Back
News item changed

Coffee, 35 thousand dollars and the return of robes: how the Supreme Court annulled the dismissal of three judges in a bribery case

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Coffee, 35 thousand dollars and the return of robes: how the Supreme Court annulled the dismissal of three judges in a bribery case

The judicial system once again demonstrated impeccable mutual protection and the ability to save “their own” through virtuoso procedural sleight of hand. While society demands a cleansing of the judiciary and international partners directly tie financial aid to Ukraine to the completion of judicial reform, the country’s highest judicial instance is creating precedents that negate the work of anti-corruption bodies.

This was reported by the DEJURE Foundation.

This concerns the high-profile ruling of the Grand Chamber of the Supreme Court (GC SC), by which fourteen judges effectively annulled the decision of the High Council of Justice (HCJ) to dismiss three judges of the Kyiv Court of Appeal — Ihor Palenyk, Yurii Slyva and Viktor Hlyniany.

This story gained wide publicity at the end of 2023 when the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine and the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office exposed four judges of the city appellate court for receiving an improper benefit in the amount of 35 thousand US dollars.

In public discourse the defendants immediately received the telling nickname “coffee judges.” According to the investigation and materials from covert investigative (search) actions, the transfer of bribes took place with particular everyday cynicism: stacks of dollars were packed in coffee bags and disguised in boxes from premium whiskey before being distributed to the offices of the appellate court.

The money was intended for the adoption of a very specific procedural decision — lifting the seizure of two military-transport An-74TK-100 aircraft that belonged to the company EKA GRUPP OU and were operated by Motor Sich JSC and AviaKompanija Konstanta PJSC. The Disciplinary Chamber and the plenary composition of the HCJ promptly imposed sanctions on the servants of Themis in the form of a submission for dismissal, finding their conduct to undeniably tarnish the title of judge and undermine the authority of justice. It seemed the disciplinary period was closed and the only thing left was the verdict of the High Anti-Corruption Court, where the criminal case is currently being heard.

However, the Grand Chamber of the Supreme Court came to the colleagues’ defense. Under the cover of concern for “European standards” and the “right to be heard,” the highest judicial instance annulled the HCJ’s decisions following the complaints of the suspects. The case is being returned to the HCJ for reconsideration, which not only opens a direct path for the coffee judges to keep their positions, lifetime benefits and pensions, but also creates grounds for paying them roughly 9 million hryvnias in compensation from taxpayers’ pockets for so-called “forced absence” — and this amid a colossal state budget deficit.

This verdict provoked expected outrage from the legal community and the civic sector. As specialized commentators note, such precedents signal the beginning of an unabashed revenge by the judicial corps, which is ready to negate anti-corruption legislation in order to preserve internal caste immunity.

Anatomy of the bribe: Motor Sich planes, whiskey and coffee bags

To fully appreciate the absurdity of the Supreme Court’s decision, it is worth returning to the facts of the disciplinary proceeding set out in the decisions of the Second Disciplinary Chamber of the HCJ and the rulings of the investigative judges of the High Anti-Corruption Court. In the summer of 2023 the Pechersky District Court of Kyiv partially granted a motion by the defense-related prosecution and seized strategic property — two An-74TK-100 aircraft equipped with D-36 engines and auxiliary power units. In the context of the full-scale invasion, such a seizure was of considerable importance for preserving aviation assets.

Representatives of the airline filed an appeal that, after automatic allocation, was assigned to a panel of the Kyiv Court of Appeal composed of presiding judge-rapporteur Ihor Palenyk, as well as Viktor Hlyniany and Yurii Slyva. According to NABU detectives’ materials, another judge of the same court — Viacheslav Dziubin — joined the case. He acted as an intermediary and proposed to resolve the issue of lifting the seizure for a fee of 35 thousand US dollars: 10 thousand for each panel member and 5 thousand for himself for his “labors.”

Panel of the Kyiv Court of Appeal (left to right) Ihor Palenyk, Yurii Slyva and Viktor Hlyniany, 11 October 2023. Photo: Stas Yurchenko, Hromadske/Graty

Wiretaps and operational video recordings captured every step of the judicial scheme. On 13 November 2023 Dziubin entered Palenyk’s office and announced the proposal to receive money for lifting the seizure from the aircraft of the company Konstanta. Palenyk agreed, and in the following days he sequentially spoke with Slyva and Hlyniany. As recorded in the covert investigative action protocols, the panel members expressed full agreement. On 27 November 2023 the panel dutifully issued a ruling granting the appeal and lifted the seizure from the planes, announcing the operative part.

The next morning, 28 November, Dziubin received the agreed 35 thousand dollars from the appellant’s representative in the cabin of his Lexus. Returning to his official office, he kept part of the take for himself and packed 25 thousand dollars into a cardboard whiskey box and brought it to Palenyk’s office. Palenyk took the package home, repackaged the money, exchanging banknotes for others from his personal reserves, and divided 16 600 dollars into two equal parts of 8 300 dollars for Slyva and Hlyniany. The next day, 29 November, these funds were handed to the colleagues in coffee bags right in the courthouse on Solomianska Square. NABU detectives and SAP prosecutors caught the defendants red-handed while seizing marked banknotes.

