Back
News item changed

Stabbed a Soldier 12 Times for Money: The Story of One Recruitment in Zaporizhzhia

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Evening of 17 January, Zaporizhzhia. A Ukrainian serviceman came to a date with Ksyusha, whom he had met in “Daivynchyk.” They agreed to meet near her building entrance and then go to a café.

A few hours earlier, Illia Dotsenko had bought a combat knife and headed to the same address. The date did not happen. But neither did a murder.

Sledstvo.Info tells the story of this crime and the recruitment behind it.

At the end of November 2025, Illia Dotsenko wrote in one of Zaporizhzhia’s Telegram groups that he was looking for odd jobs during his leave. Although he spoke of being on leave, in fact he was not officially or permanently employed anywhere. A stranger replied to the message with an offer to set fire to any serviceman’s car for 20 000 hryvnias.

Illia agreed. On 28 November he was sent 500 hryvnias — in installments and from different accounts. With that money the man bought fuel, tape, and gloves.

In the evening Illia went to look for a target to burn. He noticed a sticker on the windshield of a Ford Focus — a red circle indicating military intelligence. The man photographed the car and sent it to the “employer.” The employer agreed.

Around one a.m. on 30 November Illia returned to the car. He poured fuel on the windshield, hood, and front wheel, and set the car on fire. He recorded the moment of setting the fire on video and sent it to the client.

But the stranger did not immediately believe that Illia had actually carried out the task. In the morning he asked the man to return to the car and show it during a video call. Only after that were the promised 20 000 hryvnias deposited to Illia’s account.

"It was friendly correspondence."

A few days later the handler wrote again. This time with an offer to burn a diesel locomotive or an electric locomotive.

So on 5 December Illia went onto the grounds of the Zaporizhzhia-Live classification railway station and found a TEM-18 diesel locomotive. He photographed it and sent the picture to the client. The client agreed and transferred 2 thousand hryvnias for supplies.

Illia bought two five-liter canisters, gasoline, gloves, and a hammer. That same day, almost at midnight, he went to the station, but the locomotive was no longer there. He waited about 40 minutes and went home. He informed the “employer” of the failed attempt. The employer was dissatisfied and, according to Illia, began insulting him.

"It was friendly correspondence: they called each other ‘good job,’ ‘handsome.’ Of course, when Illia didn’t complete the task, they might have yelled at him," prosecutor Serhii Nesterenko told the Sledstvo.Info journalist.

Later at trial Illia claimed that he allegedly did not realize he was committing arson or what the consequences could be. He also believed the stranger was from Kyiv, because the man understood Surzhyk, even though he himself spoke only Russian without an accent.

Twelve stab wounds

After the failed arson attempt the “employer” offered Illia to kill a person for $5000. At first the man refused, saying he didn’t have time. But a few days later the client sent him a photo of a Ukrainian serviceman. The handler said this man was a “dealer,” “rips people off” and was in the SZN. Illia was offered $7000 for him. This time he agreed. Prosecutor Nesterenko says Illia was to choose the method of killing himself. Likewise, he was not given the victim’s name — only the address and time. He was supposed to be there at 5 o’clock in the evening on 17 January. That same day Illia received 4 thousand hryvnias and bought a combat knife, a mobile phone, and a SIM card.

At this time the unknown serviceman was going to a date with Ksyusha. They had started corresponding in “Daivynchyk” — a Telegram chat for dating. That same day the woman suggested meeting near her building and then going to a café.

At about 17:00 the serviceman was already in place. Ksyusha asked him to come to the building entrance on the corner — she supposedly wanted to see him from the window. The man became suspicious because there were no windows facing that side. Still, he did as the woman asked.

He approached the lit part of the yard, and suddenly felt a sharp pain in his back — he had been stabbed. Then — stabbed in the chest as well. It was Illia Dotsenko. A struggle began between him and the serviceman.

The man resisted, screamed, and tried to take the knife away. Eventually he succeeded. Dotsenko took back the knife, but the serviceman pulled the balaclava off him. Illia became afraid that the man had seen his face and tried to run. He discarded the knife on the way, lost his phone, but called the handler and said he had committed the murder. The handler demanded proof: a photo of the body.

