Assassination Attempt in Monaco and Arrests in Odesa. How Agricultural Business Assets Are Involved

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

What connects Vadym Yermolaiev's agribusiness and the former assets of AgroInvestGroup? The attempt on Vadym Yermolaiev in Monaco and arrests in Odesa have drawn attention to agrarian and oil-and-fat sector assets, in particular to the history of AgroInvestGroup and its former assets. More about Yermolaiev's agribusiness, asset reallocation after AgroInvestGroup's bankruptcy, and the possible links between these stories — in our material. The main point: the Monaco attack on Vadym Yermolaiev and the criminal case against lawyer Mykhailo Kobyliansky in Odesa intersect in a common context — agrarian and oil-fat assets around which both stories unfold. Yermolaiev's group has capacities for sunflower processing and terminal infrastructure, while after AgroInvestGroup's bankruptcy its former assets continued to operate within new legal structures. Part of the agrarian companies connected with AgroInvestGroup's former industrial base preserved substantial assets and profitability, making the history of their transition important to understanding the situation. Do these two high-profile cases share a common denominator? A question requiring additional attention from law enforcement and investigations. Why Monaco events drew attention to the agrarian market The attempted attack on Vadym Yermolaiev forced a closer look at his agrarian and oil-fat business. Almost simultaneously in Odesa, a lawyer, Mykhailo Kobyliansky, came under criminal investigation — a person through whose activity one can trace the history of part of the industrial base of the bankrupt AgroInvestGroup. Currently, these events are connected by a common economic context — one of Ukraine's most important export lines: sunflower — processing — terminal — sea. Mykhailo Kobyliansky (photo: social networks) 29 June 2026 year a homemade device exploded in a residential building in Monaco. Ukrainian businessman Vadym Yermolaiev was injured but survived; a woman who was near him was seriously affected. The Monaco prosecutor's office classified the event as an attempted attack and began an investigation. Details on the condition of the injured and the initial case facts were reported by the Monaco prosecutor and European media. Monaco police after the explosion 29 June 2026 year (frame from video / Euronews) Yermolaiev himself later publicly stated a possible involvement of Ukrainian security services. This is his version, not yet confirmed by the investigation. Monaco law enforcement publicly did not confirm it. At the same time, this statement took the story beyond a private criminal episode and raised questions about a possible Ukrainian context of the event. Statements by Yermolaiev and investigation developments were covered by leading media including Deutsche Welle and Radio Free Europe. How the oil-extraction production ties in Yermolaiev is known primarily as a developer and founder of Alef. But his group also operates in the agro-industrial sector. One notable asset is LLC Potoki (EDRPOU 40832205) — an oil-extraction facility and related infrastructure. On the company's corporate site it states the actual processing capacity of 2 100 tons per day, production up to 300 thousand tons of oil per year, a reservoir park of 5 500 cubic meters and a terminal in Reni with grain warehouses and the ability to ship by vessel (these data were disclosed by Potoki themselves). Industrial infrastructure of Potoky (photo: potoky.com.ua) This is a substantial scale. Sunflower oil remains one of Ukraine's leading export items. According to the Ministry of Economy, in the first quarter of 2026 year, corn, sunflower oil and wheat led agrarian exports, and foreign currency revenue from oil rose by 20% with a rise in physical volume by 3%. Overall, agrarian export for the quarter amounted to 15,5 million tons for 6,3 billion dollars. So this is not a peripheral industry, but a major source of export earnings. Therefore the business context of the attack on Yermolaiev demands looking not only at real estate and other assets but also at the oil sector. Not as a fixed motive but as an industry where asset concentration and access to export infrastructure hold significant economic value: raw materials grown domestically, processed near ports, and turned into currency earnings. Regarding Potoki, there was AgroInvest The Odessa oil-fat sector has its own history, much of it linked to AgroInvestGroup. Before the collapse, the holding was not a set of scattered companies but a large industrial system. Agrarian enterprises built the resource base — primarily grain and sunflower. Elevators received and stored crops. Oil and fat enterprises processed the raw materials. Port capacities ensured output to the Black