і засуджених, зокрема осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, карцерних приміщень, збірного відділення, прогулянкових двориків, харчоблоку, приміщень господарського обслуговування, а також об’єктів соціально-побутового призначення й об’єктів для організації дозвілля та підтримання соціальних зв’язків.

У межах відвідування проведено опитування близько 160 ув’язнених і засуджених щодо дотримання їхніх прав, умов тримання, поводження з боку персоналу, доступу до медичної допомоги, забезпечення належних санітарно-побутових умов, реалізації права на працю, соціальний захист та інших гарантованих законодавством прав. Спілкування проводилося як індивідуально, так і в межах загального опитування, зокрема засуджених на умовах анонімності та конфіденційності, без присутності представників адміністрації установи, що забезпечувало можливість вільно повідомляти про можливі порушення прав людини.

За даними адміністрації, планове наповнення СІЗО становить 375 осіб. На день моніторингового відвідування в установі фактично утримувалася 291 особа, що становить 77,6% від установленого ліміту. З них 245 осіб — ув’язнені, 45 — засуджені, зокрема 13 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Камерний фонд установи налічує 72 камери, з яких 71 перебуває в експлуатації, а одна — на стадії ремонту. Із загальної кількості камер, що експлуатуються, п’ять призначені для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Штатна чисельність персоналу установи становить 165 посад, фактична чисельність — 159 осіб. Таким чином, некомплект персоналу становить шість осіб, або 3,6% штатної чисельності. В установі працює один психолог.

Протягом 2026 року до установи прибули 1962 ув’язнені та засуджені особи. У 2025 році зафіксовано два випадки смерті осіб, які утримувалися в установі, у 2026 році таких випадків не зафіксовано. До оплачуваної праці в установі залучено 12 засуджених.

На обліку за категорією “ВІЛ/СНІД” перебувають 15 осіб. В установі утримуються 6 осіб з інвалідністю. На профілактичному обліку перебувають 1 засуджений, схильний до вчинення самогубства, та 8 осіб, схильних до членоушкодження. Планшети у власному користуванні мають 8 засуджених. Загалом в установі перебувають 8 “відторгнутих” осіб.

Позитивний досвід

Під час моніторингового відвідування СІЗО відзначено позитивні зміни в облаштуванні окремих приміщень установи, покращенні матеріально-побутових умов тримання ув’язнених і засуджених, розвитку інфраструктури для підтримання соціальних зв’язків, організації дозвілля та фізичної активності.

В установі проведено ремонтні роботи в окремих камерних приміщеннях, оновлено внутрішнє оздоблення, меблі та побутове обладнання. Облаштовано приміщення з поліпшеними побутовими умовами, забезпечені необхідними меблями та побутовою технікою.

Функціонує бібліотека з фондом художньої, навчальної, довідкової та правової літератури. Зокрема, представлені інформаційні матеріали з питань захисту прав людини, діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, функціонування Національного превентивного механізму та прав осіб, які перебувають у місцях несвободи.

Для забезпечення телефонного зв’язку облаштовано індивідуальні кабінки IP-телефонії. Наявність відповідної інфраструктури створює додаткові можливості для підтримання контактів ув’язнених і засуджених із родичами та іншими особами.

Проведено роботи з благоустрою окремих прогулянкових двориків, зокрема оновлено їхнє оформлення та використано елементи художнього оздоблення. Також облаштовано приміщення для занять фізичною культурою, проведено ремонтні роботи, встановлено спортивні тренажери та забезпечено наявність інвентарю для фізичних вправ. Для організації дозвілля передбачено можливість занять настільним тенісом.

Загалом в установі зафіксовано проведення заходів з оновлення матеріально-побутової інфраструктури, покращення умов тримання, забезпечення доступу до правової інформації, розвитку засобів комунікації та створення умов для фізичної активності та змістовного дозвілля ув’язнених і засуджених.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Встановлено, що окремі камерні та карцерні приміщення не відповідають мінімальним стандартам Європейського комітету з питань запобігання катуванням (КЗК) щодо житлової площі та геометричних розмірів.