Despite such exhaustive materials from covert investigative actions obtained under the sanction of a High Anti-Corruption Court investigative judge, the accused in their complaints to the HCJ and the Supreme Court sought to present everything as a “routine professional exchange of views among lawyers about the circumstances of the case.” Moreover, the judges’ defense insisted that covert investigative materials could not be used in disciplinary proceedings without a criminal conviction, attempting to substitute standards of professional judicial ethics with the presumption of innocence from criminal procedure.

Procedural trick with timing and how absence became grounds for rescue

When the HCJ considered the judges’ appeals against the sanction, the defense adopted a classic Ukrainian judicial-practice delaying tactic. The hearing was scheduled five times. Twice the consideration was postponed due to lack of quorum and delays in handling other matters, and twice — on 23 January and 6 February 2025 — the HCJ granted motions by the judges to postpone because they had been summoned to the High Anti-Corruption Court for preparatory hearings in the criminal case at the same time.

The decisive session was on 11 March 2025. It was set for 10:00 a.m. However, the day before, on 10 March, the High Anti-Corruption Court scheduled a hearing in the judges’ case for 16:30. The appellants — Palenyk, Slyva and Hlyniany’s attorney — again sent motions to the HCJ to postpone and simply did not appear at the council session at 10:00. The logic was simple: relying on the fact that their matter was listed far down the preliminary agenda at number 14, they decided that by 16:30 it would not be their turn and thus they could ignore the quasi-judicial body altogether.

However, the HCJ acted decisively: knowing the judges had been summoned to the High Anti-Corruption Court for the afternoon, the council used procedural rules to change the order of business and set consideration of the coffee judges’ appeals as the second item — immediately after staffing matters. The review was to take place in the morning, leaving the accused more than six hours before the trip to the anti-corruption court. Since the judges did not arrive and provided no valid reasons for absence at 10:00 a.m., the HCJ, by majority vote, denied the motions to postpone, reviewed the case materials on the basis of the documents on file and left the submission for dismissal unchanged.

It was this episode that most of the Grand Chamber of the Supreme Court turned into heavy artillery against the High Council of Justice. The GC SC judges concluded that the HCJ had committed a “substantial procedural violation” because reviewing the complaints without the personal presence of the appellants violated their right to be heard. The Grand Chamber majority ignored the fact that there was a 6,5-hour gap between the start of the HCJ session and the hearing at the High Anti-Corruption Court, and the appellants did not even claim they lacked the physical ability to come in the morning.

In effect, the Supreme Court legalized an outright procedural demarche: persons accused of corruption can willfully ignore a disciplinary body’s session, excuse themselves by citing a hearing in another court later in the day, and then successfully appeal verdicts on the grounds that they were “not allowed to be heard.” This creates a dangerous loophole for torpedoing any disciplinary cases against the judicial nomenklatura.

Separate opinion of four — exposing the majority’s manipulations in the Grand Chamber

The Grand Chamber’s ruling was not unanimous. Four judges — Serhii Pohrybnyi (who presided in the proceedings), Olha Buleiko, Anatolii Yemets and Oleh Tkachuk — showed principle and issued a lengthy separate opinion that left nothing of the majority’s argumentation standing. Their position reads as a crushing condemnation of the methods by which the highest judicial instance seeks to save corrupt judges.

The first and main argument of the dissenting judges concerns the limits of the Supreme Court’s powers. The Law of Ukraine “On the High Council of Justice” (article 52) contains an exhaustive list of four grounds on which the council’s decision about a disciplinary sanction may be annulled: lack of HCJ’s competence, absence of members’ signatures, improper notification of the judge about the session, and absence of reasoning or references to law in the decision. The Grand Chamber itself noted that the judges had been properly notified and that the first two grounds did not exist. Yet the majority simply invented a new ground — “substantial procedural violation due to failure to ensure participation,” which the law does not provide for at all.

Second, the authors of the separate opinion demonstrated that the judges’ right to be heard was not violated at all. At the session of the Second Disciplinary Chamber of the HCJ back in October 2024, representatives of judges Palenyk and Slyva gave extensive oral explanations. At the stage of appeal to the council plenary, the judges and their attorneys submitted detailed written complaints, objections and motions. Moreover, on 4 March 2025 the Slyva, Hlyniany and their defenders personally took part in an HCJ session. The majority’s claim that the appellants were “never heard” was, the authors of the separate opinion say, completely inconsistent with the actual case materials.

Third, the minority judges emphasized the abuse of procedural rights by the accused. The appellants’ non-appearance on 11 March at 10:00 a.m. was not caused by any objective obstacle, since the summons to the High Anti-Corruption Court was set for 16:30. As noted in the separate opinion, decisions of the European Court of Human Rights place on parties the duty to use procedural rights in good faith and not to resort to delaying tactics. The HCJ’s moving of the matter to the start of the agenda was done specifically to have time to consider the issue long before the WCAC hearing.

