Back
News item changed

Both in a marathon and in business, overcoming a crisis teaches you to better assess the situation and move forward: interview with Vadatursky

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Before the full-scale war, Ukraine’s agricultural sector was growing steadily every year. In 2021, according to the Ministry of Agrarian Policy, the share of agriculture in GDP was larger than other sectors of the economy, exceeding 10%. Agricultural exports accounted for almost 41% of Ukraine’s total exports. Russian aggression significantly limited the capabilities of Ukrainian agribusiness. Yet even under full-scale war, the Ukrainian agricultural sector contributes 17% of GDP and nearly half of the country’s foreign-currency earnings. RBC-Ukraine spoke with the owner and CEO of agribusiness holding Nibulon, Andriy Vadatursky, about how agribusiness is faring today. Key points: Gaining Independence: Nibulon was founded in 1991 and is inextricably linked to the development of Ukraine’s economy. Record export: in 2021 Nibulon delivered 5,6 million tons of product, with a share of overall exports of 9-12%. Russian aggression: the agribusiness lost five elevators, more than 25 thousand hectares of land — in total 68% of its assets. Full-scale war: since 2022 the company has invested 70 million dollars in the Ukrainian agricultural sector, of which 10 million went to digitization. Demining: Nibulon returned 7,6 thousand hectares of land to use and plans to begin demining waterways. Strategy: Ukraine needs a vision for the future and a plan for 10, 20, 50 years. – Nibulon is probably one of the oldest agricultural companies on the Ukrainian market. Speaking of the period before the large-scale war, what stages did the market and the company go through? – Nibulon was founded on 5 December 1991. A few days earlier, on 1 December 1991, a national referendum took place in which 90% of Ukrainians voted Yes! for an Independent Ukraine. So Nibulon and Independent Ukraine are the same age; since then we’ve been together in sorrow and in joy. The history of our company is inseparably linked with the development of the Ukrainian economy. Our business model formed around the needs of the agricultural producer. We provide the farmer with everything needed to work, and he focuses on the main thing — cultivating the crop and developing the farm. At first the idea was that we would supply collective farms and farmers with seed, they would grow commodity corn, and Nibulon would sell it abroad. That did not work well, so the company took up supplying and processing diesel. Diesel went to farms so they could plant, and the harvested crop was given to us at a certain coefficient. – So it was barter? – Yes. That was before the hryvnia reform. There was no money, and even when there was, hyperinflation quickly wiped it out. Later Nibulon collected sunflower seeds and produced sunflower oil. During that period, before mass privatization, we were the largest exporter of oil from Ukraine. But that business model also had to be changed soon. We began leasing land and purchasing equipment. Probably the first German tractors in Ukraine were at Nibulon. Thus by 1995-1996 we became an agroholding with a full cycle. And since we had land, we began to grow wheat and barley in addition to sunflower. For the market in general the situation improved around 2006-2008, when people began buying shares. Before that, farming the land simply wasn’t profitable. People came and asked: take us in like a collective farm. And roughly from 2008 the agricultural business became profitable and people began to invest. Ukraine returned to the production levels of 1990-1991 years and began exporting its agricultural products. Andriy Vadatursky, CEO of agribusiness holding Nibulon (photo: Nibulon) – Didn’t we export before that? – Before that we imported. For example, the capacities of Mykolaiv port were set up to unload products, not the other way around. When I joined Nibulon in 2000, my first contracts were for importing corn and wheat. From 1991 to 2008 Ukraine made huge strides in agriculture, and Nibulon followed this path as well. We changed Ukrainian agriculture. – How so? – A simple example: in 2005 we were the first to supply corn to the European market. Before that Nibulon and others loaded products exclusively for Russia, because those quality standards, the GOSTs and DSTUs, worked only within the Soviet Union. Europe demanded different standards. I personally traveled the regions, selecting the best corn. We gathered farmers, explained European standards to them, taught them new growing methods and approaches. Ukraine reached third place in corn exports worldwide. Nibulon alone supplied up to 1 million tons of corn per year. – What share of Ukrainian agricultural exports did Nibulon account for? – Our share fluctuated between 9-12%. The percentage share remained stable while tonnage increased year by year. I remind you that from 2008 until the large war Ukraine increased agricultural exports by 7 times — from 10 to 70 million tons per year. Nibulon in 2021 exported 5,6 million tons of product. The business model was built on creating added value across the entire chain — from field to world market. We invested in infrastructure to reduce storage and transportation costs for grain and give producers the opportunity to earn more. After all, the world price for grain is one thing, but the price the farmer receives largely depends on logistics costs. The more efficient and cheaper it is, the more remains for the producer. With the development of the Ukrainian agricultural sector we faced two challenges. On one hand, production and export volumes grew so quickly that existing rail and road infrastructure could no longer efficiently handle transporting all that grain. On the other hand, ways had to be found to significantly reduce logistics costs so Ukrainian products remained competitive on world markets. Therefore Nibulon focused on creating the most efficient transport — rivers. We revived Ukraine’s river transport arteries — the Dnipro and the Southern Buh. We built a network of elevators and transshipment terminals and created our own fleet. More than 80 barges, tugboats and other vessels were built at Nibulon’s shipyard in Mykolaiv. The company’s fleet and terminal in Mykolaiv (photo: Nibulon) That’s how we created an efficient logistics system that delivered Ukrainian agricultural products from producer to buyers in 34 countries around the world. And most importantly — it allowed Ukrainian farmers to get more from their harvested crops. But the Russian war changed everything. – Where were you personally on 24 February? – At home in Mykolaiv. I had just returned from Kyiv from a meeting of major business representatives called by the President at the Bankova. I was asleep when my wife woke me. Everything stopped that day. Some of our railcars were seized by the Russians. Ships were held at berths. Before that Nibulon loaded 10-20 thousand tons of product per day. That’s about 300 railcars or 800 trucks, or a ship. And that whole mechanism stops. Some grain had been brought to enterprises that were later captured by the Russians. But we settled accounts with the farmers who remained on the Ukrainian side. Even for the grain that Nibulon did not actually receive, we paid. And there were Russian tanks in Mykolaiv… They entered with flags and were shot. Respect to General Marchenko, who organized Mykolaiv’s defense, and to all the defenders. – Mykolaiv was retaken. But did the ability to do business return? Loss of land, elevators… How much did Nibulon lose? – Everything really split into before and after. As a result of Russian aggression Nibulon lost 68% of its assets, about 600 million dollars. Worst of all, people died. On 31 October 2022 three people died on a ship that the Russians fired upon from the Kinburn Spit with an ATGM, despite knowing it was a civilian vessel. Five elevators, more than 25 thousand hectares of land. Our port in Mykolaiv is still completely blocked due to mined waters. The destruction of the Kakhovka HPP and fighting on both banks of the Dnipro destroyed river logistics. We also lost logistics on the Southern Buh. In other words, we lost our competitive advantage — the efficient logistics we had built over previous years. We began thinking what to do next. Thus the idea arose to move logistics to the Danube. Oleksiy Opanasovych (Vadatursky, Nibulon’s founder, Andriy Vadatursky’s father — ed.) presented the idea to Kubrakov (Oleksandr Kubrakov, Minister of Infrastructure of Ukraine in 2022-2024 — ed.). The ministry team, local authorities and European partners involved in the EU’s Solidarity Lanes initiative supported us. In April 2022 we began building a new terminal in Izmail, and by 15 September had already loaded the first barge. Of course, there were discussions about