Sea route and export buyers. In the former corporate environment AgroInvestGroup, Odesa and Illichivsk oil-fat plants, SPAT Ukraina and Vasyl Kalashnyk were present. Court materials confirm, in particular, SPAT Ukraina owned shares of the Odesa Oil-Fat Plant and participated in related production structures. And this corporate link was established by a decision of the Economic Court of Odesa region. The line of oil packaging at the Odesa Oil-Fat Plant in the historical photo album of the enterprise (photo: archive.od.gov.ua) The financial center of this construction was Delta Bank, which financed large enterprises of the Odesa oil-fat and port sectors. Under one contract, Illichivsk Oil-Fat Plant received a credit line with a limit of 350 million UAH (the existence of the contract and the obligations terms are reflected in the Supreme Court ruling). Debts around the Illichivsk grain port were already measured in billions of hryvnias (the history of creditor claims and asset sale was covered by Ukrainian media). When AgroInvestGroup collapsed in 2019 year, the corporate structure ceased to exist in its previous form, but its assets — land, warehouses, elevators, plants, and corporate rights — remained. A long process of changing owners and control over part of the assets began. An attempt to export seized property from Izmail Elevator became one of the most publicized episodes of the conflict: reported by the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and local journalists. The Izmail Elevator standoff after AgroInvestGroup's collapse in June 2019 year (photo: bessarabiainform.com) The holding did not vanish entirely Part of the former land resources continued to operate in new companies. One of the most illustrative examples is LLC Rallyivka: industry sources linked a large portion of the lands it cultivates with AgroInvestGroup's former bank. By the end of 2025 year, Rallyivka's assets reached about 666 million UAH, and cumulative net profit for 2021-2025 years was about 482 million UAH. Another large asset is LLC Southern Granary (EDRPOU 42779594). In a company with charter capital 26 million UAH, 50% is owned by Liudmila Borysenko and Anastasia Yuriyivna Palamarchuk, granddaughter of Vasyl Kalashnyk. By the end of 2025 year, the company assets totaled about 289 million UAH; in 2024 year it earned almost 58 million UAH in net profit. The same partners own 47% of LLC Troitske (EDRPOU 42634593) with charter capital of about 31,9 million UAH. Thus part of the agrarian base formed before the AgroInvestGroup crisis continued to operate within other legal structures, maintaining economic value and generating profits. In this broader sector context appears the name Yuri Palamarchuk, who heads Potoki. While among owners of agrarian companies linked to the former AgroInvestGroup structure there is Anastasia Yuriyivna Palamarchuk. Thus it is documented: one Palamarchuk leads an oil-fat enterprise of the Yermolaiev group, another person with the same surname owns agrarian companies tied to the former AgroInvestGroup assets. Of course, taken alone these facts do not prove joint control or coordination between these structures. At the same time, this configuration shows the economic geography of potential interest: sunflower, land, processing and sea output are successive links in one export system. Criminal proceedings Against this backdrop, a new criminal case №12021164480001069 in Odesa draws attention to the history of assets. Lawyer Mykhailo Kobilyansky 22 June 2026 year was notified of suspicion; 9 July the notary Frolova received suspicion. Notary Frolova (photo: social networks) Both are in custody with court-imposed bail exceeding 15 million UAH. We are talking about events seven years old and the corporate-registration history, some episodes of which have already been investigated, referred to court, or evaluated by investigators. Kobilyansky is important in this story not only as a subject of the current criminal case; through his professional activity one can trace certain stages of the transfer of corporate rights and assets after AgroInvestGroup's bankruptcy. If the investigation establishes new circumstances regarding the movement of corporate rights, real estate, land bank, and arrangements among participants of the previous structure, this could have broader implications for the history of the relevant assets. The criminal case unfolds in the context of significant economic interests and directly raises questions about the future fate of assets linked to this history. In particular, the movement, reallocation and possible control over them are key aspects requiring attention within this case. One suitor or two coincidences On one hand — Vadym Yermolaiev, who survived the Monaco attack. On the other — Mykhailo Kobilyansky, who became a subject of a criminal case regarding old