Гурвиц Едуард Йосипович

Двічі мер Одеси, п'ятиразовий нардеп 

Едуард Гурвіц — одна з найколоритніших і найсуперечливіших постатей одеської та загалом південноукраїнської політики останніх трьох десятиліть. Мер Одеси у 1994–1998 та 2005–2010 рр. Нардеп у 1994 та 1998 рр. як самовисуванець, у 2002 р. — від «Нашої України», у 2012 р. — від партії УДАР Кличка, у 2014 р. — від БПП. У 2015 та 2020 рр. знову балотувався у мери Одеси — безуспішно, у 2020-му очолив власний блок «Наша Одеса». Партійна траєкторія — від «Нашої України» через УДАР до БПП — ілюструє не ідеологічну еволюцію, а пошук найзручнішої парасолі.

Чеченські «біженці» і нафтові зв'язки

Найгучніший репутаційний скандал пов'язаний із серединою 1990-х. В середині 90-х Гурвіц зблизився з чеченськими бойовиками, які через Одеський НПЗ планували торгувати нафтою та нафтопродуктами. Завдяки міському голові в Одесі з'явилось понад 1 500 чеченських «біженців» — майже всі чоловіки з міцною статурою, які фактично взяли під контроль частину міського бізнесу. 2 лютого 1997 р. Гурвіц відвідав інавгурацію Аслана Масхадова як офіційний гість — за власними словами, щоб просити чеченське керівництво вивести злочинні угруповання з Одеси. Критики розцінили цей візит діаметрально протилежно.

Мільярдні борги і звинувачення у розграбуванні міста

Авторитетні одеські видання та опоненти Гурвіца називають його головним винуватцем виникнення багатомільярдних боргів Одеси, яку під його керівництвом роками нібито розкрадали чиновники і кримінальні структури. Також його звинувачують у погрозах і фізичних розправах над конкурентами та корупційних зв'язках із вищим керівництвом країни. Гурвіц усі ці звинувачення системно заперечував — і продовжував балотуватись.