So Illia returned to the building entrance where he had left the serviceman, but there was already an ambulance and a crowd had gathered. The man went toward a supermarket, hid from passersby, took off his jeans, threw them into one trash bin, and threw his bag into another. In fresh clothes he went to a public transport stop.

The next day the client again demanded proof of the killing. Illia tried to find the lost phone but could not. The handler began accusing and threatening him. To “restore trust,” the stranger suggested burning another two or three military vehicles. But Illia did not have time to do this — law enforcement officers came for him that night.

On the other side of the screen

Illia was spotted on surveillance cameras; his movements were confirmed by phone billing. Law enforcement seized the phone and examined the messages. Illia’s communication with the “employer” lasted about three months — from the end of November 2025 to January 2026. Thanks to these messages investigators established a link between the attempt on the serviceman’s life and the earlier arsons.

But the investigation did not establish who exactly gave Illia the tasks and paid for them. Prosecutor Serhii Nesterenko said the stranger communicated with Illia from several accounts registered to foreign numbers. It is not currently known for certain whether the client was a Russian citizen or a representative of Russian special services. Materials regarding him have been separated into a separate criminal proceeding.

The serviceman whom Illia tried to kill survived after 12 stab wounds and testified against the attacker at trial. Illia admitted guilt, apologized, and said he regretted what he had done. He also apologized to the victim who owned the burned car. Illia stated that at first he did not realize the possible consequences and agreed to the tasks for money. At the same time he chose the method of killing himself, which requires a direct attack and contact with the victim. The verdict does not say whether a psychiatric examination was conducted, but it notes that Illia was not registered with a narcologist or psychiatrist.

In July the Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia found Illia guilty of intentional damage to another’s property, preparation of sabotage, and attempted murder. He was sentenced to 15 years of imprisonment with confiscation of property.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Slidstvo.Info.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Slidstvo.Info.

Вечір 17 січня, Запоріжжя. Український військовий приїхав на побачення до Ксюші, з якою познайомився у «Дайвінчику». Вони домовилися зустрітися біля її підʼїзду, а потім піти в кафе.

За кілька годин до цього Ілля Доценко купив бойовий ніж і попрямував за тією ж адресою. Побачення не відбулося. Але не вдалося і вбивство.

«Слідство.Інфо» розповідає історію цього злочину та вербування для нього.

Наприкінці листопада 2025 року Ілля Доценко написав в одній із запорізьких Telegram-груп, що шукає підробіток на час відпустки. Хоч він і говорив про відпустку, та насправді офіційно та постійно ніде не працював. На повідомлення відгукнувся незнайомець із пропозицією підпалити будь-яку автівку військового за 20 000 гривень.

Ілля погодився. Вже 28 листопада йому надіслали 500 гривень — частинами і з різних рахунків. За ці гроші хлопець купив пальне, скотч і рукавички.

Ввечері Ілля пішов шукати ціль для підпалу. На лобовому склі Ford Focus він помітив наліпку — червоне коло, що позначає військову розвідку. Хлопець сфотографував авто та відправив «роботодавцю». Той погодив.

Близько першої ночі 30 листопада Ілля повернувся до автомобіля. Він облив пальним лобове скло, капот і переднє колесо, й підпалив машину. Сам момент підпалу зняв на відео і надіслав замовнику.

Але незнайомець не відразу повірив, що Ілля справді виконав завдання. Вранці він попросив хлопця повернутися до машини і показати її під час відеодзвінка. Вже після цього на рахунок Іллі надійшли обіцяні 20 000 гривень.

«Це була дружня переписка»

Через кілька днів куратор написав знову. Цього разу із пропозицією підпалити тепловоз або електровоз.

Тож 5 грудня Ілля прийшов на територію вузлової сортувальної залізничної станції Запоріжжя-Ліве та знайшов тепловоз ТЕМ-18. Він сфотографував його і надіслав замовнику. Той погодив і переказав 2 тисячі гривень на розхідні матеріали.

