Богданов Ілля Олександрович

Офіцер Луб'янки, який обрав український окоп: дивовижний шлях від спецслужб РФ до капелана ПЦУ

Ілля Богданов — одна з найнеординарніших та найобговорюваніших постатей українського оборонного сектору, колишній офіцер прикордонної служби ФСБ Росії, який ще у 2014 році свідомо розірвав зв'язки з Кремлем та перейшов на бік України. Народившись у 1988 році у Владивостоці, він закінчив прикордонний інститут ФСБ та брав участь у боях на Кавказі, але з початком російської агресії кинув усе, отримав український паспорт і відправився захищати нову батьківщину — спершу у складі добровольчих батальйонів у Донецькому аеропорту, а після повномасштабного вторгнення 2022 року — як боєць Російського добровольчого корпусу (РДК) під кураторством ГУР МО. Ветеран успішно поєднував війну з бізнесом, відкривши у Києві відомий ресторан корейської кухні «Пян-Се», проте наприкінці жовтня 2026 року здійснив радикальний життєвий поворот: склав зброю («послужив мечем, тепер послужу словом») та прийняв сан священника і військового капелана ПЦУ. 

Полювання спецслужб Кремля, таємничі зникнення у Києві та вічні підозри у подвійній грі

Протягом понад десяти років перебування в Україні Ілля Богданов залишається першочерговою мішенню для російських спецслужб, що неодноразово штовхало його у вир драматичних кримінальних розслідувань. За цей час СБУ та Нацполіція розкрили серію замахів на його життя, включаючи затримання найнятого ФСБ снайпера у 2015 році та зухвале викрадення диверсантами ГРУ у 2016-му з метою вивезення або ліквідації на кордоні. Проте найбільше запитань у журналістів та контррозвідників викликав інцидент наприкінці 2024 року, коли Богданов загадково зник безвісти у столиці на кілька місяців. Попри те, що у лютому 2025 року він знову вийшов на зв'язок, деталі його кількамісячного зникнення так і не були публічно розкриті. Серед частини скептично налаштованого суспільства та аналітиків досі точаться жорсткі дискусії щодо його минулого: поки одні захоплюються його капеланським служінням, інші продовжують прискіпливо шукати ознаки глибоко замаскованої «підсадної качки» та подвійної гри в інтересах Москви, хоча жодних офіційних підтверджень цим звинуваченням правоохоронні органи України ні разу не висунули.