Відповідно до акта вимірювання житлової площі, площа камери №10 становить 4,60 м², а камери №55, у якій утримується особа, засуджена до довічного позбавлення волі, — 5,82 м². Обидва показники є меншими за мінімальний стандарт 6 м² для одномісних камер без урахування площі санітарного вузла.

Аналогічні порушення встановлено в карцерних приміщеннях. Зокрема, площа карцеру №3 становить приблизно 5,64 м² (1,92 × 2,94 м), а карцеру №4 — 5,71 м² (1,93 × 2,96 м). Таким чином, площа кожного з цих приміщень є меншою за 6 м², а відстань між протилежними стінами не досягає мінімально рекомендованих 2 м.

Відповідно до пункту 45 доповіді КЗК за результатами відвідування України у 2012 році (CPT/Inf (2013) 23) та документа “Житлова площа на одного ув’язненого в пенітенціарних установах: стандарти КЗК” (CPT/Inf (2015) 44), мінімальна житлова площа одномісної камери повинна становити 6 м², багатомісної — 4 м² на одну особу без урахування площі санітарного вузла, а відстань між протилежними стінами — щонайменше 2 м. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді (CPT/Inf (2011) 28) КЗК також наголосив на неприпустимості використання надмірно малих камерних приміщень.

Крім того, у карцері №4 санітарний вузол не відокремлений від житлової частини приміщення, що суперечить правилу 19.3 Європейських пенітенціарних правил та рекомендаціям КЗК (CPT/Inf (2024) 20, пункт 58) щодо забезпечення приватності під час користування туалетом. За результатами інструментального вимірювання рівень освітленості становив лише 7,3 лк, що викликає занепокоєння з огляду на вимоги правила 18.2 Європейських пенітенціарних правил і правила 14 Правил Мандели щодо достатнього освітлення.

Особливе занепокоєння викликають умови тримання особи, засудженої до довічного позбавлення волі, у камері №55 площею 5,82 м², що не відповідає мінімальним стандартам КЗК. Крім обмеженого житлового простору, встановлено незадовільний санітарно-технічний стан приміщення: туалет не відокремлений від житлової частини камери, засмічений і непридатний для належного користування, водопровідний кран не працює, а санітарний вузол має значні забруднення та ознаки тривалого неналежного утримання.

Сукупність зазначених обставин, особливо з огляду на тривалий характер відбування довічного позбавлення волі, свідчить про неналежні санітарно-побутові умови та створює ризики порушення права на повагу до людської гідності.

Таким чином, встановлена невідповідність площі та геометричних розмірів окремих камер і карцерів мінімальним стандартам КЗК у поєднанні з недостатнім освітленням, відсутністю належного відокремлення санітарних вузлів, їхнім незадовільним санітарно-технічним станом та несправністю сантехнічного обладнання свідчить про неналежні умови тримання ув’язнених і засуджених. Особливе занепокоєння викликає сукупність зазначених недоліків у приміщенні, де утримується особа, засуджена до довічного позбавлення волі. Виявлені обставини створюють ризики порушення права на повагу до людської гідності та заборони нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, гарантованих статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2. Під час моніторингового відвідування встановлено, що у збірному відділенні установи відсутні приміщення, передбачені Нормою забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення слідчого ізолятора, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1275/21587 (далі — Норма забезпечення), а саме: кабінет лікаря (пункт 6.7), кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна (пункт 6.9), комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна (пункт 6.10), перукарня (пункт 6.11), приймальня дезінфекційної камери (пункт 6.13), душова (пункт 6.14), приміщення для одягання (пункт 6.15), склад для зберігання особистих речей (пункт 6.16), камера карантину (пункт 6.17) та камера для хворих (камера-ізолятор) (пункт 6.18).

Відсутність зазначених приміщень свідчить про невідповідність облаштування збірного відділення встановленим нормативним вимогам та створює ризики порушення прав осіб, які в ньому перебувають, зокрема щодо належного медичного огляду, забезпечення особистої гігієни, санітарної обробки, зберігання особистих речей та ізоляції осіб за медичними показаннями.

3. Під час моніторингового відвідування встановлено низку недоліків матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов тримання в камерних приміщеннях установи.