Ілля купив дві п’ятилітрові каністри, бензин, рукавиці та молоток. Того ж дня майже опівночі прийшов на станцію, але тепловоза там уже не було. Він почекав близько 40 хвилин і пішов додому. Про невдалу спробу повідомив «роботодавцю». Той був незадоволений і, за словами Іллі, почав його ображати.

«Це була дружня переписка: вони один одного називали “молодець”, “красавчик”. Звісно, коли Ілля не виконав завдання, то на нього, може, і прикричали», — розповів журналістці «Слідства.Інфо» прокурор у справі Сергій Нестеренко.

Потім на суді Ілля стверджував, що нібито не усвідомлював, що вчиняє підпал і які можуть бути наслідки. Також він повірив, що незнайомець — киянин, адже розумів суржик, хоч сам говорив лише російською без акценту.

Дванадцять ножових

Після невдалої спроби підпалу «роботодавець» запропонував Іллі вбити людину за $5000. Спочатку хлопець відмовив: мовляв, не має часу. Але через кілька днів замовник надіслав йому фото українського військового. Куратор сказав, що цей чоловік — «барига», «кидає» людей на гроші та перебуває у СЗЧ. За нього Іллі запропонували $7000. Цього разу він погодився. Прокурор Нестеренко каже, що спосіб вбивства Ілля мав обрати сам. Так само йому не написали ім’я жертви — лише адресу і час. Він мав би там бути о 5 годині вечора 17 січня. Того ж дня Ілля отримав 4 тисяч гривень і купив за них бойовий ніж, мобільний телефон і сім-картку.

У цей час невідомий Іллі військовий їхав на побачення до Ксюші. Вони почали переписуватися в «Дайвінчику» — Telegram-чаті для знайомств. Того ж дня дівчина запропонувала зустрітися біля її будинку, а потім піти в кафе.

Близько 17:00 військовий уже був на місці. Ксюша попросила його підійти до під’їзду на розі будинку — нібито хотіла побачити його з вікна. Чоловік насторожився, бо вікон, які б виходили на той бік, не було. Проте все ж зробив, як попросила дівчина.

Він підійшов до освітленої частини двору, й раптом відчув гострий біль у спині — його вдарили ножем. Потім — так само ножем у груди. Це був Ілля Доценко. Між ним і військовим почалася боротьба.

Чоловік опирався, кричав і намагався відібрати ніж. Зрештою йому це вдалося. Доценко повернув собі ніж, проте військовий стягнув із нього балаклаву. Ілля злякався, що той побачив його обличчя і кинувся тікати. Ніж викинув дорогою, телефон загубив, але зателефонував куратору й і сказав, що виконав вбивство. Той вимагав докази: фотографію тіла.

Тож Ілля повернувся до під’їзду, де лишив військового, але там уже стояла швидка і зібрався натовп. Чоловік пішов у бік супермаркету, сховався від перехожих, зняв джинси, викинув їх в один смітник, а сумку — в інший. У змінному одязі пішов на зупинку громадського транспорту.

Наступного дня замовник знову вимагав докази вбивства. Ілля намагався знайти загублений телефон, але не зміг. Куратор почав звинувачувати його та погрожувати. Щоб «відновити довіру», незнайомець запропонував підпалити ще два-три військові автомобілі. Та зробити цього Ілля вже не встиг — вночі до нього прийшли правоохоронці.

По той бік екрану

Іллю помітили на камерах відеоспостереження, підтвердили переміщення за білінгом номерів. Правоохоронці вилучили телефон і дослідили переписки. Спілкування Іллі з «роботодавцем» тривало близько трьох місяців — з кінця листопада 2025-го до січня 2026 року. Завдяки цим повідомленням правоохоронці встановили звʼязок між замахом на військового та попередніми підпалами.

Але слідство не встановило, хто саме давав Іллі завдання та платив за них. Прокурор Сергій Нестеренко розповів, що незнайомець спілкувався з Іллею з кількох акаунтів, зареєстрованих на іноземні номери. Наразі достеменно не відомо, чи був замовник громадянином Росії або представником російських спецслужб. Матеріали щодо нього виділили в окреме кримінальне провадження.