corporate events; subsequently the notary received suspicion, and searches occurred at addresses connected to these individuals. Thus one possible direction for law enforcement to explore relates less to the surname coincidence and more to the economic structure of the Odesa oil-fat sector. This is land and sunflowers, elevators and warehouses, processing and terminals, access to ports and export earnings. AgroInvestGroup once consolidated a large portion of these elements into a single system. After its collapse, the corporate structure fell apart, and assets ended up in different legal entities. Yermolaiev's group today has its own capacities in processing and terminal infrastructure. This is why a question arises: could both stories have an economic intersection? The SBU is involved in the investigation of the Yermolaiev attack and also provides operational support to the Kobilyansky case. At the same time, the involvement of a single law enforcement body in both cases does not mean they are connected. Whether there is a link between these stories can only be shown by future investigation materials and official decisions. What the answer should be The hypothesis of a possible link between these events can be confirmed or refuted only by documents. For this, the Monaco investigation materials, established connections of the organizers of the attack, the full factual background of Kobilyansky and Frolova's suspicions, the list of new evidence in the year 2026, the history of each disputed asset's transfer, and information about persons who receive or may receive economic benefit from the changes are needed. At present, the following circumstances are clearly established: the attack on Yermolaiev is a fact; his oil-fat and terminal business are facts; the AgroInvestGroup industrial structure and its bankruptcy are facts; agrarian assets operate within new legal structures — facts; the criminal case against Kobilyansky and the suspicion of the notary are facts. Meanwhile, a common client, a single plan, or coordination of these events are not established and remain hypotheses needing proof and law enforcement attention. This story matters not only because of separate criminal cases. It shows how complex asset movement can be after the bankruptcy of a large agrarian conglomerate and how important it is to separate established facts, legal decisions, and assumptions about possible economic interests.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Замах у Монако і арешти в Одесі. Як тут замішані активи аграрного бізнесу". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Що пов’язує аграрний бізнес Вадима Єрмолаєва та колишні активи Агроінвестгруп? Замах на Вадима Єрмолаєва в Монако та арешти в Одесі привернули увагу до активів аграрного й олійно-жирового бізнесу, зокрема до історії Агроінвестгруп та її колишніх активів. Детальніше про агробізнес Єрмолаєва, перерозподіл активів після банкрутства Агроінвестгруп і можливий зв’язок цих історій – у нашому матеріалі. Головне Замах на Вадима Єрмолаєва в Монако та кримінальне провадження щодо адвоката Михайла Кобилянського в Одесі поєднує спільний контекст – аграрні та олійно-жирові активи, навколо яких розгортаються обидві історії. Група Єрмолаєва має потужності з переробки соняшнику та термінальну інфраструктуру, тоді як після банкрутства Агроінвестгруп її колишні активи продовжили працювати у нових юридичних структурах. Частина аграрних компаній, пов’язаних із колишньою промисловою базою Агроінвестгруп, зберегла значні активи та прибутковість, що робить історію їхнього переходу важливою для розуміння ситуації. Чи мають ці дві резонансні справи спільний знаменник – питання, яке потребує додаткової уваги правоохоронних органів та розслідувань. Чому події в Монако привернули увагу до агроринку Замах на Вадима Єрмолаєва змусив уважніше подивитися на його аграрний та олійно-жировий бізнес. Майже одночасно в Одесі під кримінальним переслідуванням опинився адвокат Михайло Кобилянський – людина, через діяльність якої можна простежити історію частини промислової бази збанкрутілої Агроінвестгруп. Наразі ці події об’єднує спільний економічний контекст – одна з найважливіших експортних ліній України: соняшник – переробка – термінал – море. Михайло Кобилянський (фото: соцмережі) 29 червня 2026 року в житловому будинку в Монако вибухнув саморобний пристрій. Український бізнесмен Вадим Єрмолаєв отримав поранення, але вижив; тяжко постраждала жінка, яка перебувала поруч із ним. Прокуратура Монако кваліфікувала подію як замах і розпочала розслідування. Деталі щодо стану постраждалих та початкової фабули справи повідомляв і генеральний прокурор Монако, і європейські ЗМІ. Поліція у Монако після вибуху 29 червня 2026 року (кадр з відео / Euronews) Сам Єрмолаєв пізніше публічно заявив про можливу причетність українських спецслужб. Це його версія, яка наразі не