Judges Pohrybnyi, Buleiko, Yemets and Tkachuk also exposed a scheme the defense tried to implement regarding Viktor Hlyniany. During the Supreme Court hearing the defense counsel claimed the judge had reached 65 years of age and had been removed from the judicial staff into retirement, and therefore could allegedly no longer be dismissed for a disciplinary offense. The authors of the separate opinion rightly pointed out: at the time the offense was committed, the case was opened and the Disciplinary Chamber adopted its decision, Hlyniany had full status as a judge. Delay at the appeal stage should not grant a person privileges, because otherwise any judge approaching retirement age could take bribes with impunity simply by dragging out appeals in the HCJ until reaching 65 years.

Judicial restoration — 14 surnames and a new loophole for the unscrupulous

The Grand Chamber’s decision in the coffee judges’ case was not merely an act of help for colleagues — it instantly opened the floodgates for saving other odious figures. Anti-corruption experts note that the precedent has already been actively adopted by defendants from the disbanded Kyiv District Administrative Court (KDAC). Judges Yevhen Ablov and Ihor Kachur have begun massively ignoring HCJ summonses, demanding endless postponements and citing the Grand Chamber’s verdict that the council is “obliged to hear them personally.”

This process becomes particularly cynical when you look at the names of those who voted to annul the sanction against the corrupt. The annulment of the HCJ decision was supported by 14 judges of the Grand Chamber of the Supreme Court:

It was their signatures that returned the scandal’s defendants a chance to avoid disciplinary responsibility.

Such decisions demonstrate a deep institutional crisis in the very reformed Supreme Court. Instead of setting the highest standards of integrity, the highest judicial instance is turning into an advocate for toxic personnel in lower courts. Previously the Supreme Court had already saved dozens of so-called “Maidan judges,” allowing them to circumvent qualification assessment, and now it has moved to directly rehabilitate those caught red-handed with stacks of dollars in coffee bags.

A state that fights for its physical survival every day and requires colossal macrofinancial support from allies cannot afford such demonstrative impunity. When the Supreme Court invents artificial procedural hooks to avoid noticing a bribe of 35 thousand dollars, it delivers a verdict not only on a specific HCJ decision but on society’s trust in justice as such. Real cleansing of the judiciary will remain a distant prospect as long as the highest judicial offices are held by people ready to defend corporate solidarity at the cost of the nation’s dignity.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар

Судова система вкотре продемонструвала бездоганну кругову поруку та вміння рятувати «своїх» за допомогою віртуозної процесуальної еквілібристики. Поки суспільство вимагає очищення судової влади, а міжнародні партнери прямо пов’язують фінансову допомогу Україні із завершенням судової реформи, найвища судова інстанція країни створює прецеденти, які зводять нанівець роботу антикорупційних органів.

Про це повідомляє Фундація DEJURE.

Йдеться про резонансну постанову Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), якою чотирнадцять суддів фактично скасували рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення трійки суддів Київського апеляційного суду — Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного.

Ця історія набула широкого розголосу ще наприкінці 2023 року, коли Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили чотирьох суддів столичного апеляційного суду на одержанні неправомірної вигоди у розмірі 35 тисяч доларів США.

У публічному просторі фігуранти миттєво отримали красномовне прізвисько «судді-кавомани». За версією слідства та матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, передача хабарів відбувалася з особливим побутовим цинізмом: пачки доларів фасували в пакети з-під кави та маскували в коробках з-під елітного віскі перед тим, як рознести по службових кабінетах апеляційної інстанції.

Гроші призначалися за ухвалення цілком конкретного процесуального рішення — скасування арешту двох військово-транспортних літаків Ан-74ТК-100, які належали компанії «EKA GRUPP OU» та перебували в експлуатації в АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «Авіакомпанія Константа». Дисциплінарна палата та пленарний склад ВРП оперативно наклали на служителей Феміди стягнення у вигляді подання на звільнення, визнавши їхню поведінку такою, що беззаперечно порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Здавалося б, дисциплінарна крапка поставлена, а попереду чекає виключно вирок Вищого антикорупційного суду, де наразі слухається кримінальна справа.

Проте на захист колег стала Велика Палата Верховного Суду. Під прикриттям турботи про «європейські стандарти» та «право бути заслуханим» найвища судова інстанція скасувала рішення ВРП за скаргами підозрюваних. Справа повертається до ВРП на повторний розгляд, що не просто відкриває для суддів-кавоманів прямий шлях до збереження статусів, пожиттєвих пільг та пенсій, а й створює підстави для виплати їм із кишень платників податків близько 9 мільйонів гривень компенсації за так званий «вимушений прогул» — і це в умовах колосального бюджетного дефіциту держави.

Цей вердикт викликав закономірне обурення правничої спільноти та громадянського сектору. Як зазначають профільні оглядачі, подібні прецеденти сигналізують про початок неприхованого реваншу суддівської корпорації, яка готова перекреслити антикорупційне законодавство заради збереження внутрішнього кастового імунітету.

