Back
Original version

He Broke the Law for Her: The Story of the Greatest Love in the Ottoman Empire

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

16th-century Istanbul was the key geopolitical center of Eurasia, a city where global trade routes crossed and the fates of whole states were decided. In this monumental metropolis, behind the high walls of the Topkapi Palace, a story unfolded that forever changed the political landscape of the Ottoman Empire.

This is not a romantic fairy tale about a slavewoman who enchanted her ruler, as nineteenth-century European Orientalists often depicted. This is a documented chronicle of unprecedented social mobility, political pragmatism, and intellectual partnership between Sultan Suleiman I and his wife Hürrem, known in the West as Roxolana.

Hürrem or Roxolana: what was her real name?

Modern Western historiography, including the foundational research of American scholar Leslie Peirce and British Ottomanist Colin Imber, strictly separates historical facts from later literary accretions. No sixteenth-century document records the names "Anastasia" or "Oleksandra Lisovska" — these are inventions of later Polish and Italian writers. Venetian diplomats such as Pietro Bragadino and Bernardo Navagero, whose reports are the most important European sources of the time, called her simply "La Rossa" (the Red) or noted her Ruthenian origin.

Hürrem was also called "La Rossa" / Photo Wikimedia

The name "Roxolana" was introduced into wide European circulation by the Flemish diplomat Ogier Ghislain de Busbecq, ambassador of the Holy Roman Empire in Istanbul. He used the term because, in the geographic vocabulary of the time, the lands of Rus' under the Polish kingdom were called Roxolania. The girl's real name, captured by Crimean Tatars during a raid in the early 1520-years and sold at the slave market in Caffa (modern Feodosia), remains unknown. In the harem she received the Persian name Hürrem, which translates as "She Who Brings Joy" or "The Smiling One."

The institution of the harem and the breaking of age-old rules

To understand the scale of Hürrem's achievements, one must grasp the nature of the Ottoman imperial harem. Western historians such as Gülru Nezihoglu show that the harem was not a place of entertainment but functioned as a strict educational and political institution, parallel to the palace school of pages (Enderun) for men. Girls were taught Ottoman Turkish, Islamic theology, music, calligraphy, and court etiquette. The hierarchy was strict, and at its top stood the Valide Sultan — the mother of the reigning monarch.

Before Hürrem's emergence, a strict reproductive rule operated in the Ottoman Empire that Leslie Peirce calls the policy of "one concubine — one son." Once a concubine bore a son, her intimate relations with the sultan ceased forever. Her sole duty became raising the heir, and when he reached adulthood she had to accompany him to a province (sanjak) where he learned governance. Hürrem became the first woman to break this fundamental law. She bore Suleiman six children: sons Mehmed, Abdullah (who died in childhood), Selim, Bayezid, Cihangir, and a daughter, Mihrimah. The very fact that the sultan continued to share his bed with her after the birth of the first son shocked the court.

Hürrem changed the rules of the harem / Photo thecollector

The struggle to survive: conflict with Mahidevran

The violation of tradition inevitably led to a sharp conflict with Mahidevran — mother of Suleiman's elder son, Şehzade Mustafa. The Venetian ambassador Bernardo Navagero, in his report of the 1530-years, described in detail the incident that became a turning point in this struggle. According to eunuch testimony, Mahidevran, unable to bear the loss of influence, attacked Hürrem, scratched her face, and tore her clothes.

Hürrem's reaction demonstrated her deep understanding of the psychology of power. When Suleiman summoned her, she refused to come, stating that her mutilated face and the status of "sold flesh" (as Mahidevran called her) made her unworthy of the padishah's gaze. Intrigued and concerned, the sultan insisted on a meeting, after which, having learned the truth, he permanently distanced Mahidevran. Soon she and her son Mustafa were sent to the province of Manisa, which marked Hürrem's complete victory in the harem.

Financial revolution and official marriage

Hürrem's status was consolidated not only by emotional attachment but by unprecedented financial power. According to Ottoman registry books examined by Leslie Peirce, Hürrem's daily pay (ulufe) amounted to 2000 akçe (silver coins). For comparison: Mahidevran at the height of her influence received only 40 akçe per day. This colossal economic advantage allowed Hürrem to create her own network of loyalty within the palace.