підтверджена слідством. Монакські правоохоронці публічно її не підтверджували. Водночас ця заява вивела історію за межі приватного кримінального епізоду та поставила питання про можливий український контекст події. Про заяви Єрмолаєва та перебіг розслідування писали провідні медіа, серед яких зокрема Deutsche Welle та Радіо Свобода. До чого тут олійно-екстракційне виробництво Єрмолаєв відомий передусім як девелопер та засновник Алеф. Але його група працює і в агропромисловому секторі. Один із помітних активів – ТОВ Потоки (ЄДРПОУ 40832205) – олійно-екстракційне виробництво та пов'язана з ним інфраструктура. На корпоративному сайті компанія вказує фактичну потужність переробки 2 100 тонн на добу, виробництво до 300 тисяч тонн олії на рік, резервуарний парк на 5 500 кубометрів та термінал у Рені із зерновими складами й можливістю відвантаження на судно (ці відомості оприлюднені самими Потоками). Промислова інфраструктура Potoky (фото: potoky.com.ua) Це значний масштаб. Соняшникова олія залишається однією з провідних експортних позицій України. За даними Міністерства економіки, у першому кварталі 2026 року кукурудза, соняшникова олія та пшениця зберігали лідерство в аграрному експорті, а валютна виручка від олії зросла на 20% за збільшення фізичного обсягу на 3%. Загалом аграрний експорт за квартал становив 15,5 млн тонн на 6,3 млрд доларів. Тобто йдеться не про периферійну галузь, а про важливе джерело експортної виручки. Тому бізнес-контекст замаху на Єрмолаєва змушує дивитися не лише на нерухомість та інші активи, а й на олійний сектор. Не як на встановлений мотив, а як на галузь, де концентрація активів і доступ до експортної інфраструктури мають значну економічну цінність: сировина вирощується всередині країни, переробляється поруч із портами та перетворюється на валютну виручку. До Потоків тут був Агроінвест Одеська олійно-жирова галузь має власну історію, значну частину якої пов'язують з Агроінвестгруп. До краху холдинг являв собою не набір розрізнених компаній, а масштабну промислову систему. Аграрні підприємства створювали ресурсну базу – передусім зернові та соняшник. Елеватори приймали й зберігали врожай. Олійно-жирові підприємства переробляли сировину. Портові потужності забезпечували вихід продукції на чорноморський маршрут та експортного покупця. У колишньому корпоративному оточенні одночасно були присутні Агроінвестгруп, Одеський та Іллічівський олійно-жирові комбінати, СПАТ Україна та Василь Калашник. Судові матеріали підтверджують, зокрема, володіння СПАТ Україна акціями Одеського олійно-жирового комбінату та участь комбінату у пов'язаних виробничих структурах. І цей корпоративний зв'язок було встановлено документально рішенням Господарського суду Одеської області. Лінія фасування олії Одеського олійножирового комбінату в історичному фотоальбомі підприємства (фото: archive.od.gov.ua) Фінансовим центром цієї конструкції був Дельта Банк, який кредитував великі підприємства одеського олійно-жирового та портового секторів. За одним із договорів Іллічівському олійно-жировому комбінату відкрили кредитну лінію з лімітом 350 млн грн (саме існування договору та умови зобов'язань відображені в постанові Верховного Суду). Навколо Іллічівського зернового порту боргові зобов'язання вже вимірювалися мільярдами гривень (історію вимог кредиторів та продажу активу розбирали українські ЗМІ). Коли у 2019 році Агроінвестгруп збанкрутувала, сама корпоративна структура припинила існування в попередньому вигляді, але її активи – земля, склади, елеватори, заводи та корпоративні права – залишилися. Розпочався тривалий процес зміни власників та контролю над частиною активів. Спроба вивезти арештоване майно з Ізмаїльського елеватора стала одним із найпублічніших епізодів конфлікту: про неї повідомляли у МВС України та писали місцеві журналісти. Протистояння навколо Ізмаїльського елеватора після краху Агроінвестгруп у червні 2019 року (фото: bessarabiainform.com) Холдинг зник не повністю Частина колишнього земельного ресурсу продовжила працювати вже у складі нових компаній. Один із найбільш показових прикладів – ТОВ Раліївка: галузеві джерела пов'язували значну частину земель, які воно обробляє, з колишнім банком Агроінвестгруп. До кінця 2025 року активи Раліївки досягли приблизно 666 млн грн, а сукупний чистий прибуток за 2021-2025 роки – близько 482 млн грн. Інший великий актив – ТОВ Південна Житниця (ЄДРПОУ 42779594). У компанії зі статутним капіталом 26 млн грн по 50% належать Людмилі Борисенко та Анастасії Юріївні Паламарчук, онуці Василя Калашника. На кінець 2025 року активи підприємства становили близько 289 млн грн; у 2024 році воно отримало майже 58 млн грн чистого прибутку. Ті самі партнери володіють по 47% ТОВ ПЗ Троїцьке (ЄДРПОУ 42634593) зі статутним капіталом близько 31,9 млн грн. Таким чином, частина аграрної бази, яка сформувалася до кризи Агроінвестгруп, продовжила працювати вже в інших юридичних