Анатомія хабаря, літаки «Мотор Січі», віскі та кавові пакети

Аби сповна оцінити абсурдність рішення Верховного Суду, варто повернутися до фабули дисциплінарного провадження, викладеної у рішеннях Другої Дисциплінарної палати ВРП та ухвалах слідчих суддів ВАКС. Влітку 2023 року Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив клопотання прокуратури у сфері оборони та наклав арешт на стратегічне майно — два літаки Ан-74ТК-100 із встановленими авіадвигунами Д-36 та допоміжними силовими установками. В умовах повномасштабного вторгнення такий арешт мав суттєве значення для збереження авіаційних активів.

Представники авіакомпанії подали апеляційну скаргу, яка за результатами авторозподілу потрапила до колегії суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого-доповідача Ігоря Паленика, а також Віктора Глиняного та Юрія Сливи. За матеріалами детективів НАБУ, до справи підключився ще один суддя цього ж суду — В’ячеслав Дзюбін. Саме він виступив посередником і запропонував залагодити питання про скасування арешту за винагороду в 35 тисяч доларів США: по 10 тисяч кожному члену колегії та 5 тисяч собі особисто за «труди».

Колегія Київського апелляційного суду (зліва направо) Ігор Паленик, Юрій Слива й Віктор Глиняний, 11 жовтня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Прослуховування та оперативна відеозйомка зафіксували кожен крок судової оборудки. 13 листопада 2023 року Дзюбін зайшов до кабінету доповідача Паленика та озвучив пропозицію щодо одержання грошей за зняття арешту з бортів компанії «Константа». Паленик погодився, а в наступні дні послідовно провів розмови зі Сливою та Глиняним. Як зазначено в протоколах НСРД, члени колегії висловили повну згоду. 27 листопада 2023 року колегія слухняно постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги та зняла арешт із літаків, оголосивши резолютивну частину.

Уже наступного ранку, 28 листопада, Дзюбін у салоні власного автомобіля Lexus отримав від представника апелянта обумовлені 35 тисяч доларів. Повернувшись до службового кабінету, він залишив собі частину кушу, а 25 тисяч доларів спакував у картонну коробку з-під віскі та заніс до кабінету Паленика. Паленик забрав пакунок додому, перепакував гроші, замінивши купюри на інші із власних запасів, і розділив 16 600 доларів на дві рівні частини по 8 300 доларів для Сливи та Глиняного. Наступного дня, 29 листопада, ці кошти були передані колегам у пакетах для кави просто в приміщенні суду на Солом’янській площі. Детективи НАБУ та прокурори САП затримали фігурантів на гарячому під час вилучення мічених банкнот.

Незважаючи на такі вичерпні матеріали негласних слідчих дій, отримані за санкцією слідчого судді ВАКС, самі обвинувачені у своїх скаргах до ВРП та Верховного Суду намагалися представити все як «звичайний професійний обмін думками юристів щодо обставин справи». Ба більше, захист суддів наполягав, що матеріали НСРД не можна використовувати в дисциплінарних провадженнях без обвинувального вироку, намагаючись підмінити стандарти професійної суддівської етики презумпцією невинуватості з кримінального процесу.

Процесуальний трюк із часом та як неявка стала підставою для порятунку

Коли ВРП розглядала апеляційні скарги суддів на рішення про їхнє покарання, захист обрав класичну для української судової практики тактику затягування. Засідання призначалося п’ять разів. Двічі розгляд відкладався з причин відсутності кворуму та затримки розгляду інших питань, а ще двічі — 23 січня та 6 лютого 2025 року — ВРП задовольняла клопотання суддів про перенесення через те, що на цей самий час їх викликали до ВАКС для участі в підготовчих засіданнях у кримінальній справі.

Вирішальним стало засідання 11 березня 2025 року. Воно було призначене на 10:00 ранку. Проте напередодні, 10 березня, ВАКС призначив засідання у справі суддів на 16:30. Скаржники — Паленик, Слива та адвокат Глиняного — знову надіслали до ВРП клопотання про відкладення і на засідання ради о 10:00 просто не з’явилися. Логіка була простою: посилаючись на те, що їхнє питання стояло в попередньому проєкті порядку денного аж під номером 14, вони вирішили, що до 16:30 до них черга не дійде, а отже, можна взагалі проігнорувати квазісудовий орган.

Проте ВРП проявила суб’єктність: знаючи про виклик суддів до ВАКС на другу половину дня, рада скористалася нормами регламенту, змінила черговість порядку денного і поставила розгляд скарг суддів-кавоманів другим питанням — одразу після кадрових призначень. Розгляд мав відбутися вранці, що залишало обвинуваченим понад шість годин запасу до поїздки в антикорупційний суд. Оскільки судді не прибули, а поважних причин відсутності о 10:00 ранку вони не надали, ВРП більшістю голосів відмовила у задоволенні клопотань про перенесення, розглянула матеріали справи за наявними документами й залишила подання про звільнення без змін.

Саме цей епізод більшість Великої Палати Верховного Суду перетворила на важку артилерію проти Вищої ради правосуддя. Судді ВП ВС вирішили, що ВРП вчинила «істотне порушення процедури», оскільки розгляд скарг без особистої присутності порушив право скаржників бути заслуханими. Більшість Великої Палати проігнорувала той факт, що між початком засідання ВРП та судом у ВАКС було 6,5 години різниці, а скаржники навіть не стверджували, що не мали фізичної можливості приїхати вранці.