In 1533 or 1534 (after the death of Valide Hafsa Sultan) Suleiman took a step unprecedented in the empire's history. He officially freed Hürrem from slavery and contracted a legal marriage (nikah) with her. British historian Colin Imber notes that this act so contradicted Ottoman tradition that rumors spread among Istanbul's populace and the Janissaries that Hürrem was a witch who had enchanted the sultan by magic. A unique title, "Haseki Sultan" (Chief Consort), was created for her, placing her in the hierarchy above all members of the dynasty except the sultan himself.

Suleiman officially married Hürrem / Drawing by an unknown artist

Political partnership and intelligence

Suleiman spent a significant part of his reign on military campaigns — from the walls of Vienna to Baghdad. During these periods Hürrem became his chief political informant in the capital. Their correspondence, preserved in the Topkapi Palace archives, is a unique historical source. Hürrem's letters, written in refined Ottoman Turkish, contain not only expressions of deep affection but detailed reports on the state of affairs in the empire.

She informed the sultan about the mood among the Janissaries, the epidemiological situation (including plague outbreaks in Istanbul), the progress of defensive construction, and the behavior of the viziers. Suleiman, in turn, replied to her in poems under the pseudonym Muhibbi (The Lover). In these texts he called her "his musk, his amber, his raison d'être, spring and rose," which testifies to an intellectual and emotional bond that went far beyond the traditional relationship between a sultan and a concubine.

Haseki's international diplomacy

Hürrem's influence extended to foreign policy. She became the first woman in Ottoman history to conduct independent diplomatic correspondence with foreign monarchs. Western researchers, analyzing the Polish crown archives, confirm her active correspondence with King Sigismund II Augustus of Poland. In the 1548 and 1549 years she sent him letters guaranteeing friendship and support for peaceful agreements between the two states.

These letters were accompanied by symbolic diplomatic gifts. Notably, Hürrem personally embroidered and sent linen shirts, towels, and long undergarments to the Polish king, which in the diplomatic language of the time signified the highest degree of personal favor and political patronage. She also corresponded with the sister of the Persian shah Tahmasp, attempting by diplomatic means to ease tensions on the empire's eastern borders after the exhausting Ottoman–Safavid wars.

Succession crisis and the law of Fatih

The most controversial aspect of Hürrem's biography remains her role in the execution of Grand Vizier İbrahim Pasha (in 1536) and Şehzade Mustafa (in 1553). Western historiography of past centuries often portrayed her as a merciless intriguer. However, modern scholars such as Ebru Boyar offer a more objective view, placing her actions in the context of the brutal realities of Ottoman politics.

The empire operated under the fratricide law (the law of Mehmed II Fatih), which legalized the execution of all brothers of a new sultan to avoid civil war. Hürrem understood perfectly well that if Mustafa seized the throne, all her sons would inevitably be executed. She formed a powerful political alliance with her daughter Mihrimah and her son-in-law, Grand Vizier Rüstem Pasha.

Regarding Mustafa's execution in the military camp at Ereğli, contemporary historians emphasize Suleiman's own paranoia. The sultan feared that Mustafa, who had enormous support among the army, was preparing a coup following the scenario once used by Suleiman's father, Selim I, to overthrow his own father. Hürrem and Rüstem Pasha supplied the sultan with intelligence (including intercepted correspondence between Mustafa and the Persian shah) that confirmed his worst fears. The decision to execute was made exclusively by Suleiman as absolute monarch.

Monumental charity and architectural legacy

In addition to political activity, Hürrem Sultan left a vast architectural legacy, becoming the first woman patron of such scale. She commissioned the empire's chief architect, the great Mimar Sinan, to build the Haseki Sultan Complex in Istanbul. This large project included a mosque, a medrese (religious school), a primary school, a hospital for women, and an imaret (public soup kitchen).

American scholar Amy Singer, in her book "Constructing Ottoman Beneficence," analyzed Hürrem's waqf in Jerusalem in detail. The complex "Haseki Sultan Imaret," founded in 1552, included a mosque, a caravanserai for pilgrims, a bakery, and a vast kitchen that fed over 500 poor people, Sufis, and students daily, regardless of their faith. She also financed the construction of luxurious public baths (Haseki Hürrem Sultan Hamami) directly opposite the Hagia Sophia in Istanbul, underlining her enormous public status.