структурах, зберігаючи економічну вартість та генеруючи прибуток. У цьому ж широкому галузевому контексті з'являється ім’я – Юрій Олександрович Паламарчук, який очолює Потоки. В той час як серед власників аграрних компаній, пов'язаних із колишньою структурою Агроінвестгруп, є Анастасія Юріївна Паламарчук. Таким чином документально підтверджується: один Паламарчук очолює олійно-жирове підприємство групи Єрмолаєва, інша особа з таким самим прізвищем володіє аграрними компаніями, пов'язаними з активами колишньої Агроінвестгруп. Звичайно, самі по собі ці факти можуть не свідчити про спільний контроль або координацію між цими структурами. Водночас така конфігурація показує економічну географію потенційного інтересу: соняшник, земля, переробка та морський вихід є послідовними ланками однієї експортної системи. Кримінальне провадження На цьому тлі нове кримінальне провадження №12021164480001069 в Одесі привертає увагу до історії активів. Адвокату Михайлу Кобилянському 22 червня 2026 року повідомили про підозру; 9 липня підозру отримала нотаріус Фролова. Нотаріус Фролова (фото: соцмережі) Обидва опинилися під вартою із визначеними судами заставами понад 15 млн грн. Йдеться про події семирічної давності та корпоративно-реєстраційну історію, окремі епізоди якої вже розслідувалися, передавалися до суду або оцінювалися слідчими суддями. Кобилянський важливий у цій історії не лише як фігурант поточного кримінального провадження, адже через його професійну діяльність можна простежити окремі етапи переходу корпоративних прав та активів після банкрутства Агроінвестгруп. Якщо слідство встановить нові обставини щодо руху корпоративних прав, нерухомості, земельного банку та домовленостей між учасниками попередньої структури, це може мати ширший вплив на історію відповідних активів. Кримінальне провадження розгортається в контексті значних економічних інтересів і безпосередньо актуалізує питання подальшої долі пов’язаних із цією історією активів. Саме рух, перерозподіл та можливий контроль над ними становлять один із ключових аспектів, що потребує уваги в межах цієї справи. Один інтересант чи два збіги З одного боку – Вадим Єрмолаєв, який пережив замах у Монако. З іншого – Михайло Кобилянський, який став фігурантом кримінального провадження щодо давніх корпоративних подій; згодом підозру отримала нотаріус, а за пов'язаними з цими особами адресами відбулися слідчі дії. Таким чином, один із можливих напрямів для перевірки правоохоронними органами пов'язаний не так зі збігом прізвищ, як з економічною структурою одеської олійно-жирової галузі. Це земля та соняшник, елеватори й склади, переробка та термінали, доступ до портів та експортної виручки. Агроінвестгруп свого часу об'єднувала значну частину цих елементів в одну систему. Після її краху корпоративна структура розпалася, а активи опинилися у різних юридичних особах. Група Єрмолаєва сьогодні має власні потужності з переробки та термінальної інфраструктури. Саме тому виникає питання: чи можуть обидві історії мати економічний перетин? СБУ бере участь у розслідуванні замаху на Єрмолаєва, а також здійснює оперативний супровід провадження щодо Кобилянського. Водночас сама по собі участь одного правоохоронного органу в обох справах не означає, що вони пов'язані між собою. Чи є між цими історіями якийсь зв'язок, можуть показати лише майбутні матеріали розслідувань та подальші офіційні рішення. Що має дати відповідь Гіпотеза про можливий зв'язок між цими подіями може бути підтверджена або спростована лише документами. Для цього потрібні матеріали монакського розслідування, встановлені зв'язки організаторів замаху, повна фабула підозр Кобилянському та Фроловій, перелік нових доказів у справі 2026 року, історія переходу кожного спірного активу та інформація про осіб, які отримують або можуть отримати економічну вигоду від відповідних змін. На сьогодні ж точно встановленими є такі обставини: замах на Єрмолаєва – факт; його олійно-жировий та термінальний бізнес – факт; історія промислової структури Агроінвестгруп та її банкрутства – факт; діяльність аграрних активів у нових юридичних структурах – факт; кримінальне провадження щодо Кобилянського та підозра нотаріусу – факт. Натомість спільний замовник, єдиний план або координація цих подій наразі не встановлені та залишаються версіями, які потребують доказів та уваги правоохоронних органів. Ця історія важлива не лише через окремі кримінальні провадження. Вона показує, наскільки складним може бути рух активів після банкрутства великого аграрного холдингу та наскільки важливо розділяти встановлені факти, юридичні рішення та припущення про можливі економічні інтереси.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Замах у Монако і арешти в Одесі. Як тут замішані активи аграрного бізнесу". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Що пов’язує аграрний бізнес Вадима Єрмолаєва та колишні активи Агроінвестгруп?

