Back
Original version

He Broke the Law for Her: The Story of the Greatest Love of the Ottoman Empire

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Istanbul in the 16th century was a key geopolitical center of Eurasia, a city where global trade routes intersected and the fates of entire states were decided. In this monumental megacity, behind the high walls of Topkapi Palace, unfolded a story that forever changed the political landscape of the Ottoman Empire.

This is not a romantic fairy tale about a slave girl who enchanted a ruler, as European Orientalists of the 19th century often depicted it. It is a documented chronicle of unprecedented social mobility, political pragmatism, and intellectual partnership between Sultan Suleiman I and his wife Hurrem, known in the West as Roxelana.

Hurrem or Roxelana: what was her real name?

Modern Western historiography, including foundational studies by American scholar Leslie Pels and British Ottomanist Colin Imber, carefully separates historical facts from later literary overlays. In no 16th-century document are the names "Anastasia" or "Alexandra Lisovska" recorded—these are inventions of Polish and Italian writers of later eras. Venetian diplomats, such as Pietro Bragadino and Bernardino Navaggio, whose reports are among the most important European sources of the time, simply called her "La Rossa" (the Redhead) or noted her Ruthenian origins.

Hurrem was also called "La Rossa" / Photo: Wikimedia Commons

The name "Roxelana" was introduced into broad European circulation by Flemish diplomat Ogier Ghiselin de Busbecq, ambassador of the Holy Roman Empire in Istanbul. He used this term because in contemporary European geography the lands of Ruthenia within the Polish-Lithuanian Commonwealth were called Roxolania. The girl’s real name, captured by Crimean Tatars during a raid in the early 1520-s and sold on a slave market in Kaffa (modern Feodosiya), remains unknown. In the harem she received the Persian name Hurrem, which translates as "The one who brings joy" or "Smiling."

The institution of the harem and the breaking of centuries-old rules

To understand the scale of Hurrem’s achievements, one must understand the nature of the Ottoman imperial harem. Western historians, such as Gülnur Nejiboglu, show that the harem was not a place for entertainments but functioned as a rigorous educational and political institution, parallel to the page school (Enderun) for men. Girls were trained in the Ottoman language, Islamic theology, music, calligraphy, and court etiquette. The hierarchy was strict, and at its apex stood the Valide Sultan—the mother of the reigning monarch.

Before Hurrem’s appearance, the Ottoman Empire operated under a rigid reproductive rule that Leslie Pels calls the policy of "one favorite—one son." Once a concubine bore a boy, her intimate relations with the sultan ended forever. Her only duty was to raise the heir, and when he reached adulthood, she would accompany him to the province (sanjak) where he learned governance. Hurrem became the first woman to break this fundamental law. She bore Suleiman six children: sons Mehmed, Abdul (died in childhood), Selim, Bayezid, Cihangir, and a daughter Mihrişah. The very fact that the sultan continued to share the bed with her after the birth of the first son shocked the court.

Hurrem changed the rules of the game in the harem / Photo: thecollector

Struggle for survival: the conflict with Mahidevran

Disrupting tradition inevitably led to a sharp conflict with Mahidevran—the mother of Suleiman’s elder son, Şehzade Mustafa. Venetian ambassador Bernardo Navagero, in his reports from the 1530-s, described in detail the incident that became a turning point in this struggle. According to eunuchs, Mahidevran, unable to withstand the loss of influence, attacked Hurrem, scratched her face, and tore her clothing.

Hurrem’s response demonstrated her deep understanding of the psychology of power. When Suleiman summoned her to come to him, she refused, stating that her scarred face and status as the "saleable flesh" (as Mahidevran called her) made her unworthy of the gaze of the Padishah. Intrigued and concerned, the sultan insisted on a meeting, after which, having learned the truth, he finally distanced Mahidevran. Soon she and her son Mustafa were sent to the Manisa province, which marked Hurrem’s complete triumph in the harem.

Financial revolution and the formal marriage

Hurrem’s status was cemented not only by emotional affection but also by unprecedented financial power. According to Ottoman registers studied by Leslie Pels, Hurrem’s daily salary (uluffe) amounted to 2000 akche. For comparison: Mahidevran, at the height of her influence, received only 40 akche per day. This colossal economic advantage enabled Hurrem to build her own network of loyalty within the palace.