Roxolana — the first major woman patron / Photo Wikimedia

Last years and historical legacy

Hürrem Sultan died in April 1558. The exact cause of death is unknown, but medical historians, analyzing ambassadors' reports of her prolonged weakness, suggest chronic malaria or heart failure. Her death was a devastating blow to Suleiman. Venetian ambassadors reported that the sultan fell into deep melancholy: he banned music in the palace, refused to use gold and silver tableware, and wore only dark clothes for the rest of his life.

Suleiman ordered architect Sinan to build for her a luxurious octagonal mausoleum (türbe) on the grounds of the Süleymaniye mosque complex. The mausoleum's interior walls were decorated with exquisite İznik tiles depicting paradisiacal gardens, symbolizing eternal life and the sultan's love. Eight years later Suleiman was buried in the neighboring mausoleum, beside the woman who defined the era of his rule.

The story of Hürrem Sultan is a testament to how keen intellect, political intuition, and the ability to plan strategically allowed a woman born with no rights to become the most influential figure in the Near East. She did not merely adapt to the harsh conditions of the Ottoman court; she transformed the institution of power itself, creating a precedent of a "Female Sultanate" that shaped Ottoman policy for the following century.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Стамбул XVI століття був ключовим геополітичним центром Євразії, містом, де перетиналися глобальні торгові шляхи та вирішувалися долі цілих держав. У цьому монументальному мегаполісі, за високими мурами палацу Топкапи, розгорнулася історія, що назавжди змінила політичний ландшафт Османської імперії.

Це не романтична казка про рабиню, яка зачарувала володаря, як це часто зображували європейські орієнталісти XIX століття. Це задокументована хроніка безпрецедентної соціальної мобільності, політичного прагматизму та інтелектуального партнерства між султаном Сулейманом I та його дружиною Гюррем, відомою на Заході як Роксолана.

Гюррем чи Роксолана: як же насправді її звали

Сучасна західна історіографія, зокрема фундаментальні дослідження американської дослідниці Леслі Пірс та британського османіста Коліна Імбера, суворо відокремлює історичні факти від пізніших літературних нашарувань. У жодному документі XVI століття не фіксуються імена "Анастасія" чи "Олександра Лісовська" – це вигадки польських та італійських письменників пізніших епох. Венеціанські дипломати, такі як П'єтро Брагадін та Бернардо Наваджеро, чиї звіти є найважливішими європейськими джерелами того часу, називали її просто "La Rossa" (Руда) або вказували на її русинське походження.

Гюррем також називали "La Rossa" / Фото Вікімедіа

Ім'я "Роксолана" ввів у широкий європейський обіг фламандський дипломат Ожьє Гіслен де Бусбек, посол Священної Римської імперії в Стамбулі. Він використав цей термін, оскільки в тогочасній європейській географії землі Русі у складі Польського королівства називалися Роксоланією. Справжнє ім'я дівчини, захопленої кримськими татарами під час набігу на початку 1520-х років і проданої на невільничому ринку в Кафі (сучасна Феодосія), залишається невідомим. У гаремі вона отримала перське ім'я Гюррем, що перекладається як "Та, що приносить радість" або "Усміхнена".

Інституція гарему та злам багатовікових правил

Щоб зрозуміти масштаб досягнень Гюррем, необхідно усвідомити природу османського імператорського гарему. Західні історики, такі як Гюльру Неджіпоглу, доводять, що гарем не був місцем розваг, а функціонував як сувора освітня та політична інституція, паралельна до школи пажів (Ендерун) для чоловіків. Дівчат навчали османської мови, ісламського богослов'я, музики, каліграфії та придворного етикету. Ієрархія була жорсткою, а на її вершині стояла Валіде Султан – мати правлячого монарха.

До появи Гюррем в Османській імперії діяло суворе репродуктивне правило, яке Леслі Пірс називає політикою "одна наложниця – один син". Щойно наложниця народжувала хлопчика, її інтимні стосунки із султаном назавжди припинялися. Її єдиним обов'язком ставало виховання спадкоємця, а коли той досягав повноліття, вона мусила супроводжувати його в провінцію (санджак), де він навчався управління державою. Гюррем стала першою жінкою, яка зруйнувала цей фундаментальний закон. Вона народила Сулейману шістьох дітей: синів Мехмеда, Абдуллу (помер у дитинстві), Селіма, Баязида, Джихангіра та доньку Міхрімах. Сам факт того, що султан продовжував ділити з нею ложе після народження першого сина, викликав шок при дворі.