Замах на Вадима Єрмолаєва в Монако та арешти в Одесі привернули увагу до активів аграрного й олійно-жирового бізнесу, зокрема до історії Агроінвестгруп та її колишніх активів.

Детальніше про агробізнес Єрмолаєва, перерозподіл активів після банкрутства Агроінвестгруп і можливий зв’язок цих історій – у нашому матеріалі.

Головне Замах на Вадима Єрмолаєва в Монако та кримінальне провадження щодо адвоката Михайла Кобилянського в Одесі поєднує спільний контекст – аграрні та олійно-жирові активи, навколо яких розгортаються обидві історії.

Група Єрмолаєва має потужності з переробки соняшнику та термінальну інфраструктуру, тоді як після банкрутства Агроінвестгруп її колишні активи продовжили працювати у нових юридичних структурах.

Частина аграрних компаній, пов’язаних із колишньою промисловою базою Агроінвестгруп, зберегла значні активи та прибутковість, що робить історію їхнього переходу важливою для розуміння ситуації.

Чи мають ці дві резонансні справи спільний знаменник – питання, яке потребує додаткової уваги правоохоронних органів та розслідувань.

Чому події в Монако привернули увагу до агроринку Замах на Вадима Єрмолаєва змусив уважніше подивитися на його аграрний та олійно-жировий бізнес.

Майже одночасно в Одесі під кримінальним переслідуванням опинився адвокат Михайло Кобилянський – людина, через діяльність якої можна простежити історію частини промислової бази збанкрутілої Агроінвестгруп.

Наразі ці події об’єднує спільний економічний контекст – одна з найважливіших експортних ліній України: соняшник – переробка – термінал – море.

Михайло Кобилянський (фото: соцмережі) 29 червня 2026 року в житловому будинку в Монако вибухнув саморобний пристрій.

Український бізнесмен Вадим Єрмолаєв отримав поранення, але вижив; тяжко постраждала жінка, яка перебувала поруч із ним.

Прокуратура Монако кваліфікувала подію як замах і розпочала розслідування.

Деталі щодо стану постраждалих та початкової фабули справи повідомляв і генеральний прокурор Монако, і європейські ЗМІ.

Поліція у Монако після вибуху 29 червня 2026 року (кадр з відео / Euronews) Сам Єрмолаєв пізніше публічно заявив про можливу причетність українських спецслужб.

Це його версія, яка наразі не підтверджена слідством.

Монакські правоохоронці публічно її не підтверджували.

Водночас ця заява вивела історію за межі приватного кримінального епізоду та поставила питання про можливий український контекст події.

Про заяви Єрмолаєва та перебіг розслідування писали провідні медіа, серед яких зокрема Deutsche Welle та Радіо Свобода.

До чого тут олійно-екстракційне виробництво Єрмолаєв відомий передусім як девелопер та засновник Алеф.

Але його група працює і в агропромисловому секторі.

Один із помітних активів – ТОВ Потоки (ЄДРПОУ 40832205) – олійно-екстракційне виробництво та пов'язана з ним інфраструктура.

На корпоративному сайті компанія вказує фактичну потужність переробки 2 100 тонн на добу, виробництво до 300 тисяч тонн олії на рік, резервуарний парк на 5 500 кубометрів та термінал у Рені із зерновими складами й можливістю відвантаження на судно (ці відомості оприлюднені самими Потоками).

Промислова інфраструктура Potoky (фото: potoky.com.ua) Це значний масштаб.

Соняшникова олія залишається однією з провідних експортних позицій України.

За даними Міністерства економіки, у першому кварталі 2026 року кукурудза, соняшникова олія та пшениця зберігали лідерство в аграрному експорті, а валютна виручка від олії зросла на 20% за збільшення фізичного обсягу на 3%.