the advisability of such investments. There are ports of Greater Odesa, and in July 2022 the grain corridor began operating. Was it worth investing in new infrastructure on the Danube under such conditions? Ultimately we agreed on the main thing: you cannot trust the aggressor. Ukraine cannot depend on a single export route whose operation the aggressor can stop. As it turned out, we were right. The Danube route became an alternative for export while the situation around the ports of Greater Odesa remains uncertain. Oleksiy Vadatursky, founder of agribusiness holding Nibulon (photo: Nibulon) – Unfortunately, your father did not see the first loaded barge (31 July 2022 Oleksiy Vadatursky, together with his wife Raisa, was killed by Russian shelling in his home in Mykolaiv). – My father left us a survival kit — this backup option on the Danube and a resilient company capable of withstanding the worst trials. He and my mother were from a generation used to working with full dedication. Not even for money, but for the state, for a common cause. All of Nibulon’s business was built on maximum independence. We never built a business model on subsidies or the like. And now we rely on our own strength. Especially since some banks don’t fully understand us; we don’t fit standard calculations. On one hand, 68% of our assets were destroyed by Russia, we operate during wartime, on front-line territories. On the other hand, we invest during the war: we built a new terminal in Izmail, invested 10 million dollars in digitization, and Nibulon was and remains critically important for foreign-currency earnings, exports and the Ukrainian economy overall. Some partners sometimes asked: Are you even alive there? Oh, you’re still working? Oh, you’re still earning?! – What are Nibulon’s current numbers? – We are profitable. In the last marketing year we exported 2,39 million tons of grain and oilseeds. That’s approximately 5,1% market share. We remain among the top five exporters. It’s too early to speak for the current year, but as of early October our elevators received 1 million tons of the new harvest. We continue to invest. We invested more than 20 million dollars in the Bessarabian branch on the Danube. Overall, during the period of the full-scale war we have invested 70 million dollars in agriculture and transport logistics in Ukraine. Mined waters create a major problem. Of the 52 thousand hectares of the land bank left after occupation, over 5 thousand hectares were mined. So since 2025 we have been engaged in demining land. It’s not a typical activity for an agroholding, but it would be wrong to sit and wait for the state to have the capacity to clear them. We had to purchase special equipment, train people and obtain certifications, but the land is returning to use, people no longer blow up and can work — this is our contribution to recovery. It’s not really business, more a social mission. Since then Nibulon has returned 7,6 thousand hectares of land to use. We are grateful to the German state bank DEG, with which 50% on 50% financed this project. Together with them we are moving to a new stage — demining waterways. This summer we obtained certification and will be able to clear water bodies as well. We are now building infrastructure and training people so that when waterway demining becomes available to us, Ukraine will already have all necessary capacities and qualifications domestically. – You mentioned 10 million dollars invested in digitization. How justified is that during a war? – 100% justified. Again, it’s about flexibility and openness to any scenario, especially during a war that destroys familiar models. We digitized many processes to free up labor and use it most effectively. Thanks to this, at an elevator instead of 120 people 10-15 work, and the director manages the enterprise from a tablet. New technologies and equipment in agriculture mean that instead of 26 workers per thousand hectares, 4-5 are sufficient. The same applies to transport, the fleet, accounting, and so on. In wartime you cannot afford inefficient processes. We are ready to pay market wages, and even more, and to train people. For example, we developed the NIBULON App for farmers, where you can analyze purchasing-price statistics for six crops at 21 Nibulon branches. From one month to 10 years — study, compare, track trends. The app also allows you to sign contracts, monitor finances and much more. – That doesn’t look much like the pastoral rural scene we’re used to. It’s some kind of digital village. – Evolution is vital. Things will not be as they were before the war. Sometimes change is tied to shock, but we have no other option. I think Ukraine will become the most digitized, automated and robotized country in the world. Andriy Vadatursky, CEO of agribusiness holding Nibulon (photo: Nibulon) – How will Ukraine’s agricultural sector develop further? – The Ukrainian agricultural sector is already competitive on the world market today. I am confident that we will emerge from this crisis even stronger — more technological, productive and resilient to new challenges. Our task is not simply to restore pre-war positions but to create a new model of the agricultural sector capable of setting efficiency standards on the global market. Access to ports remains critically important for this. Our geography, the proximity of agricultural producers to port infrastructure, has historically been one of the key competitive advantages of the Ukrainian agricultural sector. We must not only restore this advantage but strengthen it by developing alternative export routes. We need to fight for Ukraine’s economic independence and economic interests. For this we must support businesses that create jobs, pay taxes, provide foreign-currency inflows, and bring new technologies and investments into the country. This is especially true for front-line regions. Today, due to war risks, lack of affordable insurance and limitations in bank financing, it is increasingly difficult to operate and invest in these territories. As a result, enterprises stop or relocate, people leave, communities lose jobs and tax revenues. We effectively cede the economic potential of these territories. Much can be changed at the level of state regulatory policy. Mechanisms for insuring war risks are needed, access to financing and banking rules that take into account the real conditions of doing business during the war. We must view enterprises that continue to operate and invest in front-line regions not only as sources of risk but as a strategic resource for the country’s recovery. At the same time we need clear and equal rules for everyone — regardless of business size or sector. Ukraine needs a vision, a strategy for 10, 20, 50 years: where we want to be, what economy we are building, what competitive advantages we are developing. And concrete decisions and plans for each year. – A personal question: you took over Nibulon in the summer of 2022 after the death of your parents. Did you consider selling the company? In turbulent times, when it’s unclear how long the war will last, with losses… You yourself say the war erased the usual business models that made Nibulon successful. – I did not consider selling, though offers were made. Bringing in a strategic investor is possible, but selling — no. My father put himself into Nibulon, moving from one challenge to another. He overcame barriers, built infrastructure, and built relationships with farmers. He weathered waves of raider attacks and other attempts to take the business. Nibulon grew with Independent Ukraine. It paved new paths, sought new opportunities, and inscribed Ukraine into the global map of food security. I have worked at the company since 2000. Yes, with breaks — for example, when I went to parliament in 2014. But Nibulon has always been part of my life. I couldn’t simply sell the company and walk away. I have a desire to create something of my own. I think it’s a very Ukrainian trait — to build, develop and defend what you created. Challenges actually stimulate. In my school years I competed in swimming professionally, and since 2006 I began running. I ran a ten-kilometer race, then 20 km, then a marathon. Of the seven marathons I ran, two were extremely difficult. When cramps start, pain, your legs simply don’t obey. Your brain says: what are you doing, stop! But you must force yourself and keep running. This experience, the physical and moral preparation, and having a marathon plan can teach you a lot. Even if the next day you can’t walk and your toenails come off, the feeling of leaving your comfort zone is a step forward. Overcoming a crisis and working on mistakes are similar in sport and in business. It helps to better understand yourself, assess the situation and make more conscious decisions. Crisis marathons taught me the most.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