Фактично Верховний Суд узаконив відвертий процесуальний демарш: обвинувачені у корупції особи можуть свідомо ігнорувати засідання дисциплінарного органу, виправдовуючись засіданням в іншому суді наприкінці дня, а потім успішно оскаржувати вердикти на тій підставі, що їх «не захотіли вислухати». Це створює небезпечну лазівку для торпедування будь-яких дисциплінарних справ проти суддівської номенклатури.

Окрема думка чотирьох – викриття маніпуляцій більшості Великої Палати

Постанова Великої Палати ВС не була одностайною. Четверо суддів — Сергій Погрібний (який головував у процесі), Ольга Булейко, Анатолій Ємець та Олег Ткачук — виявили принциповість і виклали розлогу окрему думку, в якій каменя на камені не залишили від аргументації більшості колег. Їхня позиція читається як нищівний вирок методам, якими вища судова інстанція намагається рятувати недоброчесних суддів.

Перший і головний аргумент незгодних суддів стосується меж повноважень Верховного Суду. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» (стаття 52) містить вичерпний перелік із чотирьох підстав, за яких рішення ради про дисциплінарне покарання може бути скасоване: відсутність повноважень у складу ВРП, відсутність підписів членів ради, неналежне повідомлення судді про засідання та відсутність мотивів чи посилань на закон у рішенні. Велика Палата самостійно констатувала, що судді були належно повідомлені, а перших двох підстав не існує в природі. Проте більшість суддів просто вигадала нову підставу — «істотне порушення процедури через незабезпечення участі», якої закон узагалі не передбачає.

По-друге, автори окремої думки довели, що право суддів бути заслуханими взагалі не порушувалося. У засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП ще у жовтні 2024 року представники суддів Паленика і Сливи давали розлогі усні пояснення. На стадії ж оскарження до пленарного складу ради судді та їхні адвокати подавали детальні письмові скарги, заперечення та клопотання. Більше того, 4 березня 2025 року Слива, Глиняний та їхні захисники особисто брали участь у засіданні ВРП. Твердження більшості про те, що скаржників «жодного разу не заслухали», автори окремої думки прямо назвали таким, що абсолютно не відповідає реальним матеріалам справи.

По-третє, судді меншості наголосили на зловживанні процесуальними правами з боку обвинувачених. Неявка скаржників 11 березня о 10:00 ранку не була зумовлена жодними об’єктивними перешкодами, адже виклик до ВАКС був призначений аж на 16:30. Як зазначається в окремій думці, рішення Європейського суду з прав людини покладають на сторону обов’язок сумлінно користуватися процесуальними правами та не вдаватися до тактики затягування. Перенесення розгляду на початок порядку денного було здійснено радою саме для того, щоб встигнути розглянути питання задовго до початку процесу у ВАКС.

Судді Погрібний, Булейко, Ємець і Ткачук також розкрили схему, яку захист намагався реалізувати щодо Віктора Глиняного. Під час розгляду справи у ВС адвокат повідомив, що суддя досяг 65-річного віку і був відрахований зі штату суду у відставку, а отже, його нібито більше не можна звільнити за дисциплінарний проступок. Автори окремої думки справедливо зауважили: на момент учинення проступку, порушення справи та ухвалення дисциплінарного рішення Дисциплінарною палатою Глиняний мав повний статус судді. Зволікання на стадії апеляції не повинно давати особі привілеїв, адже інакше будь-який суддя передпенсійного віку зможе безкарно брати хабарі, просто затягуючи скарги у ВРП до настання 65 років.

Суддівська реставрація – 14 прізвищ і нова лазівка для недоброчесних

Рішення Великої Палати Верховного Суду у справі суддів-кавоманів стало не просто окремим актом допомоги колегам по цеху — воно миттєво відкрило шлюзи для порятунку інших одіозних фігур. Як зазначають антикорупційні експерти, створений прецедент уже активно взяли на озброєння фігуранти розформованого Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК). Судді Євген Аблов та Ігор Качур почали масово ігнорувати виклики на засідання ВРП, вимагаючи нескінченних перенесень і посилаючись на вердикт Великої Палати про те, що рада «зобов’язана їх особисто заслухати».

Цей процес набуває особливого цинізму, якщо поглянути на прізвища тих, хто голосував за скасування покарання корупціонерам. За скасування рішення ВРП виступили 14 суддів Великої Палати Верховного Суду:

Саме їхні підписи повернули фігурантам скандалу шанс на уникнення дисциплінарної відповідальності.

Подібні рішення демонструють глибоку інституційну кризу самого реформованого Верховного Суду. Замість встановлення найвищих стандартів доброчесності вища судова інстанція перетворюється на адвоката токсичних кадрів нижчих судів. Раніше Верховний Суд уже врятував десятки так званих «суддів Майдану», дозволивши їм обійти кваліфікаційне оцінювання, а тепер перейшов до прямої реабілітації тих, кого відверто спіймали з пачками доларів у пакетах для кави.

