Усик Григорій Іванович

Суддя Верховного Суду і Голова Вищої ради правосуддя — того самого органу, який мав би тримати суддівську доброчесність за горло. З січня 2023-го, з місячною перервою на початку 2025-го, знову в кріслі.

Григорій Усик народився 1962-го на Київщині, стартував із технікуму бухобліку — і рахувати, схоже, навчився добре. Далі — служба в МВС (1984–1995), Апеляційний суд Києва з 2002-го, а з листопада 2017-го — Верховний. У січні 2023-го з'їзд суддів заводить його у ВРП — і за два тижні він уже головує. Дружина, за декларацією, — скромний відділ культури райадміністрації. Все дуже пристойно. Чи ні?

А тепер трохи про «гостру потребу в житлі»

2006 рік: Усик приватизовує службову квартиру в Києві на 89 «квадратів». Щоб виглядало так, ніби судді ну зовсім ніде жити, він — за даними ЦПК — попередньо переписує дві власні столичні квартири на синів. Зручно, правда? У 2009-му докуповує дві ділянки в Гнідині, де виростає будинок під 230 м², який у декларації-2015 чомусь усе ще «не введений в експлуатацію». А з архіву журналісти дістають старе: колись Усик стягнув гроші з журналістки на користь нардепа-«регіонала» Юрія Бута — того самого, що впливав на призначення суддів. Збіг? А вже у ВРП він обстоював крісло для Максима Пампури, що світився в корупційній історії довкола ексголови ВС Князєва.