До повномасштабної війни аграрний сектор України зростав щороку впевненими темпами. У 2021-му, за даними Мінагро, частка сільського господарства в структурі ВВП була найбільшою за інші сектори економіки, перевищуючи 10%. Аграрний експорт складав майже 41% всього експорту України. Російська агресія суттєво обмежила можливості українського агробізнесу. Та навіть в умовах повномасштабної війни український агросектор дає 17% ВВП і майже половину валютної виручки країни. РБК-Україна поговорило з власником і керівником агрохолдингу Нібулон Андрієм Вадатурським про те, як сьогодні живе агробізнес.Головне: Здобуття Незалежності: Нібулон заснований у 1991 року і нерозривно пов’язаний зі становленням економіки України. Рекордний експорт: у 2021 році Нібулон поставив 5,6 млн тонн продукції, частка в загальному експорті складала 9-12%. Російська агресія: агрохолдинг втратив п’ять елеваторів, понад 25 тис. га земель – загалом 68% своїх активів. Повномасштабна війна: з 2022 року компанія інвестувала в український агросектор 70 млн доларів, з них 10 млн – у цифровізацію. Розмінування: Нібулон повернув у обіг 7,6 тис. га земель і планує зайнятися розмінуванням акваторій. Стратегія: Україні потрібна візія майбутнього і план на 10, 20, 50 років. – Нібулон - напевно, одна з найстарших аграрних компаній на українському ринку. Якщо говорити про період до великої війни, які етапи проходив ринок і компанія? – Нібулон був заснований 5 грудня 1991 року. За лічені дні до того, 1 грудня 1991 року, відбувся національний референдум, на якому 90% українців сказали Незалежній Україні так!. Тож, Нібулон та Незалежна Україна – однолітки, відтоді ми разом і в горі, і в радості. Історія нашої компанії нерозривно пов’язана зі становленням української економіки. Наша бізнес-модель формувалася навколо потреб агровиробника. Ми забезпечуємо фермера всім необхідним для роботи, а він зосереджується на головному – вирощує врожай і розвиває господарство. Спочатку ідея була в тому, що ми забезпечуємо колгоспи і фермерів насінням, вони вирощують товарну кукурудзу, Нібулон реалізує її за кордон. Однак не дуже спрацювало, тому компанія взялася за постачання і переробку дизеля. Дизель йшов господарствам, щоб вони могли посіятися, а зібраний врожай віддавали нам за певним коефіцієнтом. – Тобто, це був бартер? – Так. Це було ще до реформи гривні. Грошей не було, а навіть якщо були – гіперінфляція швидко їх обнуляла. Потім Нібулон збирав соняшник і робив соняшникову олію. В той період, до масової приватизації, ми були найбільшим експортером олії з України. Але і цю бізнес-модель невдовзі довелося змінювати. Ми почали брати землю в оренду, закуповувати техніку. Напевно, перші в Україні німецькі трактори були в Нібулона. Таким чином до 1995-1996 року ми стали агрохолдингом, маючи повний цикл. А оскільки в нас з’явилася земля, почали крім соняшника вирощувати і пшеницю, і ячмінь. Для ринка загалом ситуація покращується десь у 2006-2008 роках, коли почали купувати паї. До того обробляти землю було просто не вигідно. Люди зверталися і просили: візьміть нас до себе як колгосп. А приблизно з 2008 року аграрний бізнес стає прибутковим, в нього почали вкладати гроші. Україна повернулася на рівень виробництва 1990-1991 років і почала експортувати свою агропродукцію. Андрій Вадатурський, керівник агрохолдингу Нібулон (фото Нібулон) – А до того ми не експортували всі ці роки? – До того ми імпортували. Наприклад, потужності Миколаївського порту були налаштовані на те, щоб вивантажувати продукцію, а не навпаки. Коли я в 2000 році приєднався до Нібулону, мої перші контракти були щодо імпорту кукурудзи і пшениці. Україна з 1991-го до 2008-го пройшла величезний шлях у сільському господарстві, і компанія Нібулон також торувала цей шлях. Ми змінювали сільське господарство України. – В який спосіб? – Простий приклад: у 2005-му ми перші поставили кукурудзу на європейський ринок. До того Нібулон та інші вантажили продукцію виключно на Росію. Бо та якість, ті ГОСТи і ДСТУ працювали лише в межах Радянського Союзу. Європа ж вимагала інших стандартів. Я особисто їздив по регіонах, відбирав найкращу кукурудзу. Ми збирали фермерів, пояснювали їм, що таке європейські стандарти, вчили вирощувати по-новому, міняти підходи. Україна вийшла на третє місце по експорту кукурудзи в світі. Один Нібулон поставляв до 1 млн тонн кукурудзи на рік. – Яку частку в українському аграрному експорті забезпечував Нібулон? – Наша частка коливалася між 9-12%. Частка залишалася стабільною у відсотках, щороку зростаючи в тоннах експорту. Нагадаю, з 2008 року і до великої війни Україна збільшила аграрний експорт у 7 разів – з 10 до 70 млн тонн на рік. Нібулон у 2021 році експортував 5,6 млн тонн продукції. Бізнес-модель була побудована на створенні доданої цінності в усьому ланцюгу – від поля до світового ринку. Ми інвестували в інфраструктуру, щоб зменшувати витрати на зберігання та транспортування зерна і давати агровиробнику можливість більше заробляти. Адже світова ціна на зерно одна, а ціна, яку отримує фермер, значною мірою залежить від вартості логістики. Чим вона ефективніша й дешевша, тим більше залишається виробнику. З розвитком українського агросектору ми зіткнулися з двома викликами. З одного боку, обсяги виробництва та експорту зростали настільки швидко, що наявна залізнична й автомобільна інфраструктура вже не могли ефективно забезпечувати транспортування всього цього зерна. З іншого – потрібно було знаходити способи суттєво знизити логістичні витрати, щоб українська продукція залишалася конкурентоспроможною на світових ринках. Тому Нібулон зосередився на створенні найбільш ефективного транспорту, а це річки. Ми відроджували річкові транспортні артерії України – Дніпро