In the 1533 or 1534 year (after the death of Valide Hafsa Sult An) Suleiman took a step without parallel in imperial history. He officially freed Hurrem from slavery and entered into a lawful marriage (nikah) with her. British historian Colin Imber notes that this act was so counter to Ottoman traditions that rumors spread among the people of Istanbul and the Janissaries that Hurrem was a witch who charmed the sultan with magic. For her, a unique title was created, "Khasaki Sultan" (Chief Wife), which placed her in a hierarchy higher than all dynastic members except the sultan himself.

Suleiman formally married Hurrem / Drawings by an unknown artist

Political partnership and intelligence

Suleiman spent a great part of his reign on military campaigns—from the walls of Vienna to Baghdad. During these periods Hurrem became his chief political informant in the capital. Their correspondence, preserved in the Topkapi Palace archives, is a unique historical source. Hurrem’s letters, written in refined Ottoman, contain not only expressions of deep affection but also detailed reports on the state of affairs in the realm.

She informed the sultan about mood among the janissaries, the epidemiological situation (notably plague outbreaks in Istanbul), the progress of fortifications, and the conduct of viziers. Suleiman, in turn, replied in verses under the pseudonym Muhibbî (The Loving). In these texts he called her "my musk, amber, sense of existence, spring and rose," indicating a deep intellectual and emotional bond that went far beyond the traditional relationship between a sultan and a concubine.

Haseki diplomacy on the international stage

Hurrem’s influence extended to foreign policy. She became the first woman in the history of the Ottoman Empire to conduct independent diplomatic correspondence with foreign monarchs. Western researchers, analyzing archives of the Polish crown, confirm her active correspondence with the King of Poland, Sigismund II Augustus. In 1548 and 1549, she sent him letters with assurances of friendship and support for peace treaties between the two states.

These letters were accompanied by symbolic diplomatic gifts. In particular, Hurrem personally embroidered and sent to the Polish king linen shirts, towels, and drawers, which in the diplomatic language of the time signified the highest degree of personal affection and political guardianship. She also corresponded with the sister of the Persian shah Tahmasp, trying to ease tensions on the empire’s eastern borders after the exhausting Ottoman-Safavid wars.

Crisis of succession and the Fatih Law

The most controversial aspect of Hurrem’s biography is her role in the execution of Grand Vizier Ibrahim Pasha (1536 year) and Şehzade Mustafa (1553 year). Western historiography of previous centuries often depicted her as a ruthless intriguer. However, modern scholars, such as Eburu Boyar, offer a more objective view, placing her actions in the context of the brutal realities of Ottoman politics.

In the empire there operated a law of fratricide (the Mehmed the Conqueror’s law), which legalized the execution of all brothers of the new sultan to avoid civil war. Hurrem understood well: if Mustafa sat on the throne, all her sons would be inevitably killed. She formed a powerful political alliance with her daughter Mihrihm and son-in-law, the great vizier Rustem Pasha.

Regarding Mustafa’s execution in the Ergili military camp, contemporary historians emphasize Suleiman’s own paranoia. The sultan feared that Mustafa, who enjoyed enormous support from the army, was planning a coup using a scenario the father of Suleiman, Selim I, once used to depose his father. Hurrem and Rustem Pasha only provided the sultan with intelligence (notably Mustafa’s intercepted correspondence with the Persian shah) that confirmed his worst fears. The decision to execute was made solely by Suleiman as absolute monarch.

Monumental philanthropy and architectural heritage

Beyond political activity, Hurrem Sult an left behind a vast architectural legacy, becoming the first woman patron of such scale. She commissioned the empire’s chief architect, the renowned Mimar Sinan, to construct the Hazaki Sultan complex in Istanbul. This large project included a mosque, a medrese (religious school), a primary school, a women’s hospital, and a charitable kitchen (imararet).

American researcher Ami Singer, in her book Constructing Ottoman Beneficence, analyzed Hurrem’s charitable foundation (waqf) in Jerusalem. Founded in 1552, the complex "Hazeki Sultan Imaret" included a mosque, a caravanserai for pilgrims, a bakery, and a huge kitchen that fed more than 500 poor, Sufis, and students daily, regardless of faith. She also funded the construction of luxurious public baths (Haseki Hurrem Sultan Hamam) right opposite the Hagia Sophia in Istanbul, underscoring her enormous public status.