Загалом аграрний експорт за квартал становив 15,5 млн тонн на 6,3 млрд доларів.

Тобто йдеться не про периферійну галузь, а про важливе джерело експортної виручки.

Тому бізнес-контекст замаху на Єрмолаєва змушує дивитися не лише на нерухомість та інші активи, а й на олійний сектор.

Не як на встановлений мотив, а як на галузь, де концентрація активів і доступ до експортної інфраструктури мають значну економічну цінність: сировина вирощується всередині країни, переробляється поруч із портами та перетворюється на валютну виручку.

До Потоків тут був Агроінвест Одеська олійно-жирова галузь має власну історію, значну частину якої пов'язують з Агроінвестгруп.

До краху холдинг являв собою не набір розрізнених компаній, а масштабну промислову систему.

Аграрні підприємства створювали ресурсну базу – передусім зернові та соняшник.

Елеватори приймали й зберігали врожай.

Олійно-жирові підприємства переробляли сировину.

Портові потужності забезпечували вихід продукції на чорноморський маршрут та експортного покупця.

У колишньому корпоративному оточенні одночасно були присутні Агроінвестгруп, Одеський та Іллічівський олійно-жирові комбінати, СПАТ Україна та Василь Калашник.

Судові матеріали підтверджують, зокрема, володіння СПАТ Україна акціями Одеського олійно-жирового комбінату та участь комбінату у пов'язаних виробничих структурах.

І цей корпоративний зв'язок було встановлено документально рішенням Господарського суду Одеської області.

Лінія фасування олії Одеського олійножирового комбінату в історичному фотоальбомі підприємства (фото: archive.od.gov.ua) Фінансовим центром цієї конструкції був Дельта Банк, який кредитував великі підприємства одеського олійно-жирового та портового секторів.

За одним із договорів Іллічівському олійно-жировому комбінату відкрили кредитну лінію з лімітом 350 млн грн (саме існування договору та умови зобов'язань відображені в постанові Верховного Суду).

Навколо Іллічівського зернового порту боргові зобов'язання вже вимірювалися мільярдами гривень (історію вимог кредиторів та продажу активу розбирали українські ЗМІ).

Коли у 2019 році Агроінвестгруп збанкрутувала, сама корпоративна структура припинила існування в попередньому вигляді, але її активи – земля, склади, елеватори, заводи та корпоративні права – залишилися.

Розпочався тривалий процес зміни власників та контролю над частиною активів.

Спроба вивезти арештоване майно з Ізмаїльського елеватора стала одним із найпублічніших епізодів конфлікту: про неї повідомляли у МВС України та писали місцеві журналісти.

Протистояння навколо Ізмаїльського елеватора після краху Агроінвестгруп у червні 2019 року (фото: bessarabiainform.com) Холдинг зник не повністю Частина колишнього земельного ресурсу продовжила працювати вже у складі нових компаній.

Один із найбільш показових прикладів – ТОВ Раліївка: галузеві джерела пов'язували значну частину земель, які воно обробляє, з колишнім банком Агроінвестгруп.

До кінця 2025 року активи Раліївки досягли приблизно 666 млн грн, а сукупний чистий прибуток за 2021-2025 роки – близько 482 млн грн.

Інший великий актив – ТОВ Південна Житниця (ЄДРПОУ 42779594).

У компанії зі статутним капіталом 26 млн грн по 50% належать Людмилі Борисенко та Анастасії Юріївні Паламарчук, онуці Василя Калашника.

На кінець 2025 року активи підприємства становили близько 289 млн грн; у 2024 році воно отримало майже 58 млн грн чистого прибутку.

Ті самі партнери володіють по 47% ТОВ ПЗ Троїцьке (ЄДРПОУ 42634593) зі статутним капіталом близько 31,9 млн грн.

Таким чином, частина аграрної бази, яка сформувалася до кризи Агроінвестгруп, продовжила працювати вже в інших юридичних структурах, зберігаючи економічну вартість та генеруючи прибуток.

У цьому ж широкому галузевому контексті з'являється ім’я – Юрій Олександрович Паламарчук, який очолює Потоки.

В той час як серед власників аграрних компаній, пов'язаних із колишньою структурою Агроінвестгруп, є Анастасія Юріївна Паламарчук.