та Південний Буг. Розбудовували мережу елеваторів, перевантажувальних терміналів, створювали власний флот. Понад 80 барж, буксирів та інших плавзасобів збудовано на верфі Нібулону в Миколаєві. Флот і термінал компанії в Миколаєві (фото: Нібулон) Так ми створили ефективну логістичну систему, яка доставляла українську агропродукцію від виробника до покупців у 34 країнах світу. І головне – дозволяла українським фермерам отримувати більше від вирощеного врожаю. Але російська війна змінила все. – Де особисто ви зустріли 24 лютого? – Вдома у Миколаєві. Якраз повернувся з Києва, з наради представників великого бізнесу, яку на Банковій скликав Президент. Я спав, коли мене розбудила дружина. В той день зупинилося все. Деякі наші вагони перехопили росіяни. Встали у причалів судна. До того Нібулон вантажив 10-20 тис. тонн продукції на добу. Це приблизно 300 вагонів або 800 машин, або судно. І весь цей маховик разом зупиняється. Десь зерно було завезено на підприємства, які потім захопили росіяни. Але ми розрахувалися з фермерами, які залишилися на українській стороні. Навіть за те зерно, яке Нібулон фактично не отримав, ми розрахувалися. А так – російські танки в Миколаєві… Вони зайшли з прапорами, їх розстріляли. Повага генералу Марченку, який зміг організувати оборону Миколаєва, і всім захисникам. – Миколаїв відбили. Але чи повернулась можливість вести бізнес? Втрата земель, елеваторів… Скільки Нібулон втратив? – Насправді все розділилося на до і після. Нібулон внаслідок російської агресії втратив 68% своїх активів, це близько 600 млн доларів. Найстрашніше – загинули люди. 31 жовтня 2022 року троє людей загинули на судні, по якому росіяни з Кінбурнської коси, із ПТУРа відкрили вогонь, розуміючи, що це цивільне судно. П’ять елеваторів, понад 25 тис. га земель. Наш порт в Миколаєві й досі повністю заблокований через замінування акваторії. Підрив Каховської ГЕС та бойові дії по обидва береги Дніпра знищили логістику по річці. Так само ми втратили логістику по Південному Бугу. Тобто, ми втратили нашу конкурентну перевагу – ефективну логістику, яку створювали всі попередні роки. Стали думати, що робити далі. Так народилася ідея перенести логістику на Дунай. Олексій Опанасович (Вадатурський, засновник Нібулона, батько Андрія Вадатурського – ред.) виклав ідею Кубракову (Олександр Кубраков, міністр інфраструктури України у 2022-2024 рр. – ред.). Команда міністерства, місцева влада та європейські партнери, залучені до ініціативи ЄС Шляхи солідарності, підтримали нас. У квітні 2022 року ми почали будувати в Ізмаїлі новий термінал, 15 вересня вже завантажили першу баржу. Звісно, були дискусії щодо доцільності таких інвестицій. Є порти Великої Одеси, у липні 2022-го запрацював зерновий коридор. Чи варто за таких умов вкладати кошти в нову інфраструктуру на Дунаї? Зрештою ми зійшлися на головному: агресору не можна довіряти. Україна не може залежати від одного експортного маршруту, роботу якого може зупинити агресор. Як виявилося, ми були праві. Дунайський маршрут став альтернативою для експорту, допоки ситуація навколо портів Великої Одеси залишається непевною. Олексій Вадатурський, засновник агрохолдингу Нібулон (фото Нібулон) – На жаль, ваш батько першу завантажену баржу не побачив (31 липня 2022 року Олексій Вадатурський разом з дружиною Раїсою загинув від російського обстрілу в своєму домі в Миколаєві). – Батько залишив нам survival kit (англ. набір для виживання – Ред.), цей резервний варіант на Дунаї та стійку компанію, здатну витримати найгірші випробування. Вони з мамою були з покоління, яке звикло працювати на повній самовіддачі. Навіть не заради грошей, а для держави, спільної справи. Весь бізнес Нібулону був побудований на максимальній незалежності. Ми ніколи не будували бізнес-модель за рахунок дотацій абощо. Ми і тепер розраховуємо на власні сили. Тим більше, що для деяких банків ми не до кінця зрозумілі, не підпадаємо під стандартні розрахунки. З одного боку, 68% наших активів знищено Росією, ми працюємо під час війни, на прифронтових територіях. З іншого боку, інвестуємо під час війни, збудували новий термінал в Ізмаїлі, вклали 10 млн доларів в цифровізацію, Нібулон був і залишається критично важливим для валютної виручки, експорту та загалом української економіки підприємством. Деякі партнери іноді запитували: Ви там живі взагалі? О, ви ще й працюєте? О, ще й заробляєте?! – Які зараз показники Нібулона в цифрах? – Ми прибуткові. За минулий маркетинговий рік експортували 2,39 млн тонн зерна та олійних культур. Це приблизно 5,1% частки ринку. Ми залишаємось в п’ятірці найбільших експортерів. За поточний рік говорити ще рано, але станом на початок жовтня наші елеватори прийняли 1 млн тонн зерна нового врожаю. Продовжуємо інвестувати. В Бесарабську філію на Дунаї вклали понад 20 млн доларів. Загалом за період повномасштабної війни ми проінвестували 70 млн доларів в сільське господарство і транспортну логістику України. Велику проблему створює мінування. Із 52 тис. га земельного банку, який у нас лишився після окупації, понад 5 тис. га було заміновано. Тому з 2025 року ми займаємось розмінуванням земель. Не зовсім типовий напрямок діяльності для агрохолдингу, але було б неправильно сидіти і чекати, поки у держави з’явиться можливість їх розмінувати. Довелося закуповувати спецтехніку, навчати людей, отримувати сертифікати, але землі повертаються в обіг, люди більше не підриваються і можуть працювати – це наш внесок у відновлення. Не бізнес насправді, більше соціальна місія. Відтоді Нібулон повернув в обіг 7,6 тис. га земель. Вдячні державному банку Німеччині DEG, з яким 50% на 50% профінансували цей проєкт. Разом з ними переходимо на новий етап – розмінування акваторій. Влітку цього року