Військовий, якого Ілля намагався вбити, вижив після 12 ножових ударів і свідчив проти нападника в суді. Ілля провину визнав, попросив вибачення і сказав, що шкодує про скоєне. Він вибачився також і перед потерпілим власником спаленого авто. Ілля також заявляв, що спочатку не усвідомлював можливих наслідків і погоджувався на завдання через гроші. Водночас він сам обрав спосіб вбивства, який вимагає прямого нападу та контакту з жертвою. Про те, чи проводили психіатричну експертизу, у вироку не йдеться, але зазначають, що Ілля не був на обліку в нарколога чи психіатра.

У липні Заводський районний суд Запоріжжя визнав Іллю винним в умисному пошкодженні чужого майна, готуванні диверсії та незакінченому замаху на вбивство. Його засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Slidstvo.Info.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Slidstvo.Info.

Вечір 17 січня, Запоріжжя.

Український військовий приїхав на побачення до Ксюші, з якою познайомився у «Дайвінчику».

Вони домовилися зустрітися біля її підʼїзду, а потім піти в кафе.

За кілька годин до цього Ілля Доценко купив бойовий ніж і попрямував за тією ж адресою.

Побачення не відбулося.

Але не вдалося і вбивство.

«Слідство.Інфо» розповідає історію цього злочину та вербування для нього.

Наприкінці листопада 2025 року Ілля Доценко написав в одній із запорізьких Telegram-груп, що шукає підробіток на час відпустки.

Наприкінці листопада 2025-го 20-річний Ілля Доценко написав в одній із запорізьких Telegram-груп, що шукає підробіток на час відпустки.

Хоч він і говорив про відпустку, та насправді офіційно та постійно ніде не працював.

На повідомлення відгукнувся незнайомець із пропозицією підпалити будь-яку автівку військового за 20 000 гривень.

Ілля погодився.

Вже 28 листопада йому надіслали 500 гривень — частинами і з різних рахунків.

За ці гроші хлопець купив пальне, скотч і рукавички.

Ввечері Ілля пішов шукати ціль для підпалу.

На лобовому склі Ford Focus він помітив наліпку — червоне коло, що позначає військову розвідку.

Хлопець сфотографував авто та відправив «роботодавцю».

Той погодив.

Близько першої ночі 30 листопада Ілля повернувся до автомобіля.

Він облив пальним лобове скло, капот і переднє колесо, й підпалив машину.

Сам момент підпалу зняв на відео і надіслав замовнику.

Але незнайомець не відразу повірив, що Ілля справді виконав завдання.

Вранці він попросив хлопця повернутися до машини і показати її під час відеодзвінка.

Вже після цього на рахунок Іллі надійшли обіцяні 20 000 гривень.

«Це була дружня переписка»

Через кілька днів куратор написав знову.

Цього разу із пропозицією підпалити тепловоз або електровоз.

Тож 5 грудня Ілля прийшов на територію вузлової сортувальної залізничної станції Запоріжжя-Ліве та знайшов тепловоз ТЕМ-18.

Він сфотографував його і надіслав замовнику.

Той погодив і переказав 2 тисячі гривень на розхідні матеріали.

Ілля купив дві п’ятилітрові каністри, бензин, рукавиці та молоток.

Того ж дня майже опівночі прийшов на станцію, але тепловоза там уже не було.

Він почекав близько 40 хвилин і пішов додому.

Про невдалу спробу повідомив «роботодавцю».

Той був незадоволений і, за словами Іллі, почав його ображати.

«Це була дружня переписка: вони один одного називали “молодець”, “красавчик”.

Звісно, коли Ілля не виконав завдання, то на нього, може, і прикричали», — розповів журналістці «Слідства.Інфо» прокурор у справі Сергій Нестеренко.

Потім на суді Ілля стверджував, що нібито не усвідомлював, що вчиняє підпал і які можуть бути наслідки.

Також він повірив, що незнайомець — киянин, адже розумів суржик, хоч сам говорив лише російською без акценту.

Дванадцять ножових

Після невдалої спроби підпалу «роботодавець» запропонував Іллі вбити людину за $5000.

Спочатку хлопець відмовив: мовляв, не має часу.

Але через кілька днів замовник надіслав йому фото українського військового.