Держава, яка щодня веде боротьбу за фізичне виживання та потребує колосальної макрофінансової підтримки союзників, не може дозволити собі таку демонстративну безкарність. Коли Верховний Суд вигадує штучні процедурні зачіпки, аби не помітити хабар у 35 тисяч доларів, він виносить вирок не окремому рішенню ВРП, а довірі суспільства до правосуддя як такого. Справжнє очищення судової влади залишається далекою перспективою доти, доки найвищі суддівські посади займають люди, готові захищати корпоративну солідарність ціною гідності всієї країни.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар

Судова система вкотре продемонструвала бездоганну кругову поруку та вміння рятувати «своїх» за допомогою віртуозної процесуальної еквілібристики.

Поки суспільство вимагає очищення судової влади, а міжнародні партнери прямо пов’язують фінансову допомогу Україні із завершенням судової реформи, найвища судова інстанція країни створює прецеденти, які зводять нанівець роботу антикорупційних органів.

Про це повідомляє Фундація DEJURE.

Йдеться про резонансну постанову Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), якою чотирнадцять суддів фактично скасували рішення Вищої ради правосуддя (ВРП) про звільнення трійки суддів Київського апеляційного суду — Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного.

Ця історія набула широкого розголосу ще наприкінці 2023 року, коли Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили чотирьох суддів столичного апеляційного суду на одержанні неправомірної вигоди у розмірі 35 тисяч доларів США.

У публічному просторі фігуранти миттєво отримали красномовне прізвисько «судді-кавомани».

За версією слідства та матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, передача хабарів відбувалася з особливим побутовим цинізмом: пачки доларів фасували в пакети з-під кави та маскували в коробках з-під елітного віскі перед тим, як рознести по службових кабінетах апеляційної інстанції.

Гроші призначалися за ухвалення цілком конкретного процесуального рішення — скасування арешту двох військово-транспортних літаків Ан-74ТК-100, які належали компанії «EKA GRUPP OU» та перебували в експлуатації в АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «Авіакомпанія Константа».

Дисциплінарна палата та пленарний склад ВРП оперативно наклали на служителей Феміди стягнення у вигляді подання на звільнення, визнавши їхню поведінку такою, що беззаперечно порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Дисциплінарна палата та пленарний склад ВРП оперативно наклали на служителів Феміди стягнення у вигляді подання на звільнення, визнавши їхню поведінку такою, що беззаперечно порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Здавалося б, дисциплінарна крапка поставлена, а попереду чекає виключно вирок Вищого антикорупційного суду, де наразі слухається кримінальна справа.

Проте на захист колег стала Велика Палата Верховного Суду.

Під прикриттям турботи про «європейські стандарти» та «право бути заслуханим» найвища судова інстанція скасувала рішення ВРП за скаргами підозрюваних.

Справа повертається до ВРП на повторний розгляд, що не просто відкриває для суддів-кавоманів прямий шлях до збереження статусів, пожиттєвих пільг та пенсій, а й створює підстави для виплати їм із кишень платників податків близько 9 мільйонів гривень компенсації за так званий «вимушений прогул» — і це в умовах колосального бюджетного дефіциту держави.

Цей вердикт викликав закономірне обурення правничої спільноти та громадянського сектору.

Як зазначають профільні оглядачі, подібні прецеденти сигналізують про початок неприхованого реваншу суддівської корпорації, яка готова перекреслити антикорупційне законодавство заради збереження внутрішнього кастового імунітету.

Анатомія хабаря, літаки «Мотор Січі», віскі та кавові пакети

Аби сповна оцінити абсурдність рішення Верховного Суду, варто повернутися до фабули дисциплінарного провадження, викладеної у рішеннях Другої Дисциплінарної палати ВРП та ухвалах слідчих суддів ВАКС.

Влітку 2023 року Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив клопотання прокуратури у сфері оборони та наклав арешт на стратегічне майно — два літаки Ан-74ТК-100 із встановленими авіадвигунами Д-36 та допоміжними силовими установками.

В умовах повномасштабного вторгнення такий арешт мав суттєве значення для збереження авіаційних активів.

Представники авіакомпанії подали апеляційну скаргу, яка за результатами авторозподілу потрапила до колегії суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого-доповідача Ігоря Паленика, а також Віктора Глиняного та Юрія Сливи.

За матеріалами детективів НАБУ, до справи підключився ще один суддя цього ж суду — В’ячеслав Дзюбін.

Саме він виступив посередником і запропонував залагодити питання про скасування арешту за винагороду в 35 тисяч доларів США: по 10 тисяч кожному члену колегії та 5 тисяч собі особисто за «труди».

Колегія Київського апелляційного суду (зліва направо) Ігор Паленик, Юрій Слива й Віктор Глиняний, 11 жовтня 2023 року.

Колегія Київського апеляційного суду (зліва направо) Ігор Паленик, Юрій Слива й Віктор Глиняний, 11 жовтня 2023 року.

Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Прослуховування та оперативна відеозйомка зафіксували кожен крок судової оборудки. 13 листопада 2023 року Дзюбін зайшов до кабінету доповідача Паленика та озвучив пропозицію щодо одержання грошей за зняття арешту з бортів компанії «Константа».