Roxelana – the first major woman patron / Photo: Wikimedia Commons

The final years and historical legacy

Hurrem Sultān died in April 1558 year. The exact cause of death is unknown, but medical historians, analyzing embassy reports of her prolonged weakness, suggest chronic malaria or heart failure. Her death dealt a devastating blow to Suleiman. Venetian ambassadors reported that the sultan fell into deep melancholia: he banned music in the palace, refused to use gold and silver tableware, and wore only dark clothing for the rest of his life.

Suleiman ordered Sinan the architect to build for her a luxurious octagonal mausoleum (tomb) within the Suleymaniye complex. The interior walls of the mausoleum were decorated with exquisite Iznik tiles depicting paradise gardens, symbolizing eternal life and the sultan’s love. Eight years later Suleiman was buried in the adjacent mausoleum, beside the woman who had defined the era of his reign.

The story of Hurrem Sultān is a testament to how sharp intellect, political intuition, and strategic planning enabled a woman, born with no rights, to become the most influential figure in the Middle East. She did not merely adapt to the harsh conditions of the Ottoman court; she transformed the institution of power itself, creating a precedent of the "Harem Sultanate" that defined Ottoman policy for the following century.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Стамбул XVI століття був ключовим геополітичним центром Євразії, містом, де перетиналися глобальні торгові шляхи та вирішувалися долі цілих держав. У цьому монументальному мегаполісі, за високими мурами палацу Топкапи, розгорнулася історія, що назавжди змінила політичний ландшафт Османської імперії.

Це не романтична казка про рабиню, яка зачарувала володаря, як це часто зображували європейські орієнталісти XIX століття. Це задокументована хроніка безпрецедентної соціальної мобільності, політичного прагматизму та інтелектуального партнерства між султаном Сулейманом I та його дружиною Гюррем, відомою на Заході як Роксолана.

Гюррем чи Роксолана: як же насправді її звали

Сучасна західна історіографія, зокрема фундаментальні дослідження американської дослідниці Леслі Пірс та британського османіста Коліна Імбера, суворо відокремлює історичні факти від пізніших літературних нашарувань. У жодному документі XVI століття не фіксуються імена "Анастасія" чи "Олександра Лісовська" – це вигадки польських та італійських письменників пізніших епох. Венеціанські дипломати, такі як П'єтро Брагадін та Бернардо Наваджеро, чиї звіти є найважливішими європейськими джерелами того часу, називали її просто "La Rossa" (Руда) або вказували на її русинське походження.

Гюррем також називали "La Rossa" / Фото Вікімедіа

Ім'я "Роксолана" ввів у широкий європейський обіг фламандський дипломат Ожьє Гіслен де Бусбек, посол Священної Римської імперії в Стамбулі. Він використав цей термін, оскільки в тогочасній європейській географії землі Русі у складі Польського королівства називалися Роксоланією. Справжнє ім'я дівчини, захопленої кримськими татарами під час набігу на початку 1520-х років і проданої на невільничому ринку в Кафі (сучасна Феодосія), залишається невідомим. У гаремі вона отримала перське ім'я Гюррем, що перекладається як "Та, що приносить радість" або "Усміхнена".

Інституція гарему та злам багатовікових правил

Щоб зрозуміти масштаб досягнень Гюррем, необхідно усвідомити природу османського імператорського гарему. Західні історики, такі як Гюльру Неджіпоглу, доводять, що гарем не був місцем розваг, а функціонував як сувора освітня та політична інституція, паралельна до школи пажів (Ендерун) для чоловіків. Дівчат навчали османської мови, ісламського богослов'я, музики, каліграфії та придворного етикету. Ієрархія була жорсткою, а на її вершині стояла Валіде Султан – мати правлячого монарха.

До появи Гюррем в Османській імперії діяло суворе репродуктивне правило, яке Леслі Пірс називає політикою "одна наложниця – один син". Щойно наложниця народжувала хлопчика, її інтимні стосунки із султаном назавжди припинялися. Її єдиним обов'язком ставало виховання спадкоємця, а коли той досягав повноліття, вона мусила супроводжувати його в провінцію (санджак), де він навчався управління державою. Гюррем стала першою жінкою, яка зруйнувала цей фундаментальний закон. Вона народила Сулейману шістьох дітей: синів Мехмеда, Абдуллу (помер у дитинстві), Селіма, Баязида, Джихангіра та доньку Міхрімах. Сам факт того, що султан продовжував ділити з нею ложе після народження першого сина, викликав шок при дворі.