ми пройшли сертифікацію і зможемо очищувати також водойми. Зараз створюємо інфраструктуру та навчаємо людей так, щоб коли розмінування акваторій стане для нас доступним, Україна вже мала всі необхідні потужності та кваліфікації всередині країни. – Ви сказали про 10 млн доларів, інвестованих в цифровізацію. Наскільки це виправдано під час війни? – На 100% виправдано. Це знову про гнучкість і відкритість до будь-якого сценарію. Особливо під час війни, яка руйнує звичні моделі. Ми цифровізували багато процесів для того, щоб звільнити робочі руки та використовувати їх найбільш ефективно. Завдяки цьому на елеваторі замість 120 людей працює 10-15, а директор керує підприємством з планшета. Нові технології, нова техніка в агросекторі – і замість 26 працівників на одну тисячу га достатньо 4-5. Те саме стосується транспорту, флоту, бухгалтерії тощо. В умовах війни не можна дозволити собі такої розкоші, як недостатньо ефективні процеси. Ми готові платити ринкову зарплату, і навіть більше, готові навчати. Наприклад, розробили для фермерів додаток NIBULON App, в якому можна аналізувати статистику закупівельних цін по шести культурах на 21-й філії Нібулону. Від одного місяця до 10 років – вивчайте, порівнюйте, відстежуйте тренди. Також в додатку можна укладати контракти, контролювати фінанси і багато іншого. – Не дуже схоже на пасторальну сільську картину, до якої ми звикли. Це якесь цифрове сіло. – Еволюціонувати життєво необхідно. Так, як до війни, більше не буде. Іноді зміни пов’язані з шоком, але іншого виходу в нас немає. Я думаю, Україна буде найбільш цифровізованою, автоматизованою та роботизованою країною в світі. Андрій Вадатурський, керівник агрохолдингу Нібулон (фото: Нібулон) – Як надалі розвиватиметься аграрний сектор України? – Український агросектор уже сьогодні конкурентоспроможний на світовому ринку. І я впевнений, що з цієї кризи ми вийдемо ще сильнішими – більш технологічними, продуктивними та стійкими до нових викликів. Наше завдання – не просто відновити довоєнні позиції, а створити нову модель аграрного сектору, здатну задавати стандарти ефективності на світовому ринку. Критично важливим для цього залишається доступ до портів. Наша географія, близькість сільгоспвиробників до портової інфраструктури історично були однією з ключових конкурентних переваг українського агросектору. І ми маємо не лише відновити цю перевагу, а й посилити її розвитком альтернативних експортних маршрутів. Нам необхідно боротися за економічну незалежність та економічні інтереси України. А для цього – підтримувати бізнес, який створює робочі місця, сплачує податки, забезпечує валютні надходження, приносить у країну нові технології та інвестиції. Особливо це стосується прифронтових регіонів. Сьогодні через воєнні ризики, відсутність доступного страхування та обмеження банківського фінансування бізнесу стає дедалі складніше працювати й інвестувати на цих територіях. Як наслідок, підприємства зупиняються або переміщуються, за ними виїжджають люди, громади втрачають робочі місця та податкові надходження. Фактично ми самі віддаємо економічний потенціал цих територій. І тут багато що можна змінити на рівні державної регуляторної політики. Потрібні механізми страхування воєнних ризиків, доступ до фінансування та банківські правила, які враховують реальні умови роботи бізнесу під час війни. Ми маємо сприймати підприємства, які продовжують працювати та інвестувати у прифронтових регіонах, не лише як джерело ризиків, а як стратегічний ресурс відновлення країни. При цьому нам потрібні зрозумілі й рівні правила для всіх – незалежно від розміру бізнесу чи галузі. Необхідна візія України, стратегія на 10, 20, 50 років: куди ми хочемо прийти, яку економіку будуємо, які конкурентні переваги розвиваємо. І відповідні конкретні рішення та плани на кожен рік. – Не можу не поставити особисте питання. Ви очолили Нібулон влітку 2022 року, після загибелі батьків. Чи розглядали можливість продажу компанії? В умовах турбулентності, коли незрозуміло, скільки триватиме війна, втрати… Ви самі кажете, що війна перекреслила всі звичні бізнес-моделі, які робили Нібулон успішним. – Варіанту продажу я не розглядав, хоча пропозиції були. Залучення стратегічного інвестора можливе, але продаж – ні. Батько вклав у Нібулон всього себе, рухався від одного виклику до іншого. Долав бар’єри, створював інфраструктуру, будував стосунки з фермерами. Переживав хвилю рейдерських атак та інших спроб забрати бізнес. Нібулон зростав разом із Незалежною Україною. Прокладав нові шляхи, шукав нові можливості, вписував Україну в глобальну карту продовольчої безпеки. Я працюю в компанії з 2000 року. Так, з перервами – наприклад, коли 2014 року пішов у парламент. Але Нібулон завжди був частиною мого життя. Я не міг би просто продати компанію та піти. Мені близьке бажання створювати щось своє. Думаю, це дуже українська риса – будувати, розвивати, захищати те, що створив. Виклики насправді стимулюють. В шкільні роки я професійно займався плаванням, а з 2006 року почав бігати. Бігав десятку, потім 20 км, потім марафон. Із семи марафонів, які я пробіг, два були надзвичайно складними. Коли починаються судоми, біль, ноги просто не слухаються. Мозок каже: що ти робиш, зупинися! Але треба себе пересилити й бігти. І от цей досвід, підготовка фізична і моральна, план на марафон багато чого можуть навчити. Навіть якщо наступного дня не можеш ходити і нігті злазять, відчуття виходу із зони комфорту – це крок уперед. Подолання кризи і робота над помилками схожі як у спорті, так і в бізнесі. Це допомагає краще розуміти себе, оцінювати ситуацію і приймати більш свідомі рішення. Мені кризові марафони дали найбільше.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