Паленик погодився, а в наступні дні послідовно провів розмови зі Сливою та Глиняним.

Як зазначено в протоколах НСРД, члени колегії висловили повну згоду. 27 листопада 2023 року колегія слухняно постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги та зняла арешт із літаків, оголосивши резолютивну частину.

Уже наступного ранку, 28 листопада, Дзюбін у салоні власного автомобіля Lexus отримав від представника апелянта обумовлені 35 тисяч доларів.

Повернувшись до службового кабінету, він залишив собі частину кушу, а 25 тисяч доларів спакував у картонну коробку з-під віскі та заніс до кабінету Паленика.

Повернувшись до службового кабінету, він залишив собі частину куша, а 25 тисяч доларів спакував у картонну коробку з-під віскі та заніс до кабінету Паленика.

Паленик забрав пакунок додому, перепакував гроші, замінивши купюри на інші із власних запасів, і розділив 16 600 доларів на дві рівні частини по 8 300 доларів для Сливи та Глиняного.

Наступного дня, 29 листопада, ці кошти були передані колегам у пакетах для кави просто в приміщенні суду на Солом’янській площі.

Детективи НАБУ та прокурори САП затримали фігурантів на гарячому під час вилучення мічених банкнот.

Незважаючи на такі вичерпні матеріали негласних слідчих дій, отримані за санкцією слідчого судді ВАКС, самі обвинувачені у своїх скаргах до ВРП та Верховного Суду намагалися представити все як «звичайний професійний обмін думками юристів щодо обставин справи».

Попри такі вичерпні матеріали негласних слідчих дій, отримані за санкцією слідчого судді ВАКС, самі обвинувачені у своїх скаргах до ВРП та Верховного Суду намагалися представити все як «звичайний професійний обмін думками юристів щодо обставин справи».

Ба більше, захист суддів наполягав, що матеріали НСРД не можна використовувати в дисциплінарних провадженнях без обвинувального вироку, намагаючись підмінити стандарти професійної суддівської етики презумпцією невинуватості з кримінального процесу.

Процесуальний трюк із часом та як неявка стала підставою для порятунку

Коли ВРП розглядала апеляційні скарги суддів на рішення про їхнє покарання, захист обрав класичну для української судової практики тактику затягування.

Засідання призначалося п’ять разів.

Двічі розгляд відкладався з причин відсутності кворуму та затримки розгляду інших питань, а ще двічі — 23 січня та 6 лютого 2025 року — ВРП задовольняла клопотання суддів про перенесення через те, що на цей самий час їх викликали до ВАКС для участі в підготовчих засіданнях у кримінальній справі.

Вирішальним стало засідання 11 березня 2025 року.

Воно було призначене на 10:00 ранку.

Проте напередодні, 10 березня, ВАКС призначив засідання у справі суддів на 16:30.

Скаржники — Паленик, Слива та адвокат Глиняного — знову надіслали до ВРП клопотання про відкладення і на засідання ради о 10:00 просто не з’явилися.

Логіка була простою: посилаючись на те, що їхнє питання стояло в попередньому проєкті порядку денного аж під номером 14, вони вирішили, що до 16:30 до них черга не дійде, а отже, можна взагалі проігнорувати квазісудовий орган.

Проте ВРП проявила суб’єктність: знаючи про виклик суддів до ВАКС на другу половину дня, рада скористалася нормами регламенту, змінила черговість порядку денного і поставила розгляд скарг суддів-кавоманів другим питанням — одразу після кадрових призначень.

Розгляд мав відбутися вранці, що залишало обвинуваченим понад шість годин запасу до поїздки в антикорупційний суд.

Оскільки судді не прибули, а поважних причин відсутності о 10:00 ранку вони не надали, ВРП більшістю голосів відмовила у задоволенні клопотань про перенесення, розглянула матеріали справи за наявними документами й залишила подання про звільнення без змін.

Саме цей епізод більшість Великої Палати Верховного Суду перетворила на важку артилерію проти Вищої ради правосуддя.

Судді ВП ВС вирішили, що ВРП вчинила «істотне порушення процедури», оскільки розгляд скарг без особистої присутності порушив право скаржників бути заслуханими.

Більшість Великої Палати проігнорувала той факт, що між початком засідання ВРП та судом у ВАКС було 6,5 години різниці, а скаржники навіть не стверджували, що не мали фізичної можливості приїхати вранці.

Фактично Верховний Суд узаконив відвертий процесуальний демарш: обвинувачені у корупції особи можуть свідомо ігнорувати засідання дисциплінарного органу, виправдовуючись засіданням в іншому суді наприкінці дня, а потім успішно оскаржувати вердикти на тій підставі, що їх «не захотіли вислухати».

Це створює небезпечну лазівку для торпедування будь-яких дисциплінарних справ проти суддівської номенклатури.

Окрема думка чотирьох – викриття маніпуляцій більшості Великої Палати

Постанова Великої Палати ВС не була одностайною.

Четверо суддів — Сергій Погрібний (який головував у процесі), Ольга Булейко, Анатолій Ємець та Олег Ткачук — виявили принциповість і виклали розлогу окрему думку, в якій каменя на камені не залишили від аргументації більшості колег.

