Original version

"The Ukrainian Language Is Freedom": What Schoolchildren Draw When Asked to Depict Their Native Language

27.10.2026, 14:51 zn.ua ↗

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

In children's works, alongside family and happiness appear war and defenders.

Ukrainian for children is family, happiness, freedom. And also Heroes and Azov. In the drawings by pupils of Kyiv Lyceum No. 179, things that should constitute childhood appear beside war that changes this childhood.

For Ukrainian Language and Literacy Day, we invited students to draw Ukrainian language. We did not limit them to specific images. It could be a creature, a place, an object, a favorite word. Children got to work — and showed how they see their native language.

"Ukrainian language is freedom," one child wrote. Another called it the language of Heroes. For some, Ukrainian is "the language of happiness. And my family."

In the drawings there are also images that are hard to perceive without thinking about the war. Their associations with Ukrainian language are not limited to songs, fairy tales, or conversations with loved ones. They include space for those who defend the country.

Childhood should give them other plots: drawing the sun, family, music. Studying in bright classrooms, not in shelters. War has changed this reality, and its imprint is even in children's drawings about language.

Why Ukrainian language is more than words

In the Ukrainian context, talk about language inevitably goes beyond grammar and spelling. For a long time, the right of the Ukrainian language to exist independently was denied, and it was attempted to subordinate it to Russian. Therefore the question of language concerns not only how we communicate, but also who we see ourselves as.

This historical dimension is revealed by Oksana Onyshchenko, editor of the Education section, in the article “Scribe of Rus wrote Vladimir, not Vladimir. Why Russia is so annoyed by the Ukrainian language,” in which the journalist talks with linguist Viktor Moisiyenko. The history of the Ukrainian language and linguistic facts allow us to view Russian claims to it more broadly — as part of denying Ukraine’s distinctiveness.

Children's drawings show how language perception interplays with the personal experience of a new generation. For some children, it is primarily happiness and family; for others — freedom and defenders.

The language with which parents speak to their children, with which they learn, befriend, and name their feelings, is not reducible to a symbol of struggle. It remains part of daily life. But war also affects it.

Perhaps someday these children will draw Ukrainian language without mentions of war. They will depict it through favorite songs, fairy-tale characters, funny words, or conversations with friends. For now, among their associations there is also something that should remain outside child experience.

Document: PDF proof of the original version of the news item "«Українська мова — це свобода»: що малюють школярі, коли їх просять зобразити рідну мову". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ZN.ua.

У дитячих роботах поруч із родиною та щастям з’являються війна й захисники.

Українська мова для дітей — це родина, щастя, свобода. А ще Герої та «Азов». У малюнках школярів київського ліцею №179 поруч опиняються речі, з яких мало б складатися дитинство, і війна, яка це дитинство змінює.

До Дня української писемності та мови ми запропонували школярам намалювати українську мову. Не обмежували їх конкретними образами. Це могла бути істота, місце, предмет, улюблене слово. Діти взялися до роботи — і показали, як бачать рідну мову.

«Українська мова — це свобода», — написала одна дитина. Інша назвала її мовою Героїв. Для когось українська — це «мова щастя. І моєї родини».

На малюнках є й образи, які важко сприймати без думки про війну. Їхні асоціації з українською мовою не обмежуються піснями, казками чи розмовами з близькими. У них є місце і для тих, хто захищає країну.

Дитинство мало б давати їм інші сюжети. Малювати сонце, родину, музику. Навчатися у світлих класах, а не в укриттях. Війна змінила цю реальність, і її відбиток є навіть у дитячих зображеннях про мову.

Чому українська мова — це більше, ніж слова

В українському контексті розмова про мову неминуче виходить за межі граматики й правопису. Протягом тривалого часу право української мови на самостійне існування заперечували, а її намагалися підпорядкувати російській. Тому питання мови стосується не лише того, як ми спілкуємося, а й того, ким себе усвідомлюємо.

Цей історичний вимір розкриває редакторка відділу освіти Оксана Онищенко у статті «Писар Русі писав Володимир, а не Владимир. Чому Росію так дратує українська мова», у якій журналістка розмовляє з мовознавцем Віктором Мойсієнком. Історія української мови та мовні факти дають змогу подивитися на російські претензії до неї ширше — як на частину заперечення окремішності України.

Дитячі малюнки показують, як сприйняття мови поєднується з особистим досвідом нового покоління. Для одних дітей це насамперед щастя й родина, для інших — свобода та захисники.

Мова, якою батьки говорять із дітьми, якою ті навчаються, дружать і називають свої почуття, не зводиться до символу боротьби. Вона залишається частиною повсякденного життя. Але війна впливає і на нього.

Можливо, колись ці діти малюватимуть українську мову без згадок про війну. Зображатимуть її через улюблені пісні, казкових персонажів, смішні слова чи розмови з друзями. Поки що серед їхніх асоціацій є і те, що мало б залишатися поза дитячим досвідом.

Download