Гюррем змінила правила гри у гаремі / Фото thecollector

Боротьба за виживання: конфлікт з Махідевран

Порушення традицій неминуче призвело до гострого конфлікту з Махідевран – матір'ю старшого сина Сулеймана, шехзаде Мустафи. Венеціанський посол Бернардо Наваджеро у своєму звіті 1530-х років детально описав інцидент, який став переломним моментом у цій боротьбі. За свідченнями євнухів, Махідевран, не витримавши втрати впливу, напала на Гюррем, роздряпала їй обличчя і порвала одяг.

Реакція Гюррем продемонструвала її глибоке розуміння психології влади. Коли Сулейман викликав її до себе, вона відмовилася прийти, заявивши, що її понівечене обличчя і статус "продажного м'яса" (як назвала її Махідевран) роблять її негідною погляду падишаха. Заінтригований і стурбований султан наполіг на зустрічі, після якої, дізнавшись правду, остаточно віддалив Махідевран. Невдовзі її разом із сином Мустафою відправили до провінції Маніса, що означало повну перемогу Гюррем у гаремі.

Фінансова революція та офіційний шлюб

Статус Гюррем закріплювався не лише емоційною прихильністю, а й безпрецедентною фінансовою владою. Згідно з османськими реєстраційними книгами, які досліджувала Леслі Пірс, щоденна платня (улуфе) Гюррем становила 2000 акче (срібних монет). Для порівняння: Махідевран на піку свого впливу отримувала лише 40 акче на день. Ця колосальна економічна перевага дозволила Гюррем створити власну мережу лояльності всередині палацу.

У 1533 або 1534 році (після смерті Валіде Хафси Султан) Сулейман здійснив крок, який не мав аналогів в історії імперії. Він офіційно звільнив Гюррем з рабства і уклав з нею законний шлюб (нікях). Британський історик Колін Імбер зазначає, що цей акт настільки суперечив османським традиціям, що серед населення Стамбула та яничарів поширилися чутки, ніби Гюррем – відьма, яка причарувала султана за допомогою магії. Для неї був створений унікальний титул "Хасекі Султан" (Головна дружина), який поставив її в ієрархії вище за всіх членів династії, окрім самого султана.

Сулейман офіційно взяв шлюб з Гюррем / Малюнки невідомого художника

Політичне партнерство та розвідка

Сулейман проводив значну частину свого правління у військових походах – від стін Відня до Багдада. У ці періоди Гюррем ставала його головним політичним інформатором у столиці. Їхнє листування, збережене в архівах палацу Топкапи, є унікальним історичним джерелом. Листи Гюррем, написані вишуканою османською мовою, містять не лише висловлення глибокої прихильності, а й детальні звіти про стан справ у державі.

Вона інформувала султана про настрої серед яничарів, епідеміологічну ситуацію (зокрема спалахи чуми в Стамбулі), хід будівництва оборонних споруд та поведінку візирів. Сулейман, своєю чергою, відповідав їй віршами під псевдонімом Мухіббі (Закоханий). У цих текстах він називав її "своїм мускусом, бурштином, сенсом існування, весною і трояндою", що свідчить про глибокий інтелектуальний та емоційний зв'язок, який виходив далеко за межі традиційних відносин султана і наложниці.

Міжнародна дипломатія Хасекі

Вплив Гюррем поширювався і на зовнішню політику. Вона стала першою жінкою в історії Османської імперії, яка вела самостійну дипломатичну переписку з іноземними монархами. Західні дослідники, аналізуючи архіви польської корони, підтверджують її активне листування з королем Польщі Сигізмундом II Августом. У 1548 та 1549 роках вона надсилала йому листи з гарантіями дружби та підтримки мирних угод між двома державами.