Гюррем змінила правила гри у гаремі / Фото thecollector

Боротьба за виживання: конфлікт з Махідевран

Порушення традицій неминуче призвело до гострого конфлікту з Махідевран – матір'ю старшого сина Сулеймана, шехзаде Мустафи. Венеціанський посол Бернардо Наваджеро у своєму звіті 1530-х років детально описав інцидент, який став переломним моментом у цій боротьбі. За свідченнями євнухів, Махідевран, не витримавши втрати впливу, напала на Гюррем, роздряпала їй обличчя і порвала одяг.

Реакція Гюррем продемонструвала її глибоке розуміння психології влади. Коли Сулейман викликав її до себе, вона відмовилася прийти, заявивши, що її понівечене обличчя і статус "продажного м'яса" (як назвала її Махідевран) роблять її негідною погляду падишаха. Заінтригований і стурбований султан наполіг на зустрічі, після якої, дізнавшись правду, остаточно віддалив Махідевран. Невдовзі її разом із сином Мустафою відправили до провінції Маніса, що означало повну перемогу Гюррем у гаремі.

Фінансова революція та офіційний шлюб

Статус Гюррем закріплювався не лише емоційною прихильністю, а й безпрецедентною фінансовою владою. Згідно з османськими реєстраційними книгами, які досліджувала Леслі Пірс, щоденна платня (улуфе) Гюррем становила 2000 акче (срібних монет). Для порівняння: Махідевран на піку свого впливу отримувала лише 40 акче на день. Ця колосальна економічна перевага дозволила Гюррем створити власну мережу лояльності всередині палацу.

У 1533 або 1534 році (після смерті Валіде Хафси Султан) Сулейман здійснив крок, який не мав аналогів в історії імперії. Він офіційно звільнив Гюррем з рабства і уклав з нею законний шлюб (нікях). Британський історик Колін Імбер зазначає, що цей акт настільки суперечив османським традиціям, що серед населення Стамбула та яничарів поширилися чутки, ніби Гюррем – відьма, яка причарувала султана за допомогою магії. Для неї був створений унікальний титул "Хасекі Султан" (Головна дружина), який поставив її в ієрархії вище за всіх членів династії, окрім самого султана.

Сулейман офіційно взяв шлюб з Гюррем / Малюнки невідомого художника

Політичне партнерство та розвідка

Сулейман проводив значну частину свого правління у військових походах – від стін Відня до Багдада. У ці періоди Гюррем ставала його головним політичним інформатором у столиці. Їхнє листування, збережене в архівах палацу Топкапи, є унікальним історичним джерелом. Листи Гюррем, написані вишуканою османською мовою, містять не лише висловлення глибокої прихильності, а й детальні звіти про стан справ у державі.

Вона інформувала султана про настрої серед яничарів, епідеміологічну ситуацію (зокрема спалахи чуми в Стамбулі), хід будівництва оборонних споруд та поведінку візирів. Сулейман, своєю чергою, відповідав їй віршами під псевдонімом Мухіббі (Закоханий). У цих текстах він називав її "своїм мускусом, бурштином, сенсом існування, весною і трояндою", що свідчить про глибокий інтелектуальний та емоційний зв'язок, який виходив далеко за межі традиційних відносин султана і наложниці.

Міжнародна дипломатія Хасекі

Вплив Гюррем поширювався і на зовнішню політику. Вона стала першою жінкою в історії Османської імперії, яка вела самостійну дипломатичну переписку з іноземними монархами. Західні дослідники, аналізуючи архіви польської корони, підтверджують її активне листування з королем Польщі Сигізмундом II Августом. У 1548 та 1549 роках вона надсилала йому листи з гарантіями дружби та підтримки мирних угод між двома державами.

Ці листи супроводжувалися символічними дипломатичними подарунками. Зокрема, Гюррем власноруч вишила і надіслала польському королю лляні сорочки, рушники та кальсони, що в дипломатичній мові того часу означало найвищий ступінь особистої прихильності та політичного заступництва. Вона також листувалася з сестрою перського шаха Тахмаспа, намагаючись дипломатичним шляхом пом'якшити напруженість на східних кордонах імперії після виснажливих османсько-сефевідських війн.