У камерах №№37, 39 та 64 санітарні вузли не відокремлені належним чином від житлової частини приміщень, що не забезпечує приватності під час користування туалетом.

Це не відповідає правилу 19.3 Європейських пенітенціарних правил та рекомендаціям КЗК (CPT/Inf (2024) 20, пункт 58) щодо відокремлення санітарних вузлів перегородками від підлоги до стелі.

У камері №31 двоярусні ліжка розміщені впритул одне до одного, що обмежує особистий простір та ускладнює пересування. У камері №35 встановлено захаращення житлового простору особистими речами через недостатню кількість місць для їх зберігання.

Зазначені умови не узгоджуються з правилом 18.1 Європейських пенітенціарних правил.

За результатами інструментальних вимірювань у камері №37 рівень природного освітлення становив 11,0 лк, штучного — 29,1 лк, а в камері №64 природного — лише 2,8 лк. У камерах №№55 та 63, призначених для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлено надмірну заґратованість вікон, що обмежує проникнення природного світла.

Такі умови не узгоджуються з правилом 18.2 Європейських пенітенціарних правил та правилом 14 Правил Мандели.

В окремих камерних приміщеннях зафіксовано пошкодження оздоблення стін і стелі, сліди зволоження та відшарування штукатурки, що не відповідає вимогам правил 19.1 та 19.2 Європейських пенітенціарних правил щодо належного санітарного стану приміщень.

Крім того, у камерних приміщеннях відсутні баки для зберігання питної води, що ускладнює створення її запасу на випадок перебоїв централізованого водопостачання. Правило 22.2 Правил Мандели та правило 22.5 Європейських пенітенціарних правил передбачають постійний доступ ув’язнених до чистої питної води.

Таким чином, сукупність встановлених недоліків свідчить про неналежні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови тримання, що створюють ризики порушення права ув’язнених і засуджених на повагу до людської гідності, гарантованого статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Під час моніторингового відвідування СІЗО встановлено, що в камерах №№35, 64, 65 та 66 здійснюється цілодобове відеоспостереження за особами, які в них утримуються. Застосування такого способу контролю в приміщеннях, де ув’язнені та засуджені проводять значну частину доби, становить суттєве втручання в їхнє приватне життя та потребує належного обґрунтування з погляду необхідності та пропорційності.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного життя. Обмеження цього права допускається лише за умов, передбачених Конвенцією, зокрема коли таке втручання здійснюється відповідно до закону, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

У пункті 52 доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням (КЗК) за результатами відвідування України у 2012 році (CPT/Inf (2013) 23) наголошено, що відеоспостереження в камерах є серйозним втручанням у приватне життя осіб, позбавлених свободи. Комітет зазначив, що застосування такого заходу може бути виправданим лише за наявності конкретних ризиків, зокрема загрози самогубства, самоушкодження або інших обставин, пов’язаних із безпекою. При цьому рішення про встановлення відеоспостереження повинно ґрунтуватися на індивідуальній оцінці ризиків, а необхідність його подальшого застосування має регулярно переглядатися.

Використання технічних засобів нагляду і контролю в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах регламентується Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5. Водночас наявність нормативного регулювання відеоспостереження не звільняє адміністрацію установи від обов’язку забезпечувати дотримання принципів необхідності, пропорційності та поваги до приватного життя осіб, які перебувають під вартою.

Особливе значення має тривалість такого спостереження. Постійна відеофіксація повсякденного життя особи, включно з періодами відпочинку та сну, за відсутності індивідуально визначеної необхідності може створювати відчуття безперервного контролю, негативно впливати на психологічний стан та позбавляти людину можливості зберігати хоча б мінімальний рівень приватності.

Таким чином, встановлена під час моніторингового відвідування практика цілодобового відеоспостереження в камерах №№35, 64, 65 та 66 потребує оцінки з погляду відповідності принципам необхідності та пропорційності, визначеним міжнародними стандартами. Застосування постійного відеоконтролю без належного індивідуального обґрунтування та регулярного перегляду його доцільності створює ризики непропорційного втручання у приватне життя ув’язнених і засуджених та порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Під час моніторингового відвідування ДУ “Чернігівський слідчий ізолятор” у камері №37, призначеній для тримання жінок, встановлено незадовільний санітарно-гігієнічний стан, пов’язаний із наявністю побутових комах.