До повномасштабної війни аграрний сектор України зростав щороку впевненими темпами.

До повномасштабної війни аграрний сектор України щороку впевнено зростав.

У 2021-му, за даними Мінагро, частка сільського господарства в структурі ВВП була найбільшою за інші сектори економіки, перевищуючи 10%.

У 2021-му, за даними Мінагро, частка сільського господарства в структурі ВВП була найбільшою серед секторів економіки, перевищуючи 10%.

Аграрний експорт складав майже 41% всього експорту України.

Аграрний експорт становив майже 41% загального експорту України.

Російська агресія суттєво обмежила можливості українського агробізнесу.

Та навіть в умовах повномасштабної війни український агросектор дає 17% ВВП і майже половину валютної виручки країни.

РБК-Україна поговорило з власником і керівником агрохолдингу Нібулон Андрієм Вадатурським про те, як сьогодні живе агробізнес.Головне: Здобуття Незалежності: Нібулон заснований у 1991 року і нерозривно пов’язаний зі становленням економіки України.

РБК-Україна поговорило з власником і керівником агрохолдингу Нібулон Андрієм Вадатурським про те, як сьогодні живе агробізнес.Головне: Здобуття Незалежності: Нібулон заснований у 1991 році і нерозривно пов’язаний зі становленням економіки України.

Рекордний експорт: у 2021 році Нібулон поставив 5,6 млн тонн продукції, частка в загальному експорті складала 9-12%.

Російська агресія: агрохолдинг втратив п’ять елеваторів, понад 25 тис. га земель – загалом 68% своїх активів.

Повномасштабна війна: з 2022 року компанія інвестувала в український агросектор 70 млн доларів, з них 10 млн – у цифровізацію.

Розмінування: Нібулон повернув у обіг 7,6 тис. га земель і планує зайнятися розмінуванням акваторій.

Стратегія: Україні потрібна візія майбутнього і план на 10, 20, 50 років. – Нібулон - напевно, одна з найстарших аграрних компаній на українському ринку.

Якщо говорити про період до великої війни, які етапи проходив ринок і компанія? – Нібулон був заснований 5 грудня 1991 року.

За лічені дні до того, 1 грудня 1991 року, відбувся національний референдум, на якому 90% українців сказали Незалежній Україні так!.

Тож, Нібулон та Незалежна Україна – однолітки, відтоді ми разом і в горі, і в радості.

Тож Нібулон та Незалежна Україна – однолітки, відтоді ми разом і в горі, і в радості.

Історія нашої компанії нерозривно пов’язана зі становленням української економіки.

Наша бізнес-модель формувалася навколо потреб агровиробника.

Ми забезпечуємо фермера всім необхідним для роботи, а він зосереджується на головному – вирощує врожай і розвиває господарство.

Спочатку ідея була в тому, що ми забезпечуємо колгоспи і фермерів насінням, вони вирощують товарну кукурудзу, Нібулон реалізує її за кордон.

Однак не дуже спрацювало, тому компанія взялася за постачання і переробку дизеля.

Дизель йшов господарствам, щоб вони могли посіятися, а зібраний врожай віддавали нам за певним коефіцієнтом. – Тобто, це був бартер? – Так.

Дизель постачали господарствам, щоб вони могли посіятися, а зібраний врожай віддавали нам за певним коефіцієнтом. – Тобто це був бартер? – Так.

Це було ще до реформи гривні.

Грошей не було, а навіть якщо були – гіперінфляція швидко їх обнуляла.

Потім Нібулон збирав соняшник і робив соняшникову олію.

В той період, до масової приватизації, ми були найбільшим експортером олії з України.

Але і цю бізнес-модель невдовзі довелося змінювати.

Ми почали брати землю в оренду, закуповувати техніку.

Напевно, перші в Україні німецькі трактори були в Нібулона.

Таким чином до 1995-1996 року ми стали агрохолдингом, маючи повний цикл.

Таким чином до 1995-1996 років ми стали агрохолдингом, маючи повний цикл.

А оскільки в нас з’явилася земля, почали крім соняшника вирощувати і пшеницю, і ячмінь.

Для ринка загалом ситуація покращується десь у 2006-2008 роках, коли почали купувати паї.

Для ринку загалом ситуація покращується десь у 2006-2008 роках, коли почали купувати паї.

До того обробляти землю було просто не вигідно.

До того обробляти землю було просто невигідно.

Люди зверталися і просили: візьміть нас до себе як колгосп.

А приблизно з 2008 року аграрний бізнес стає прибутковим, в нього почали вкладати гроші.

Україна повернулася на рівень виробництва 1990-1991 років і почала експортувати свою агропродукцію.

Андрій Вадатурський, керівник агрохолдингу Нібулон (фото Нібулон) – А до того ми не експортували всі ці роки? – До того ми імпортували.

Наприклад, потужності Миколаївського порту були налаштовані на те, щоб вивантажувати продукцію, а не навпаки.

Коли я в 2000 році приєднався до Нібулону, мої перші контракти були щодо імпорту кукурудзи і пшениці.

Україна з 1991-го до 2008-го пройшла величезний шлях у сільському господарстві, і компанія Нібулон також торувала цей шлях.

Ми змінювали сільське господарство України. – В який спосіб? – Простий приклад: у 2005-му ми перші поставили кукурудзу на європейський ринок.

До того Нібулон та інші вантажили продукцію виключно на Росію.

Бо та якість, ті ГОСТи і ДСТУ працювали лише в межах Радянського Союзу.

Європа ж вимагала інших стандартів.

Я особисто їздив по регіонах, відбирав найкращу кукурудзу.

Ми збирали фермерів, пояснювали їм, що таке європейські стандарти, вчили вирощувати по-новому, міняти підходи.

Україна вийшла на третє місце по експорту кукурудзи в світі.

Один Нібулон поставляв до 1 млн тонн кукурудзи на рік. – Яку частку в українському аграрному експорті забезпечував Нібулон? – Наша частка коливалася між 9-12%.

Один Нібулон постачав до 1 млн тонн кукурудзи на рік. – Яку частку в українському аграрному експорті забезпечував Нібулон? – Наша частка коливалася в межах 9-12%.

Частка залишалася стабільною у відсотках, щороку зростаючи в тоннах експорту.

Нагадаю, з 2008 року і до великої війни Україна збільшила аграрний експорт у 7 разів – з 10 до 70 млн тонн на рік.

Нібулон у 2021 році експортував 5,6 млн тонн продукції.

Бізнес-модель була побудована на створенні доданої цінності в усьому ланцюгу – від поля до світового ринку.

Ми інвестували в інфраструктуру, щоб зменшувати витрати на зберігання та транспортування зерна і давати агровиробнику можливість більше заробляти.

Адже світова ціна на зерно одна, а ціна, яку отримує фермер, значною мірою залежить від вартості логістики.

Чим вона ефективніша й дешевша, тим більше залишається виробнику.

З розвитком українського агросектору ми зіткнулися з двома викликами.

