Демедюк Сергій Васильович

Архітектор українського кіберщита: від витоків кіберполіції до кабінетів РНБО

Сергій Демедюк — один із найбільш авторитетних та високопоставлених фахівців у сфері цифрової безпеки України, генерал поліції 3-го рангу, чиє ім’я нерозривно пов'язане зі створенням вітчизняного кіберфронту. Народився у 1977 році, здобув вищу юридичну освіту та присвятив кар'єру боротьбі з високотехнологічною злочинністю. У 2015 році він очолив новостворений Департамент кіберполіції Національної поліції України, де вперше в історії залучив хакерів до легальної співпраці з державою. Його системна робота під час масштабних атак (зокрема, епідемії вірусу Petya.A) забезпечила йому стрімкий кар'єрний зліт: у 2019 році Демедюк обійняв стратегічну посаду заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). Пропрацювавши на державній службі до 2025 року, він перейшов у недержавний сектор, очоливши Інститут дослідження кібервійни для розбудови цифрової стійкості країни.

Цифрові війни, полювання на топхакерів та юридичні пастки оборони

Професійні розслідування під керівництвом Демедюка регулярно потрапляли на перші шпальти через безпрецедентні викриття транснаціональних кіберзлочинців, операції проти піратських платформ та ліквідацію мереж збуту фальсифікату. Проте діяльність топпосадовця неодноразово супроводжувалася гострими дискусіями та внутрішніми «розслідуваннями» журналістів щодо меж законності у кіберпросторі. Критики та правозахисники прискіпливо аналізували його ініціативи щодо легалізації цивільних хакерів та надання їм імунітету від міжнародного переслідування за атаки на інфраструктуру ворога. Окремим викликом у кар’єрі генерала на посаді в РНБО стало розслідування резонансних витоків інформації, таких як «плівки Гончарука», які Демедюк прямо називав загрозою нацбезпеці, що виникла через людський фактор. Попри постійне перебування у зоні високих корупційних ризиків, Демедюк уникнув гучних кримінальних підозр, зберігши статус провідного архітектора інформаційного захисту держави.