Під час спілкування жінки, які утримуються в зазначеній камері, повідомили про наявність тарганів, постільних клопів та інших комах, які створюють несприятливі умови проживання. На підтвердження своїх повідомлень ув’язнені продемонстрували моніторинговій групі комах, зібраних у пастці, а також численні сліди уражень шкіри на руках, ногах та шиї, які, за їхніми словами, виникли внаслідок укусів комах.

Під час вивчення журналу дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційних камерах установи встановлено, що останній зафіксований запис щодо проведення відповідних заходів у камері №37 датований 24.07.2026 року. Водночас наявність комах, продемонстрованих під час моніторингового відвідування, свідчить про те, що проблема їх поширення залишилася актуальною.

Відповідно до правил 19.1 та 19.2 Європейських пенітенціарних правил усі приміщення установ, у яких утримуються особи, позбавлені свободи, повинні підтримуватися в належному стані та чистоті. Правило 17 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) також передбачає необхідність належного утримання та підтримання чистоти всіх частин установи, якими регулярно користуються ув’язнені.

Наявність побутових комах у житлових приміщеннях, особливо за умов тривалого перебування в них людей, негативно впливає на санітарно-гігієнічні умови тримання, створює ризики для здоров’я та може спричиняти фізичний дискомфорт, порушення сну та психологічне напруження.

Таким чином, результати моніторингового відвідування засвідчили наявність у камері №37 побутових комах. Повідомлення ув’язнених про численні укуси підтверджуються зафіксованими зовнішніми проявами ураження шкіри. Сукупність встановлених обставин свідчить про неналежні санітарно-гігієнічні умови тримання та недостатню результативність заходів із запобігання поширенню побутових комах, що не узгоджується з міжнародними стандартами забезпечення належних умов тримання осіб, позбавлених свободи.

6. Під час моніторингового відвідування СІЗО досліджено організацію праці засуджених, залучених до господарського обслуговування, умови їхнього працевлаштування, тривалість робочого часу, оплату праці та соціальні гарантії.

Відповідно до статей 8 і 119 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), засуджені мають право на оплачувану працю відповідно до законодавства про працю. Стаття 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) встановлює нормальну тривалість робочого часу не більше 40 годин на тиждень.

Дослідження документів засвідчило, що засуджені працюють на підставі строкових трудових договорів, зокрема на умовах неповного робочого часу — 0,25 або 0,5 ставки. Водночас отримано відомості про можливу невідповідність фактичної тривалості роботи умовам укладених договорів.

Під час конфіденційного спілкування із засудженими встановлено такі обставини.

Засуджений Б. працює кухарем протягом 2 років і 4 місяців. За його словами, робочий день триває з 08:00 до 18:00 щодня, без вихідних, а заробітна плата становить близько 3000 грн. Повідомлений режим передбачає 70 годин перебування на роботі щотижня без урахування можливих перерв. Засуджений Є. працює кухарем протягом 1 року і 4 місяців. Він повідомив про щоденну роботу без вихідних та заробітну плату близько 3000 грн. Засуджений Ш. працює протягом 2 років. За отриманою інформацією, він оформлений на 0,25 ставки, проте фактично працює повний робочий день. Повідомлений розмір заробітної плати — близько 800 грн.

Отримані відомості частково узгоджуються із записами журналу видачі робочого інструменту в їдальні та журналу медичних оглядів працівників. Водночас ці документи не дозволяють однозначно встановити фактичну тривалість робочого дня.

Аналіз розрахунково-платіжних відомостей засвідчив, що у серпні 2026 року загальна сума нарахованої заробітної плати 14 засудженим становила 43784,00 грн, а у вересні — 10410,00 грн. Отже, нарахування зменшилися на 33374,00 грн, або на 76,2 % порівняно із серпнем. У вересневій відомості переважно відображено суми 520,50 грн та 1041,00 грн на особу. Причини такого зменшення неможливо однозначно визначити без зіставлення фактично відпрацьованого часу, умов договорів та складових оплати праці.