З одного боку, обсяги виробництва та експорту зростали настільки швидко, що наявна залізнична й автомобільна інфраструктура вже не могли ефективно забезпечувати транспортування всього цього зерна.

З іншого – потрібно було знаходити способи суттєво знизити логістичні витрати, щоб українська продукція залишалася конкурентоспроможною на світових ринках.

Тому Нібулон зосередився на створенні найбільш ефективного транспорту, а це річки.

Тому Нібулон зосередився на створенні найефективнішого виду транспорту – річкового.

Ми відроджували річкові транспортні артерії України – Дніпро та Південний Буг.

Розбудовували мережу елеваторів, перевантажувальних терміналів, створювали власний флот.

Понад 80 барж, буксирів та інших плавзасобів збудовано на верфі Нібулону в Миколаєві.

Флот і термінал компанії в Миколаєві (фото: Нібулон) Так ми створили ефективну логістичну систему, яка доставляла українську агропродукцію від виробника до покупців у 34 країнах світу.

І головне – дозволяла українським фермерам отримувати більше від вирощеного врожаю.

Але російська війна змінила все. – Де особисто ви зустріли 24 лютого? – Вдома у Миколаєві.

Якраз повернувся з Києва, з наради представників великого бізнесу, яку на Банковій скликав Президент.

Я спав, коли мене розбудила дружина.

В той день зупинилося все.

Деякі наші вагони перехопили росіяни.

Встали у причалів судна.

Судна стали біля причалів.

До того Нібулон вантажив 10-20 тис. тонн продукції на добу.

Це приблизно 300 вагонів або 800 машин, або судно.

І весь цей маховик разом зупиняється.

Десь зерно було завезено на підприємства, які потім захопили росіяни.

Але ми розрахувалися з фермерами, які залишилися на українській стороні.

Навіть за те зерно, яке Нібулон фактично не отримав, ми розрахувалися.

А так – російські танки в Миколаєві… Вони зайшли з прапорами, їх розстріляли.

Повага генералу Марченку, який зміг організувати оборону Миколаєва, і всім захисникам. – Миколаїв відбили.

Але чи повернулась можливість вести бізнес?

Втрата земель, елеваторів… Скільки Нібулон втратив? – Насправді все розділилося на до і після.

Нібулон внаслідок російської агресії втратив 68% своїх активів, це близько 600 млн доларів.

Найстрашніше – загинули люди. 31 жовтня 2022 року троє людей загинули на судні, по якому росіяни з Кінбурнської коси, із ПТУРа відкрили вогонь, розуміючи, що це цивільне судно.

П’ять елеваторів, понад 25 тис. га земель.

Наш порт в Миколаєві й досі повністю заблокований через замінування акваторії.

Підрив Каховської ГЕС та бойові дії по обидва береги Дніпра знищили логістику по річці.

Так само ми втратили логістику по Південному Бугу.

Тобто, ми втратили нашу конкурентну перевагу – ефективну логістику, яку створювали всі попередні роки.

Стали думати, що робити далі.

Так народилася ідея перенести логістику на Дунай.

Олексій Опанасович (Вадатурський, засновник Нібулона, батько Андрія Вадатурського – ред.) виклав ідею Кубракову (Олександр Кубраков, міністр інфраструктури України у 2022-2024 рр. – ред.).

Команда міністерства, місцева влада та європейські партнери, залучені до ініціативи ЄС Шляхи солідарності, підтримали нас.

У квітні 2022 року ми почали будувати в Ізмаїлі новий термінал, 15 вересня вже завантажили першу баржу.

Звісно, були дискусії щодо доцільності таких інвестицій.

Є порти Великої Одеси, у липні 2022-го запрацював зерновий коридор.

Чи варто за таких умов вкладати кошти в нову інфраструктуру на Дунаї?

Зрештою ми зійшлися на головному: агресору не можна довіряти.

Україна не може залежати від одного експортного маршруту, роботу якого може зупинити агресор.

Як виявилося, ми були праві.

Дунайський маршрут став альтернативою для експорту, допоки ситуація навколо портів Великої Одеси залишається непевною.

Олексій Вадатурський, засновник агрохолдингу Нібулон (фото Нібулон) – На жаль, ваш батько першу завантажену баржу не побачив (31 липня 2022 року Олексій Вадатурський разом з дружиною Раїсою загинув від російського обстрілу в своєму домі в Миколаєві). – Батько залишив нам survival kit (англ. набір для виживання – Ред.), цей резервний варіант на Дунаї та стійку компанію, здатну витримати найгірші випробування.

Вони з мамою були з покоління, яке звикло працювати на повній самовіддачі.

Навіть не заради грошей, а для держави, спільної справи.

Весь бізнес Нібулону був побудований на максимальній незалежності.

Ми ніколи не будували бізнес-модель за рахунок дотацій абощо.

Ми і тепер розраховуємо на власні сили.

Тим більше, що для деяких банків ми не до кінця зрозумілі, не підпадаємо під стандартні розрахунки.

З одного боку, 68% наших активів знищено Росією, ми працюємо під час війни, на прифронтових територіях.

З іншого боку, інвестуємо під час війни, збудували новий термінал в Ізмаїлі, вклали 10 млн доларів в цифровізацію, Нібулон був і залишається критично важливим для валютної виручки, експорту та загалом української економіки підприємством.

Деякі партнери іноді запитували: Ви там живі взагалі?

О, ви ще й працюєте?

О, ще й заробляєте?! – Які зараз показники Нібулона в цифрах? – Ми прибуткові.

За минулий маркетинговий рік експортували 2,39 млн тонн зерна та олійних культур.

Це приблизно 5,1% частки ринку.

Ми залишаємось в п’ятірці найбільших експортерів.

За поточний рік говорити ще рано, але станом на початок жовтня наші елеватори прийняли 1 млн тонн зерна нового врожаю.

Продовжуємо інвестувати.

В Бесарабську філію на Дунаї вклали понад 20 млн доларів.

Загалом за період повномасштабної війни ми проінвестували 70 млн доларів в сільське господарство і транспортну логістику України.

Велику проблему створює мінування.

Із 52 тис. га земельного банку, який у нас лишився після окупації, понад 5 тис. га було заміновано.

Тому з 2025 року ми займаємось розмінуванням земель.

Не зовсім типовий напрямок діяльності для агрохолдингу, але було б неправильно сидіти і чекати, поки у держави з’явиться можливість їх розмінувати.

Довелося закуповувати спецтехніку, навчати людей, отримувати сертифікати, але землі повертаються в обіг, люди більше не підриваються і можуть працювати – це наш внесок у відновлення.

Не бізнес насправді, більше соціальна місія.

