Back
News item changed

Gaps in Licenses and Multi-Million Schemes: How Companies of Ex-Minister Fugitive Zlochevskyi Appropriate Ukraine’s Oil and Gas Fields

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

A true detective story is unfolding around the Stynavskoe oil and gas field in the Lviv region. It began long ago, back under Yanukovych, when a company connected to then-Environment Minister Mykola Zlochevskyi received a license to develop it. The license was later revoked and, logically, the extraction rights should have been put up for auction.

That’s what it seemed headed toward, but after the state company Ukrnafta tried to do that, it suddenly emerged that the Stynavskoe field’s boundaries overlap with the Semyhynivske field, a special permit for which belongs to Pari Naftogaz LLC, owned by Mykola Zlochevskyi’s daughters Anna and Karina.

The fields don’t just overlap at the surface. The key problem is that the permit issued to Pari Naftogaz lacks a depth restriction, even though the productive horizons of the two fields differ by only five meters: 2800–3600 meters for Stynavskoe and 3605–4540 meters for Semyhynivske. In the current version of Pari Naftogaz’s license, issued in July 2022, the depth limits are not specified.

In other words, the two fields are located one above the other. The crux of the discrepancy in the licenses is that, on the surface, the two fields partially overlap, but their known deposits lie at different depths. Yet Pari Naftogaz’s license does not indicate an upper or lower depth for the area.

The scandal arises for obvious reasons: if the absence of depth limits allows the Pari Naftogaz permit to be interpreted as covering the entire vertical volume of the subsurface under the adjacent territory, it can also be interpreted as the right to extract minerals to the full depth.

And the key question is equally obvious: why didn’t the permit state the depth, if the protocol of the State Commission on Mineral Reserves defines the interval of Semyhynivske field deposits as 3 605–4 540 meters? The answer suggests itself, but if you dig deeper and carefully study not only journalistic publications but also documents, the picture becomes far more serious than it appears at first glance.

Geological information as a separate asset

The most interesting details are revealed in indirect documents that allow tracing the history of Pari Naftogaz, its geological assets, and financial relationships. One such document is a resolution of the Supreme Court dated 18 December 2025 in case No. 320/35831/24. Formally, it’s a financial dispute between Pari LLC and the tax authority. But its text describes corporate decisions, transfer of the special permit, purchase of seismic survey results, and relations with other extraction companies.

In the previous paragraph, one name immediately stands out — Pari LLC, which does not appear in the scandal over the auction that never took place. Yet Pari LLC is directly related to it. That becomes clear when studying the court dispute with the tax authority.

For it suddenly turns out that on 17 September 2021, a new company — Pari Naftogaz LLC — was spun off from Pari LLC. The special permit No. 5398 to use the subsurface of the Semyhynivske field, issued back on 25 October 2011, was transferred to the new legal entity.

Pari Naftogaz LLC was registered on 7 December 2021. The company’s public profile lists Andrii Pavliv as director, the Cypriot company Semigin Holdings Limited as founder, and Anna and Karina Zlochevskyi as ultimate beneficiaries.

Prior to that, on 30 March 2021, Pari LLC signed a contract with GeoUnit for seismic exploration work. These studies were meant to clarify the site’s geological structure, identify promising hydrocarbon traps, and prepare recommendations for deep drilling.

When the permit passed to the new company, the survey results still required separate formalization. The court document notes that on 9 January 2023, Pari LLC and Pari Naftogaz LLC concluded contract No. 15-K/P. Its subject was the documented results of seismic data interpretation and the construction of a structural model of the Semyhynivske field — a report on paper and in electronic form.

In other words, the special permit and the geological information became subjects of separate legal operations. This is an important circumstance for understanding how the asset of the company that obtained the field-use rights was formed.

And here two crucial questions arise: what exact geological data were transferred to Pari Naftogaz, and were they used when designing extraction on sections adjacent to the Stynavskoe field? And what documents confirm that the actual use of these data conforms to the boundaries and conditions of the special permit?

There are, of course, no answers to these questions in that court decision — it was a tax dispute, and the court had no interest in the license and its change of owner. But the devil is in the details: the course of this case shows that preparing the Semyhynivske site for development included not only obtaining the permit, but also expensive studies whose results could be managed by a separate company.

Pylypivske field and the prosecutor’s strange forgetfulness

The interesting details don’t end there. They are extremely important for understanding how Mykola Zlochevskyi conducted business. The same court document describes Pari LLC’s relations with Binergo related to development of the Pylypivske gas field.

The parties concluded a production cooperation agreement on 16 July 2018. It provided for joint activities in drilling, equipping, and operating wells. Initially, net profit from the sale of extracted hydrocarbons after taxes and mandatory payments was split equally between participants, but an additional agreement dated 2 August 2023 changed the profit split: for the period from 16 October 2023 to 15 October 2024 Pari’s share was 30% and Binergo’s was 70%. From 16 October 2024 the agreement provided for a return to the 50 proportion on 50.

But we are interested not in the money split but in the Pylypivske field itself. It turns out there are also many noteworthy twists in its fate. In 2011 Pari received special permit No. 5384 for gas extraction at that field. In 2016 the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office tried in court to annul the license, claiming that procedural requirements were violated when it was issued, in particular approvals from the Ivano-Frankivsk Regional Council.

In June 2017 the Higher Administrative Court of Ukraine dismissed the prosecutor’s suit as time-barred. The permit remained in force. Of course, nothing can be asserted definitively, but the prosecutor’s missed deadlines here look as discordant a detail as the strange forgetfulness about specifying the depth of horizons in the Semyhynivske field.