Відповідно до статті 56 КЗпП України, робота на умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Водночас повідомлення про щоденну багатогодинну працю, зокрема у вихідні дні, за умов оформлення на частину ставки створюють ризики недотримання вимог статей 50, 66, 67, 72, 106 та 107 КЗпП України щодо робочого часу, відпочинку та оплати праці. Правова оцінка відповідних годин залежить від фактичного режиму роботи.

Дослідження документів підтвердило наявність платіжних інструкцій щодо перерахування єдиного соціального внеску та податкової звітності. Однак загальні платежі не підтверджують належного формування страхового стажу кожного засудженого без персоніфікованих відомостей про доходи та сплачені внески. Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зарахування повного місяця страхового стажу залежить від сплати внесків у встановленому законом розмірі з урахуванням передбачених особливостей.

Крім того, встановлено, що один із засуджених, залучених до роботи в їдальні, не пройшов обов’язковий медичний огляд у встановлений строк, що свідчить про недотримання вимог щодо періодичності таких оглядів.

Таким чином, результати відвідування засвідчили суттєві розбіжності між повідомленою фактичною зайнятістю засуджених, умовами трудових договорів та документально відображеними нарахуваннями. Сукупність встановлених обставин створює ризики порушення прав засуджених на належну оплату праці, достовірний облік робочого часу, щотижневий відпочинок і соціальний захист.

Рекомендації:

1. Забезпечити приведення площі та геометричних розмірів камерних і карцерних приміщень у відповідність до мінімальних стандартів Європейського комітету з питань запобігання катуванням (КЗК), виключивши використання для тримання осіб приміщень, які не відповідають установленим мінімальним вимогам.

2. Забезпечити облаштування збірного відділення відповідно до встановлених нормативних вимог, зокрема щодо наявності приміщень для медичного огляду, санітарної обробки, особистої гігієни, зберігання речового майна, карантину та медичної ізоляції.

3. Забезпечити належні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови тримання, зокрема повне відокремлення санітарних вузлів перегородками від підлоги до стелі, справність сантехнічного обладнання, належне облаштування спальних місць і достатню кількість місць для зберігання особистих речей.

4. Забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення камерних і карцерних приміщень, усунути надмірну заґратованість вікон, що перешкоджає проникненню природного світла.

5. Забезпечити постійний доступ ув’язнених і засуджених до питної води, зокрема шляхом оснащення камерних приміщень належними ємностями для її зберігання.

6. Забезпечити проведення ефективних дезінсекційних заходів у камерних приміщеннях, усунення побутових комах, належний контроль результативності таких заходів та своєчасне надання медичної допомоги особам, які мають скарги на укуси комах.

7. Забезпечити застосування цілодобового відеоспостереження в камерних приміщеннях виключно за наявності належного індивідуального обґрунтування, з дотриманням принципів необхідності, пропорційності та поваги до приватного життя, а також із регулярним переглядом підстав для його застосування.

8. Забезпечити відповідність фактичного режиму роботи засуджених умовам укладених трудових договорів, установленій тривалості робочого часу та вимогам законодавства щодо щоденного і щотижневого відпочинку.

9. Забезпечити повний і достовірний облік фактично відпрацьованого засудженими часу, включно з роботою понад установлену тривалість робочого часу, у вихідні та святкові дні, а також належне нарахування та виплату заробітної плати з урахуванням фактичної зайнятості. У разі встановлення недоплат забезпечити відповідні перерахунки та виплату належних сум.

10. Забезпечити належне персоніфіковане нарахування та сплату єдиного соціального внеску за кожного працевлаштованого засудженого відповідно до законодавства, а також достовірне відображення відомостей, необхідних для формування страхового стажу.

11. Забезпечити своєчасне проходження обов’язкових медичних оглядів усіма засудженими, залученими до роботи з харчовими продуктами, та недопущення до відповідних робіт осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду у встановлений строк.

Автори: Андрій Діденко, Артемій Шумний