Їхня позиція читається як нищівний вирок методам, якими вища судова інстанція намагається рятувати недоброчесних суддів.

Перший і головний аргумент незгодних суддів стосується меж повноважень Верховного Суду.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» (стаття 52) містить вичерпний перелік із чотирьох підстав, за яких рішення ради про дисциплінарне покарання може бути скасоване: відсутність повноважень у складу ВРП, відсутність підписів членів ради, неналежне повідомлення судді про засідання та відсутність мотивів чи посилань на закон у рішенні.

Велика Палата самостійно констатувала, що судді були належно повідомлені, а перших двох підстав не існує в природі.

Проте більшість суддів просто вигадала нову підставу — «істотне порушення процедури через незабезпечення участі», якої закон узагалі не передбачає.

По-друге, автори окремої думки довели, що право суддів бути заслуханими взагалі не порушувалося.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП ще у жовтні 2024 року представники суддів Паленика і Сливи давали розлогі усні пояснення.

На стадії ж оскарження до пленарного складу ради судді та їхні адвокати подавали детальні письмові скарги, заперечення та клопотання.

Більше того, 4 березня 2025 року Слива, Глиняний та їхні захисники особисто брали участь у засіданні ВРП.

Щобільше, 4 березня 2025 року Слива, Глиняний та їхні захисники особисто брали участь у засіданні ВРП.

Твердження більшості про те, що скаржників «жодного разу не заслухали», автори окремої думки прямо назвали таким, що абсолютно не відповідає реальним матеріалам справи.

По-третє, судді меншості наголосили на зловживанні процесуальними правами з боку обвинувачених.

Неявка скаржників 11 березня о 10:00 ранку не була зумовлена жодними об’єктивними перешкодами, адже виклик до ВАКС був призначений аж на 16:30.

Як зазначається в окремій думці, рішення Європейського суду з прав людини покладають на сторону обов’язок сумлінно користуватися процесуальними правами та не вдаватися до тактики затягування.

Перенесення розгляду на початок порядку денного було здійснено радою саме для того, щоб встигнути розглянути питання задовго до початку процесу у ВАКС.

Судді Погрібний, Булейко, Ємець і Ткачук також розкрили схему, яку захист намагався реалізувати щодо Віктора Глиняного.

Під час розгляду справи у ВС адвокат повідомив, що суддя досяг 65-річного віку і був відрахований зі штату суду у відставку, а отже, його нібито більше не можна звільнити за дисциплінарний проступок.

Автори окремої думки справедливо зауважили: на момент учинення проступку, порушення справи та ухвалення дисциплінарного рішення Дисциплінарною палатою Глиняний мав повний статус судді.

Зволікання на стадії апеляції не повинно давати особі привілеїв, адже інакше будь-який суддя передпенсійного віку зможе безкарно брати хабарі, просто затягуючи скарги у ВРП до настання 65 років.

Суддівська реставрація – 14 прізвищ і нова лазівка для недоброчесних

Рішення Великої Палати Верховного Суду у справі суддів-кавоманів стало не просто окремим актом допомоги колегам по цеху — воно миттєво відкрило шлюзи для порятунку інших одіозних фігур.

Як зазначають антикорупційні експерти, створений прецедент уже активно взяли на озброєння фігуранти розформованого Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК).

Судді Євген Аблов та Ігор Качур почали масово ігнорувати виклики на засідання ВРП, вимагаючи нескінченних перенесень і посилаючись на вердикт Великої Палати про те, що рада «зобов’язана їх особисто заслухати».

Цей процес набуває особливого цинізму, якщо поглянути на прізвища тих, хто голосував за скасування покарання корупціонерам.

За скасування рішення ВРП виступили 14 суддів Великої Палати Верховного Суду:

Саме їхні підписи повернули фігурантам скандалу шанс на уникнення дисциплінарної відповідальності.

Подібні рішення демонструють глибоку інституційну кризу самого реформованого Верховного Суду.

Замість встановлення найвищих стандартів доброчесності вища судова інстанція перетворюється на адвоката токсичних кадрів нижчих судів.

Раніше Верховний Суд уже врятував десятки так званих «суддів Майдану», дозволивши їм обійти кваліфікаційне оцінювання, а тепер перейшов до прямої реабілітації тих, кого відверто спіймали з пачками доларів у пакетах для кави.

Держава, яка щодня веде боротьбу за фізичне виживання та потребує колосальної макрофінансової підтримки союзників, не може дозволити собі таку демонстративну безкарність.

Коли Верховний Суд вигадує штучні процедурні зачіпки, аби не помітити хабар у 35 тисяч доларів, він виносить вирок не окремому рішенню ВРП, а довірі суспільства до правосуддя як такого.

Справжнє очищення судової влади залишається далекою перспективою доти, доки найвищі суддівські посади займають люди, готові захищати корпоративну солідарність ціною гідності всієї країни.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Кава, 35 тисяч доларів і повернення мантій: як Верховний Суд скасував звільнення трьох суддів у справі про хабар". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: ANTIKOR.

Download Download PDF