Криза престолонаступництва та закон Фатіха

Найбільш суперечливим аспектом біографії Гюррем залишається її роль у страті великого візира Ібрагіма-паші (1536 рік) та шехзаде Мустафи (1553 рік). Західна історіографія минулих століть часто зображувала її як безжальну інтриганку. Однак сучасні дослідники, такі як Ебру Бояр , пропонують більш об'єктивний погляд, вписуючи її дії в контекст жорстоких реалій османської політики.

В імперії діяв закон братовбивства (закон Мехмеда II Фатіха), який легалізував страту всіх братів нового султана заради уникнення громадянської війни. Гюррем чудово розуміла: якщо трон посяде Мустафа, усі її сини будуть неминуче страчені. Вона сформувала потужний політичний альянс зі своєю донькою Міхрімах та зятем, великим візиром Рустемом-пашею.

Щодо страти Мустафи у військовому таборі в Ереглі, сучасні історики наголошують на власній параної Сулеймана. Султан боявся, що Мустафа, який мав колосальну підтримку армії, готує переворот за сценарієм, який колись використав батько Сулеймана, Селім I, щоб скинути свого батька. Гюррем та Рустем-паша лише забезпечили султана розвідувальними даними (зокрема про перехоплене листування Мустафи з перським шахом), які підтвердили його найгірші побоювання. Рішення про страту ухвалював виключно Сулейман як абсолютний монарх.

Монументальна благодійність та архітектурна спадщина

Окрім політичної діяльності, Гюррем Султан залишила по собі величезну архітектурну спадщину, ставши першою жінкою-меценатом такого масштабу. Вона замовила головному архітектору імперії, видатному Мімару Сінану, будівництво комплексу Хасекі Султан у Стамбулі. Цей масштабний проєкт включав мечеть, медресе (релігійну школу), початкову школу, лікарню для жінок та імарет (громадську їдальню).

Американська дослідниця Емі Сінгер у своїй книзі "Constructing Ottoman Beneficence" детально проаналізувала благодійний фонд (вакф) Гюррем в Єрусалимі. Заснований у 1552 році комплекс "Хасекі Султан Імарет" включав мечеть, караван-сарай для паломників, пекарню та величезну їдальню, яка щодня безкоштовно годувала понад 500 бідняків, суфіїв та студентів, незалежно від їхнього віросповідання. Вона також профінансувала будівництво розкішних громадських лазень (Хасекі Гюррем Султан Хамами) прямо навпроти собору Святої Софії у Стамбулі, що підкреслювало її колосальний публічний статус.

Роксолана – перша масштабна жінка-меценат / Фото Вікімедіа

Останні роки та історичний спадок

Гюррем Султан померла у квітні 1558 року. Точна причина смерті невідома, проте медичні історики, аналізуючи звіти послів про її тривалу слабкість, припускають хронічну малярію або серцеву недостатність. Її смерть стала нищівним ударом для Сулеймана. Венеціанські посли повідомляли, що султан впав у глибоку меланхолію: він заборонив музику в палаці, відмовився від використання золотого та срібного посуду і до кінця життя носив лише темний одяг.

Сулейман наказав архітектору Сінану збудувати для неї розкішний восьмикутний мавзолей (тюрбе) на території комплексу мечеті Сулейманіє. Внутрішні стіни мавзолею були прикрашені вишуканими ізнікськими кахлями із зображенням райських садів, що символізували вічне життя та любов султана. Через вісім років Сулейман був похований у сусідньому мавзолеї, поруч із жінкою, яка визначила епоху його правління.

Історія Гюррем Султан – це свідчення того, як гострий розум, політична інтуїція та здатність до стратегічного планування дозволили жінці, позбавленій будь-яких прав при народженні, стати найвпливовішою фігурою Близького Сходу. Вона не просто адаптувалася до жорстких умов османського двору; вона трансформувала саму інституцію влади, створивши прецедент "Жіночого султанату", який визначав політику Османської імперії протягом наступного століття.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Він порушив закон заради неї: історія найвеличнішого кохання Османської імперії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Download Download PDF