Таким чином документально підтверджується: один Паламарчук очолює олійно-жирове підприємство групи Єрмолаєва, інша особа з таким самим прізвищем володіє аграрними компаніями, пов'язаними з активами колишньої Агроінвестгруп.

Звичайно, самі по собі ці факти можуть не свідчити про спільний контроль або координацію між цими структурами.

Водночас така конфігурація показує економічну географію потенційного інтересу: соняшник, земля, переробка та морський вихід є послідовними ланками однієї експортної системи.

Кримінальне провадження На цьому тлі нове кримінальне провадження №12021164480001069 в Одесі привертає увагу до історії активів.

Адвокату Михайлу Кобилянському 22 червня 2026 року повідомили про підозру; 9 липня підозру отримала нотаріус Фролова.

Нотаріус Фролова (фото: соцмережі) Обидва опинилися під вартою із визначеними судами заставами понад 15 млн грн.

Йдеться про події семирічної давності та корпоративно-реєстраційну історію, окремі епізоди якої вже розслідувалися, передавалися до суду або оцінювалися слідчими суддями.

Кобилянський важливий у цій історії не лише як фігурант поточного кримінального провадження, адже через його професійну діяльність можна простежити окремі етапи переходу корпоративних прав та активів після банкрутства Агроінвестгруп.

Якщо слідство встановить нові обставини щодо руху корпоративних прав, нерухомості, земельного банку та домовленостей між учасниками попередньої структури, це може мати ширший вплив на історію відповідних активів.

Кримінальне провадження розгортається в контексті значних економічних інтересів і безпосередньо актуалізує питання подальшої долі пов’язаних із цією історією активів.

Саме рух, перерозподіл та можливий контроль над ними становлять один із ключових аспектів, що потребує уваги в межах цієї справи.

Один інтересант чи два збіги З одного боку – Вадим Єрмолаєв, який пережив замах у Монако.

З іншого – Михайло Кобилянський, який став фігурантом кримінального провадження щодо давніх корпоративних подій; згодом підозру отримала нотаріус, а за пов'язаними з цими особами адресами відбулися слідчі дії.

Таким чином, один із можливих напрямів для перевірки правоохоронними органами пов'язаний не так зі збігом прізвищ, як з економічною структурою одеської олійно-жирової галузі.

Це земля та соняшник, елеватори й склади, переробка та термінали, доступ до портів та експортної виручки.

Агроінвестгруп свого часу об'єднувала значну частину цих елементів в одну систему.

Після її краху корпоративна структура розпалася, а активи опинилися у різних юридичних особах.

Група Єрмолаєва сьогодні має власні потужності з переробки та термінальної інфраструктури.

Саме тому виникає питання: чи можуть обидві історії мати економічний перетин?

СБУ бере участь у розслідуванні замаху на Єрмолаєва, а також здійснює оперативний супровід провадження щодо Кобилянського.

Водночас сама по собі участь одного правоохоронного органу в обох справах не означає, що вони пов'язані між собою.

Чи є між цими історіями якийсь зв'язок, можуть показати лише майбутні матеріали розслідувань та подальші офіційні рішення.

Що має дати відповідь Гіпотеза про можливий зв'язок між цими подіями може бути підтверджена або спростована лише документами.

Для цього потрібні матеріали монакського розслідування, встановлені зв'язки організаторів замаху, повна фабула підозр Кобилянському та Фроловій, перелік нових доказів у справі 2026 року, історія переходу кожного спірного активу та інформація про осіб, які отримують або можуть отримати економічну вигоду від відповідних змін.

На сьогодні ж точно встановленими є такі обставини: замах на Єрмолаєва – факт; його олійно-жировий та термінальний бізнес – факт; історія промислової структури Агроінвестгруп та її банкрутства – факт; діяльність аграрних активів у нових юридичних структурах – факт; кримінальне провадження щодо Кобилянського та підозра нотаріусу – факт.

Натомість спільний замовник, єдиний план або координація цих подій наразі не встановлені та залишаються версіями, які потребують доказів та уваги правоохоронних органів.

Ця історія важлива не лише через окремі кримінальні провадження.

Вона показує, наскільки складним може бути рух активів після банкрутства великого аграрного холдингу та наскільки важливо розділяти встановлені факти, юридичні рішення та припущення про можливі економічні інтереси.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Замах у Монако і арешти в Одесі. Як тут замішані активи аграрного бізнесу". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: RBC-Ukraine.