Куратор сказав, що цей чоловік — «барига», «кидає» людей на гроші та перебуває у СЗЧ.

За нього Іллі запропонували $7000.

Цього разу він погодився.

Прокурор Нестеренко каже, що спосіб вбивства Ілля мав обрати сам.

Так само йому не написали ім’я жертви — лише адресу і час.

Він мав би там бути о 5 годині вечора 17 січня.

Того ж дня Ілля отримав 4 тисяч гривень і купив за них бойовий ніж, мобільний телефон і сім-картку.

У цей час невідомий Іллі військовий їхав на побачення до Ксюші.

Вони почали переписуватися в «Дайвінчику» — Telegram-чаті для знайомств.

Того ж дня дівчина запропонувала зустрітися біля її будинку, а потім піти в кафе.

Близько 17:00 військовий уже був на місці.

Ксюша попросила його підійти до під’їзду на розі будинку — нібито хотіла побачити його з вікна.

Чоловік насторожився, бо вікон, які б виходили на той бік, не було.

Проте все ж зробив, як попросила дівчина.

Він підійшов до освітленої частини двору, й раптом відчув гострий біль у спині — його вдарили ножем.

Потім — так само ножем у груди.

Це був Ілля Доценко.

Між ним і військовим почалася боротьба.

Чоловік опирався, кричав і намагався відібрати ніж.

Зрештою йому це вдалося.

Доценко повернув собі ніж, проте військовий стягнув із нього балаклаву.

Ілля злякався, що той побачив його обличчя і кинувся тікати.

Ніж викинув дорогою, телефон загубив, але зателефонував куратору й і сказав, що виконав вбивство.

Той вимагав докази: фотографію тіла.

Тож Ілля повернувся до під’їзду, де лишив військового, але там уже стояла швидка і зібрався натовп.

Чоловік пішов у бік супермаркету, сховався від перехожих, зняв джинси, викинув їх в один смітник, а сумку — в інший.

У змінному одязі пішов на зупинку громадського транспорту.

Наступного дня замовник знову вимагав докази вбивства.

Ілля намагався знайти загублений телефон, але не зміг.

Куратор почав звинувачувати його та погрожувати.

Щоб «відновити довіру», незнайомець запропонував підпалити ще два-три військові автомобілі.

Та зробити цього Ілля вже не встиг — вночі до нього прийшли правоохоронці.

По той бік екрану

Іллю помітили на камерах відеоспостереження, підтвердили переміщення за білінгом номерів.

Правоохоронці вилучили телефон і дослідили переписки.

Спілкування Іллі з «роботодавцем» тривало близько трьох місяців — з кінця листопада 2025-го до січня 2026 року.

Завдяки цим повідомленням правоохоронці встановили звʼязок між замахом на військового та попередніми підпалами.

Але слідство не встановило, хто саме давав Іллі завдання та платив за них.

Прокурор Сергій Нестеренко розповів, що незнайомець спілкувався з Іллею з кількох акаунтів, зареєстрованих на іноземні номери.

Наразі достеменно не відомо, чи був замовник громадянином Росії або представником російських спецслужб.

Матеріали щодо нього виділили в окреме кримінальне провадження.

Військовий, якого Ілля намагався вбити, вижив після 12 ножових ударів і свідчив проти нападника в суді.

Ілля провину визнав, попросив вибачення і сказав, що шкодує про скоєне.

Він вибачився також і перед потерпілим власником спаленого авто.

Ілля також заявляв, що спочатку не усвідомлював можливих наслідків і погоджувався на завдання через гроші.

Водночас він сам обрав спосіб вбивства, який вимагає прямого нападу та контакту з жертвою.

Про те, чи проводили психіатричну експертизу, у вироку не йдеться, але зазначають, що Ілля не був на обліку в нарколога чи психіатра.

У липні Заводський районний суд Запоріжжя визнав Іллю винним в умисному пошкодженні чужого майна, готуванні диверсії та незакінченому замаху на вбивство.

Його засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Slidstvo.Info.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Вдарив військового 12 разів ножем за гроші: історія одного вербування в Запоріжжі". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Slidstvo.Info.

Download Download PDF