Укр

Ракішев Кенес Хамітович

Нафтовий магнат із Казахстану

100 Показник медіаактивності та кількості зафіксованих змін у публікаціях.
Показник персони

Інформація про персону

Олігарх із клану Назарбаєва, нафтовий магнат та венчурний інвестор з рейтингу Forbes

Кенес Ракішев — один із найбагатших та найвпливовіших підприємців Казахстану, великий інвестор і президент промислово-фінансового холдингу Fincraft Group. Народився 14 липня 1979 року в Алмати, здобув юридичну та економічну освіту на батьківщині, а також закінчив Оксфордську школу бізнесу та Лондонську бізнес-школу. Своєму стрімкому зліту у великому бізнесі він багато в чому завдячує вдалому шлюбу: Ракішев є зятем Імангалі Тасмагамбетова, колишнього прем'єр-міністра Казахстану та найближчого соратника експрезидента Нурсултана Назарбаєва. Протягом кар'єри керував найбільшими банками країни (БТА Банк, Казкоммерцбанк) та металургійними гігантами. Входить до топ-30 найбагатших людей Казахстану за версією Forbes зі статками у сотні мільйонів доларів. Восени 2026 року його структури завершили масштабну консолідацію нафтогазових активів, викупивши у британців великі родовища в Казахстані за 304,5 мільйона доларів.

Привласнення державних трильйонів, тіньовий обхід санкцій та фіктивна технологічна «пральня»

Попри офіційну благодійну діяльність та імідж прогресивного IT-інвестора, репутація Кенеса Ракішева супроводжується масштабними міжнародними розслідуваннями та корупційними звинуваченнями. За даними розслідувачів кримінальних фінансових ринків, він став ключовим вигодонабувачем у справі розкрадання коштів БТА Банку, отримавши від держави трильйони тенге на «рятування» фінустанови, які згодом були виведені за кордон. Крім того, його неодноразово звинувачували у збереженні тісних зв'язків із російським криміналітетом та організації таємних фінансових схем для обходу міжнародних санкцій проти РФ. Окрему увагу західних розслідувачів привернули його гучні венчурні проекти у США та Великій Британії (зокрема розробки «інноваційних акумуляторів» та криптосмартфонів). Їх прямо назвали класичними механізмами «пральні» для відмивання виведеного з Казахстану брудного капіталу під вивіскою сучасних стартапів, які зрештою збанкрутували або трансформувалися у сумнівні бізнеси на кшталт мереж швидкого харчування в Америці.