Ці листи супроводжувалися символічними дипломатичними подарунками. Зокрема, Гюррем власноруч вишила і надіслала польському королю лляні сорочки, рушники та кальсони, що в дипломатичній мові того часу означало найвищий ступінь особистої прихильності та політичного заступництва. Вона також листувалася з сестрою перського шаха Тахмаспа, намагаючись дипломатичним шляхом пом'якшити напруженість на східних кордонах імперії після виснажливих османсько-сефевідських війн.

Криза престолонаступництва та закон Фатіха

Найбільш суперечливим аспектом біографії Гюррем залишається її роль у страті великого візира Ібрагіма-паші (1536 рік) та шехзаде Мустафи (1553 рік). Західна історіографія минулих століть часто зображувала її як безжальну інтриганку. Однак сучасні дослідники, такі як Ебру Бояр , пропонують більш об'єктивний погляд, вписуючи її дії в контекст жорстоких реалій османської політики.

В імперії діяв закон братовбивства (закон Мехмеда II Фатіха), який легалізував страту всіх братів нового султана заради уникнення громадянської війни. Гюррем чудово розуміла: якщо трон посяде Мустафа, усі її сини будуть неминуче страчені. Вона сформувала потужний політичний альянс зі своєю донькою Міхрімах та зятем, великим візиром Рустемом-пашею.

Щодо страти Мустафи у військовому таборі в Ереглі, сучасні історики наголошують на власній параної Сулеймана. Султан боявся, що Мустафа, який мав колосальну підтримку армії, готує переворот за сценарієм, який колись використав батько Сулеймана, Селім I, щоб скинути свого батька. Гюррем та Рустем-паша лише забезпечили султана розвідувальними даними (зокрема про перехоплене листування Мустафи з перським шахом), які підтвердили його найгірші побоювання. Рішення про страту ухвалював виключно Сулейман як абсолютний монарх.

Монументальна благодійність та архітектурна спадщина

Окрім політичної діяльності, Гюррем Султан залишила по собі величезну архітектурну спадщину, ставши першою жінкою-меценатом такого масштабу. Вона замовила головному архітектору імперії, видатному Мімару Сінану, будівництво комплексу Хасекі Султан у Стамбулі. Цей масштабний проєкт включав мечеть, медресе (релігійну школу), початкову школу, лікарню для жінок та імарет (громадську їдальню).

Американська дослідниця Емі Сінгер у своїй книзі "Constructing Ottoman Beneficence" детально проаналізувала благодійний фонд (вакф) Гюррем в Єрусалимі. Заснований у 1552 році комплекс "Хасекі Султан Імарет" включав мечеть, караван-сарай для паломників, пекарню та величезну їдальню, яка щодня безкоштовно годувала понад 500 бідняків, суфіїв та студентів, незалежно від їхнього віросповідання. Вона також профінансувала будівництво розкішних громадських лазень (Хасекі Гюррем Султан Хамами) прямо навпроти собору Святої Софії у Стамбулі, що підкреслювало її колосальний публічний статус.

Роксолана – перша масштабна жінка-меценат / Фото Вікімедіа

Останні роки та історичний спадок

Гюррем Султан померла у квітні 1558 року. Точна причина смерті невідома, проте медичні історики, аналізуючи звіти послів про її тривалу слабкість, припускають хронічну малярію або серцеву недостатність. Її смерть стала нищівним ударом для Сулеймана. Венеціанські посли повідомляли, що султан впав у глибоку меланхолію: він заборонив музику в палаці, відмовився від використання золотого та срібного посуду і до кінця життя носив лише темний одяг.

Сулейман наказав архітектору Сінану збудувати для неї розкішний восьмикутний мавзолей (тюрбе) на території комплексу мечеті Сулейманіє. Внутрішні стіни мавзолею були прикрашені вишуканими ізнікськими кахлями із зображенням райських садів, що символізували вічне життя та любов султана. Через вісім років Сулейман був похований у сусідньому мавзолеї, поруч із жінкою, яка визначила епоху його правління.

Історія Гюррем Султан – це свідчення того, як гострий розум, політична інтуїція та здатність до стратегічного планування дозволили жінці, позбавленій будь-яких прав при народженні, стати найвпливовішою фігурою Близького Сходу. Вона не просто адаптувалася до жорстких умов османського двору; вона трансформувала саму інституцію влади, створивши прецедент "Жіночого султанату", який визначав політику Османської імперії протягом наступного століття.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Download Download PDF