In this context it should be recalled that not long before, the prosecutor’s office lost an appeal seeking annulment of four more special permits issued to Pari and two other Zlochevskyi firms — Tekhnoresurs LLC and Nadragaz LLC. The reason was the same — the SAP missed filing deadlines.

Dispute over gas prices

The same tax case also includes a dispute over Pari LLC’s sale of natural gas in 2019–2023. The tax authority argued that the company sold gas at prices below usual market levels, which, according to its calculations, led to understatement of financial results by 465,18 million hryvnias.

The courts disagreed with the tax authority’s approach, and the Supreme Court upheld the conclusions of the lower courts.

This episode cannot be presented as proof of tax evasion: the court decision favored the company on the disputed issues. Nevertheless, it shows the scale of financial operations in the extraction business and the need to analyze not only licenses but sales contracts, counterparty structures, and cash flows.

A bit about the money

Pari Naftogaz’s financial statements show figures that warrant separate verification: in 2025 the company reported assets of 174,5 million hryvnias, liabilities of 217,9 million, and a net loss of 12,5 million. Meanwhile, in 2026 the quarterly figures changed significantly: assets — 417,8 million hryvnias, liabilities — 501,3 million, loss for the reporting period — 40 million hryvnias.

These numbers by themselves do not indicate violations, but they raise questions. With what funds were the geological exploration works financed? What loans, intra-group settlements, and obligations formed the balance sheet? How were rights to geological information and seismic survey results reflected? How did assets change after the special permit transfer and corporate changes?

It’s especially important to establish what lies behind the asset increase in 2026: new investments, revaluation, intra-group transfer of property, or another factor. But that requires financial statements and primary documents available only to state bodies.

The 2011 license year

Now let us return to the license that sparked the scandal. In the context of the foregoing, the theory of someone in the execution chain “forgetting” to specify the development horizon depth raises, to say the least, justified doubts.

If this were not Ukraine, the executor would long ago have cut a deal with investigators and revealed the necessary details — in particular, why, given different intervals of deposit occurrence, the dispute over the sections is considered mainly through the intersection of their surface boundaries.

At the same time, it should be understood that a five-meter depth difference between the specified intervals by itself does not prove the absence of any geological connections between the deposits and does not allow, without studying project documentation, the conclusion that one development cannot affect another.

If the documents do not define the lower boundary of the area, the question arises how the regulator interprets the boundaries of the granted right and what restrictions follow from the documents on the basis of which the permit was issued.

Here the most important contradiction of the whole story emerges. On the one hand, the geological reserves cited in the investigation materials have a concrete interval of occurrence. On the other, the wording of the current permit form contains no corresponding depth limitation.

If these facts are confirmed by the complete set of documents, the question arises whether the discrepancy between the geological justification and the text of the license creates an unjustifiably broad interpretation of the rights of a private subsurface user. Spoiler: it does. With all the consequences.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Прогалини в ліцензіях і багатомільйонні оборудки: як компанії ексміністра-втікача Злочевського привласнюють нафтогазові родовища України". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Rozsliduvach.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Прогалини в ліцензіях і багатомільйонні оборудки: як компанії ексміністра-втікача Злочевського привласнюють нафтогазові родовища України". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Rozsliduvach.

Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.

Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.

Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.

Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади - на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.

Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.

І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.

Геологічна інформація як окремий актив

Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі ¹ 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.

У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.

Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл ¹ 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.

До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.

Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір ¹ 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.

Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.

І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?

Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.

Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури

На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.

Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.

Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл ¹ 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.

У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.

У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.

Спір навколо цін на газ

У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.

Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.

Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.

Трохи про гроші

У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.

Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?

Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.

Ліцензія 2011 року

А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.

Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.

При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.

Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.

Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.

Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Прогалини в ліцензіях і багатомільйонні оборудки: як компанії ексміністра-втікача Злочевського привласнюють нафтогазові родовища України". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Rozsliduvach.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Прогалини в ліцензіях і багатомільйонні оборудки: як компанії ексміністра-втікача Злочевського привласнюють нафтогазові родовища України". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Rozsliduvach.

Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.

Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.

Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.

Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади - на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.

Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.

І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.

Геологічна інформація як окремий актив

Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі ¹ 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.

У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.

Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл ¹ 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.

До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.

Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір ¹ 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.

Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.

І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?

Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.

Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури

На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.

Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.

Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл ¹ 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.

У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.

У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.

Спір навколо цін на газ

У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.

Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.

Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.

Трохи про гроші

У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.

Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?

Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.

Ліцензія 2011 року

А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.

Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.

При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.

Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.

Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.

Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Мільйони на українських надрах: як компанії Миколи Злочевського могли скористатися прогалинами в ліцензіях". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Rozsliduvach.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Мільйони на українських надрах: як компанії Миколи Злочевського могли скористатися прогалинами в ліцензіях". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Rozsliduvach.

Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.

Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.

Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.

Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади - на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.

Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.

І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.

Геологічна інформація як окремий актив

Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі ¹ 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.

У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.

Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл ¹ 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.

ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.

До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.

Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір ¹ 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.

Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.

І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?

Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.

Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури

На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.

Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.

Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл ¹ 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.

У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.

У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.

Спір навколо цін на газ

У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.

Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.

Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.

Трохи про гроші

У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.

Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?

Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.

Ліцензія 2011 року

А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.

Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.

При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.

Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.

Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.

Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Родина ексміністра-втікача Миколи Злочевського через кіпрську Semigin Holdings Limited отримала безлімітну ліцензію на держнадра". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Rozsliduvach.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Родина ексміністра-втікача Миколи Злочевського через кіпрську Semigin Holdings Limited отримала безлімітну ліцензію на держнадра". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Rozsliduvach.

Download Download PDF