Укр

Тараненко Сергій Дмитрович

Голова правління АТ «Дніпровський стрілочний завод»

96 Показник медіаактивності та кількості зафіксованих змін у публікаціях.
Показник персони

Інформація про персону

«Стрілочний барон» із Дніпра та експомічник Дубневича: монополіст залізничних поставок під прицілом силовиків

Сергій Тараненко — дніпровський промисловець, багаторічний голова правління та один із ключових бенефіціарів монополіста залізничного ринку АТ «Дніпровський стрілочний завод» (ДнСЗ). Народившись у 1959 році на Дніпропетровщині та здобувши фах інженера-електромеханіка, він ще з кінця 1990-х років очолив стратегічне підприємство, яке забезпечує стрілочними переводами всю залізничну інфраструктуру країни. Політичної ваги бізнесмену додавала тривала робота на посаді помічника скандального народного депутата Ярослава Дубневича, що відкривало доступ до найбільших державних тендерів. Свого часу Тараненко ледь не отримав державний орден князя Ярослава Мудрого за указом Петра Порошенка, проте нагородження в останній момент скасували під приводом «технічної помилки» через гучний корупційний шлейф навколо його персони.

Схема Дубневича на 93 мільйони, «корупційне дежавю» у порту «Південний» та закриті суди ВАКС

Тіньова діяльність Тараненка опинилася в епіцентрі масштабних антикорупційних розслідувань НАБУ, САП та Нацполіції через системне завищення цін на державних закупівлях. Перший гучний епізод стосується багатомільйонної афери з «Укрзалізницею», де продукція ДнСЗ замість прямих контрактів постачалася через прокладки Дубневича («Корпорація КРТ» та «Арго»), завдавши бюджету збитків на 93,28 мільйона гривень. Поки ВАКС у травні 2026 року вдруге закрив це провадження через процесуальні строки (САП оскаржила рішення в апеляції на листопад), наприкінці жовтня 2026 року правоохоронці викрили нове «корупційне дежавю» Тараненка. Слідство встановило, що через підконтрольну фірму-посередника ТОВ «ВКП «ТАКО» (де йому належить 42,2%) бізнесмен за попередньою змовою з керівництвом морського порту «Південний» продавав державі обладнання власного заводу за цінами, завищеними у 1,5–2 рази, завдавши чергових збитків на мільйони гривень під час воєнного стану.