Відтоді Нібулон повернув в обіг 7,6 тис. га земель.

Вдячні державному банку Німеччині DEG, з яким 50% на 50% профінансували цей проєкт.

Разом з ними переходимо на новий етап – розмінування акваторій.

Влітку цього року ми пройшли сертифікацію і зможемо очищувати також водойми.

Зараз створюємо інфраструктуру та навчаємо людей так, щоб коли розмінування акваторій стане для нас доступним, Україна вже мала всі необхідні потужності та кваліфікації всередині країни. – Ви сказали про 10 млн доларів, інвестованих в цифровізацію.

Наскільки це виправдано під час війни? – На 100% виправдано.

Це знову про гнучкість і відкритість до будь-якого сценарію.

Особливо під час війни, яка руйнує звичні моделі.

Ми цифровізували багато процесів для того, щоб звільнити робочі руки та використовувати їх найбільш ефективно.

Завдяки цьому на елеваторі замість 120 людей працює 10-15, а директор керує підприємством з планшета.

Нові технології, нова техніка в агросекторі – і замість 26 працівників на одну тисячу га достатньо 4-5.

Те саме стосується транспорту, флоту, бухгалтерії тощо.

В умовах війни не можна дозволити собі такої розкоші, як недостатньо ефективні процеси.

Ми готові платити ринкову зарплату, і навіть більше, готові навчати.

Наприклад, розробили для фермерів додаток NIBULON App, в якому можна аналізувати статистику закупівельних цін по шести культурах на 21-й філії Нібулону.

Від одного місяця до 10 років – вивчайте, порівнюйте, відстежуйте тренди.

Також в додатку можна укладати контракти, контролювати фінанси і багато іншого. – Не дуже схоже на пасторальну сільську картину, до якої ми звикли.

Це якесь цифрове сіло. – Еволюціонувати життєво необхідно.

Це якесь цифрове село. – Еволюціонувати життєво необхідно.

Так, як до війни, більше не буде.

Іноді зміни пов’язані з шоком, але іншого виходу в нас немає.

Я думаю, Україна буде найбільш цифровізованою, автоматизованою та роботизованою країною в світі.

Андрій Вадатурський, керівник агрохолдингу Нібулон (фото: Нібулон) – Як надалі розвиватиметься аграрний сектор України? – Український агросектор уже сьогодні конкурентоспроможний на світовому ринку.

І я впевнений, що з цієї кризи ми вийдемо ще сильнішими – більш технологічними, продуктивними та стійкими до нових викликів.

Наше завдання – не просто відновити довоєнні позиції, а створити нову модель аграрного сектору, здатну задавати стандарти ефективності на світовому ринку.

Критично важливим для цього залишається доступ до портів.

Наша географія, близькість сільгоспвиробників до портової інфраструктури історично були однією з ключових конкурентних переваг українського агросектору.

І ми маємо не лише відновити цю перевагу, а й посилити її розвитком альтернативних експортних маршрутів.

Нам необхідно боротися за економічну незалежність та економічні інтереси України.

А для цього – підтримувати бізнес, який створює робочі місця, сплачує податки, забезпечує валютні надходження, приносить у країну нові технології та інвестиції.

Особливо це стосується прифронтових регіонів.

Сьогодні через воєнні ризики, відсутність доступного страхування та обмеження банківського фінансування бізнесу стає дедалі складніше працювати й інвестувати на цих територіях.

Як наслідок, підприємства зупиняються або переміщуються, за ними виїжджають люди, громади втрачають робочі місця та податкові надходження.

Фактично ми самі віддаємо економічний потенціал цих територій.

І тут багато що можна змінити на рівні державної регуляторної політики.

Потрібні механізми страхування воєнних ризиків, доступ до фінансування та банківські правила, які враховують реальні умови роботи бізнесу під час війни.

Ми маємо сприймати підприємства, які продовжують працювати та інвестувати у прифронтових регіонах, не лише як джерело ризиків, а як стратегічний ресурс відновлення країни.

При цьому нам потрібні зрозумілі й рівні правила для всіх – незалежно від розміру бізнесу чи галузі.

Необхідна візія України, стратегія на 10, 20, 50 років: куди ми хочемо прийти, яку економіку будуємо, які конкурентні переваги розвиваємо.

І відповідні конкретні рішення та плани на кожен рік. – Не можу не поставити особисте питання.

Ви очолили Нібулон влітку 2022 року, після загибелі батьків.

Чи розглядали можливість продажу компанії?

В умовах турбулентності, коли незрозуміло, скільки триватиме війна, втрати… Ви самі кажете, що війна перекреслила всі звичні бізнес-моделі, які робили Нібулон успішним. – Варіанту продажу я не розглядав, хоча пропозиції були.

Залучення стратегічного інвестора можливе, але продаж – ні.

Батько вклав у Нібулон всього себе, рухався від одного виклику до іншого.

Долав бар’єри, створював інфраструктуру, будував стосунки з фермерами.

Переживав хвилю рейдерських атак та інших спроб забрати бізнес.

Нібулон зростав разом із Незалежною Україною.

Прокладав нові шляхи, шукав нові можливості, вписував Україну в глобальну карту продовольчої безпеки.

Я працюю в компанії з 2000 року.

Так, з перервами – наприклад, коли 2014 року пішов у парламент.

Але Нібулон завжди був частиною мого життя.

Я не міг би просто продати компанію та піти.

Мені близьке бажання створювати щось своє.

Думаю, це дуже українська риса – будувати, розвивати, захищати те, що створив.

Виклики насправді стимулюють.

В шкільні роки я професійно займався плаванням, а з 2006 року почав бігати.

Бігав десятку, потім 20 км, потім марафон.

Із семи марафонів, які я пробіг, два були надзвичайно складними.

Коли починаються судоми, біль, ноги просто не слухаються.

Мозок каже: що ти робиш, зупинися!

Але треба себе пересилити й бігти.

І от цей досвід, підготовка фізична і моральна, план на марафон багато чого можуть навчити.

Навіть якщо наступного дня не можеш ходити і нігті злазять, відчуття виходу із зони комфорту – це крок уперед.

Подолання кризи і робота над помилками схожі як у спорті, так і в бізнесі.

Це допомагає краще розуміти себе, оцінювати ситуацію і приймати більш свідомі рішення.

Мені кризові марафони дали найбільше.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: RBC-Ukraine.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Як у марафоні, так і в бізнесі подолання кризи вчить краще оцінювати ситуацію і рухатись вперед: інтерв’ю з Вадатурським". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: RBC-Ukraine.

Download Download PDF